"22" вересня 2026 р. Справа № 363/2089/26
ЗАОЧНЕ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Захарової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в інтересах якого діє Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
01 квітня 2026 року до Вишгородського районного суду Київської області позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу в розмірі 2 466 грн 79 коп., 3 % річних у розмірі 72 грн 52 коп., інфляційних втрат у розмірі 201 грн 58 коп., а також понесених судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 3 328 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .Відповідач фактично користувався послугами з розподілу природного газу, про що свідчить документально підтверджене споживання природного газу, а отже, між сторонами виникли відповідні правовідносини, з яких випливають взаємні права та обов`язки.У порушення умов договору та вимог нормативно-правових актів відповідач не здійснював належної оплати послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим за період з 01 квітня 2024 року по 31 березня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 2 466 грн 79 коп. За несвоєчасну оплату послуг з розподілу природного газу відповідачу нараховано 3 % річних за період з 21 квітня 2024 року по 26 березня 2026 року в розмірі 72 грн 52 коп. та інфляційні втрати за період з 21 квітня 2024 року року по 26 березня 2026 року в розмірі 201 грн 58 коп.
Процесуальні дії.
25 травня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області у справі відкрито провадження та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
09 вересня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.
09 вересня 2026 року протокольною ухвалою суду вирішено проводити розгляд справи за відсутності відповідача в заочному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Позиції учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, згідно з якою просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення, що підтверджується поштовим відправленням з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання», а також оголошенням про виклик до суду, розміщеним на офіційному вебпорталі «Судова влада України».
Жодних заяв чи клопотань до суду відповідач не подавав, свого представника в судове засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, поштові відправлення, які повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови, що їх було направлено на належну адресу особи.
Відповідно до частини першої статті 280 та статті 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або якщо причину його неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено протокольну ухвалу.
Враховуючи викладене, зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності, а також відсутність поважних причин неявки відповідача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Із витягу про нерухоме майно від 25 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостями про пуск та отримання інструктажу з безпечного користування газовими приладами, встановленими в будинку АДРЕСА_2 , від 18 грудня 2014 року, за вказаною адресою встановлено внутрішній лічильник та проведено вхідний контроль; наймачем зазначено ОСОБА_1 .
З інформації про оплату за період з 01 вересня 2023 року по 31 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснювалися оплати у червні, вересні, листопаді та грудні 2024 року, а також у квітні, червні та вересні 2025 року на загальну суму 700 грн.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості за послуги з розподілу природного газу перед Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 26 березня 2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 квітня 2024 року по 31 березня 2026 року становить 2 466 грн 79 коп.
01 листопада 2016 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року № 329-VIII (далі - Закон), яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.
Відповідно до підпункту 33 пункту 1 статті 1 Закону ринок природного газу - це сукупність правовідносин, що виникають, зокрема, у процесі постачання природного газу, а також надання послуг з його розподілу.
Згідно з підпунктом 35 пункту 1 статті 1 Закону розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але не включає постачання природного газу.
За приписами підпункту 17 пункту 1 статті 1 Закону оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до частини другої статті 37 Закону оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
31 серпня 2023 року НКРЕКП прийнято постанову № 1594 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Київоблгаз», у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Також постановою НКРЕКП від 31 серпня 2023 року № 1596 внесено зміни до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України», якими до території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України», додано територію Київської області, яка обслуговується Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України». Постанова набрала чинності 01 вересня 2023 року.
На виконання постанов НКРЕКП 01 вересня 2023 року на офіційному вебсайті ТОВ «Газорозподільні мережі України» було розміщено інформацію щодо розширення території провадження господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» на територію, де раніше провадило діяльність АТ «Київоблгаз».
Взаємовідносини оператора газорозподільної системи із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначені Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494.
Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та їх постачальників.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем суб`єкти ринку природного газу, у тому числі споживачі, які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання та передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Розподіл природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829, є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1.2 Типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРМ.
Договір розподілу природного газу побутовим споживачем укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору розподілу природного газу, що розміщений на офіційних вебсайтах Регулятора та оператора ГРМ, і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ та пунктом 1.3 договору визначено, що фактом приєднання споживача до умов цього договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до пункту 2.1 Типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначених цим договором.
Згідно з постановою НКРЕКП від 30 грудня 2022 року № 1944 ТОВ «Газорозподільні мережі України» встановлено тариф на послуги з розподілу природного газу в розмірі 1,49 грн за 1 м? на місяць без урахування ПДВ, з урахуванням відповідних змін, внесених постановами НКРЕКП.
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для відповідного оператора ГРМ, та сплачується як плата за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7.4 договору споживач зобов`язується здійснювати розрахунки у розмірі, строки та порядку, визначених договором.
Відповідно до пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від обов`язку оплачувати вартість послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.
Згідно з пунктом 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з копією ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України», в інтересах якого діє Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані комунальні послуги.
Застосовані норми права.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правові основи врегулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з наданням та споживанням житлово-комунальних послуг, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі, управителі та виконавці комунальних послуг.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Мотиви і висновки суду.
Судом встановлено, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» надає ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу.
У період, за який позивачем заявлено вимоги, послуги з розподілу природного газу надавалися до житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), яке належить на праві власності ОСОБА_1 .
Відповідач не виконав свого обов`язку щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 2 466 грн 79 коп.
Судом встановлено, що відповідач порушив зобов`язання щодо оплати послуг з розподілу природного газу, що тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, відповідач зобов`язаний сплатити суму основної заборгованості.
Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, суд виходить із позовних вимог та наданого позивачем розрахунку, відповідно до якого сума заборгованості відповідача за період з 01 квітня 2024 року по 31 березня 2026 року становить 2 466 грн 79 коп.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд вважає обґрунтованим та таким, що узгоджується з наявними у справі доказами.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач зобов`язаний сплатити позивачу інфляційні втрати та 3 % річних.
Розрахунок 3 % річних за період з 21 квітня 2024 року по 26 березня 2026 року в розмірі 72 грн 52 коп. та інфляційних втрат за період з 01 вересня 2023 року по 31 грудня 2024 року в розмірі 201 грн 58 коп. суд вважає обґрунтованим.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 3 % річних та інфляційних втрат.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору, підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в інтересах якого діє Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 2 466 грн 79 коп., 3 % річних у розмірі 72 грн 52 коп., інфляційні втрати в розмірі 201 грн 58 коп., а також судовий збір у розмірі 3 328 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, за адреса: м. Київ, вул. Шолуденка, 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Суддя С.В. Олійник