"22" вересня 2026 р. Справа № 363/2210/26
ЗАОЧНЕ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Захарової Н.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу в залі суду в м. Вишгород за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
07 квітня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 840 грн 58 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (оферту) №15.08.2025-100000482, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 126 днів шляхом перерахування коштів на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 . ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та надало відповідачу кредитні кошти у користування, однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 17 840 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн; заборгованість за процентами - 5 040 грн, заборгованість за комісією - 800 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими по 625 ЦК України - 8 000 грн.
Процесуальні дії та рішення у справі.
25 травня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
10 вересня 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи за відсутності відповідача в заочному порядку на підставі документів та доказів, що містяться в матеріалах справи.
Позиції учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання», а також оголошеннями про виклик до суду, розміщеними на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18, поштові відправлення, які повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб), чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адресу для листування.
Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, або якщо причини його неявки визнано неповажними, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, її неявки в судове засідання без поважних причин, неподання відповідачем відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, а також відсутність клопотань відповідача про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи.
15 серпня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) сформувало пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), відповідно до якої кредитодавець зобов`язувався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти (п. 3.1).
Відповідно до умов оферти кредитодавець надає позичальнику кредит, а дата надання (видачі) кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів визначаються у заявці, яка є невід`ємною частиною оферти (п. 3).
15 серпня 2025 року сформовано заявку до кредитного договору №15.08.2025-100000482, згідно з якою цей електронний кредитний договір, частиною якого є зазначена заявка, укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Зазначена заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився того ж дня.
Кредитодавцем за договором є ТОВ «Споживчий центр», а позичальником - ОСОБА_1 .
Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за цим та наступними договорами: 5457-08ХХ-ХХХХ-1298.
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит на таких умовах: дата надання (видачі) кредиту - 15.08.2025 року, сума кредиту - 4 000 грн, строк кредитування - 126 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 18.12.2025 року.
Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на веб-сайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 800 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.89% (денна процентна ставка) = (4466.03 / 4000)/ 126 ? 100%.
Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Сторони домовились, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - "проценти річних"). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 52 грн, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 52 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання єменшою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що Кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.
15 серпня 2025 року надійшла відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №15.08.2025-100000482, відповідно до якої ОСОБА_1 підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з якими він попередньо уважно ознайомилася.
Акцептовані позичальником умови кредитного договору містяться у зазначених заявці та оферті, а також відображені у відповіді про прийняття пропозиції.
Позичальник підтвердив, що розуміє зміст та умови кредитного договору, який укладає шляхом підписання акцепту одноразовим ідентифікатором (кодом із SMS-повідомлення).
Згідно повідомлення Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 03.04.2026 року підприємством, на підставі договору ФК-П-2024/01-2 між підприємствами на переказ коштів від 01.04.2024 року успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 15.08.2025 року на суму 4 000 грн, номер картки 5457082533671298, призначення платежу - видача за договором кредиту №15.08.2025-100000482.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №15.08.2025-100000482 від 15.08.2025 року позичальник ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 17 840 грн, з яких: основний борг - 4 000 грн; проценти - 5 040 грн, комісія - 800 грн, проценти за ст. 625 ЦК України - 8 000 грн.
Застосовані норми права.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України - правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі за №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі за №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі за №127/33824/19.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки, штрафу чи пені за такий період прострочення.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово був продовжений та триває на теперішній час.
Мотиви та висновки суду.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір є двостороннім правочином, який має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. За кредитним договором кредитодавець бере на себе зобов`язання надати позичальнику кредит (певну грошову суму) та набуває право вимагати повернення наданих грошових коштів і сплати процентів, а позичальник, у свою чергу, зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Отже, кредитний договір є відплатним, у зв`язку з чим позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними.
Між позивачем та відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора було укладено електронний кредитний договір та додатковий договір, у яких визначено порядок і умови надання та повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також інші умови.
Зазначені договори містять персональні дані відповідача, зокрема інформацію про місце проживання, номер мобільного телефону, місце роботи, паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків.
На виконання умов договору відповідач отримав від позивача кредитні кошти. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту. Водночас відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув позивачу кредит і платежі за користування ним у визначені договором строки та в установлених розмірах, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Відповідно до частини першої статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти та неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.
Відповідач добровільно уклав кредитний договір та погодився з його умовами, зокрема щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування та строків повернення кредиту. Доказів недійсності відповідних умов договору, їх зміни або припинення відповідачем суду не надано.
Водночас відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України на період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання мало місце в період дії воєнного стану, нарахування процентів за статтею 625 Цивільного кодексу України є неправомірним.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 8 000 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 9 840 грн, з яких:4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту;5 040 грн - заборгованість за процентами;800 грн - заборгованість за комісією.
Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 8 000 грн процентів за статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки такі нарахування здійснено всупереч пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00093539 від 06 квітня 2026 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.
Із заявлених позовних вимог на загальну суму 17 840 грн судом задоволено вимоги на суму 9 840 грн, що становить 55,15 % від загального розміру позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 468 грн 31 коп. (2 662,40 грн х 55,15 %), а інша частина судових витрат покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.08.2025-100000482 у розмірі 9 840 грн та судовий збір у розмірі 1 468 грн 31 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя С.В. Олійник