Справа № 524/6871/26
Провадження №2/524/6040/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року до суду звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказували, що 02 жовтня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 02265-10/2024 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 120 днів, тобто до 29.01.2025 року (п. 1.1. та п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.4. договору за користування кредитом клієнт зобов`язувався сплачувати товариству проценти у розмірі 1% в день на залишок заборгованості.
ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання щодо видачі кредиту виконало, надало можливість розпоряджатися відповідачу кредитними коштами. Відповідач умови договору не виконувала.
27 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 27012025, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
За вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за зобов`язанням до ОСОБА_1 у розмірі 19 920,00 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за кредитом, 7080,00 грн. заборгованість за процентами та 6840,00 грн. нараховані штрафні санкції.
Позивач посилався на те, що відповідач не виконала свого обов`язку та не повернула наданий кредит в строки, передбачені договором про надання фінансового кредиту.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 19 920,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Одночасно позивач просив витребувати в АТ КБ «Приватбанк» письмові докази.
Ухвалою судді від 18 червня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третю особу, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду. Витребувано від АТ КБ «Приватбанк» письмові докази по справі.
Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.
02 жовтня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 02265-10/2024, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора W214, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Відповідно до п. п. 1.1. договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредит надавався строком на 120 днів, тобто до 29.01.2025 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству проценти у розмірі 1% в день на залишок заборгованості (п. 1.4. договору).
За п. 1.6. договору, кредит надається у безготівковій формі на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 …2072.
До укладання договору про надання фінансового кредиту відповідач ознайомилася із паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, про що також свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором W214.
ТОВ «Стар Файненс Груп» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту, перерахувавши 02.10.2024 року о 14:55:05 одним платежем 6000,00 грн. на карту відповідача № 516875……2072 в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026 року.
27 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 27012025, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 27012025 від 27.01.2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 3809, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей.
Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27012025 від 27.01.2025 року загальна сума заборгованості відповідача складає 19 920,00 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за кредитом, 7080,00 грн. заборгованість за процентами та 6840,00 грн. нараховані штрафні санкції.
Позивач вважає, що відповідно до укладеного договору факторингу, до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 19 920,00 грн., яку просив стягнути з відповідача на їх корист ь.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений їй у смс-повідомленні на мобільний номер телефону.
За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору від 02.10.2024 року із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилася з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який був оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Факт надання кредитних коштів підтверджується копією кредитного договору, який є дійсним в силу приписів статті 204 ЦК України про правомірність правочинів.
Відповідач факт отримання грошових коштів від ТОВ «Стар Файненс Груп» не спростувала.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Факт переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги первісного кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором є доведеним.
Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконувала у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.
За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі № 913/618/21 від 08.06.2022 року. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов`язання за яким виконуються його сторонами.
У даній справі відповідачем не спростовано факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних, її платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.
Із урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо укладення кредитного договору від 02.10.2024 року, перерахування кошів на банківську картку, зазначену у договорі, відсутність доказів, які б спростовували отримання позичальником кредитних коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 грн.
Проте, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Умовами договору передбачено розмір кредиту 6000,00 грн., строк кредитування 120 днів, тобто до 29.01.2025 року, відсоткова ставка 1% в день.
Відповідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачу були нараховані проценти по 27.01.2025 року включно (в межах строку кредитування), у розмірі 7080,00 грн., що відповідає умовам договору, які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимоги про стягнення нарахованих штрафів у розмірі 6840,00 грн, суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на час ухвалення судом рішення.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи те, що заборгованість за штрафними санкціями (штрафи/пені) у відповідача за кредитним договором від 02.10.2024 року виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що такі штрафні санкції у розмірі 6840,00 грн. стягненню з відповідача не підлягають, а тому в цій частині позову також слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 02265-10/2024 від 02.10.2024 року у розмірі 13 080,00 грн, з яких: 6000,00 грн. заборгованість за кредитом та 7080,00 грн. заборгованість за процентами.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Позов судом було задоволено у загальному розмірі 13 080,00 грн., що складає 65,66% від заявленого позивачем розміру 19 920,00 грн.
Враховуючи факт часткового задоволення судом позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1748,13 грн. (65,66% від 2662,40).
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо витрат професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», копію Акту наданих послуг № 174 від 11.05.2026 року на суму 8000,00 грн., копію детального опису наданих послуг до Акту № 174 від 11.05.2026 року, копію ордеру адвоката Усенка М.І.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило. При вирішенні питання стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.
У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.
Враховуючи складність справи, яка є типовою для позивача та не є складною, надані адвокатом послуги у такій типовій справі, у якій участь представник позивача не приймав, масовість таких позовних заяв, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, не відповідає принципам справедливості та верховенства права. Вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем в розмірі 3000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.
Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.
Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 02265-10/2024 від 02.10.2024 року у розмірі 13 080,00 грн, з яких: 6000,00 грн. заборгованість за кредитом та 7080,00 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1748,13 грн. та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Позивач: «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28, 3-й поверх.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ТОВ «Стар Файненс Груп», код ЄДРПОУ: 44022416, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В.
Повний текст рішення суду виготовлено 25 вересня 2026 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: