Справа № 159/2655/26
Провадження № 2/159/2014/26
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого судді Окостень І.В.,
з участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,
розглянув справу № 159/2655/26,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представники учасників справи:
представник позивача - Сердійчук Ярослава Ярославівна,
представник відповідача - Матвєєва Тетяна Сергіївна,
в с т а н о в и в:
В травні 2026 року позивач звернувся в електронній формі до суду із указаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 18.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано у безготівковій формі кошти шляхом перерахування на його платіжну картку. Через неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 65 818,91 грн, з яких: 13 999,97 грн заборгованість за тілом кредиту, 26 863,98 грн заборгованість за відсотками, 17 954,96 грн заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги, 7 000 грн заборгованість за штрафами.
Позивач набув права вимоги в указаному розмірі до відповідача на підставі договору про відступлення від 28.11.2025 №28-11/25/Л, укладеного ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс».
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 65 818,91 грн та судові витрати у справі: 2 662,40 грн судового збору, 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 25.05.2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання учасники справи не з`явилися.
Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, не заперечував в проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача адвокат Матвеєва Т.С. вступила у справу 03.06.2026, відзив на позов не подала. За її клопотанням розгляд справи неодноразово відкладався.
В судовому засіданні 24.08.2024 відповідач визнав факт отримання кредиту та несплату процентів, просив надати час для мирного врегулювання спору. За його клопотанням оголошено перерву в судовому засіданні.
В призначене судове засідання 21.09.2026 відповідач та його представник не з`явилися, вони повідомлені про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.
За відсутності учасників справи фіксування судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
З наявних у справі доказів встановлено, що 18.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5471473, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 14000 грн (п.1.1) строком на 360 днів (п.1.3). Комісія за видачу кредиту 1400 грн (п.1.4).Стандартна процентна ставка становить 0,95 % (п.1.4.1), знижена процентна ставка - 0,9025 % (п.1.4.2).
Кредит надано у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Паспорт споживчого кредиту містить детально визначені умови кредитування.
Договір укладено в електронній формі, він підписаний відповідачем 18.04.2025 о 16.13 год із використанням одноразового ідентифікатора 48383. У такий спосіб відповідач підписав паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Кредит - це грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах поворотності, строковості та платності. Така послуга обов`язково надається на підставі письмового договору, що може бути укладений в електронній формі.
Електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Механізм його укладення, вимоги до підписання сторонами врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Так, у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України. Якщо укладення договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, особа має ідентифікуватися в ній та надати акцепт. Електронний договір, укладений шляхом обміну повідомленнями і підписаний належним чином, прирівнюється до письмового. Моментом підписання правочину є використання електронного підпису або підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю, що надсилається на верифікований номер телефону).
Договір кредиту у даній справі за формою відповідає вимогам законодавства щодо електронних договорів, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є аналогом власноручного підпису. При укладенні договору відповідач пройшла ідентифікацію за реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, верифікованим номером мобільного телефону.
Надані позивачем документи, зокрема довідка про здійснення через систему ТОВ «Пейтек» платежу ТОВ «Ліунера Україна» від 18.04.2025 на користь відповідача, підтверджують здійснення платіжної операції на картку, номер якої повністю збігається з маскованим номером у договорі. Перерахування коштів у розмірі 14 000 грн відбулося на картковий рахунок № НОМЕР_2 . Зазначення цих реквізитів у тексті договору свідчить про те, що позичальник самостійно ідентифікував цю картку як власну та надав добровільну згоду на зарахування грошей саме на неї. Доказів протилежного суду не надано.
Наявні у справі докази підтверджують факт отримання кредиту відповідачем.
Позивач доводить про набуття ним права вимоги за договором кредиту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення цивільно-правових відносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За умовами договору факторингу №28-11/25Л від 28.11.2025 року ТОВ «Ліунера Україна» відступив фактору ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за укладеними кредитними договорами, зазначеним у реєстрі боржників, що є додатками до договору. Згідно з витягом з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредиту №5471473 від 18.04.2025 (сума основного боргу 13 999,97 грн, сума заборгованості по відсотках 26 863,98 грн, сума заборгованості по штрафах 7 000, всього 47 863,95 грн).
З урахуванням наведеного факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором є доведеним. Доказів протилежного у справі немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі. Ці умови залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, що склалися на дату укладення договору.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до наданого розрахунку ТОВ «Ліунера Україна» за період з 18.04.2025-28.11.2025 заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 13 999,97 грн, штрафів 7 000 грн та нарахованих і непогашених процентів 26 863,98 грн.
Упродовж вказаного періоду відповідач здійснив наступні платежі: 25.04.2025 - 2 410,81 грн; 03.05.2025 - 1 050,65 грн; 10.05.2025- 930,94 грн, а всього 4 392,40 грн. Після 10.05.2026 відповідач кредит не погашав.
Після придбання права вимоги 28.11.2025 позивач продовжив додаткове нарахування процентів за період із 29.11.2025 - 12.04.2026 та пред`явив вимоги про стягнення боргу.
Відповідно до наданого розрахунку позивача, станом на 27.07.2026 заборгованість відповідача за основним боргом складає 13 999,97 грн, штрафів 7 000 грн та нарахованих і непогашених процентів 44 818,94 грн.
Проведений розрахунок заборгованості не повною мірою відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Зарахування внесених коштів повинно було відбутися таким чином.
- на момент платежу 25.04.2025: 14 000 тіло + 884,45 відсотки (7 днів ? 126,35 грн) + 1 400 комісія = 16 284,45 грн; розподіл платежу 2 410,81 грн: 1 400,00 грн на погашення комісії, 884,45 грн відсотків, 126,36 грн на погашення тіла кредиту; залишок тіла кредиту 13 873,64 грн.
- на момент платежу 03.05.2025: 13 873,64 грн тіло + 1 041,22 грн відсотки (2 дні [26.04-27.04] за зниженою ставкою від нового тіла: 13 873,64 ? 0,9025% ? 2 = 250,42 грн + 6 днів [28.04-03.05] за стандартною ставкою від нового тіла: 13 873,64 ? 0,95% ? 6 = 790,80 грн) = 14 914,86 грн; розподіл платежу 1 050,65 грн: 1 041,22 грн на погашення відсотків, 9,43 грн на погашення тіла кредиту; залишок тіла кредиту 13 864,21 грн.
-на момент платежу 10.05.2025: 13 864,21 грн тіло + 921,97 грн відсотки (7 днів [04.05-10.05] за стандартною ставкою від нового тіла: 13 864,21 ? 0,95% ? 7) = 14 786,18 грн; розподіл платежу 930,94 грн: 921,97 грн на погашення відсотків, 8,97 грн на погашення тіла кредиту; залишок тіла кредиту 13 855,24 грн.
за період з 11.05.2025 до закінчення строку кредитування 13.04.2026: 338 днів ? (13 855,24 грн ? 0,95%) = 44 489,18 грн.
Таким чином, на кінець строку дії договору обґрунтована заборгованість відповідача (без урахування штрафних санкцій) становить 58 344,42 грн: 13 855,24 грн залишок тіла кредиту, 44 489,18 грн нараховані договірні відсотки.
Врахування у розрахунок одноразової комісії в розмірі 1 400 грн відповідає умовам договору (п.1.4) та положенням п. 4 ч. 1 ст.1 і ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими до загальних витрат споживача за споживчим кредитом включаються, серед іншого, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.
Щодо вимоги похивача про стягнення штрафу в розмірі 7 000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. Усі нараховані за цей період штрафні санкції підлягають списанню кредитодавцем.
Враховуючи, що воєнний стан в Україні введений до укладення спірного договору та продовжує діяти на час розгляду справи судом, нараховані позивачем штрафи та проценти в порядку ст. 625 ЦК України стягненню не підлягають.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 58 344,42 грн, з яких 13 855,24 грн тіло кредиту, 44 489,18 грн нараховані договірні відсотки.
Позивач заявив про стягнення з відповідача судових витрат: 2 662,40 грн зі сплати судового збору та 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. З урахуванням пропорційності задоволених вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 360,05 грн (58 344,42 грн : 65 818,91 грн х 2 662,40 грн).
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За вимогами ст. 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 в справі № 206/6537/19 суд має право оцінювати заявлений розмір правничої допомоги за критеріями ст. 137, 141 ЦПК України, незалежно від умов договору. Відшкодовуються лише витрати розумного розміру.
Обсяг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, складність справи не виправдовують заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000 грн.
Дослідивши зміст виконаних робіт, оцінивши пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що позивачу мають бути компенсовані витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги, проте їх розмір підлягає зменшенню до 4 000 грн.
Керуючись статтями 12, 76 - 81, 141, 274-278 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 5471473 від 18.04.2025 в розмірі 58 344,42 (п`ятдесят вісім тисяч триста сорок чотири гривні 42 копійки), з яких 13 855,24 гривень тіло кредиту, 44 489,18 гривень заборгованість за відсотками.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2 360 (дві тисячі триста шістдесят) гривень 05 копійок судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи,6, офіс 521;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 24.09.2026.
Головуючий: І. В. ОКОСТЕНЬ