Справа № 520/25460/25
РІШЕННЯ
іменем України
24 вересня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме на 31.05.2025.
2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України , а саме на 31.05.2025.
3.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України , а саме на 28.06.2025.
4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені грошову компенсацію за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України , а саме на 28.06.2025.
5. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати з 12.03.2022 по 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2022.
6. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2022 по 31.12.2022 перерахунок і виплату грошового забезпечення, відповідно до Постанови №704, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2022, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум.
7. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати з 01.01.2023 по 12.05.2023 основних видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2023.
8. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2023 по 12.05.2023 перерахунок і виплату грошового забезпечення, відповідно до Постанови №704, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2023, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум.
9. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щодо нарахування грошового забезпечення за період з 12.03.2022 до 12.05.2023 з порушенням вимог постанови КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 із застосуванням 12.03.2022 показника прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, визначених розмірів складових грошового забезпечення та включити до наказу оновлені суми для оформлення пенсії.
10. Внести коригування у витяг з наказу №181 від 28.06.2025 щодо вислуги років та вказати в наказі календарну та пільгову вислугу.
11. Здійснити нарахування та виплату коштів за вислугу років згідно новому (відкоригованому) наказу за весь період несення служби по момент звільнення.
12. Надати грошовий атестат для оформлення пенсії по вислузі років.
13. Надати довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, Додаток 1 та Додаток 8 (з усіх частин, де військовослужбовець проходив військову службу за останні 24 місяці),
14. Надати витяги з наказу про зарахування та виключення зі списків особового складу.
15. Нарахувати моральні збитки у вигляді мінімальної пенсії військовослужбовцям УБД (5528 грн.) за кожний протермінований місяць, починаючи з 05.08.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.08.2022, оскільки весь час знаходився в зоні бойових дій та отримував 100 тис. додаткової винагороди, в травні цього року отримав 80 тис. додаткової винагороди, а в червні 45 тис. додаткової винагороди. Звернувся до безпосереднього командування за роз`ясненнями але не отримав вичерпного пояснення. Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", оскільки станом на день подання позову відповідач її не виплатив. Окрім того зазначає, що отримував грошове забезпечення та інші нараховані виплати обраховане з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2018, однак має бути обраховане, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на відповідний рік та відповідного тарифного коефіцієнта. Проте відповідач не здійснив зазначеного розрахунку, що зумовило проведення виплат у заниженому розмірі. Разом з тим, відповідач безпідставно не зарахував до вислуги років під час проходження служби у пенітенціарній системі України та, як наслідок не правильно обрахований розмір надбавки за вислугу років. Просить позов задовольнити.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 додаткова винагорода ОСОБА_1 за травень склала 79 677,4 грн.: 22 дні з розрахунку 100 000 грн., 9 днів з розрахунку 30000 грн. Відповідно до деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 додаткова винагорода ОСОБА_1 за червень склала 86 666,7 грн.: 26 дні з розрахунку 100 000 грн., при цьому в період з 23 по 24 червня 2025 року ОСОБА_1 перебував у відрядженні у військову частину НОМЕР_2 до селища Оржів Рівненської області для супроводу вантажу. Крім того, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Відтак позов задоволенню не підлягає.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 13.10.2025 Харківський окружний адміністративний суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та витребував у відповідача необхідні для розгляду справи докази.
Ухвалою від 17.11.2025 суд визнав поважними причини пропуску строку на надання витребуваних судом доказів та продовжити строк для виконання вимог ухвали суду від 13.10.2025 по справі №520/25460/25.
Ухвалою від 04.12.2025 суд заяву про забезпечення адміністративного позову у справі №520/25460/25 повернув заявнику без розгляду.
Ухвалою від 29.01.2026 суд вирішив адміністративну справу №520/25460/25 передати на розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 05.03.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв до свого провадження адміністративну справу №520/25460/25.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що позивач з 12.03.2022 по 28.06.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій та державні відзнаки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.06.2025 №116-РС, сержанта ОСОБА_2 , санітарного інструктора медичного пункту самохідного артилерійського дивізіону, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 28.06.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
За час перебування в зоні бойових дій отримував 100000 грн. додаткової винагороди, в травні 2025 отримав 80000 грн. додаткової винагороди, а в червні 2025 отримав 45000 грн. додаткової винагороди.
Звернувся до безпосереднього командування за роз`ясненнями але не отримав вичерпного пояснення.
26.06.2025 на адресу Міністра оборони подав рапорт з проханням нарахувати й виплатити грошову компенсацію за безпідставно недоотримання додаткової винагороди за участь в бойових діях, як учаснику бойових дій, гарантованої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
06.07.2025 надійшла відповідь від командира військової частини НОМЕР_1 про результат розгляду рапорту за вихідним 1645/1/8287, в якому було відмовлено в нарахуванні та виплаті грошової компенсації за безпосередню участь в бойових діях, посилаючись на неврегульованість даного питання, тому що при звільненні здійснено усі виплати відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, в зв`язку з чим немає підстав для виплати такої компенсацій :
05.08.2025 позивач направив на ім`я Уповноваженого Верховної ради України з прав людини/Міністра оборони України та командиру військової частини НОМЕР_1 заяву на незаконні дії, з вимогою зобов`язати нарахувати та виплатити військову частину НОМЕР_1 при звільненні грошову компенсацію за участь в бойових діях, як учаснику бойових дій, згідно постанови №168, окремого доручення Міністра оборони України та роз`яснення департаменту соціального забезпечення міністерства оборони України №423/1932 від 11.04.2023.
На звернення позивача надійшла відповідь №1645/1/11248 від 30.08.2025, якою йому відмовлено в нарахуванні та виплаті грошової компенсації за безпосередню участь в бойових діях, у зв`язку з тим, що сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 28.06.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та здійснено усі виплати відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, в зв`язку з чим немає підстав для виплати такої компенсації.
Окрім того, інші вимоги (здійснити перерахунок та виплату з 12.03.2022 до 12.05.2023 грошового забезпечення із застосуванням показника прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 та включити до наказу оновлені суми для оформлення пенсії; внести коригування у витяг з наказу №181 від 28.06.2025 щодо вислуги років та вказати в наказі календарну та пільгову вислугу; здійснити нарахування та виплату коштів за вислугу років згідно новому (відкоригованому) наказу за весь період несення служби по момент звільнення; надати грошовий атестат для оформлення пенсії по вислузі років) відповідачем проігноровані та не виконані.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення відповідно до умов військової служби.
Згідно з частиною 4 статті 9 зазначеного Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається відповідними керівниками державних органів, у тому числі Міністром оборони України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова №168) передбачено виплату військовослужбовцям додаткової винагороди, а військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення відповідних заходів, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, - додаткової винагороди у збільшеному розмірі, яка розраховується пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2-1 постанови №168 встановлено, що порядок і умови виплати відповідної додаткової винагороди визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Розділом XXXIV Порядку №260 врегульовано особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Відповідно до зазначеного Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідних наказів командирів військових частин, а накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються на підставі рапортів командирів підрозділів.
Отже, право військовослужбовця на збільшену додаткову винагороду виникає не внаслідок самого лише факту наявності статусу учасника бойових дій, а за наявності визначених законодавством умов, зокрема фактичної безпосередньої участі у бойових діях або виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань у визначених районах та у відповідний період.
Разом із тим суд звертає увагу, що статус учасника бойових дій не є єдиною та самостійною юридичною підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. Водночас наявність у позивача такого статусу, документи військової частини про безпосередню участь у заходах оборони України, проходження служби на посаді санітарного інструктора медичного пункту, а також відсутність доказів припинення його залучення до відповідних заходів підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами.
У постанові Верховного Суду від 28.05.2026 у справі №380/137/25, яка стосувалася військовослужбовця, що проходив службу на посаді санітарного інструктора медичного пункту, Верховний Суд зазначив, що визначальним є встановлення змісту та характеру завдань, які виконував військовослужбовець у спірний період, а також того, чи належали такі завдання до бойових (спеціальних) завдань, виконання яких є підставою для виплати додаткової винагороди.
Верховний Суд також зазначив, що у випадку ненадання військовою частиною документів, які підтверджують або спростовують безпосередню участь військовослужбовця у відповідних заходах, суд не вправі обмежуватися формальним посиланням на відсутність наказу про виплату, а повинен з`ясувати всі фактичні обставини справи та, за необхідності, витребувати відповідні документи.
Таким чином, саме по собі посилання відповідача на те, що позивача 28.06.2025 виключено зі списків особового складу військової частини, не є належною правовою підставою для невиплати додаткової винагороди за період, протягом якого позивач фактично проходив військову службу та виконував відповідні завдання.
Звільнення з військової служби за сімейними обставинами не припиняє право військовослужбовця на грошове забезпечення та інші виплати, право на які виникло під час проходження військової служби.
Відповідачем не надано суду належного обґрунтування того, що у травні та червні 2025 позивач був виведений із районів ведення бойових дій, припинив виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань або втратив право на збільшену додаткову винагороду з інших передбачених нормативно-правовими актами підстав.
При цьому отримання позивачем у травні 2025 - 80000,00 грн., а у червні 2025 - 45000,00 грн. свідчить про те, що відповідач визнавав наявність у позивача права щонайменше на відповідну додаткову винагороду за зазначені місяці, а тому саме відповідач повинен обґрунтувати підстави визначення конкретного розміру виплати та надати документи, на підставі яких такий розмір був визначений.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для проведення відповідної виплати у зв`язку зі звільненням позивача та звертає увагу, що пунктами Порядку №260 передбачено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю до дня виключення його зі списків особового складу.
Отже, юридично значущим для визначення права на відповідну виплату є період фактичного проходження військової служби та виконання передбачених нормативно-правовими актами умов, а не факт подальшого звільнення особи.
Якщо право на відповідну виплату виникло до звільнення військовослужбовця, проведення остаточного розрахунку при звільненні саме по собі не припиняє обов`язку військової частини виплатити суму, яка була належною, але не була нарахована або була нарахована неправильно.
Тому посилання відповідача на наказ про звільнення від 27.06.2025 №116-РС не спростовує права позивача на належні виплати за травень та червень 2025.
За таких обставин суд доходить висновку про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 у частині ненарахування позивачу належної додаткової винагороди за підтверджені періоди безпосередньої участі у відповідних заходах.
Разом із тим суд не вбачає правових підстав для безпосереднього визначення конкретної суми до виплати без встановлення за матеріалами справи точних періодів та кількості днів, протягом яких позивач виконував відповідні бойові (спеціальні) завдання.
У зв`язку з цим належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за травень та червень 2025 пропорційно підтвердженому часу безпосередньої участі, з урахуванням фактично виплачених сум.
Щодо перерахунку грошового забезпечення відповідно до постанови №704, суд зазначає таке.
Положеннями статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного суд доходить до висновку, що саме з 29.01.2020 дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Враховуючи наведене суд доходить переконання, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 12.03.2022 по 31.12.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на відповідний рік, є неправомірними.
Відтак відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаних грошових виплат з 12.03.2022 по 31.12.2022, з урахуванням вже виплачених сум.
Щодо вислуги років, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входить, зокрема, надбавка за вислугу років.
Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону України №2262-XII визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.
Позивачем надано документи, що підтверджують проходження ним служби у пенітенціарній системі України, у зв`язку з цим відповідач зобов`язаний надати правову оцінку таким документам та визначити, чи підлягають відповідні періоди зарахуванню до вислуги років для цілей грошового забезпечення та/або призначення пенсії.
Саме по собі посилання військової частини на необхідність отримання нових довідок не звільняє її від обов`язку розглянути надані військовослужбовцем документи та прийняти мотивоване рішення щодо їх врахування.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо необхідності повторного визначення вислуги років на підставі належних документів.
Щодо документів, необхідних для призначення пенсії, суд зазначає, що відповідно до Закону №2262-XII право на пенсію та порядок її обчислення залежать, зокрема, від вислуги років та розміру грошового забезпечення.
Пунктом 2 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 у редакції постанови від 02.03.2023 №10-1, передбачено подання, зокрема, витягів з наказів про звільнення та виключення зі списків особового складу, розрахунку вислуги років, грошового атестата та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію.
Відповідно до розділу III зазначеного Порядку уповноважений орган у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє необхідні документи та подання про призначення пенсії і направляє їх до органу, що призначає пенсію.
Уповноважений орган також зобов`язаний сприяти особі в одержанні необхідних для призначення пенсії документів.
Таким чином, невидача документів, необхідних для оформлення пенсії, за умови наявності у позивача права на їх отримання, є протиправною бездіяльністю.
Тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно визначити вислугу років та оформити і надати позивачу документи, передбачені законодавством для звернення за призначенням пенсії.
Щодо позовної вимоги, де позивач просить нарахувати моральну шкоду в розмірі 5528 грн. за кожний місяць, починаючи з 05.08.2025.
Суд зазначає, що законодавством не встановлено правила, відповідно до якого моральна шкода військовослужбовцю автоматично визначається у розмірі мінімальної пенсії або іншої фіксованої суми за кожний місяць порушення права на грошове забезпечення.
Відшкодування моральної шкоди передбачає встановлення факту її заподіяння, протиправності поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та моральними стражданнями, а також обґрунтування заявленого розміру.
Сам факт невиплати грошового забезпечення, хоча й може свідчити про порушення майнового права особи, не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди у заявленому позивачем фіксованому розмірі.
За відсутності належних доказів характеру моральних страждань, їх тривалості, істотності та причинного зв`язку із діями відповідача вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із цим, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 належної додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях та/або виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, за підтверджені періоди травня та червня 2025.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за травень та червень 2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виходячи з фактично підтверджених періодів безпосередньої участі у відповідних заходах, із зарахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 12.03.2022 до 12.05.2023 грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 12.03.2022 до 12.05.2023 грошове забезпечення, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного визначення вислуги років ОСОБА_1 без належної оцінки поданих ним документів про проходження служби у пенітенціарній системі України.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно провести розрахунок календарної та пільгової вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням усіх періодів служби, які відповідно до законодавства підлягають зарахуванню, та у разі встановлення підстав здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 оформити та надати ОСОБА_1 документи, необхідні для оформлення пенсії відповідно до Закону України №2262-XII, у тому числі розрахунок вислуги років, грошовий атестат, довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, а також витяги з наказів про зарахування та виключення зі списків особового складу, відповідно до вимог чинного законодавства.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24 вересня 2026 року
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя В.В. Матущак