ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 480/12039/23
адміністративне провадження № К/990/5508/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Смоковича М.І., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року (суддя Бондар С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (колегія у складі суддів Перцової Т.С., Жигилія С.П., Спаскіна О.А.) у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛВІ" про визнання протиправним та скасування висновку,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі також - ДП «Сумський облавтодор») звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області про результати моніторингу процедури закупівлі від 30 жовтня 2023 року №UА-2023-09-25-009135-а.
Позов мотивовано тим, що відповідач в оскаржуваному висновку встановив порушення вимог пунктів 5 та 10 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 (далі - Особливості №1178). Порушення полягало в тому, що у правовідносинах щодо придбання бітуму нафтовий дорожній БНД 70/100, ДП «Сумський облавтодор», на переконання органу державного фінансового контролю, мало виступати замовником у значенні Закону України від 25 грудня 2015 року №922-VIII "Про публічні закупівлі" (далі - Закон №922-VIII) та здійснювати закупівлю з урахуванням вимог цього Закону і Особливостей №1178. Натомість, позивач доводив, що дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» діє на комерційній основі з метою отримання прибутку, що безпосередньо вбачається з його статутних документів, наявність чи відсутність встановлених для замовника ознак не має юридичного значення, оскільки ці ознаки замовника важливі тільки для тих юридичних осіб, що не діють на комерційній основі. Тому підприємство правомірно здійснило закупівлю бітуму без використання електронної системи.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 19 квітня 2024 року, яке залишив без змін Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 жовтня 2024 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував висновок Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області про результати моніторингу процедури закупівлі від 30 жовтня 2023 року №UА-2023-09-25-009135-а.
Суд першої інстанції керувався тим, що першочергове значення для визначення суб`єкта, на якого поширюється поняття «замовник» в значенні Закону №922-VIII, має наявність чи відсутність в діяльності конкретної юридичної особи такої ознаки, як здійснення нею діяльності на промисловій чи комерційній основі. Застосування критеріїв наявності державної частки в статутному капіталі відповідного суб`єкта та/або використання ним бюджетних коштів (публічних фінансів) повинно здійснюватися лише після аналізу господарської діяльності юридичної особи з метою встановлення в неї наявності або відсутності комерційної чи промислової основи. На підставі аналізу статутних документів позивача суд установив, що ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відповідає визначенню комерційного підприємства, наведеного у статті 74 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а положення норм статті 75 ГК України знайшли відображення у Статуті позивача, при цьому він здійснює свою діяльність на комерційній основі. Відповідно до статутних документів позивача, держава нормативно, тобто, через нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, статут тощо, не визначила мету діяльності позивача, не встановлювала для позивача умови, ціни, тарифи тощо. Зважаючи на це, суд вважав оспорюваний висновок відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Другий апеляційний адміністративний суд загалом погодився з висновками суду першої інстанції та залишив ухвалене ним рішення без змін. Водночас акцентував увагу на тому, що доказів використання позивачем публічних фінансів при здійсненні спірної закупівлі матеріали справи не містять, а відповідач не здійснював аналізу господарської діяльності ДП «Сумський облавтодор» з метою встановлення у нього наявності або відсутності комерційної чи промислової основи.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі Північно-східний офіс Держаудитслужби просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року й ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у межах якої вказав на неправильне застосування (незастосування) судами першої та апеляційної інстанції пунктів 5 та 10 Особливостей №1178 за відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування цих правових норм у подібних правовідносинах.
Скаржник, зокрема, зазначив, що державні підприємства, як юридичні особи, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50%, наділені обов`язковими ознаками замовника, визначеними пунктом 3 частини першої статті 2 Закону №922-VIII. Окрім цього, відповідно до пункту 2.1. Статуту позивача, підприємство засноване з метою, зокрема, задоволення потреб територіальної громади і держави у безпечних та якісних автомобільних дорогах загального користування, його роботах, послугах і товарах, а також сприяння розвитку дорожньої галузі України. Відповідно до пункту 6.1. Статуту органом управління позивача є засновник, 100% акцій якого належать державі Україна (пункт 1.2 Статуту ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»). Керуючись наведеним, скаржник виснував, що позивач є замовником у розумінні Закону №922-VIII.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Північно-східний офісу Держаудитслужби неодноразово звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року в цій справі.
Ухвалами від 14 листопада та 06 грудня 2024 року, а також ще двома ухвалами від 24 лютого 2025 року Верховний Суд повернув ці касаційні скарги особі, яка їх подала.
12 лютого 2025 року до Верховного Суду вп`яте надійшла касаційна скарга Північно-східного офісу Держаудитслужби на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції.
Ухвалою від 24 лютого 2025 року Верховний Суд визнав неповажними наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, залишив цю касаційну скаргу без руху та встановив скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також належних і допустимих доказів, що підтверджують ці обставини..
05 березня 2025 року Північно-східний офіс Держаудитслужби, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 лютого 2025 року, надав касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою від 25 березня 2025 року Верховний Суд визнав поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року в цій справі.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2026 року справу призначено до розгляду.
24 вересня 2026 року учасник колегії суддів суддя Смокович М.І. подав заяву про самовідвід.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви судді Смоковича М.І. про самовідвід.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області провело моніторинг закупівлі UA-2023-09-25-009135-a, найменування замовника: Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (31931024, Україна, Суми, вул. Роменська, 79/2), предмет закупівлі: Бітум нафтовий дорожній БНД 70/100, 2845000 UAH, 44110000-4, ДК021, 100 тон, за результатами якої склало та оприлюднило висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-09-25-009135-a від 30 жовтня 2023 року.
Відповідно до цього висновку орган державного фінансового контролю виявив порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а саме: замовник на порушення вимог пунктів 5 та 10 Особливостей №1178 здійснив закупівлю та уклав Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛВІ" договір поставки (купівлі-продажу) товару від 13 вересня 2023 року №1309/23 на суму 2845000,00 грн з ПДВ без проведення процедури закупівлі відкриті торги з особливостями.
З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області зобов`язало ДП "Сумський облавтодор" здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором та в подальшому здійснювати такі закупівлі з дотриманням вимог Закону №922-VIII та Особливостей №1178, а також протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону №2939-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (пункт 1).
Пунктом 7 Положення №43 визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
За змістом частин першої та другої статті 5 Закону №2939-XII контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом №922-VIII, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад встановлює Закон №922-VIII, пунктом 14 частини першої статті 1 якого визначено, що моніторингом процедури закупівлі є аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Пунктом 11 частини першої статті 1 Закону №922-VIII визначено, що замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону №922-VIII до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Пунктом 3-7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №922-VIII установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Відповідно до пункту 3-7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №922-VIII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12 жовтня 2022 року №1178, якою затвердив Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Згідно з пунктом 5 Особливостей №1178 забороняється придбання замовниками товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями (крім випадків, передбачених пунктами 9 і 13 цих особливостей).
За правилами пункту 10 Особливостей №1178 замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15 квітня 2020 року №708 (далі - послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2020 року №822 "Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу", з урахуванням положень, визначених цими особливостями.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.
Межі касаційного перегляду визначено статтею 341 КАС України. За правилами частини першої цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційне провадження у цій справі відкрито з огляду на потребу перевірити доводи скаржника, наведені у межах підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про неправильне застосування (незастосування) судами попередніх інстанцій пунктів 5 та 10 Особливостей №1178 за відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування цих правових норм у подібних правовідносинах.
Як убачається зі змісту оскаржуваних відповідачем судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, головною підставою для задоволення позовних вимог та скасування оспорюваного висновку моніторингу закупівлі стало встановлення судами факту здійснення позивачем - Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" діяльності на комерційній основі, що виключає можливість віднесення його до замовників у розумінні Закону №922-VIII, а відтак свідчить про непоширення на позивача дії цього Закону та протиправність оскарженого висновку відповідача за результатами моніторингу процедури закупівлі.
Скаржник вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими та доводить, що Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підпадає під визначення замовника у значенні, вжитому в Законі №922-VIII, а тому він повинен був здійснювати закупівлю з дотриманням вимог Закону №922-VIII та Особливостей №1178, зокрема, з використанням електронної системи закупівель.
Колегія суддів зазначає, що після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження в цій справі, питання щодо застосування зазначених скаржником правових норм вирішив Верховний Суд у постанові від 29 січня 2026 року справи №480/13690/23, спірні правовідносини у якій є подібними до цієї, оскільки виникли між тим же позивачем (ДП "Сумський облавтодор") та територіальним органом державного фінансового контролю з приводу оскарження висновку моніторингу закупівлі, мотивованого аналогічним чином.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 29 січня 2026 року в справі №480/13690/23 на підставі аналізу пункту 3 частини першої статті 2 Закону №922-VIII виснував, що обов`язковою передумовою визначення юридичної особи як замовника є те, що відповідна юридична особа повинна забезпечувати потреби держави або територіальної громади, водночас така діяльність не має здійснюватися на промисловій чи комерційній основі. Саме ця умова є визначальною та має самостійне правове значення, оскільки відображає функціональне призначення суб`єкта та характер його діяльності.
Лише за умови непромислового чи некомерційного характеру діяльності юридичної особи набуття нею статусу замовника закон пов`язує з наявністю однієї з додаткових ознак: отриманням бюджетних коштів, вирішальним впливом органів державної влади чи місцевого самоврядування на управління або переважною державною чи комунальною часткою у статутному капіталі.
Водночас такі додаткові ознаки не мають самостійного значення, а лише конкретизують організаційний чи фінансовий зв`язок суб`єкта з державою або територіальною громадою і не замінюють вимоги щодо непромислового чи некомерційного характеру діяльності.
Отже, якщо підприємство здійснює господарську діяльність на промисловій або комерційній основі, зокрема, діє з метою отримання прибутку, функціонує в умовах ринкової конкуренції та самостійно несе підприємницькі ризики, воно не може бути визнане замовником у розумінні Закону №922-VIII, навіть за наявності переважної державної (комунальної) участі в управлінні або статутному капіталі.
Суд також нагадав висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі №260/1666/19, за яким діяльність юридичних осіб не є промисловою чи комерційною у разі, якщо при забезпеченні певної державної або громадської потреби діяльність підприємств, установ та організацій не орієнтована виключно на одержання прибутку, а забезпечує певну суспільну потребу (функцію держави) та не залежить від економічних ризиків і витрат на неї. Це пов`язано з тим, що держава нормативно, тобто, через нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, статути юридичних осіб тощо, визначила мету діяльності таких юридичних осіб, встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо та здійснює контроль за діяльністю та виконанням публічних функцій, направлених на забезпечення потреб держави та/або територіальної громади. Натомість, діяльність юридичних осіб здійснюється на промисловій чи комерційній основі у разі, якщо потреби держави або територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку, невід`ємною властивістю якого є, зокрема, попит, пропозиція, ціна та конкурентний спосіб.
За обсягом установлених судами в справі №480/13690/23 обставин, на підставі Указу Президента України від 08 листопада 2001 року №1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» і постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» утворено відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Компанія). За вказаною постановою Кабінету Міністрів України засновником ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є держава в особі Державної служби автомобільних доріг, якою здійснюються повноваження вищого органу управління Компанії.
На підставі аналізу пунктів 2.1, 3.1, 3.4, 5.3, 5.4 Статуту АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" суди встановили, що АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є юридичною особою приватного права, створеною у формі акціонерного товариства, яка здійснює свою діяльність на комерційній основі, на засадах господарської самостійності та самоокупності. Майно, передане до статутного капіталу Компанії, є її власністю і не належить державі, а держава реалізує свій вплив виключно як єдиний акціонер, а не як власник майна. Сам факт державної участі в статутному капіталі та наявність у назві слова "державна" не змінює приватноправового статусу Компанії та комерційного характеру її діяльності.
Між іншим, Фонд державного майна України у листі №10-06-11524 від 16 вересня 2002 року зазначив, що майно, що увійшло до статутного фонду АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не є державним, а належить товариству. Слово "державна" у назві Компанії свідчить про те, що державі належать всі акції товариства і, відповідно, повний контроль над ним, але не майно.
Водночас на виконання Указу Президента України від 08 листопада 2001 року №1056 та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 №221 головою Державної служби автомобільних доріг України видано наказ від 09 квітня 2002 року №156 про створення дочірніх підприємств ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", зокрема, й ДП ""Сумський облавтодор", із виділенням майна статутного капіталу Компанії.
На підставі аналізу норм Статуту ДП "Сумський облавтодор", зокрема, пунктів 1.4, 2.1, 3.1, 4.3 суди з`ясували, що це Підприємство створене з метою одержання прибутку, є юридичною особою приватного права, а його засновником виступає не держава безпосередньо, а акціонерне товариство приватного права - АТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Така організаційно-правова форма свідчить про відсутність у Підприємства статусу суб`єкта, створеного для безпосереднього виконання публічних функцій держави.
Верховний Суд зауважив, що характер джерел формування майна ДП "Сумський облавтодор" також підтверджує комерційну природу його діяльності. Основними такими джерелами є доходи від реалізації товарів, робіт і послуг, а також кредити банків та кошти інших кредиторів, що прямо вказує на здійснення господарської діяльності на власний ризик, залежність від попиту, ціни та економічних умов ринку. Залучення кредитних ресурсів і формування майна за рахунок власних доходів є характерними саме для суб`єктів, діяльність яких здійснюється на комерційній основі.
На відміну від суб`єктів, діяльність яких є некомерційною, держава не визначає для ДП "Сумський облавтодор" нормативно спосіб та умови здійснення діяльності, ціни чи тарифи, не гарантує компенсацію витрат і не усуває економічні ризики. Забезпечення потреб держави та територіальних громад здійснюється Підприємством у межах конкурентного ринку, де діють механізми попиту та пропозиції, а отримання доходу залежить від результатів господарської діяльності.
З огляду на сукупність наведених обставин Суд виснував, що ДП "Сумський облавтодор" здійснює свою діяльність на комерційній основі, з орієнтацією на одержання прибутку, за умов економічного ризику та в конкурентному середовищі, а тому вважав висновки судів попередніх інстанцій про комерційний характер діяльності Підприємства обґрунтованими та такими, що відповідають, зокрема, положенням його статутних документів та узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 березня 2021 року у справі №260/1666/19.
Із цих міркувань Верховний Суд за результатами касаційного перегляду справи №480/13690/23 погодився з позицією судів першої та апеляційної інстанції, що ДП "Сумський облавтодор" не є замовником у розумінні Закону №922-VIII, у зв`язку із здійсненням ним діяльності на комерційній основі, та, як наслідок, непоширення на це Підприємство дії названого Закону, а відповідно й протиправність висновку відповідача, складеного за результатами моніторингу процедури закупівлі.
За правилами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Повертаючись до справи, яка переглядається, суди попередніх інстанцій на підстав аналізу тих самих положень установчих документів АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ДП "Сумський облавтодор" зробили висновки, які повністю відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 січня 2026 року в справі №480/13690/23, відступати від якої Суд правових підстав не вбачає.
Наведені у касаційній скарзі доводи про незастосування судами норм пунктів 5 та 10 Особливостей №1178 не заслуговують на увагу, оскільки стосуються замовників, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону №922-VIII.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги, які слугували підставою відкриття касаційного провадження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Наведені скаржником мотиви не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 29 січня 2026 року в справі №480/13690/23 з питання застосування правових норм у подібних правовідносинах, натомість судові рішення судів першої і апеляційної інстанції ухвалено відповідно до позиції Касаційного адміністративного суду в згаданій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, зважаючи на положення статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки щодо судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року в справі №480/12039/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
М.І. Смокович
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду