СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №547/854/26
Провадження №2/547/761/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року с-ще Семенівка
Семенівський районний суд Полтавської області в складі головуючої судді Самойленко Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
02.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (далі ТОВ "Таліон Плюс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обгрунтовано тим, що 12.09.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №320521208 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти 10800,00 грн з кінцевою датою повернення кредиту, визначеною у п. 7 - 12.10.2030. Договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах, визначених п. 8.3., 8.7.2 договору. Строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 30 днів з можливістю продовження та поновлення). Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту та 357,70 % річних.
Позивач вказує, що відповідач умов договору належним чином не виконує, в результаті чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 30430,36 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 10800,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 18982,36 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту 648,00 грн.
18.11.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № МВ-ТП/68, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги, в тому числі, за кредитним договором №320521208 від 12.09.2025, за яким ТОВ "Таліон Плюс" набуло прав вимоги кредитора відносно відповідача.
Таким чином, ТОВ "Таліон Плюс" наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №320521208 від 12.09.2025.
Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №320521208 від 12.09.2025 у розмірі 30430,36 грн, понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою Семенівського району суду Полтавської області від 07.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано докази по справі.
Позивач ТОВ "Таліон Плюс" та його представник належним чином повідомлені про відкриття спрощеного провадження у справі шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі до електронних кабінетів (а.с. 97).
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про відкриття спрощеного провадження у справі шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 103). Відзиву або будь-яких інших документів на спростування доводів позивача не подав, клопотань до суду не направив.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 12.09.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №320521208 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти 10800,00 грн. Строк кредитування 1826 днів (дисконтний період 30 днів з можливістю продовження та поновлення). Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту та 357,70 % річних (при використанні умов, передбачених кредитним договором можуть надаватися. знижки до рівня дисконтної ставки: 3,65 % - 357,70 % або індивідуальної ставки: 321,20-357,70%) Загальні витрати за кредитом: за базовою процентною ставкою 193911,84 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредиту за базовою процентною ставкою - 204711,84 грн. Реальна річна процентна ставка 2200,74 %. Комісія за надання кредиту 648,00 грн. Штрафи: за умови отримання кредиту, загальний розмір якого перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати - 5000 % від суми простроченого платежу, у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 14 і більше календарних днів, але не більше 50% від суми кредиту, яка була у використанні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений. Згідно з п. 5.1 кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5355-28XX-XXXX-6442, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Згідно з п.п.7.1.-7.3 договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 12.10.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 12.10.2030.
Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7382, який відправлено 12.09.2025 16:14:53, введено 12.09.2025 16:15:13 (а.с. 20-22, 23-34, 35-47).
Перерахування коштів відповідачу підтверджено інформацією ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ коштів відповідачу 12.09.2025 в сумі 10800,00 грн, картка НОМЕР_1 , АТ «ПУМБ», код авторизації 990383, призначення переказу - переказ кредитту за договором №320521208, [номер приховано], ОСОБА_1 , договір (оферта) 320521208 від 12.09.2025 (а.с. 48).
З інформації АТ «ПУМБ» від 26.08.2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_3 до рахунку НОМЕР_4 у гривні. В результаті аналізу операцій, здійснених по карті 535528[телефон приховано] за 12.09.2025 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 10800,00 грн 16:15:19, пристрій Е0100108 через сервіс іншого банку (а.с. 105).
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електрону комерцію", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електрону комерцію").
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем.
Судом враховано, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому в кредитному договорі.
Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним кредитним договором зобов`язань належним чином не виконав.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
18.11.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № МВ-ТП/68, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги, в тому числі, за кредитним договором №320521208 від 12.09.2025, за яким ТОВ "Таліон Плюс" набуло прав вимоги кредитора відносно відповідача (а.с. 12-14, 15).
Таким чином, ТОВ "Таліон Плюс" наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №320521208 від 12.09.2025.
ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" повідомило відповідача ОСОБА_1 про відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №320521208 від 12.09.2025 (а.с. 49).
ТОВ «Таліон Плюс» направило відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання з 10.04.2026 договору №320521208 від 12.09.2025 та зазначило, що розмір заборгованості станом на 10.04.2026 складає 22330,36 грн (а.с. 49 зв.ст.).
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 30430,36 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 10800,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 18982,36, заборгованості за комісією за надання кредиту 648,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачу від первісного кредитора (з дати укладення договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання договору). Проценти за договором після розірвання договору (з 10.04.2026) не нараховувалися (а.с.17, 18-19).
Доказів на спростування суми позовних вимог відповідачем суду не надано, розрахунок заборгованості не спростовано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №320521208 від 12.09.2025 в розмірі 30430,36 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 10800,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 18982,36 грн та заборгованості за комісією за надання кредиту 648,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Так, для підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000666 від 22.03.2019, ордер на надання правничої допомоги серії СВ №1116266 від 02.12.2024, довіреність, договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, додаткову угоду №3574 від 17.07.2026, акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, в якому зазначено, що АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» надано наступні послуги: підготовка до розгляду справи - 4 год -1000,00 грн, підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості - 2 год -500,00 грн, підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду - 10 год - 3500,00 грн, що складає разом 5000,00 грн, платіжну інструкцію №106 від 17.07.2026 на суму 5000,00 грн (а.с.50, 51, 52-56, 57, 58).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
Відповідно до позиції Верховного Суду, зазначеній у постановах від 01.09.2025 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі №329/766/18 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або тільки має бути сплачено
Отже, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, ціни позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн (а.с. 10 зв.ст.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" заборгованість за кредитним договором № 320521208 від 12.09.2025 у розмірі 30430,36 грн (тридцять тисяч чотириста тридцять гривень 36 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (місцезнаходження: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, 13; код ЄДРПОУ 39700642).
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне рішення складене 25.09.2026.
Суддя Л.М.Самойленко