Справа № 569/13708/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, поданим представником позивача ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договором позики від 25 лютого 2025 року, що складає 268969,58 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 2689,70 грн судового збору та 10000 грн витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в присутності свідків було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав грошові кошти в розмірі 5858 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути вказану суму позики протягом 12 місяців, тобто до 25 лютого 2026 року. Проте, станом на дату подання позовної заяви відповідачем не було виконано зобов`язань перед позивачем, а саме не повернуто грошові кошти в строк, визначенийц договором. Розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 25 лютого 2026 року становить 5858 доларів США, що за курсом НБУ (44,24 грн за 1 долар США) становить 259157,92 грн. Сума 3 % річних за період з 25 лютого 2026 року по 26 травня 2026 року становить 1895,42 грн, інфляційні витрати за вказаний період - 7916,24 грн. Позивач неодноразово намагався знайти компроміс та зв`язатися з відповідачем з питань повернення боргу, проте останній не відповідає та ігнорує спроби добровільного повернення коштів. Досудові вимоги, направлені за адресою проживання та реєстрації відповідача, були повернені відправнику.
Ухвалою від 10 червня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом сторін).
У заяві від 14 вересня 2026 року представник позивача ОСОБА_3 просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про місце, дату і час судового засідання вважається повідомленим своєчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
За наявності передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України умов суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що 25 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого відповідач отримав у борг від позивача кошти у сумі 5858 доларів США, які зобов`язався повернути в термін 12 місяців, що підтверджується розпискою, підписаною ОСОБА_2 в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
04 березня 2026 року та 31 березня 2026 року позивач направив відповідачу досудові вимоги про повернення боргу, про що свідчать описи вкладення до рекомендованих листів та накладні № 0304000294712 і № 0304000384690, відповідно.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за спірним договором позики станом на 25 лютого 2026 року становить 268969,58 грн та складається із суми боргу в гривневому еквіваленті в розмірі 259157,92 грн (5858 доларів США х 44,24 грн), трьох процентів річних за період з 25 лютого 2026 року по 26 травня 2026 року в сумі 1895,42 грн, інфляційних втрат за період з 25 лютого 2026 року по 26 травня 2026 року в сумі 7916,24 грн.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За положеннями ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином у встановлені строки, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до ст.610, 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Всупереч наведеним нормам закону та умовам укладеного між сторонами договору позики відповідач свої зобов`язання за спірним договором не виконав та грошові кошти в сумі 5858 доларів США у визначений договором строк (25 лютого 2026 року) не повернув. Докази на спростування заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення заборгованості за розпискою у справі відсутні.
Оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені договором позики, доказів своєчасного та належного виконання умов договору не надав, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за сумою позики у розмірі 5858 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 25 лютого 2026 року становить 259157,92 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.
За положеннями ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.
Оскільки на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні триває воєнний стан, відповідач звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, а отже, позов належить задовольнити частково.
За правилами ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2582,11 грн (2689,70 грн х 96 %).
Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір № 1006/25-1 про надання правничої допомоги від 10 червня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням "Акт", звіт № 1802/26/1 про надані послуги від 18 травня 2026 року, рахунок на оплату № 1802/26 від 18 травня 2026 року, акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21 травня 2026 року, квитанцію АТ КБ «Приватбанк» від 21 травня 2026 року, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг становить 10000 грн.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи категорію та незначну складність справи, сталу судову практику розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг, об`єм доказів, ціну позову та керуючись принципами справедливості та розумності, обгрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Оскільки суд позов задовольняє частково, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4800 грн (5000 грн х 96 %).
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 263-265, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 лютого 2025 року в сумі 259157 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) грн 92 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7382 (сім тисяч триста вісімдесят дві) грн 11 коп у відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі :
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.
Суддя