Справа № 553/2128/26
Провадження № 2/553/1675/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
(заочне)
24.09.2026 м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,
за участі: секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Від ТОВ "Бізнес Позика" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за Договором № 516464-КС-003 про надання кредиту від 09.01.2025 в сумі 115118,47 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 41757,14 грн, суми прострочених платежів по процентам у розмірі 46767,84 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 26593,49 грн, понесені судові витрати.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 09.01.2025 між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено Договір № 516464-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
ТОВ "Бізнес Позика" 09.01.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №516464-КС-003 про надання кредиту.
09.01.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію щодо укладення Договору №516464-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA- 8425 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 09.01.2025 між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено Договір №516464-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до умов Договору кредиту, ТОВ "Бізнес Позика" надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 50000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало грошові кошти в розмірі 50000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальниці № НОМЕР_2 (котру Позичальницею вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №516464-КС-003 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором №516464-КС-003 на загальну суму 89221,36 грн, тобто вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору.
Отже, боржник ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором №516464-КС-003, та станом на 05.05.2026 заборгованість відповідачки за Кредитним договором становить 115118,47 грн, що складається з: 41757,14 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 46767,84 грн - сума прострочених платежів по процентах; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 26593,49 грн, 0,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.
На даний час відповідачка ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ "Бізнес Позика", що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Аргументи учасників справи.
Відповідачка відзиву на позов не подала.
Рух справи.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 22.06.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.07.2026.
30.07.2026 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим судовий розгляд було відкладено.
24.09.2026 учасники справи повторно на судовий розгляд не з`явилися.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_2 в позовній заяві звернулася з клопотанням про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток за її зареєстрованим місцем проживання, проте, поштова кореспонденція повернулася без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Відповідно до частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомила, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.01.2025 з метою отримання кредиту підписала Договір №516464-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) з ТОВ "Бізнес Позика" електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8425, згідно умов якого отримала кредит у розмірі 50000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, строком на 24 тижні до 26.06.2025, стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована; комісія за надання кредиту - 10000,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 122862,02 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 6669,02 %, денна процентна ставка 0,86%.
Мета отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. (п. 2.14. Договору)
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаний в п. 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений в п. 12 Договору.
Відповідно до підпункту 11.4.4 пункту 11 цього Договору позичальник підтвердив, що він ознайомлений з Договором та Правилами повністю розуміє усі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погодився неухильно дотримуватися їх, та відповідно уклав Договір з вільним волевиявленням.
21.03.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено додаткову угоду №1 до Договору №516464-КС-003 про надання кредиту від 09.01.2025, яка підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3112 згідно якої, позичальник підтвердила що станом на 21.03.2025 сума неповернутого кредиту становить 43900,00 грн. Також підтвердила, що на дату укладення Додаткової угоди ОСОБА_1 в повному обсязі виконано зобов`язання по оплаті процентів за користування кредитом та комісії, які нараховані на підставі договору. Кредитодавець та ОСОБА_1 домовилися, що з дати укладення Додаткової угоди кредит збільшується на 6000,00 грн. Після збільшення суми кредиту загальний розмір отриманого та неповернутого кредиту складатиме 49900,00 грн. Сторони домовилися що строк кредитування продовжується на 71 день з дати укладення Додаткової угоди. З урахуванням цього загальний строк кредитування за договором становить 240 днів. Строк дії договору до 05.09.2025.
Позивачем до позову надано Пропозицію укласти Договір (оферта) № 516464-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 09.01.2025 та Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір №516464-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 09.01.2025, візуальну форму послідовності дій клієнта, анкету клієнта від 05.05.2026, правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
З довідки ТОВ "Профітгід" вбачається, що ОСОБА_1 від ТОВ "Бізнез Позика" 09.01.2025 за номером картки НОМЕР_3 були перераховані грошові кошти на виконання умов кредитного договору № 516464-КС-003 від 09.01.2025 у розмірі 50000,00 грн, номер транзакції 43643-57860-72473, емітент платіжної картки отримувача Sens Bank.
Також, з довідки ТОВ "Профітгід" вбачається, що ОСОБА_1 від ТОВ "Бізнез Позика" 21.03.2025 за номером картки НОМЕР_4 були перераховані грошові кошти на виконання додаткової угоди від 21.03.2025 до кредитного договору № 516464-КС-003 від 09.01.2025 у розмірі 6000,00 грн, номер транзакції 44254-75562-09184, емітент платіжної картки отримувача Pumb.
14.07.2026 від АТ «Сенс Банк» надійшла витребувана інформація вих. №11541-БТ-32.3/2026 від 08.07.2026 у відповідності до якої повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 (та відкрито під неї рахунок НОМЕР_5 ). Також надано виписку про рух коштів по картці № НОМЕР_2 за період з 09.01.2025 по 05.06.2025 з якої вбачається зарахування на картку 50000,00 грн 09.01.2025, користування відповідачкою кредитними коштами, і часткове погашення заборгованості.
У порушення зазначених умов договору відповідачка зобов`язання за договором № 516464-КС-003 від 09.01.2025 та Додаткової угодою до нього, належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 07.05.2026, згідно розрахунку заборгованості, має заборгованість у загальному розмірі 115118,47 грн з яких: сума по тілу кредиту 41757,14 грн, сума прострочених платежів по процентам 46767,84 грн, сума прострочених платежів за комісією 0,00 грн, відсотки за ст. 625 ЦКУ 26593,49 грн. Вказане також підтверджується довідкою про стан заборгованості.
Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Положення статті 6 та 627 Цивільного кодексу України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що Кредитний договір № 516464-КС-003 від 09.01.2025, про надання кредиту та додаткова угода до нього укладені в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Також, приписами статті 12 цього закону, передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідачки.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідачки (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, відповідачкою до суду не надано, відомостей що правомірність укладеного договору оскаржувалася також суду не надано.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надано.
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статей 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно з положеннями статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачкою умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Відповідно до умов Кредитного договору № 516464-КС-003 від 09.01.2025, встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 1% в день у межах строку кредиту.
Отже, сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо процентної ставки за користування кредитними коштами та строку кредитування.
Натомість, відповідачка свої договірні зобов`язання у повній мірі у визначений договором строк не виконала.
Існування у відповідачки заборгованості перед позивачем підтверджується доданим до позову розрахунком заборгованості.
Відповідачкою не надано суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання нею умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази.
Одночасно суд наголошує, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
На час розгляду справи в суді положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).
Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд, з урахуванням вказаних норм, дійшов висновку, про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки відсотків на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 26593,49 грн, які є мірою відповідальності за прострочення відповідачем зобов`язань з повернення позики у встановлений договором строк.
На підставі викладеного, та розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором №516464-КС-003 від 09.01.2025 станом на 07.05.2026 у розмірі 88524,98 грн, з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту 41757,14 грн, сума прострочених платежів по процентам 46767,84 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно платіжної інструкції № 15442 від 20.05.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2047,36 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок доведення не співмірності витрата покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 укладений ТОВ «Бізнес Позика» з адвокатським об`єднанням «Правовий баланс» згідно якого розмір гонорару є фіксованим та становить 10000,00 грн, рахунок - фактуру №05-516565-КС-003 від 15.05.2026 за надання правової допомоги у сумі 10000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Глуховецьким О.С., витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.
Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, розподілу підлягають не лише фактично понесені витрати (відповідно можуть бути підтверджені фінансовими документами) та і ті, що будуть в майбутньому сплачені стороною (відповідно не можуть бути підтверджені фінансовими документами).
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо в визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Із матеріалів справи та наданих представником позивача документів на підтвердження понесення позивачем витрат по сплаті правничої допомоги адвоката вбачається, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а також з обсягом, наданих адвокатом послуг та значенням справи для сторони.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, те що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, справа за своєю суттю є нескладною, із приводу спірних правовідносин існує стала судова практика, суд зменшує витрати позивача на правничу допомогу до 5000,00 грн, з урахуванням критеріїв співмірності, розумності та пропорційності. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3844,95 грн.
Керуючись ст. ст. 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (реквізити банку: АТ «ОТП БАНК», Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528, номер рахунка НОМЕР_6 ) заборгованість за договором №516464-КС-003 від 09.01.2025 про надання кредиту в розмірі 88524 (вісімдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 98 коп., станом на 07.05.2026, з яких: 41757,14 грн - сума прострочених платежів по кредиту; 46767,84 грн - сума прострочених платежів по процентах.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (реквізити банку: АТ «ОТП БАНК», Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528, номер рахунка НОМЕР_6 ) судовий збір в сумі 2047 (дві тисячі сорок сім) грн 36 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3844 (три тисячі вісімсот сорок чотири) грн 95 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Подільським районним судом міста Полтави за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239;
відповідачка - ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .
Повний текст рішення складено 24.09.2026.
Головуючий Ю.М. Подмаркова