Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 р. Справа № 520/30307/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.07.26 по справі № 520/30307/25
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у ХО Східного міжрегіонального управління МЮ Шарової Дар`ї Валеріївни
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у ХО Східного міжрегіонального управління МЮ Шарової Дар`ї Валеріївнипро зобов`язання вчинити певні дії, в якому уточнивши позовні вимоги просив суд:
- для забезпечення безумовного виконання судового рішення у справі 520/1330/25 відсторонити старшого державного виконавця Шарову Дар`ю Валеріївну від виконання провадження №77544089.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 року у справі № 520/30307/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Дар`ї Валеріївни, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивачем 29.06.2026 до канцелярії суду подано заяву про винесення додаткового рішення в якій просить суд ухвалити додаткове рішення стосовно позовної вимоги вказаної в заяві від 04.12.2025 щодо позовних вимог заявлених до державного виконавця Шарової Дар`ї Валеріївни розглядати справі згідно позовної заяви від 11.11.2025 з приводу виконавчого провадження №77444089.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 заяву ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Дар`ї Валеріївни, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії- залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги позивача по суті зводиться до незгоди з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 року, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішенням суду вирішено усі позовні вимоги відповідно до позовної заяви, а також до уточненої позовної заяви з якими позивач звернувся до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що КАС України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.01.2020 у справі № 9901/118/19.
Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
Додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.
Додаткове рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору, а так само, які вирішені не так, як вважає за потрібне сторона по справі.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.02.2023 року у справі № 160/6209/21 та в ухвалі від 03.04.2023 року у справі № 640/2656/21.
Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яким закінчено судовий розгляд в суді першої інстанції, внаслідок чого залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, з приводу яких досліджувалися докази.
У постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 за № 7 зазначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яким закінчено судовий розгляд в суді першої інстанції, внаслідок чого залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, з приводу яких досліджувалися докази.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач, звертаючись до суду з уточненою позовною заявою від 04.12.2025 року позовом просив суд відсторонити старшого державного виконавця Шарову Дар`ю Валеріївну від виконання провадження №77544089.
Судом першої інстанції при відкритті провадження враховано надану позивачем заяву про уточнення від 04.12.2025 року, про що свідчить перший абзац описової частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 року у справі № 520/30307/25.
Так, судом першої інстанції встановлено, що при виготовленні повного тексту рішення судом допущено описку та невірно по тексту рішення вказано номер виконавчого провадження "№77544029", тоді як вірно "№77544089".
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні суду від 17.06.2026 року задоволено.
Виправлено описку допущену в рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 року по справі № 520/30307/25, а саме замінивши по тексту рішення номер виконавчого провадження з "№77544029", на вірний "№77544089".
Колегія суддів наголошує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 у справі № 520/30307/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 по справі № 520/30307/25 - залишено без змін.
Підставою для відмови у задоволенні позову слугували висновки суду, що оскільки у відношенні державного виконавця ОСОБА_2 не було відкрито дисциплінарного провадження, у суду відсутні правові підстави для вирішення питання щодо необхідності відсторонення.
Колегія суддів зазначає, що підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач, ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи у суді не обґрунтував в чому саме полягала протиправна бездіяльність відповідача.
Крім того, допущення технічної помилки в номері виконавчого провадження №77544089, замість помилково вказаного судом №77544029 не свідчить про те, що щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувались докази не ухвалено рішення, а тому допущення судом технічної описки, в даному випадку, не може бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Отже, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі № 520/30307/25 вирішено усі позовні вимоги відповідно до позовної заяви, а також до уточненої позовної заяви з якими позивач звернувся до суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позовна вимога ОСОБА_1 про відсторонення старшого державного виконавця Шарової Дар`ї Валеріївни від виконання виконавчого провадження № 77544089 була предметом судового розгляду та вирішена рішенням від 17.06.2026.
Допущене у тексті судового рішення зазначення номера виконавчого провадження № 77544029 замість № 77544089 суд першої інстанції правильно розцінив як технічну описку, яка не свідчить про невирішення заявленої позовної вимоги, тим більше що зазначену описку було виправлено ухвалою суду від 09.07.2026.
Відповідно, передбачених статтею 252 КАС України підстав для ухвалення додаткового судового рішення не встановлено, оскільки інститут додаткового судового рішення не може використовуватися для повторного розгляду вже вирішеної позовної вимоги, зміни суті прийнятого судового рішення або надання іншої оцінки обставинам справи.
При цьому доводи апеляційної скарги фактично спрямовані не на доведення неповноти рішення від 17.06.2026, а на незгоду з висновками суду щодо відсутності правових підстав для відсторонення державного виконавця. Такі доводи стосуються правильності вирішення первісної позовної вимоги по суті та не можуть бути підставою для ухвалення додаткового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Таким чином, дослідивши зміст рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №520/30307/25 колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для винесення додаткового рішення по справі №520/30307/25.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 520/30307/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 520/30307/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов