Справа № 364/862/26
Провадження № 2/364/646/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
До Володарського районного суду Київської області 11.08.2026 надійшов зазначений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому Позивач просить суд: розірвати шлюб, укладений сторонами та зареєстрований 04.12.2015 Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 2000.
На обґрунтування заявленої позовної вимоги Позивач у позовній заяві зазначив, що сторонами 04.12.2015 було зареєстровано шлюб; від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні стосунки не склались через різні погляди на сімейне життя, ведення спільного господарства, виховання дитини та ведення спільного побуту; спільне проживання сторони припинили; сторони перестали розуміти і любити один одного, проживати однією сім`єю та вести спільне домашнє господарство. Позивач переконаний, що сім`я остаточно розпалась, зберегти сім`ю неможливо, шлюб з Відповідачем існує лише формально, подальше його збереження суперечитиме його інтересам.
Після виконання вимог частин шостої - восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалою суду від 14.08.2026 відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву із запереченнями проти позову, строки для подання учасниками справи інших заяв по суті справи, роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, також роз`яснено строки розгляду справи, визначені статтею 275 ЦПК України, - не пізніше 13.10.2026; копії ухвали суду направлено сторонам.
За названою статтею 275 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. При цьому строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (частина друга статті 121ЦПК України).
З огляду на це та дату відкриття судом провадження у даній цивільній справі строк її розгляду, як зазначено вище, спливає 13.10.2026; як вбачається з матеріалів справи, жодна із сторін за станом на тепер, тобто у визначений судом строк не заявила клопотання про розгляд справи в іншому порядку.
Відповідач згадану ухвалу суду від 14.08.2026 не отримала, що підтверджено поштовим повідомленням, яке повернулося без вручення з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 27-28). Проте до суду 28.08.2026 подала письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності (а.с. 29).
Позивачем згадану ухвалу суду також не отримано, що підтверджено поштовим повідомленням, яке повернулося без вручення з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 25-26).
Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України, враховуючи відсутність відзиву із запереченнями проти позову, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 49, частини першої статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (провадження у справі), зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За роз`ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пункті 24 Постанови Пленуму від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пункті 11 Постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом; визнання відповідачем позову має бути безумовним, не суперечити закону й не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), у такому разі суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття визнання Відповідачем позову та задоволення позовних вимог Позивача, суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), виходить з такого.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 04.12.2015 сторони зареєстрували шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 31.07.2026 Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 2000, при цьому Позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с. 24).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 13.05.2016 Печерським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1472 (а.с. 4).
Як стверджено в позовній заяві та не заперечується Відповідачем, яка подала письмову заяву про визнання позовних вимог (а.с. 29), спільне життя не склалось, шлюб існує лише формально, сім`я фактично припинила своє існування, збереження сім`ї є неможливим, суперечитиме інтересам сторін, рішення щодо розлучення є спільним.
В Україні шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість (стаття 51 Конституції України, статті 24, 56 Сімейного кодексу України).
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема, за позовом одного з подружжя на підставі відповідного рішення суду (частина друга статті 104, частина третя статті 105, стаття 110 Сімейного кодексу України).
За статтею 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (стаття 113 Сімейного кодексу України).
З огляду на викладене та зважаючи на фактичне припинення подружнього життя сторін, небажання Позивача примиритися та зберегти сім`ю, тому за таких встановлених обставин суд дійшов до висновку, що рішення Позивача про розірвання шлюбу є виваженим, свідомим, причини, з яких вона наполягає на розірванні шлюбу, - обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження ними сім`ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають. При цьому суд не може примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення, продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків і можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.
За правовою позицією, що неодноразово викладалася в постановах Верховного Суду, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя; незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу (зокрема, постанови Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 569/458/18, від 11.11.2020 у справі № 369/7035/18 тощо).
Європейський суд з прав людини, практику якого суд застосовує як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), щодо права на приватне та сімейне життя неодноразово наголошував, на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя; відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні (зокрема, пункт 61 рішення ЄСПЛ від 29.04.2002 у справі «Прітті проти Сполученого Королівства», заява № 2346/02, пункт 126 рішення ЄСПЛ від 12.06.2014 у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії», заява № 56030/07).
Зважаючи на усе наведене, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає наявними підстави для прийняття визнання позову Відповідачем та задоволення позову. При цьому суд залишає Відповідачеві її шлюбне прізвище, оскільки про відновлення дошлюбного прізвища вона клопотання не подавала.
На підставі імперативних приписів статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір. Проте, зважаючи на визнання Відповідачем позову, суд застосовує положення частини першої статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» щодо повернення Позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).
Відповідно до статей 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 351-355 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований 04.12.2015 Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 2000, - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), 50 % судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), 50 % судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією (квитанцією) № К5ХА-ХР9Р-Х5Х1-9233 від 05.08.2026.
Надіслати копії цього рішення суду учасникам справи.
Надіслати рішення суду після набрання законної сили до Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Ярослава Мудрого, 22, м. Біла Церква, Київської області, 09117) - для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи зазначений строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А. Макаренко