ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 р. Справа № 440/3808/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/3808/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України
за участю: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст заяви та її обґрунтування.
01.06.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій він просив суд замінити сторону виконавчого провадження № 80910755 з примусового виконання виконавчого листа №440/3808/25 виданого 09.04.2025 Полтавським окружним адміністративним судом з боржника Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України код НОМЕР_3 , на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви вказаної заяви заявник посилався на ті обставини, що після відкриття виконавчого провадження на адресу відділу від боржника надійшла відповідь про те, що на виконання рішення суду розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 17.01.2025 розглянуто та надано відповідь вих№25/52/9-1383-2026 від 06.02.2026. Разом з тим, станом на день повторного розгляду рапорту, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 НГУ та всіх видів забезпечення у зв`язку з переміщенням для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Оскільки стягувач ОСОБА_1 не перебуває у списках військової частини (боржника), то військова частини НОМЕР_2 об`єктивно втратила адміністративно-владні повноваження щодо нього, що унеможливлює прийняття будь-якого юридично значущого рішення щодо його звільнення з військової служби. Отже, станом на 21.05.2026 рішення суду не виконано, військовою частиною - боржником рапорт стягувача по суті не розглянуто, виконати рішення без участі боржника неможливо, у зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 задоволено заяву представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.05.2026 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 440/3808/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії:
замінено сторону виконавчого провадження ВП № 80910755 з виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду, виданого 09 квітня 2026 року, дата прийняття судового рішення, згідно з яким видано виконавчий лист: 19 листопада 2025 року, номер судового рішення, згідно з яким видано виконавчий лист: 440/3808/25, а саме боржника: Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відносини, пов`язані з проходженням стягувачем публічної служби, а саме військової служби, як державної служби особливого характеру, в зв`язку із його переміщенням за наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України по особовому складу від 19.05.2025 № 34 о/с для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ), не припинялись, у спірних правовідносинах відбулось публічне правонаступництво органів державної влади (органів військового управління), а саме: перехід прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому, тобто перехід повноважень щодо призначення, проходження або звільнення з військової служби ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) від військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) внаслідок припинення його адміністративної компетенції у спірних правовідносинах. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав стягувача покладається на орган, компетентний відновити такі права - військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. Викладені обставини та наведене правове регулювання свідчать про наявність правових підстав для задоволення заяви представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.05.2026 про заміну сторони виконавчого провадження у справі.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року по справі № 440/3308/25; прийняти нове рішення, яким Сумському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України в заяві про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 80910755, а саме боржника: Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що для розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби, необхідною умовою є подача по команді такого рапорту разом із доданими документами (копії підтверджуючих право військовослужбовця на звільнення) до посадових осіб в компетенцію яких входить розгляд такого рапорту, проте з моменту початку проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ і до часу подання цієї апеляційної скарги, ОСОБА_1 рапорт про звільнення з військової служби до Військової частини НОМЕР_1 НГУ не подавав.
Приймаючи рішення про заміну сторони виконавчого провадження, суд не досліджував факт, чи пересилався рапорт на звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 при переміщенні з Військової частини НОМЕР_2 НГУ до Військової частини НОМЕР_1 НГУ разом з іншими персональними обліковими документами військовослужбовця. Проте, рапорт ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби разом з доданими до нього документами до Військової частини НОМЕР_1 НГУ при передачі його особової справи не передавався, що унеможливлює не тільки його фактичний розгляд, але й проведення заміни сторони виконавчого провадження.
Крім того, скаржник зауважує, що на день прийняття рішення судом першої інстанції, а також постанови судом апеляційної інстанції позивач вже був переміщений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 НГУ, тому Військова частина НОМЕР_2 НГУ була неналежним відповідачем, проте позивач не повідомив суд про цю обставину, у зв`язку з чим Військова частина НОМЕР_1 НГУ не була залучена до справи в якості співвідповідача.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
15.07.2026 на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що жодним з рішень суду першої або апеляційної інстанції на ОСОБА_1 не покладено обов`язку повторно звертатися з рапортом. Зазначення апелянтом доводів щодо непередання рапорту свідчить про ігнорування ним природи публічного правонаступництва, а також спробу уникнути зобов`язань, встановлених судом. Позивач звертає увагу на висновки суду щодо застосування імперативних приписів пункту 4 глави 1 розділу IV Інструкції з організації обліку особового складу Національної гвардії України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.01.2017 №73, яким встановлено, що документи персонального обліку на осіб при переміщенні з однієї військової частини до іншої підлягають обов`язковому пересиланню до кадрового органу тієї військової частини, до якої вони переміщені. Покладання на військовослужбовця ОСОБА_1 відповідальності за внутрішні процеси передачі документів між військовими формуваннями є грубим порушенням права особи на належне адміністрування. Відсутність оригіналу документа, а саме рапорту ОСОБА_1 від 17.01.2025 року в поточному кадровому органі жодним чином не анулює адміністративну компетенцію правонаступника та право військовослужбовця ОСОБА_1 на звільнення з військової служби, яке було чітко підтверджено судовими рішеннями. Повторне звернення до нової військової частини не забезпечить належного захисту прав військовослужбовця, а призведе виключно до створення для військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України чергових можливостей для генерування штучних перешкод та затягування виконання судового рішення. Оскільки на момент подання позову 21.03.2025 року ОСОБА_1 проходив військову службу саме у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, остання була єдиним належним відповідачем, який мав повноваження розглядати рапорт від 17.02.2025. Враховуючи, що в день проголошення рішення суду першої інстанції позивач був зарахований до списків особового складу іншої військової частини, переведення було реалізовано як інструмент ухилення від виконання судового зобов`язання та всупереч встановленим судом обставинам, які дають військовослужбовцю право на звільнення. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повісток про виклик на 07.09.2026 о 13:30.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 задоволено заяву представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 440/3808/25.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2026 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - Анопольської Руслани Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 440/3808/25.
27.08.2026 та 10.09.2026 судом отримано клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без участі позивача (стягувача) у зв`язку з виконанням ним військових обов`язків. Просить розгляд апеляційної скарги провести за участю його представника; залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2026 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - Анопольської Руслани Володимирівни та представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України -Міщенко Марини Вікторівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 440/3808/25.
21.09.2026 судом оголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову.
V. Обставини, встановлені судом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №440/3808/25 задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії:
визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи;
зобов`язано Військову частина НОМЕР_2 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 задоволено частково апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 по справі № 440/3808/25 скасовано в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.01.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням висновків суду. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №440/3808/25 залишити без змін.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.05.2026 ВП №80910755 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №440/3808/25, виданого Полтавським окружним адміністративним судом від 09.04.2026.
Заявою за вих.№25/52/9-5448-2026 від 08.05.2026 військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України повідомлено державного виконавця про те, що військова частина фактично виконала рішення суду в повному обсязі ще до моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. На виконання рішення суду командуванням військової частини було здійснено повторний розгляд рапорту ОСОБА_1 від 17.01.2025 з урахуванням правових висновків суду. За результатами розгляду стягувачу було підготовлено та направлено письмову відповідь №25/52/ НОМЕР_5 від 06.02.2026 (48861). Оскільки стягувач не перебуває у списках військової частини НОМЕР_2 , остання об`єктивна втратила адміністративно-владні повноваження щодо нього. Це унеможливлює прийняття будь-якого юридично значущого рішення щодо його звільнення з військової служби. Таким чином, надання відповіді за результатами повторного розгляду рапорту є вичерпним та єдино можливим способом виконання рішення суду з боку військової частини НОМЕР_2 .
Так, листом військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №25/52/913832026 від 06.02.2026 позивача повідомлено, що право командира встановлювати, змінювати або припиняти правові відносини, пов`язані з проходженням військової служби є дискреційними повноваженнями, які поширюють свою дію тільки на підлеглий особовий склад. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.05.2025 №169 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_3 ), 23 травня 2025 року. Таким чином, з 23.05.2025 стосовно нього військова частина НОМЕР_2 НГУ втратила адміністративно-владні повноваження щодо прийняття рішень та вчинення дій з юридичними наслідками, зокрема звільнення з військової служби. Запропоновано звернутися до належного командування.
VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою, другою статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
За приписами частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідного процесуального статусу, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені таким статусом сторони. Заміна сторони виконавчого провадження є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
Так, спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження, а саме військової частини як боржника у виконавчому провадженні, у випадку переміщення особи позивача (стягувача) - військовослужбовця для проходження служби до іншої військової частини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 вказала, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, у цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Колегія суддів зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17, від 20.02.2019 у справі № 826/16659/15.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 11.10.2019 по справі № 812/1408/16.
Таким чином, у межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, суд повинен встановити факт переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Колегією суддів встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 12.12.2024 №406 ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Вказане також підтверджується записами з військового квитка позивача серії НОМЕР_6 , відповідно до якого ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 НГУ на підставі наказу від 23.05.2025 №169.
Надалі наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 24.05.2025 №7 старшого солдата ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) та призначений наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 19.05.2025 №34 по особовому складу на посаду стрільця 2-го відділення 3-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкта №6940 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів), з 24 травня 2025 року.
Отже, 19.05.2025 (а не 29.05.2025, як помилково стверджує представник позивача) ОСОБА_1 був призначений на посаду стрільця 2-го відділення 3-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкта №6940 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів), що також підтверджується записами військового квитка позивача серії НОМЕР_6 , та вже 24.05.2025 зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/3808/25 було ухвалено 29.05.2025. Після апеляційного перегляду вказаного рішення суду постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.01.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням висновків суду.
З наведеного слідує, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення (29.05.2025) позивач на підставі зазначених вище наказів вже проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , проте суд не був повідомлений про зміну таких фактичних обставин справи, у зв`язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій здійснювали розгляд справи, виходячи з наявних у матеріалах справи відомостей, та вважали належним відповідачем військову частину, у якій позивач на момент розгляду справи фактично вже не проходив службу.
Колегія суддів зауважує, що питання залучення іншої військової частини як належного відповідача є питанням правильного визначення суб`єктного складу справи, а не правонаступництва. Відтак процесуальне порушення, пов`язане з незалученням належного відповідача, не може бути усунуте на стадії виконання судового рішення шляхом заміни сторони виконавчого провадження, оскільки така заміна можлива лише за наявності правонаступництва.
Разом з тим, у спірних правовідносинах відсутній факт вибуття або припинення боржника.
Відповідно частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У справі, що розглядається, жодних підстав правонаступництва в розумінні статті 104 ЦК України заявником не було надано, а судом таких не встановлено. У спірних правовідносинах відсутній факт вибуття або припинення боржника Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у свою чергу, Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України не є ліквідованою чи реорганізованою, тому її права та обов`язки не перейшли до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Таким чином, суд позбавлений можливості замінити боржника у виконавчому провадженні без встановлення правонаступництва, оскільки це означало б фактичну зміну суб`єктного складу спірних правовідносин після завершення розгляду справи та ухвалення судового рішення.
Питання передачі рапорту про звільнення військовослужбовця з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не має правового значення для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки не свідчить про вибуття боржника чи наявність правонаступництва. Зазначена обставина стосується виключно належного виконання посадовими особами та кадровими органами військової частини своїх обов`язків щодо оформлення проходження військової служби.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
За приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження, у зв`язку з чим ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 по справі № 440/3808/25 підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви державного виконавця.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 по справі №440/3808/25 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.05.2026 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 440/3808/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 25.09.2026 року