Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року Справа № 520/22057/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до _Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 19.03.2026 №104650004695, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889 у зв"язку з недоцільністю; - зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком та здійснити їй нарахування й виплату пенсії державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 25.02.2025 №47/10-36-10-02-16 та від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, з дати звернення - 04.03.2025; - вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що має стаж державної служби необхідний для призначення пенсії та станом на 01.05.2016 обіймала посаду в органах державної податкової служби та такий орган є її останнім місце праці. На виконання судового рішення відповідачем розглянуто заяву про переведення на інший вид пенсії, однак відмовлено через недоцільність у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889. Позивач стверджує, що рішення відповідача є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що ОСОБА_1 звернулася із заявою від 04.03.2025 № 3340 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889). Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області. На виконання рішення суду повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 № 3340 та зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, періоди роботи з 17.06.1996 по 01.05.2016 в органах Державної податкової служби та з 20.06.2019 по 17.03.2021 в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. Станом на 01.05.2016 стаж ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить - 19 років 10 місяців 16 днів. За результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи та наданих документів встановлено, що надані довідки про заробітну плату від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16 (Додаток 4), від 25.02.2025 №47/10-36-02-16 (Додаток 6), видані Головним управлінням ДПС у Київській області не відповідають вимогам Порядку №622 та робота в Головному управлінні ДПС у Київській області не є останнім місцем роботи на державної службі ОСОБА_1 у зв`язку з чим не підлягають врахуванню при обчисленні пенсіі за віком відповідно до Закону №889. Таким чином, зазначені довідки не можуть бути враховані при призначені пенсії відповідно до Закону № 889, так як не відповідають чинному законодавству. На підставі вищевикладеного прийнято рішення від 19.03.2026 № 104650004695 про відмову гр. ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії згідно заяви від 04.03.2025 № 3340. обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 і пунктами 10, 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. для призначення особі пенсії державного службовця за віком, переведення на пенсію державного службовця за віком після 1 травня 2016 року необхідні такі умови: - на день набрання чинності Законом № 889 (01 травня 2016 року), державний службовець повинен мати не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, при цьому право на отримання пенсії державного службовця не залежить від місця роботи на час досягнення встановленого пенсійного віку; - на день набрання чинності Законом № 889 (01 травня 2016 року), державний службовець повинен займати посаду державної служби та мати не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, при цьому на час досягнення встановленого пенсійного віку особа повинна працювати на посаді державного службовця; 4) для переведення з одного виду пенсії на інший, особі необхідно подати заяву та документи перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1; 5) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Будь-яке порушення прав та законних інтересів Позивача з боку відповідача відсутнє. Просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 28.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.07.2020.
ОСОБА_1 звернулася із заявою від 04.03.2025 № 3340 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889).
04 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про переведення на пенсію за віком, як державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, відповідно до якого втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень.
За принципом екстериторіальності вказану заяву було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 було відмовлено у переведенні за пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Рішення мотивовано тим, що періоди роботи посадових осіб на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Тобто, до стажу позивача не враховано період її роботи з 02.02.1997 року по 01.05.2016 року в органах державної податкової служби.
Донецький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 16.06.2025 у справі 3 200/2765/25 визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.03.2025 року № 104650004695 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на інший вид пенсії. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 № 3340 про проведення перерахунку пенсії щодо переходу з виду на вид (з пенсії за віком на пенсію держслужбовця), зарахувавши до її стажу держслубовця періоди роботи з 17 червня 1996 року по 01 травня 2016 року в органах Державної податкової служби та з 20.06.2019 року по 17.03.2021 року в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Київській області.
На виконання судового рішення відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 №3340 та зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до 2 відповідних категорій посад державної служби, періоди роботи з 17.06.1996 по 01.05.2016 в органах Державної податкової служби та з 20.06.2019 по 17.03.2021 в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Київській області. Станом на 01.05.2016 стаж ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить - 19 років 10 місяців 16 днів. ОСОБА_1 до заяви про перерахунок пенсії від 04.03.2025 №3340 надано довідки: - від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби 3 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років станом на лютий 2025) (Додаток 4), видану Головним управлінням ДПС у Київській області; - від 25.02.2025 №47/10-36-10-02-16 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у держаних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (середні розміри надбавок, премій та інших виплат) за січень 2025) (Додаток 6), видану Головним управлінням ДПС у Київській області; - від 03.03.2025 №1000-0503-8/27700 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років станом на 31.12.2023) (Додаток 4), видану Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області; - від 03.03.2025 №41000-0503-8/27691 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у держаних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (середні розміри надбавок, премій та інших виплат) за грудень 2023) (Додаток 6), видану Головним управлінням ДПС у Київській області. Тобто довідки від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16 (Додаток 4), від 25.02.2025 №47/10-36-10-02-16 (Додаток 6), видані Головним управлінням ДПС у Київській області не відповідають вимогам Порядку №622 та робота в Головному управлінні ДПС у Київській області не є останнім місцем роботи на державній службі ОСОБА_1 у зв`язку з чим не підлягають врахуванню при обчисленні пенсії за віком відповідно до Закону №889. При переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889, заробітну плату враховано згідно довідки від 03.03.2025 №1000-0503-8/27700 (Додаток 4), виданій Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області. Право на врахування довідки від 03.03.2025 №41000-0503-8/27691 (Додаток 6), виданій Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області, відсутнє, так як ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889 у зв`язку з недоцільністю. Дані обставини підтверджено рішенням відповідача від 19.03.2026 №104650004695.
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому з метою захисту порушених прав звернулась до суду.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі № 822/524/18, від 10 липня 2018 року по справі №591/6970/16-а.
З матеріалів справи та доводів відповідача вбачається, що підставою для відмови у переведенні на пенсію державного службовця є те, що Головне управління ДПС України у Київській області не є останнім місцем роботи позивача на державній службі, а довідки про заробітну плату від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16 (Додаток 4), від 25.02.2025 №47/10-36-02-16 (Додаток 6), видані Головним управлінням ДПС у Київській області не відповідають вимогам Порядку №622 у зв`язку з чим не підлягають врахуванню при обчисленні пенсіі за віком відповідно до Закону №889.
Відповідно до трудової книжки позивача остання з 17.06.1996 до 19.06.2019 обіймала різні посади в органах державної податкової служби та з 18.03.2021 до 16.05.2022 обіймала посади в ГУ ДПС у Київській області.
Отже, останнім місцем роботи ОСОБА_1 було ГУ ДПС в Київській області.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 283), що діяв до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах.
Пунктом 1 Порядку № 283 визначено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З огляду на викладене суд дійшов переткання про те, що станом на 01.05.2026 позивач працювала на посаді в органах державної податкової служби та її стаж станом на 01.05.2016 становить 19 років 10 місяців 16 днів, що підтверджено оспорюваним рішенням відповідача та звільнена із посади головного державного інспектора ГУ ДПС у Київській області 16.05.2022, що є останнім місцем праці орган державної податкової служби, що підтверджено записами трудової книжки.
Окрім цього, підставою для прийняття оскарженого рішення стало те, що надані заявницею довідки від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16 (Додаток 4), від 25.02.2025 №47/10-36-10-02-16 (Додаток 6), видані Головним управлінням ДПС у Київській області не відповідають вимогам Порядку №622.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622) (зі змінами, внесеними ПКМУ від 12.07.2024 № 823, які застосовуються з 01.01.2024) затверджено форми довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям. Постанова правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" від 17.01.2017 № 1-3 втратила чинність. Відповідно до абз. 1 ч.4 Постанови №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не с державними службовцями, заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Відповідно до ч.4.2 Порядку №622 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та які звільнилися до 1 січня 2024 з таких органів. Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням п.4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023, а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок, за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, але не пізніше 31 грудня 2023. Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки за формою згідно з додатком 4, додатком 5, додатком 6 Порядку №622.
Суд установив, ГУ ДПС у Київській області видано позивачу довідки:
- від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби 3 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років станом на лютий 2025) (Додаток 4);
- від 25.02.2025 №47/10-36-10-02-16 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у держаних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (середні розміри надбавок, премій та інших виплат) за січень 2025) (Додаток 6).
Суд зазначає, що відповідно до пункту 42 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Суд наголошує на тому, що згідно з пунктом 42 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Відповідно до додатку 4 для державних службовців, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, дані про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років зазначаються у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби.
Суд зазначає, що позивач звернувся з заявою про переведення на інший вид пенсії 04.03.2025, а тому довідка від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) видана на дату звернення перед зверненням із заявою про переведення на інший вид пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби, тобто за встановленою Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб формою.
Отже, твердження відповідача, викладені у оскарженому рішенні, відповідно до яких надана заявницею довідка від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16 не дає можливість для переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, оскільки видана станом лютий 2025 року, що не відповідає пункту 42 постанови № 622 від 14.09.2016р. «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», не відповідають Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, а тому є безпідставними.
Додаток 6 не містить спеціальних вимог щодо державних службовців, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби.
Окрім цього, жодних зауважень до довідки від 25.02.2025 №47/10-36-10-02-16 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій осіб посад державної служби, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах у оскарженому рішенні відповідач не зазначив.
Частина друга статті 46 Закону №889-VIII та Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016, визначає, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Враховуючи викладене, спірна довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) повинна бути врахована при переведенні на пенсію державного службовця та не може бути підставою для відмови у переведенні на пенсію державного службовця.
З огляду на вказане, суд дійшов вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.03.2026 №104650004695 про відмову позивачу щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним, а тому таке необхідно скасувати.
Щодо обрання способу захисту порушеного права, суд прийшов наступного.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок №622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України "Про прокуратуру") та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка їй обчислюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Суд встановив, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" 04.03.2025.
Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку № 622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 04.03.2025, тобто з дати звернення.
Дії зобов`язального характеру щодо призначення та виплати позивачу пенсії з 04.03.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у призначенні пенсії, тобто відповідач.
Крім цього, оскільки здійснюється зміна виду пенсії, яку отримує позивач, відповідач, здійснюючи переведення, повинен врахувати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій осіб посад державної служби, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області, з метою встановлення заробітної плати для призначення пенсії.
Верховний Суду в постанові від 04.08.2020 у справі №340/2074/19 зазначив, що ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. З огляду на це, вирішуючи кожен спір, адміністративні суди, з урахуванням вимог позовної заяви та позиції сторін, повинні застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці.
Ця мета відповідає статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі Джорджевич проти Хорватії, п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі Ван Остервійк проти Бельгії, п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги встановленні обставини справи та факт повторного звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17, які враховуються судом при вирішенні цієї справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
При визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов`язок поновлення порушеного права позивача, суд враховую положення абз. 1 п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 Порядку №22-1).
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги встановленні обставини справи та факт необхідності повторного звернення позивача до суду за заявою від 04.03.2025, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу» з 04.03.2025, на підстав довідок від 25.02.2025 №47/10-36-10-02-16 та від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17, які враховуються судом при вирішенні цієї справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Стосовно частини позовної вимоги про виплату відповідачем призначеної пенсії з дня звернення, суд прийшов наступного.
Згідно з п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що оскільки позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФ України у Київській області, а заяву про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про державне службу» розглянуто відповідачем у порядку екстериторіальності, а відтак суд зазначає, що після ухвалення відповідачемрішення про призначення пенсії на виконання цього судового рішення, останній зобов`язаний передати електронну пенсійну справу позивача до ГУ ПФ України у Київській області для виплати пенсії за віком, а відтак підстави стверджувати що ГУ ПФ України у Київській області не здійснить виплату призначеної пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу» на виконання рішення прийняте суб`єктом владних повноважень у суду відсутні. Подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (відповідача-2) щодо невиконання рішення відповідача про невиплату призначеної пенсії можуть бути предметом судового розгляду, однак виникнення необхідність звернення до суду з цього питання у цій справі не установлено, а відтак у такій позовній вимозі необхідно відмовити.
Стосовно частини позовної вимоги про нарахування та виплату пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітку, суд прийшов переконання про те, що спір між сторонами виник не у зв`язку із тим, що не застосовано невірний показник відсоткового розміру заробітку, а тому права та інтереси позивача у цій частині позову не порушено та докази цього відсутні, а відтак, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд приходить висновку про відмову у задоволені таких позовних вимог.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у х в а л и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.03.2026 №104650004695 ухвалене стосовно ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 04.03.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок від 25.02.2025 №47/10-36-10-02-16 та від 25.02.2025 №46/10-36-10-02-16, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, місцезнаходження - Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок №3, код ЄДРПОУ 13486010.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 25.09.2026.
Суддя М. І. Садова