ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 460/17877/25 пров. № А/857/46181/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (судді Поліщук О.В., розглянуту у письмовому провадженні в м. Рівне) у справі №460/17877/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні ухвали Львівського апеляційного суду від 14.04.2025 у справі № 569/19205/21, зобов`язання відповідача виконати ухвалу Львівського апеляційного суду від 14.04.2025 у справі № 569/19205/21 та повернути позивачу спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, марки "SCANIA", модель R440, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; спеціалізований напівпричіп - спеціалізований напівпричіп-фургон ізотермічний-Е марки "SCHMITZ", моделі SKO 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 та два ключі до напівпричепа.
Оскаржуваною ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року повернуто позовну заяву.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 14.04.2025 у справі №569/19205/21 апеляційні скарги захисника Чернявського Р.І. та власниці майна ОСОБА_1 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2023 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення питання речових доказів задоволено. Речові докази у кримінальному провадженні № 12021186180000049 від 07.02.2021 про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.4 ст.358, ч.1 ст.204 КК України, а саме: спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, марки SCANIA, модель R440, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; спеціалізований напівпричіп - спеціалізований напівпричіп-фургон ізотермічний-Е марки SCHMITZ, моделі SKO 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , та два ключі до напівпричепа, повернути власниці майна ОСОБА_1 (а.с. 26-29).
Відповідач листом від 27.05.2025 за № 132234 повідомив адвокату Андрію Осьмаку про те, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 72365446 з примусового виконання виконавчого листа № 569/19205/21 від 14.07.2023 Рівненського районного суду Рівненської області про конфіскацію речових доказів: спеціалізованого вантажного - спеціалізованого сідлового тягача - Е, марки "SCANIA", модель R440, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; спеціалізованого напівпричепа - спеціалізованого напівпричепа-фургона ізотермічний-Е марки "SCHMITZ", моделі SKO 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 та двох ключів до напівпричепа. 28.07.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до наказу начальника Рівненської обласної військової адміністрації від 28.09.2023 № 402 майно, конфісковане та підставі виконавчого листа № 569/19205/21 від 14.07.2023 Рівненського районного суду Рівненської області, передано Збройним Силах України на потреби оборони та національної безпеки. 25.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Вказав про те, що не має можливості виконати ухвалу Львівською апеляційного суду від 14.04.2025 у справі № 569/19205/21. Додатково зазначив, що згідно даних АСВП, ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження № 72365446, у зв`язку з чим правові підстави для надання копій матеріалів виконавчого провадження особі, яка не є стороною або представником сторони, - відсутні.
Відділ Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 11.08.2025 за вих. № 200890 повідомив, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 72365446 з примусового виконання виконавчого листа № 569/19205/21 від 14.07.2023 Рівненського районного суду Рівненської області про конфіскацію речових доказів: спеціалізованого вантажного - спеціалізованого слідового тягача - Е, марки «SCANIA», модель R440, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; спеціалізованого напівпричіпа - спеціалізованого напівпричіпа- фургона ізотермічного - Е, марки «SCHMITZ», моделі SKO 24, державний реєстраційний помер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 та двох ключів до напівпричепа. 28.07.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до наказу начальника Рівненської обласної військової адміністрації № 402 від 28.09.2023 майно, конфісковане та підставі виконавчого листа № 569/19205/21 від 14.07.2023 Рівненського районного суду Рівненської області, передано Збройним Силам України на потреби оборони та національної безпеки. 25.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи вищевикладене повідомлено, що не має можливості виконати ухвалу Львівського апеляційного суду від 14.04.2025 по справі № 569/19205/21.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні ухвали Львівського апеляційного суду від 14.04.2025 у справі № 569/19205/21.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 позовну заяву залишено без руху надавши позивачеві строк 10 днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
15.10.2025 та 16.10.2025 від представника позивача надійшли заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
Оскаржуваною ухвалою позовну заяву повернуто, оскільки позивачем недоліків позовної заяви не усунув.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
Згідно із приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
Водночас особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до положень статей 21, 532, 533 Кримінального процесуального кодексу України:
- вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України;
- вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції;
- вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Стаття 59 Кримінального кодексу України визначає поняття конфіскації майна. Так, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Відповідно до частини 1 статті 48 Кримінально-виконавчого кодексу України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.
Частина 2 статті 48 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, що виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження (стаття 2 Закону №1404-VIII).
Статтею 18 Закону №1404-VІІІ визначені права і обов`язки виконавців. Так, відповідно до частини 1 цієї статті виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин 2, 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ: - виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; […] 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; […] - виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; […] 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; […] 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Частинами 4, 5 статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до норм статті 13 Закону №1404-VІІІ: - під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами; - арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону; - платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. - опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна; - постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Відповідно до норм статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до статті 61 Закону №1404-VІІІ реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Статтею 62 Закону №1404-VІІІ регламентовано, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №985 (далі - Порядок в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), реалізація майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої служби здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно із пунктом 14 Порядку, у разі коли майно, в тому числі транспортні засоби, не реалізовано у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець вносить на розгляд комісії, яка утворена відповідно до пункту 11 цього Порядку (далі - комісія), пропозицію щодо безоплатної передачі майна органам державної влади, закладам охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема закладам, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім`ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням, а також на благодійні цілі.
У разі прийняття комісією рішення про можливість безоплатної передачі майна орган державної виконавчої служби розміщує інформацію щодо цього майна на веб-сайті з питань реалізації арештованого державними виконавцями майна.
У повідомленні про безоплатну передачу майна зазначається інформація про оподаткування операцій з безоплатної передачі майна, у тому числі підакцизних товарів, з посиланням на норми законодавства.
Протягом місяця з моменту розміщення повідомлення про безоплатну передачу майна особи, яким надано право на безоплатне отримання майна, можуть звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про отримання майна.
Про дату та час розгляду заяви комісією орган державної виконавчої служби повідомляє заявнику.
Заявник має право бути присутнім під час розгляду комісією його заяви.
Інформація про рішення щодо безоплатної передачі майна оприлюднюється на веб-сайті з питань реалізації арештованого державними виконавцями майна у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення із зазначенням безпосереднього отримувача майна.
Якщо протягом місяця з моменту розміщення повідомлення жодна з осіб, яким надано право на безоплатне отримання майна, не звернулася до державного виконавця щодо його отримання, державний виконавець виносить на розгляд комісії питання щодо переробки, знищення (утилізації) майна. Рішення щодо переробки, знищення (утилізації) майна приймається також в разі, коли за рішенням комісії майно не було безоплатно передано жодній з осіб, які виявили бажання його отримати.
Пункт 25 Порядку вказує, що тимчасово, на період воєнного стану в Україні, за рішенням керівника обласної військової адміністрації конфісковане за рішенням суду і передане органам державної виконавчої служби майно може бути безоплатно передано Збройним Силам, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держприкордонслужбі, МВС, Національній поліції, ДСНС, Управлінню державної охорони, Держспецзв`язку, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, державним органам, установам (організаціям), які утримуються за рахунок бюджетних коштів (далі - суб`єкти, яким передається майно), для потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, забезпечення енергетичної безпеки держави, продовольчої безпеки населення (далі - майно для потреб оборони та національної безпеки).
Органи державної виконавчої служби, яким конфісковане за рішенням суду майно передано для подальшого розпорядження, щомісяця 5 числа надсилають інформацію про наявність описаного державними виконавцями майна (у тому числі переданого митниці на зберігання), крім того, що передано на реалізацію, до відповідної обласної військової адміністрації за місцем розташування такого майна. Інформація про майно, яка вже надсилалася до обласної військової адміністрації та стосовно якої не було прийнято рішення про безоплатну передачу, повторно не надсилається.
Інформація про наявність майна, яка надсилається до обласної військової адміністрації відповідно до абзацу другого цього пункту, повинна містити відомості про найменування, первинний документ, статус (підстава переходу у власність держави), кількість, одиниці виміру, облікову вартість майна, за якою здійснюватиметься його передача, та формується за виключенням даних щодо спирту етилового, алкогольних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, лікарських засобів та медичних виробів без державної реєстрації та/або дозвільних документів, фальсифікованої продукції, культурних цінностей, а також майна, яке невластиве для потреб оборони та національної безпеки, а саме: вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріат, марковані парфуми та декоративна косметика, тканини та килими ручної роботи, вироби з натурального хутра, дизайнерський одяг, взуття, сумки та аксесуари провідних світових брендів, годинники, канцелярське приладдя та інші вироби з дорогоцінних металів або плакованих чи дубльованих дорогоцінними металами, легкові автомобілі з типом кузова купе, кабріолет, родстер, спортивні автомобілі.
Обласні військові адміністрації щомісяця до 10 числа оприлюднюють на власному веб-сайті зведену інформацію, отриману відповідно до абзацу другого цього пункту, з метою ознайомлення із переліком майна суб`єктів, яким таке майно може бути передано. Протягом 15 календарних днів з моменту оприлюднення зазначеної інформації суб`єкти, які перелічені в абзаці першому цього пункту, можуть звернутися до відповідної обласної військової адміністрації із заявою про отримання майна. Якщо на одне і теж майно претендує більше ніж один суб`єкт, рішення щодо його отримувача приймається обласною військовою адміністрацією за результатами узгоджувальної наради з уповноваженими представниками таких суб`єктів. Рішення щодо переліку та отримувачів майна, яке необхідне для потреб оборони та національної безпеки, приймається обласною військовою адміністрацією до кінця поточного місяця, у якому здійснювалося оприлюднення інформації про наявність відповідного майна, про що невідкладно інформується орган (суб`єкт господарювання), від якого таку інформацію було отримано.
Передача майна оформлюється актом приймання-передачі, складеним представниками органу державної виконавчої служби та представниками суб`єкта, якому передається майно. При цьому представник суб`єкта, якому передається майно, отримує майно на підставі відповідної довіреності.
Облік і використання безоплатно отриманого відповідно до цього пункту майна здійснюються згідно з пунктом 24 цього Порядку. Безоплатно передане майно поверненню органу державної виконавчої служби не підлягає.
Розпорядження майном, яке у строки, визначені абзацом п`ятим цього пункту, не визначено обласною військовою адміністрацією необхідним для потреб оборони та національної безпеки, здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Отже колегія суддів враховуючи наведене встановила, що позивачка звернулася в адміністративний суд з вимогами щодо дій органу державної виконавчої служби, яка полягає на її думку у невиконанні ухвали Львівського апеляційного суду від 14.04.2025 у справі № 569/19205/21 та повернення їй спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, марки "SCANIA", модель R440, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; спеціалізований напівпричіп - спеціалізований напівпричіп-фургон ізотермічний-Е марки "SCHMITZ", моделі SKO 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 та два ключі до напівпричепа.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Усталеною судовою практикою визначені правила розмежування предметної юрисдикції, а також критерії, які при цьому потрібно враховувати.
Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із частиною 2 статті4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пп.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За змістом ч.ч.1 і 2 ст.20 Господарського процесуального кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.
Із установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із намаганням позивача повернути спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, марки "SCANIA", модель R440, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; спеціалізований напівпричіп - спеціалізований напівпричіп-фургон ізотермічний-Е марки "SCHMITZ", моделі SKO 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , який до цього часу мав статус майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої служби.
Отже, такі відносини стосуються правомірності передачі майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої служби, як способу його відчуження, що потребує встановлення судом обставин правомірності набуття права власності на вказане майно, можливості його повернення та виходить за межі компетенції адміністративних судів, тобто, поглинається спором про право, а тому такий підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви без руху та її повернення через недотримання строків звернення до суду є помилковим, оскільки усунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, не змінить характеру спірних правовідносин, які не підпадають під визначення спору адміністративної юрисдикції.
Звідси, суд першої інстанції після надходження позовної заяви не з`ясував питання про наявність чи відсутність підстав для відмови у відкритті провадження, не звернув увагу на наявність вищевказаних обставин. Разом з тим, наведені обставини мають визначальне значення для вирішення питання про віднесення наведеного спору до справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Згідно частини 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки при постановлені оскарженої ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, апеляційний суд на підставі пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України дійшов висновку про необхідність скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно статті 139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного спору.
Керуючись ст. ст. 287, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі №460/17877/25 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Н. В. Ільчишин
судді В. В. Гуляк
З. М. Матковська