ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 140/6349/25 пров. № А/857/42866/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року (головуючий суддя: Смокович В.І., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах Володимирської районної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти охоронний договір на частину житлового будинку,-
встановив:
Володимирська окружна прокуратура в інтересах Володимирської районної державної (військової) адміністрації, 10.06.2025 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Володимирською РДА охоронний договір на частину, а саме 50/100, житлового будинку - пам`ятку архітектури місцевого значення, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Володимирської міської територіальної громади розташована пам`ятка архітектури місцевого значення - житловий будинок по АДРЕСА_1 , яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 2012-ВЛ. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 430210401 від 06.06.2025 власником частки 50/100 вказаного житлового будинку є ОСОБА_1 .
Прокурор зауважує, що відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Водночас, в порушення вищенаведених вимог закону, відповідачем з моменту набуття права власності на пам`ятку культури місцевого значення й дотепер охоронний договір не укладено. У зв`язку із наведеним просить адміністративний позов задовольнити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позов задоволено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що з 22.07.1985 будинок по АДРЕСА_1 визнаний пам`яткою архітектури місцевого значення. Однак, у договорі купівлі-продажу житлового будинку від 25.02.2021 (п. 5) вказано, що цей будинок не належить до пам`яток архітектури, історії чи культури. Крім цього, під час купівлі цього житлового будинку візуально були відсутні будь-які елементи, що свідчать про віднесення його до нерухомих пам`яток архітектури.
Позивач, 28.11.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.
Відповідач, заявив клопотання про зупинення провадження у справі до винесення судового рішення у справі № 140/2617/26, в якій відповідач оскаржує наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295 в частині включення до державного реєстру нерухомих пам`яток культури України у Волинській області житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Позивач, подав заперечення на це клопотання.
Надаючи правову оцінку заявленому клопотанню, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі, оскільки не встановлено передбачених пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України необхідних умов для зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/2617/26. Тобто, розгляд справи № 140/2617/26 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення житлового будинку по АДРЕСА_1 не становить об`єктивну неможливість розгляду справи № 140/6349/25 про укладення охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури місцевого значення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що на території Володимирської міської територіальної громади по АДРЕСА_1 розташований об`єкт культурної спадщини «Житловий будинок», дата спорудження 1889 року, який рішенням Волинської ради народних депутатів № 228 від 22.07.1985 визнаний пам`яткою архітектури місцевого значення (арк. спр. 9-17).
Згідно інформації Володимирської РДА, викладеній у листі 655/30/2-25 від 12.03.2025, житловий будинок по АДРЕСА_1 наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 2012-ВЛ (арк. спр. 25).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 430211175 від 06.06.2025 власником частки 50/100 вказаного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (арк. спр. 43).
Окрім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 430233105 від 06.06.2025 ОСОБА_1 з 25.02.2021 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером [номер приховано]:01:004:0087 площею 0,1 га із цільовим призначенням - для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі договору купівлі - продажу від 25.02.2021 № 244 (арк. спр. 44).
Повідомленням щодо занесення до Реєстру нерухомого об`єкта культурної спадщини, зареєстрованого в журналі обліку видачі повідомлень про статус нерухомого об`єкта культурної спадщини від 03.05.2024, відділ гуманітарної політики Володимирської райдержадміністрації повідомив відповідача, що об`єкт культурної спадщини «Житловий будинок, 1889р.», розташований у АДРЕСА_1 , відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, взято під охорону рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 22.07.1985 № 228, як пам`ятку архітектури місцевого значення під охоронним номером 2012-Вл (арк. спр. 20).
Листом № 50-969ВИХ-25 від 26.05.2025 керівник Володимирської окружної прокуратури звернувся до Володимирської міської ради з проханням надати інформацію чи укладено охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 18).
Листом від 03.06.2025 №1565/1.21/2-25 Володимирською міською радою повідомлено, що інформація щодо укладеного охоронного договору ОСОБА_1 , який є власником 50/100 житлового будинку по АДРЕСА_1 , та облікова документація на вказаний об`єкт культурної спадщини відсутня (арк. спр. 19).
У відповідь на лист Володимирської окружної прокуратури № 50-968ВИХ-25 від 26.05.2025, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації у листі № 901/20.1-24/2-25 від 30.05.2025 зазначило, що за результатами аналізу інформації про стан укладання охоронних договорів, наданої Володимирською районною військовою адміністрацією, охоронний договір з ОСОБА_1 станом на дату підготовки цього листа не укладені та на зберігання до Управління не передані (арк. спр. 22).
Відповідно до листа Володимирської РДА № 655/30/2-25 від 12.03.2025 підтверджено, що пам`ятка архітектури місцевого значення - житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 2012-Вл. Зазначено, що Володимирською районною військовою адміністрацією було направлено лист Володимирському міському голові з проханням поінформувати власників об`єкта культурної спадщини з одночасним врученням копії повідомлення щодо занесення даної пам`ятки до Реєстру нерухомого об`єкта культурної спадщини за формою, наведеною у додатку 8 до Порядку. За інформацією, наданою Володимирською міською радою, повідомлення було вручено лише ОСОБА_2 14.05.2024. Ураховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини» укладення охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення - житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не проводилось у зв`язку з відсутністю облікової документації на вищевказаний об`єкт культурної спадщини (арк. спр. 25).
Враховуючи, що відповідач по справі не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи обставини бездіяльності з боку відповідача та наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу в частині виконання вимог Основного Закону зі збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Законом України від 20 вересня 2006 року № 165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується:
- вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини;
- за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-ІІІ).
Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених вище правових норм встановлює обов`язок для усіх власників пам`ятки чи її частини укласти охоронний договір з відповідним органом культурної спадщини, після переходу права власності на нього.
Охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону № 1805-ІІІ є адміністративним договором. В силу приписів пункту 4 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Застосовуючи норми цієї статті, Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 виснував, що укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.
На виконання вимог Закону № 1805-ІІІ Кабінет Міністрів України 28 грудня 2001 року постановою № 1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).
Відповідно до пунктів 1, 2 та 5 Порядку № 1768, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Вищезгадані положення законодавства встановлюють строк у один місяць для укладення власником об`єкта культурної спадщини охоронного договору. Цей строк встановлюється або з моменту отримання такого об`єкту у власність, або, якщо статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини надано пізніше, - з дня отримання власником повідомлення уповноваженого органу про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 826/4605/16, від 08 травня 2024 року у справі № 240/17530/23, від 28 листопада 2024 року у справі № 580/6572/22, від 20 січня 2025 року у справі № 120/10793/22.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно рішення Волинської ради народних депутатів № 228 від 22.07.1985, житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , віднесений до об`єктів культурної спадщини.
Згідно інформації Володимирської РДА, викладеній у листі 655/30/2-25 від 12.03.2025, житловий будинок по АДРЕСА_1 наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 2012-ВЛ.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 430211175 від 06.06.2025 власником частки 50/100 вказаного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 .
Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 430233105 від 06.06.2025 ОСОБА_1 з 25.02.2021 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером [номер приховано]:01:004:0087 площею 0,1 га із цільовим призначенням - для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі договору купівлі - продажу від 25.02.2021 № 244.
Повідомленням щодо занесення до Реєстру нерухомого об`єкта культурної спадщини, зареєстрованого в журналі обліку видачі повідомлень про статус нерухомого об`єкта культурної спадщини від 03.05.2024, відділ гуманітарної політики Володимирської райдержадміністрації повідомив відповідача, що об`єкт культурної спадщини «Житловий будинок, 1889р.», розташований у АДРЕСА_1 , відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, взято під охорону рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 22.07.1985 № 228, як пам`ятку архітектури місцевого значення під охоронним номером 2012-Вл.
Листом від 03.06.2025 № 1565/1.21/2-25 Володимирською міською радою повідомлено позивача, що інформація щодо укладеного охоронного договору ОСОБА_1 , який є власником 50/100 житлового будинку по АДРЕСА_1 , та облікова документація на вказаний об`єкт культурної спадщини відсутня.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку у цій справі, відповідач ОСОБА_1 , як власник об`єкта культурної спадщини, протягом одного місяця з моменту отримання такого об`єкта, зобов`язаний укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини.
Суд апеляційної інстанції вважає, що ухилення власником об`єкта культурної спадщини, від укладення охоронного договору, порушує інтереси держави щодо збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність зобов`язати ОСОБА_1 у місячний строк з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Володимирською районною державною (військовою) адміністрацією охоронний договір на частину, а саме 50/100, житлового будинку - пам`ятку архітектури місцевого значення, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 140/6349/25 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська