Справа № 368/600/26
2-о/368/33/26
Рішення
Іменем України
"21" вересня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого Шевченко І.І.
присяжних Березової Н.А. та Безніська А.М.
за участю секретаря Кравець І.В.
представника заявника ОСОБА_1 адвоката Клапчука Ф.П.
захисник особи щодо якої розглядається заява ОСОБА_2 адвоката Матюшенкова Д.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , особа щодо якої розглядається заява ОСОБА_2 , захисник особи щодо якої розглядається заява адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Кагарлицька міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, -
в с т а н о в и в:
представник заявника просить суд визнати недієздатним громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту набрання рішенням суду законної сили та встановити опіку над громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і призначити йому опікуна громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи наступним.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю та має психічне захворювання, яке перешкоджає йому повною мірою самостійно функціонувати.
Інвалідність була встановлена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дитині. Нещодавно, у зв`язку з досягненням повноліття, було ініційовано обстеження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою встановлення групи інвалідності особи, яка досягла 18 років та визначення ступеня втрати працездатності.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має діагноз: легка розумова відсталість, ускладнена розладами активності з дефіцитом уваги, порушенням комунікації, системним недорозвиненням мовлення ІІІ-го рівня.
Аграматична дислексія, розлад експресивності мови. Через наявні захворювання, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має слабо розвинене мовлення, потребує додаткових зусиль для навчання, не утримує увагу, вимагає організуючої допомоги. За час спостереження у лікарів, стан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не покращився, стабільність розвитку відповідно до вікової категорії не спостерігається, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого, які додаються до цієї заяви.
За характером захворювання, ОСОБА_2 не може самостійно функціонувати, потребує сторонньої допомоги.
Батьки ОСОБА_2 померли. Батько ОСОБА_4 номер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Із членів сім`ї у ОСОБА_2 залишилася рідна сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Втім, ОСОБА_3 на даний час не може здійснювати догляд за своїм братом ОСОБА_2 , оскільки перебуває на 18 тижні вагітності, що підтверджується довідкою лікаря акушера-гінеколога від 26.03.2026 року. У зв`язку з вагітністю та запланованими пологами, ОСОБА_3 об`єктивно не може виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_2 , приділяти йому належну увагу, надавати необхідну допомогу.
На даний час догляд за ОСОБА_2 та надання йому допомоги фактично здійснює ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є чоловіком ОСОБА_3 .
Інші члени сім`ї, які могли б здійснювати догляд за ОСОБА_2 , відсутні.
Наявність у ОСОБА_2 психічного захворювання впливає на його можливість повною мірою самостійно функціонувати, розуміти значення своїх дій та керувати ними. У зв`язку з цим він потребує опіки з боку інших осіб. Заявник фактично проживає разом зі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює за ним догляд, забезпечує йому належні умови існування.
Оскільки ОСОБА_2 має захворювання, яке перешкоджає йому повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, то його може бути визнано недієздатним за рішенням суду та призначено йому опікуна.
Згідно ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно ч. 1 ст. 40 Цивільного кодексу України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням, суду про це.
Згідно ч. 1 ст. 41 Цивільного кодексу України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними, особами, які визнані недієздатними.
Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначений гл. 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Згідно з ст. 55 ЦК України та п. 1.2 цих Правил опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я, не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Згідно ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.
Згідно ч. 3 ст. 296 Цивільного процесуального кодексу України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом, з надання психіатричної допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 300 Цивільного процесуального кодексу України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною,
встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Згідно ч. 2 ст. 63 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником, може бути лише фізична особа з поєною цивільною дієздатністю.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 4 ст. 67 ЦК України та Розділу 4 Правил опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом, та лікуванням.. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних, прав та інтересів підопічного.
Заявник має повну цивільну дієздатність, є фізично та психічно здоровим, належить до членів сім`ї ОСОБА_2 , фактично здійснює за ним догляд та лікування, а також створює ОСОБА_2 належні побутові умови.
Таким чином, викладені у цій заяві фактичні обставини, а також наведені вище норми права в сукупності свідчать, що наявні підстави для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним та призначення заявника його опікуном.
Захисник особи щодо якої розглядається заява ОСОБА_2 адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович просить суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна - відмовити повністю, обґрунтовуючи наступним.
Заявник посилається на те, що ОСОБА_2 має психічне захворювання, з дитинства є особою з інвалідністю, має труднощі у навчанні, мовленні, концентрації уваги та потребує сторонньої допомоги. Також зазначено, що батьки ОСОБА_6 померли, рідна сестра ОСОБА_3 через вагітність не могла здійснювати за ним постійний догляд, а фактичний догляд здійснює її чоловік ОСОБА_1 . У заяві зроблено висновок, що за характером наявних порушень ОСОБА_2 не може самостійно функціонувати, а тому має бути визнаний недієздатним, після чого над ним слід встановити опіку та призначити ОСОБА_1 опікуном.
Разом із тим наведені обставини самі по собі не є достатніми для визнання фізичної особи недієздатною, оскільки закон пов`язує недієздатність не з самим фактом наявності діагнозу, інвалідності чи потреби у побутовій та соціальній підтримці, а з конкретним функціональним критерієм - нездатністю усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.
Правовий критерій визнання фізичної особи недієздатною Згідно з частиною першою статті 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Отже, для застосування статті 39 ЦК України необхідна сукупність двох юридично значущих умов:
1) наявність хронічного, стійкого психічного розладу;
2) такий ступінь його вираженості, за якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.
Факт психічного розладу, інвалідності, потреби у допомозі або труднощів у навчанні не є тотожним недієздатності. Позбавлення цивільної дієздатності є найбільш інтенсивним втручанням у приватну автономію людини, тому може застосовуватися лише за умови належного й переконливого доведення передбаченого законом критерію.
Висновок судово-психіатричної експертизи № 186 ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 06 травня 2026 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу. На вирішення експертів поставлено, зокрема, питання про наявність у ОСОБА_2 психічної хвороби, її хронічний і стійкий характер, а також про його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За результатами дослідження складено висновок експерта № 186.
Експертами встановлено, що ОСОБА_2 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад - легку розумову відсталість, порушення поведінки мінімальні (F70.0 за МКХ-10). Разом із тим експертне дослідження не підтвердило юридичного критерію недієздатності. У висновку зазначено, що ОСОБА_2 правильно орієнтується у місці, часі, власній особистості та соціальній ситуації; підтримує продуктивний контакт; розуміє зміст зверненого мовлення; виконує інструкції; здатний підтримувати цілеспрямовану бесіду; встановлює причинно-наслідкові зв`язки побутового характеру; правильно оцінює соціальні ситуації; розуміє морально-етичні норми та прогнозує очевидні наслідки власної поведінки.
Експертами прямо вказано, що наявні порушення уваги, пам`яті, мовленнєвого розвитку та труднощі навчання не досягають такого ступеня вираженості, який би позбавляв ОСОБА_2 здатності усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.
Також враховано, що ОСОБА_2 продовжує навчання у професійному ліцеї, опановує професію, адаптований до повсякденного життя, а наявні порушення мають стабільний непсихотичний характер. Потреба у соціальній підтримці при вирішенні окремих складних питань не означає втрати здатності до свідомого прийняття рішень.
Таким чином, висновок експертизи підтверджує лише першу з необхідних умов статті 39 ЦК України - наявність хронічного стійкого психічного розладу, але спростовує другу, визначальну умову - нездатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.
Первинні медичні документи не спростовують висновку експертизи.
У матеріалах справи містяться медичні документи, в яких описані труднощі ОСОБА_2 із навчанням, концентрацією уваги, пам`яттю та мовленням, потреба в додаткових поясненнях, організуючій допомозі та індивідуальному підході.
Однак ці документи характеризують стан здоров`я та потребу у підтримці, але не дають правової відповіді на питання, передбачене статтею 39 ЦК України.
Саме для вирішення цього спеціального питання суд і призначив судово-психіатричну експертизу. Експерти, дослідивши медичну документацію та безпосередньо обстеживши ОСОБА_2 , дійшли висновку про збереження здатності усвідомлювати значення власних дій і керувати ними. Тому посилання заявника на сам факт діагнозу та потребу у сторонній допомозі не може замінити доказування юридичного критерію недієздатності.
Щодо встановлення опіки та призначення ОСОБА_1 опікуном
Відповідно до статей 41, 58, 60 ЦК України опіка над повнолітньою фізичною особою встановлюється у разі визнання її недієздатною. Отже, вимоги про встановлення опіки та призначення опікуна є похідними від вимоги про визнання ОСОБА_2 недієздатним.
Оскільки судово-психіатрична експертиза не підтвердила передбаченого статтею 39 ЦК України критерію недієздатності, правові підстави для встановлення над ОСОБА_2 опіки відсутні.
Крім того, частина перша статті 300 ЦПК України передбачає, що суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.
У матеріалах справи відсутнє позитивне подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном.
Навпаки, рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 27.04.2026 № 1931-126 ОСОБА_1 відмовлено у видачі такого подання у зв`язку з відсутністю передбачених законодавством документів, у тому числі рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатним, акта обстеження житлових умов, висновку про стан здоров`я потенційного опікуна, довідки про несудимість та документів про доходи. Отже, навіть окремо від результатів експертизи матеріали справи не містять передбаченої законом процесуальної передумови для призначення конкретної особи опікуном.
Необхідність застосування принципу найменшого втручання Визнання фізичної особи недієздатною призводить до істотного обмеження її можливості самостійно реалізовувати цивільні права та виконувати обов`язки. Тому такий захід не може застосовуватися лише з міркувань побутової зручності, необхідності соціального супроводу чи з огляду на те, що іншій особі фактично легше представляти інтереси громадянина.
За наявними доказами ОСОБА_2 потребує підтримки в окремих складних життєвих ситуаціях, однак експертно підтверджено, що він не втратив здатності усвідомлювати значення власних дій та керувати ними.
За таких обставин позбавлення його цивільної дієздатності було б непропорційним втручанням у його особисту автономію.
Висновок, що матеріали справи підтверджують наявність у ОСОБА_2 хронічного стійкого психічного розладу, але не підтверджують передбаченої статтею 39 ЦК України нездатності усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Навпаки, висновок судово-психіатричної експертизи № 186 прямо встановлює збереження відповідної здатності. Тому правові підстави для визнання ОСОБА_2 недієздатним відсутні, а похідні вимоги про встановлення опіки та призначення ОСОБА_1 опікуном задоволенню не підлягають.
Особа щодо якої розглядається заява ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.
Представник заінтересованої особи в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просять розглянути справу № 368/1880/25 без участі їхнього представника, за наявними в матеріалах справи документами.
На виконання ухвали від 13.04.2026 року виконавчий комітет Кагарлицької міської ради як орган опіки та піклування надіслав копію рішення виконавчого комітету «Про розгляд Кагарлицького районного суду Київської області від 13.04.2026 у справі № 368/600/26 за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки» від 27.04.2026 №1931-126.
Згідно даного рішення № 1931-126 від 27.04.2026 було вирішено відмовити ОСОБА_1 у видачі подання про доцільність призначення його опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю передбачених законодавством документів, зокрема рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною особою, акта обстеження житлових умов потенційного опікуна та підопічного, довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (потенційного опікуна), висновку про стан здоров`я потенційного опікуна, довідки про відсутність судимості потенційного опікуна, довідки про дохід з місця роботи потенційного опікуна за останні 6 місяців або декларації про доходи за останній рік.
Представник заінтересованої особи в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.
Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
В силу вимог ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , а ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками якої були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_7 02.09.2017 р. уклала шлюб із ОСОБА_1 .
Згідно довідки від 22.08.2018 р. № [номер приховано] ОСОБА_1 був взятий на облік внутрішньо переміщена особа.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта за № 186 від 15.07.2026 р. встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає на хронічний, стійкий психічний розлад легку розумову відсталість, порушення поведінки мінімальні (F-70.0 за МКХ-10).
ОСОБА_2 за своїм психічним станом на даний час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частина друга статті 293 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини, зокрема те, що згідно висновку судової експертизи ОСОБА_2 має психічний розлад, однак здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатною, до задоволення не підлягає.
Судом не встановлено обставин, передбачених ст. 39 ЦК України, зокрема наявності у ОСОБА_2 психічного розладу, який є хронічним, стійким та внаслідок якого, вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення опікуна ОСОБА_2 .
На підставі викладеного і керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ЦК України, ст. ст. 265, 293-294, 315-319 ЦПК України суд, -
в и р і ш и в:
Заяву ОСОБА_1 , особа щодо якої розглядається заява ОСОБА_2 , захисник особи щодо якої розглядається заява адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Кагарлицька міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повне рішення суду складено 25.09.2026 р.
Суддя І.І. Шевченко
присяжні: А.М. Безнісько
Н.А. Березова