Справа № 524/6817/26
Провадження №2/524/6000/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2026 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
головуючого судді - Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судових засідань - Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,
УСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) 200000,00 грн за договором позики від 10 серпня 2018 року, а також 2000,00 грн витрат зі сплати судового збору.
На обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 10 серпня 2018 року уклала з відповідачем договір позики, згідно з умовами якого передала останньому грошові кошти в сумі 200000,00 грн. Відповідач зобов`язувався повернути борг до 31 грудня 2024 року. Однак взятих на себе зобов`язань не виконав, станом на день звернення до суду з позовною заявою грошових коштів не повернув, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду.
Ухвалою від 15 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою, у якій просила проводити розгляд справи без її участі. До матеріалів справи долучила оригінал договору позики від 10 серпня 2018 року.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився; про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином; із клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався; своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною першою статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, убачається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд установив, що 10 серпня 2018 року сторони уклали договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 200000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики у строк до 31 грудня 2024 року. Розпискою від 10серпня 2018 року ОСОБА_2 підтвердив факт отримання грошових коштів у сумі 200000,00 грн. Договір позики та розписка власноруч підписані ОСОБА_2 (а. с. 25-27).
У матеріалах справи також наявні копії паспорту громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його реєстраційного номеру облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (а. с. 7-9).
Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати відповідачу кошти, а у останнього виникло зобов`язання їх повернути у строк до 31 грудня 2024 року.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 520/11358/15-ц (провадження № 61-7539св21) зроблено висновок, що «тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок».
Між сторонами в належній формі укладений договір позики, проте відповідач порушив свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Вчинена сторонами письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Ураховуючи викладене, договір позики, що міститься в матеріалах справи, підтверджує факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 200000,00 грн із зобов`язанням повернути їх. Отже, суд вбачає наявність підстав для задоволення позову.
Окрім того, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати щодо сплати 2000,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 12, 13, 76-78, 81, 89, 128, 131, 133, 141, 263-265, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200000 (двісті тисяч) грн 00 коп. за договором позики від 10 серпня 2018 року та 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Т. М. Ковальчук