ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
25 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 160/19945/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року (суддя Рищенко А.Ю.)
у справі № 160/19945/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18 квітня 2025 року №122950002778 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 08.07.2016 по 07.04.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» на посаді гірник підземний та зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 11.10.2022 по 11.04.2025 у Комунальному підприємстві «Криворізька міська клінічна лікарня №2» на посаді молодшої - медичної сестри з догляду за хворими рентгенівського відділення, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 11.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням протиправно відмовлено у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку та необхідної кількості пільгового стажу. За твердженням позивачки вона має достатню кількість пільгового стажу, що підтверджено поданими до пенсійного органу належними та допустимими доказами, зокрема, записами в трудовій книжці.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.04.2025 №122950002778 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 08.07.2016 по 07.04.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» на посаді гірник підземний та зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 11.10.2022 по 11.04.2025 у Комунальному підприємстві «Криворізька міська клінічна лікарня №2» на посаді молодшої - медичної сестри з догляду за хворими рентгенівського відділення.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 11.04.2025, з урахуванням висновків суду.
Суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні права позивачки на пенсію за віком на пільгових умовах підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV. Щодо не зарахування до пільгового стажу позивачки спірних періодів роботи, суд зазначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
За наявних у справі доказів суд встановив, що спірні періоди роботи позивачки підтверджені записами її трудової книжки і з цих підстав дійшов висновку, що у спірних відносинах відповідач діяв протиправно, у зв`язку з чим суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.01.2018 введено в дію статтю 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначає порядок призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списками № 1 № 2. Тому, статті 13 та 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність. Відповідач звертає увагу, що виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 визначено пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Також, посилаючись на Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, та Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, відповідач наполягає на відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивачки періодів роботи з 08.07.2016 по 07.04.2022 та з 11.10.2022 по 11.04.2025, оскільки позивачкою не надано уточнюючі довідки про підтвердження пільгового характер роботи. Крім того, станом на дату звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 позивачка досягла віку 50 років, а враховуючи п. 2 ч. 2 ст.114 Закону 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 становить 55 років, тому право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно чинної статті 114 Закону № 1058-VII, позивачка набуде при досягненні віку 55 років.
Позивачка подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване з огляду на безпідставність доводів скаржника.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.04.2025 звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява та додані до неї документи розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 18.04.2025 №122950002778 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку та страхового стажу. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 21.03.2040.
У вказаному рішенні зазначено: вік заявниці - 50 років 21 день. Страховий стаж особи становить - 15 років 10 місяців 2 дні, стаж роботи за Списком №1 - 11 місяців.
До пільгового стажу не зараховано період, оскільки в пільговій довідці зазначена посада не передбачена Списком №2.
Відповідно до проведеного пенсійним органом розрахунку стажу ОСОБА_1 до її стажу за Списком №1 зарахований період з 01.11.2020 по 30.09.2021.
Період з 01.10.2021 по 23.03.2022 не зарахований.
Не погодившись з цим рішенням пенсійного органу, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За правилами п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
За правилами п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
В той же час згідно ст.13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
пункт «а» - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт,
професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
пункт «б» - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Законом №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, згідно якої передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи6
пункт «а» - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
п. «б» - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу і збільшена тривалість необхідного стажу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №1, Списком №2 регламентуються одночасно статтею 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та статтею 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Таким чином, відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність:
у величині показника вікового цензу та наявності стажу як умови призначення пенсії жінкам за Списком №1: досягнення 45 років і наявність стажу роботи - не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах - за пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та досягнення 50 років і наявність страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах - за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII;
у величині показника вікового цензу та наявності стажу як умови призначення пенсії жінкам за Списком №2: досягнення 50 років і наявність стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах - за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та досягнення 55 років і наявність страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах - за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.
Крім того, за умовою в п. «а», «б» ч.1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII передбачено призначення пенсії на пільгових умовах працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, тобто для чоловіків - 60 років, для жінок - 55 років.
За такого правового регулювання суд апеляційної інстанції вважає, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки Закону, а саме: положенням пунктів «а», «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин і явно суперечать один одному, таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV, як то правильно зазначено судом першої інстанції.
Обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивачки.
Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 08.07.2016 по 07.04.2022 і за Списком №2 - періоду роботи з 11.10.2022 по 11.04.2025 суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Відповідно до пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:
довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За правилами пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
В спірному випадку з матеріалів справи вбачається, підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 29.10.1993, що позивачка у спірні періоди працювала:
- з 08.07.2016 по 07.04.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» на посаді учня гірника підземного (бракувальниця) 1-го розряду з повним робочим днем під землею. В трудовій книжці міститься інформація, що на підставі атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право перехода на пенсію на пільгових умовах за Списком №1: наказ №74 від 16.04.2015, наказ №547 від 13.04.2020;
- з 06.10.2022 по 30.09.2024 - у Комунальному підприємстві «Криворізька міська клінічна лікарня №2» на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими катетеризаційної лабораторії № 2 Центру інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії структурного підрозділу «Міський кардіологічний центр»;
- з 01.10.2024 по теперішній час - у Комунальному підприємстві «Криворізька міська клінічна лікарня №2» на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення рентгенендоваскулярної хірургії (рентгенохірургічний блок). Згідно запису від 01.10.2024 підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 (наказ від 30.07.2024 №276).
Відповідно до наказу Відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» від 029.04.2022 № 205/к у зв`язку зі знаходженням державного підприємства «Первомайськвугілля» та відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» в зоні проведення бойових дій та запровадженням воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, з працівниками ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» до стабілізації ситуації в зоні знаходження державного підприємства «Первомайськвугілля» та відокремленого підрозділу шахта «Карбоніт» призупинено дію трудових договорів з 07.04.2022.
Довідкою від 21.03.2025 № 312, виданою Комунальним підприємством «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради, підтверджено, що позивачка працює в комунальному підприємстві «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради:
- з 06.10.2022 по 10.10.2022 - на 0,5 посади молодшої медичної сестри з догляду за хворими катетеризаційної лабораторії № 2 Центру інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії структурного підрозділу «Міський кардіологічний центр»,
- з 11.10.2022 по 30.09.2024 - повний робочий день на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими катетеризаційної лабораторії № 2 Центру інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії структурного підрозділу «Міський кардіологічний центр»,
- з 01.10.2024 по теперішний час - повний робочий день на посаді молодшої сестри з догляду за хворими відділення рентгенендоваскулярної хірургії (рентгенохірургічний блок).
За умовами праці користується правом на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2: за період з 11.10.2022 по теперішній час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, розділ ХХІV, що підтверджено атестацією робочих місць (накази по лікарні від 02.09.2020 № 159, від 01.09.2022 № 329/1 та від 30.07.2024 № 276).
Стосовно підтвердженого трудовою книжкою позивачки періоду її роботи з 08.07.2016 по 07.04.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» на посаді учня гірника підземного (бракувальниця) 1-го розряду з повним робочим днем під землею, суд апеляційної інстанції з`ясував, що в прийнятому відповідачем рішенні про відмову у призначенні пенсії від 18.04.2025, окрім висновку про наявність стажу роботи за Списком № 1 - 11 місяців, відсутнє жодне мотивування не врахування вказаного вище періоду роботи до пільгового стажу позивачки.
В той же час наявні у справі документи, що також подавались позивачкою пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії, в повній мірі підтверджують пільговий характер роботи позивачки у вказаний період з 08.07.2016 по 07.04.2022.
Так, трудова книжка позивачки містить необхідні та вичерпні відомості про трудову діяльність позивачки у цей період на посаді, що передбачена Списком №1, а також записи про атестацію робочих місць. Записи трудової книжки позивачки за цей період виконані зрозуміло в хронологічному порядку, узгоджуються між собою, не містять суперечливих даних.
Пенсійний орган не ставить під сумнів достовірність та повноту записів, внесених до трудової книжки позивачки. Доказів того, що ці записи визнано нечинними чи недійсними відповідачем не надано.
З огляду на вищенаведене, враховуючи наявність відповідних записів у трудовій книжці позивачки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу позивачки період роботи з 08.07.2016 по 07.04.2022.
Щодо посилання пенсійного органу в поданих суду апеляційної інстанції поясненнях з приводу періоду з 01.10.2021 по 31.03.2022 про відсутність сплати страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування суд апеляційної інстанції зауважує, що такі обставини не покладались в основу прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії.
В той же час, незважаючи на відсутність відповідного обґрунтування в рішенні пенсійного органу від 18.04.2025, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відсутність підтвердження сплати страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не може бути підставою для не зарахування певного періоду роботи позивачки, трудова діяльність якої підтверджена належним чином змістом трудової книжки.
Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст.6 Основ застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них.
Страхувальниками за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Основ загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту): а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання; б) у фізичних осіб.
В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, не спростовано пенсійним органом, позивачка у спірний період працювала на умовах трудового договору у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля», отже підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Виходячи з наведеного вище правового регулювання, а також приймаючи до уваги, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (роботодавця), суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність інформації про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 01.10.2021 по 23.02.2022 на умовах трудового договору, про що внесені відповідні записи до її трудової книжки.
Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 11.10.2023 у справі №340/1454/21, згідно якої особа не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем безпідставно не зарахованого до пільгового стажу позивачки за Списком № 1 період її роботи з 08.07.2016 по 07.04.2022.
Стосовно доводів пенсійного органу щодо не зарахування до пільгового стажу позивачки періоду роботи з 11.1.02022 по 11.04.2025 в комунальному підприємстві «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 затверджений Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Розділом ХХІV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» до цього Списку № 2 віднесено, в тому числі такі профіесії (посади): у рентгенівських відділеннях (кабінетах) - молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими.
Враховуючи, що згідно поданим позивачкою документам позивачка у вказаний період працювала повний робочий день на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими катетеризаційної лабораторії № 2 Центру інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії структурного підрозділу «Міський кардіологічний центр»; відділення рентгенендоваскулярної хірургії (рентгенохірургічний блок), твердження відповідача, що займана позивачкою посада не передбачена Списком № 2, є помилковим, таким, що не відповідає фактичним обставинам.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що зарахуванню до пільгового стажу позивачки підлягають за Списком №1 період роботи з 08.07.2016 по 07.04.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» на посаді гірник підземний та до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 11.10.2022 по 11.04.2025 у Комунальному підприємстві «Криворізька міська клінічна лікарня №2» на посаді молодшої - медичної сестри з догляду за хворими рентгенівського відділення.
Отже, пенсійним органом необґрунтовано відмовлено позивачці в призначенні пільгової пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, тому спірне рішення пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно зазначено, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки, оскільки пенсійний орган, приймаючи спірне рішення про відмову в призначенні пенсії, не здійснив належним чином обрахунок пільгового стажу позивачки, тобто не реалізував свої дискреційні повноваження з цього питання.
Обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушених прав позивачки в повній мірі відповідає положенням ст.245 КАС України, якою визначені повноваження суду при вирішенні справи.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі №160/19945/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя Т.І. Ясенова