П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/2788/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
24 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №222650004553 від 20.02.2026, зобов`язати зарахувати періоди роботи з 18.12.2000 по 31.12.2025 до стажу державної служби, зобов`язати нарахувати та виплатити з 11.02.2026 пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках №01-09/286, №01-09/288, виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Шепетівської міської ради.
В обґрунтування позову зазначила, що звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" із врахуванням наданих довідок про заробітну плату. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що позивачка вважає неправомірним.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №222650004553 від 20.02.2026 в частині незарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби періоду роботи з 18.12.2000 по 30.04.2016.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період її роботи в органах місцевого самоврядування з 18.12.2000 по 30.04.2016 включно.
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- IV.
11.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, надавши довідки встановленої форми про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.02.2026 року № 01-09/286 та від 10.02.2026 року № 01-09/288, виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Шепетівської міської ради.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області області від 20.02.2026 року № 222650004553 позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку із відсутністю права.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що для збереження права на пенсію держслужбовця відповідно до п. 10 або п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII станом на 01.05.2016 позивачка повинна була відповідати одній із умов: Пункт 10: Займати посаду державної служби на 01.05.2016 та мати не менше 10 років стажу. Станом на 01.05.2016 позивачка займала посаду у органі місцевого самоврядування, яка з 01.05.2016 за новим Законом № 889-VIII не є посадою державної служби.
Суд дійшов висновку, що період роботи позивачки з 18.12.2000 по 30.04.2016 підлягає зарахуванню до стажу державної служби, а відтак рішення відповідача в цій частині є протиправним. За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати вказаний період.
Водночас, оскільки станом на 01 травня 2016 позивачка не набула необхідного 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (включаючи прирівняні посади місцевого самоврядування), вона не набула права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржили його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом №2493-ІІІ та роботу в державних органах влади. Відповідачем протиправно не зараховано до стажу державної служби періоди роботи з 18.12.2000 року по 31.12.2025 року, що становить понад 25 років на посадах в органах місцевого самоврядування, що надає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VІІІ. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 06.11.1985 року, стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 року становить понад 15 років, а на момент звільнення (31.12.2025 року) становить 25 років. На момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII, позивач досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку, таким чином, при поданні заяви про призначення пенсії за віком відповідно до п 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIІІ позивачкою були дотримані законодавчо визначені умови, за яких така пенсія призначається, а відтак у відповідачів були всі за конодавчо обумовлені правові підстави для призначення пенсії за віком, а тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що за результатом розгляду документів доданих до заяви станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді провідного спеціаліста відділу програмного забезпечення та автоматизованої обробки інформації, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ, та стаж роботи на посадах державних службовців не досягає 20 років. Головним управлінням було відмовлено обґрунтовано відмовлено позивачу у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю права.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Частиною 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком за нормами Закону № 1058-IV, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, однак за призначенням пенсії відповідно до Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII позивач із заявою звернувся вперше.
Тобто, в даній справі має місце призначення пенсії за іншим Законом, зокрема за Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Відповідно до п. 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01 травня 2016 втратив чинність Закон № 3723-XII крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.
Такий висновок узгоджується з юридичною позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 20 січня 2026 року №1-р/2026 у справі №1-301/2019(7129/19) щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що державна служба характеризується особливими вимогами до державних службовців, зумовленими значущістю виконуваних ними функцій, а також установленими законом обмеженнями їхніх конституційних прав, які протягом тривалого часу компенсувалися особливими умовами пенсійного забезпечення. Конституційний Суд України також виснував, що правомірні очікування державних службовців щодо набуття права на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723-XII пов`язані з наявністю потрібного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року.
При цьому, відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 № 229 (далі Порядок № 229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Отже, до 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п. 10, 12 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII не встановлено.
Судом встановлено, що 11.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №222650004553 від 20.02.2026 ( за принципом екстериторіальності) відмовлено у переході на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
У рішенні зазначено, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби лише до 04.07.2001. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді провідного спеціаліста відділу програмного забезпечення та автоматизованої обробки інформації, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ, а стаж роботи на посадах державних службовців менше 20 років.
Судом встановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 від 06.11.1981 містяться наступні записи про її роботу:
- 18.12.2000 - прийнята на посаду спеціаліста відділу Шепетівського міського управління та соціального захисту населення;
- 01.09.2002 - переведена на посаду спеціаліста ІІ категорії відділу соціальних допомог тимчасово;
- 01.10.2002 - прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування;
- 03.03.2003 - переведена на постійну роботу спеціалістом ІІ категорії відділу соціальних допомог;
- 01.07.2005 - переведена спеціалістом ІІ категорії відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення;
- 03.01.2006 - переведена спеціалістом І категорії відділу автоматизованої обробки інформації;
- 05.06.2014 - переведена на посаду провідного спеціаліста відділу автоматизованої обробки інформації і контролю за призначенням соціальних виплат;
- 31.12.2025 - звільнена з посади.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 визначено, що право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п. 10, 12 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII не встановлено.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
На підставі частини 5 статті 242 КАС України суд враховує висновки, викладені Верховним Судом, та вважає, що робота позивача на посадах в органі місцевого самоврядування відповідно до пункту 2 Порядку №283 зараховується до стажу державної служби.
Враховуючи наведене, оскільки позивач у період часу з 18.12.2000 року (в тому числі станом на 01 травня 2016 року) працювала на посаді, яка відноситься до категорій посад органів місцевого самоврядування, то доводи відповідача про відсутність у позивача стажу державної служби, а також те, що станом на 01 травня 2016 року він не займав посад державної служби, є безпідставними.
Водночас Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.
Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.
При цьому апеляційний суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла обґрунтованого переконання про те, що позивачу може бути зараховано стаж, набутий на посадах державної служби (або прирівняних до них посад) після 01 травня 2016 року, лише до страхового стажу, а не стажу державної служби, а тому суд першої інстанції правильно зазначив, що період роботи позивачки з 18.12.2000 по 30.04.2016 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Станом на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) стаж роботи позивача на посадах, що прирівнюються до стажу державної служби, становив 15 років 4 місяці та 13 днів.
Таким чином, оскільки станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 №889-VІІІ) позивач мав стаж державної служби (прирівняний стаж посадової особи органу місцевого самоврядування) не менш ніж 10 років, вона має право на переведення її на пенсію відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що станом на 01 травня 2016 року позивач не перебував на посаді державної служби, а обіймав посаду в органі місцевого самоврядування, колегія суддів зазначає таке.
Дійсно, матеріалами справи підтверджено, що позивач працювала на посаді, яка формально не належить до посад державної служби. Разом з тим, відповідно до положень законодавства, чинного на момент набуття спірного стажу, а також з урахуванням Порядку обчислення стажу державної служби, стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування підлягає зарахуванню до стажу державної служби як прирівняний.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що для цілей застосування пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII правове значення має не формальна назва посади, а характер та правова природа виконуваних функцій, а також законодавчо встановлене прирівняння відповідного стажу до стажу державної служби. За таких обставин доводи відповідача про відсутність у позивача статусу державного службовця станом на 01 травня 2016 року не можуть бути підставою для відмови у реалізації права, яке закон пов`язує з наявністю відповідного стажу, оскільки прирівняння стажу в даному випадку передбачає його врахування на умовах, тотожних до стажу державної служби.
Щодо вимоги позивачки про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок № 01-09/286 та № 01-09/288 від 10.02.2026, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до чинної редакції статті 37 Закону № 3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, якщо перед зверненням за пенсією особа працювала на посаді державної служби, або у тому ж відсотковому розмірі від заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, якщо на час звернення за пенсією особа не є державним службовцем.
Як уже зазначалося вище, на час звернення із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII позивачка не перебувала на посаді державної служби, оскільки 31.12.2025 була звільнена з посади в органі місцевого самоврядування.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, відповідно до якої оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.
Зазначений висновок також відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18, відповідно до якої належним способом захисту прав позивача є зобов`язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Оскільки у даному випадку має місце не перерахунок раніше призначеної пенсії, а переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, розмір пенсії підлягає обчисленню відповідно до чинної редакції статті 37 Закону № 3723-XII, тобто у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, зазначеної у довідках, наданих позивачем.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).
Згідно з пунктом 5 Порядку №622 (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою) довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Як встановлено судом, разом із заявою від 11.02.2026 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачка надала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.02.2026 № 01-09/286 та № 01-09/288, видані Управлінням соціальної та ветеранської політики Шепетівської міської ради.
З огляду на встановлене вище право позивачки на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, наявність у неї необхідного стажу станом на 01.05.2016, а також подання документів, необхідних для визначення розміру такої пенсії, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення відповідної позовної вимоги.
При цьому розмір пенсії позивачки має визначатися відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, зазначеної у поданих нею довідках № 01-09/286 та № 01-09/288 від 10.02.2026.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви. Разом з тим у цій справі застосуванню підлягають спеціальні положення Закону № 3723-XII щодо призначення пенсії державного службовця, право на яку позивачка реалізує вперше. Отже, така пенсія підлягає призначенню з 11.02.2026 - дати звернення позивачки із відповідною заявою.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши наявність у ОСОБА_1 необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016 та дійшовши висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 222650004553 від 20.02.2026 в частині незарахування періоду роботи з 18.12.2000 по 30.04.2016 до стажу державної служби, водночас помилково відмовив у задоволенні вимоги про призначення пенсії державного службовця.
Встановлені у справі обставини у своїй сукупності свідчать про те, що позивачка відповідає передбаченим законодавством умовам для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, а тому належним способом захисту її порушеного права є не лише зарахування відповідного періоду роботи до стажу державної служби, а й зобов`язання пенсійного органу призначити, нарахувати та виплатити їй пенсію державного службовця.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що визначення конкретного розміру пенсії, з урахуванням усіх передбачених законодавством складових заробітної плати та проведення відповідних розрахунків, належить до повноважень пенсійного органу. Водночас спосіб захисту, визначений судом, має забезпечити реальне відновлення порушеного права позивачки, у звязку з чим у резолютивній частині постанови підлягає визначенню обовязок відповідача призначити пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідках № 01-09/286 та № 01-09/288 від 10.02.2026, з 11.02.2026.
Отже, доводи апеляційної скарги позивачки в цій частині є обґрунтованими, тоді як доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність у позивачки права на пенсію державного службовця у зв`язку з тим, що станом на 01.05.2016 вона не займала посаду державної служби, спростовуються наведеними вище положеннями законодавства та правовими висновками Верховного Суду і Конституційного Суду України.
Разом з тим, оскільки для набуття права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII враховується стаж, наявний станом на 01.05.2016, період роботи позивачки після цієї дати, а саме з 01.05.2016 по 31.12.2025, не підлягає зарахуванню до стажу державної служби для цілей призначення пенсії за вказаною нормою. Відтак у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовної вимоги.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, враховуючи те, що у справі неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а справу розглянуто без повідомлення позивача, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині та ухвалення у відповідній частині нового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 з 11 лютого 2026 року пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідках № 01-09/286 та № 01-09/288 від 10 лютого 2026 року, виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Шепетівської міської ради.
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.