Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1457/26
Провадження № 2/382/1292/26
РІШЕННЯ
Іменем України
24 вересня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
за участю секретаря Голованова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Яготинської міської радипро визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі в особі представника адвоката Черних Вікторії Олександрівни звернулися до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Яготинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, відповідно до вимог котрого просять:
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності в рівних частках за кожним (по частині) на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки (паю) та житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 1223 ЦК України позивачі являються спадкоємцями майна померлого за заповітом.
В передбачений законодавством термін позивачі звернулися до Яготинської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за заповітом.
Позивачі отримали у спадщину частину спадкового майна заповідача, проте отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок позивачі не можуть, оскільки оригінал документу на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 є втраченим.
Представник позивачів направив заяву про розгляд справи в її відсутність та відсутність позивачів, позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.
Представник відповідача направила заяву про розгляд справи в її відсутність, вказала що при вирішенні питання покладається на розсуд суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до роз`яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки (паю) та житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 .
Згідно витягу із погосподарської книги виданого Жоравським старостинським округом №11 від 04.12.2025 року вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі №1 на 2016-2020 року виконкому Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області за номером об`єкта погосподарського обліку 0065-1, значиться житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Будинок належить ОСОБА_3 (помер). Даний житловий будинок побудований у 1961 року.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України позивачі являються спадкоємцями майна померлого за заповітом.
Відповідно до оголошення котре розміщено в газеті "Яготинські вісті" вбачається, що втрачено свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19 квітня 2014 року на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_2 , видане на ім`я ОСОБА_3 , вважати недійсним.
Згідно спадкової справи №26/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вбачається, що в передбачений законодавством термін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Яготинської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за заповітом. Позивачі отримали у спадщину частину спадкового майна заповідача, проте отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок позивачі не можуть, оскільки оригінал документу на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 є втраченим.
Пунктом п. 4.15 глави 10 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Так, під час звернення позивачки до Сулимівської сільської ради їй було надано довідку з якої вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_3 згідно записів погосподарської книги №4, номер запису №0289 облікується за ОСОБА_4 .
За змістом Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу України, затверджена заступником Міністра комунального господарства України від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року № 56, передбачено обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконання постанови Ради Міністрів України від 11 березня 1985 року за № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Згідно п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Таким чином, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
За змістом норм ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст.1220, 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця (час відкриття спадщини).
Таким чином, встановлені судом обставини вказують, що вимоги позивачів базуються на законі, визнання відповідачем позовних вимог - не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та ухвалює рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 328, 392, 1216, 1217, 1222, 1223, 1270, 1273 ЦК України , ст. ст. 206, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Яготинської міської радипро визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності в рівних частках за кожним по частині житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 24 вересня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кисіль О. А.