П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/14114/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
25 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у період з 20.10.2023 по 12.01.2024;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у період з 20.10.2023 по 13.01.2024 з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.12.2023 №3919/кп ОСОБА_1 19 жовтня 2023 року, перебуваючи у відрядженні у Військовій частині НОМЕР_2 (у складі Військової частини НОМЕР_1 ), у АДРЕСА_1 , під час виконання ремонтних робіт на даху будинку у місці тимчасового розташування особового складу медичної роти військової частини НОМЕР_1 , внаслідок втрати рівноваги та падіння з даху.
За фактом травмування Позивача наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27 жовтня 2023 року № 497/кп було призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування було складено відповідний акт від 02 грудня 2023 року № 11591/кп, згідно з висновками якого, позивачем було допущено порушення вимог статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині обов`язку додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 грудня 2023 року № 192/кп накладено дисциплінарне стягнення зауваження.
У зв`язку із отриманою травмою позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» у період з 20 жовтня 2023 року по 27 жовтня 2023 року, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9.17597 травматологічного відділення.
27 жовтня 2023 року проведено огляд ОСОБА_2 військово-лікарською комісією та встановлено, що він потребує відпустки за станом здоров`я тривалістю 30 днів. При цьому згідно із довідкою ВЛК від 27 жовтня 2023 року встановлено, що захворювання позивача пов`язане із проходженням військової служби.
У період з 04 грудня 2023 року по 12 грудня 2023 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_3 у зв`язку із отриманою травмою 19.10.2023,про що свідчить виписка №6366.
12 грудня 2023 року було в проведено огляд ОСОБА_2 військово-лікарською комісією та ухвалене рішення про необхідність надання йому відпустки у зв`язку із лікуванням після травми тривалістю 30 днів. При цьому згідно із довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 12 грудня 2023 року №1938 отримана позивачем травма пов`язана із проходженням військової служби.
26.04.2024 позивача було оглянуто військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 та згідно із довідкою ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 26 квітня 2024 року № 873 отриману Позивачем травму знов було пов`язано із виконанням обов`язків військової служби.
Вважаючи протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у зв`язку з перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок травми, за період з 20.10.2023 по 12.01.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що норми Постанови № 168 передбачають підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000грн. протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні лише у зв`язку із отримання поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, а не у зв`язку із захворюванням. Відповідно до Положення № 402 поранення та захворювання є відмінними поняттями.
Однак, як вбачається із наданих позивачем доказів, наявних в матеріалах справи, захворювання позивача отримані не у зв`язку з пораненням, травмою, контузією чи каліцтвом, пов`язаним із захистом Батьківщини.
Отже, суд вважав, що у спірних правовідносинах відповідачами не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2-4 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану "введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено та який триває на день розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку да
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
До постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 від 01.04.2022 внесено зміни, згідно яких до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, постановлено включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Тобто у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Спірним питанням в межах розгляду даної справи є право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на час виникнення спірних правовідносин був встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою №248/1298 від 25.03.2022.
Пунктом 8 вказаного рішення визначено, що у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
В подальшому, з метою врегулювання та встановлення єдиних підходів щодо порядку виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що збільшена до 100 тисяч гривень додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з дня отримання поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) й підставою для видання наказу щодо виплати такої винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Судом встановлено, що згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.12.2023 №3919/кп ОСОБА_1 19 жовтня 2023 року, перебуваючи у відрядженні у Військовій частині НОМЕР_2 (у складі Військової частини НОМЕР_1 ), у АДРЕСА_1 , під час виконання ремонтних робіт на даху будинку у місці тимчасового розташування особового складу медичної роти військової частини НОМЕР_1 , внаслідок втрати рівноваги та падіння з даху.
За фактом травмування Позивача наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27 жовтня 2023 року № 497/кп було призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування було складено відповідний акт від 02 грудня 2023 року № 11591/кп, згідно з висновками якого, позивачем було допущено порушення вимог статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині обов`язку додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 грудня 2023 року № 192/кп накладено дисциплінарне стягнення зауваження.
У зв`язку із отриманою травмою позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» у період з 20 жовтня 2023 року по 27 жовтня 2023 року, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9.17597 травматологічного відділення.
27 жовтня 2023 року проведено огляд ОСОБА_2 військово-лікарською комісією та встановлено, що він потребує відпустки за станом здоров`я тривалістю 30 днів. При цьому згідно із довідкою ВЛК від 27 жовтня 2023 року встановлено, що захворювання позивача пов`язане із проходженням військової служби.
У період з 04 грудня 2023 року по 12 грудня 2023 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_3 у зв`язку із отриманою травмою 19.10.2023,про що свідчить виписка №6366.
12 грудня 2023 року було в проведено огляд ОСОБА_2 військово-лікарською комісією та ухвалене рішення про необхідність надання йому відпустки у зв`язку із лікуванням після травми тривалістю 30 днів. При цьому згідно із довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 12 грудня 2023 року № 1938 отримана позивачем травма пов`язана із проходженням військової служби.
26.04.2024 позивача було оглянуто військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 та згідно із довідкою ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 26 квітня 2024 року № 873 отриману Позивачем травму знов було пов`язано із виконанням обов`язків військової служби.
Крім того, довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 26 квітня 2024 року № 873 встановлено органічний астенічний розлад з інсомнією з легкими хворобливими проявами. Вказане захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.
Однак, як вбачається із наданих позивачем доказів, наявних в матеріалах справи, захворювання позивача отримані не у зв`язку з пораненням, травмою, контузією чи каліцтвом, пов`язаним із захистом Батьківщини.
Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідачами не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.