ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15354/26
провадження № 2/753/13621/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Парубець А.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_4 16.07.2026 року сформувала в системі „Електронний суд" позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, яка була зареєстрована в канцелярії Дарницького районного суду м. Києва 17.07.2026 року за №63051 (а.с.1).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26.08.2009 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали між собою шлюб, який був зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї, актовий запис №1565. В період зареєстрованого шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З грудня 2021 року позивачка виїхала на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки, а з весни 2022 року до неї приїхав і їх спільний син. В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. За час перебування в шлюбі сторони по справі за свої спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 , житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , загальною площею 55,0 м2, житловою площею 27,4 м2, земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:006:0010, розташовану в АДРЕСА_2 ; транспортний засіб - автомобіль марки „HYUNDAI", модель „ACCENT 1.4", д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; транспортний засіб - автомобіль марки „VOLKSWAGEN", комерційний опис „ID. UNYX ULTRA", д.н.з. НОМЕР_3 , 2024 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 . Право власності на квартиру було оформлене на позивачку, а право власності на будинок, земельну ділянку та два зазначених автомобілі - на відповідача ОСОБА_2 . На даний час сторони проживають окремо, відповідач фактично мешкає в спірній квартирі і користується всім іншим майном. За таких обставин, враховуючи неподільність об`єктів нерухомого і рухомого майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, неможливість спільного користування ними сторонами по справі, представник позивачки ОСОБА_4 просить визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя, а за відповідачем ОСОБА_2 визнати право власності на інше майно: житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , загальною площею 55,0 м2, житловою площею 27,4 м2, земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:006:0010, розташовану в АДРЕСА_2 ; транспортний засіб - автомобіль марки „HYUNDAI", модель „ACCENT 1.4", д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; транспортний засіб - автомобіль марки „VOLKSWAGEN", комерційний опис „ID. UNYX ULTRA", д.н.з. НОМЕР_3 , 2024 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (а.с.1-5).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 були розподілені судді Колеснику О.М. того ж дня 20.07.2026 року о 18:51:35 годин (а.с.172-173).
Згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи №159012448 від 31.07.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_3 з 31.05.1990 року по теперішній час (а.с.175).
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 5.08.2026 року було залишено позов без руху і надано представнику позивача 5-тиденний термін для усунення недоліків позовної заяви (а.с.177-178).
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 13.08.2026 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання на 15.09.2026 року о 14-40 годин (а.с.183-184).
Відповідач ОСОБА_2 , отримавши копію ухвали про відкриття провадження від 13.08.2026 року та копію позовної заяви з додатками 19.08.2026 року, про що йдеться у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.188), не скористався своїм правом написання відзиву на позовну заяву та направлення його судові, а копії - позивачу ОСОБА_1 в порядку ст.178 ЦПК України.
15.09.2026 року до початку підготовчого судового засідання відповідач ОСОБА_2 зареєстрував в канцелярії Дарницького районного суду м. Києва свою заяву про визнання позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (а.с.196).
В підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявив про визнання ним даного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, тому суд ухвалив перейти від стадії підготовчого провадження до стадії розгляду справи по суті (а.с.197-200).
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надавши суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позову визнав, повністю погодившись з предметом та підставами даного позову.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.41 Конституції України, ч.1, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції" право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Відповідно до ч.1, ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
За правилами ч.2, ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Як регламентує ч.1, ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Як встановлено в судовому засіданні, 26.08.2009 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали між собою шлюб, який був зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї, актовий запис №1565 (а.с.9). В період зареєстрованого шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10). З грудня 2021 року позивачка виїхала на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки, а з весни 2022 року до неї приїхав і їх спільний син. В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Вказані обставини не заперечувались учасниками справи, які погодились з ними, тому вони не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи в порядку ч.1, ст.82 ЦПК України.
Відповідно до ч.1, ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
За змістом ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що „…у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує".
Як зазначає п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3, ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.
Як передбачено ч.3, ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 31 травня 2016 року, тобто в період зареєстрованого шлюбу між сторонами по справі, між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ АКБ „АРКАДА"було укладено договір №75603 про участь у Фонді фінансування будівництва, за яким ОСОБА_1 зобов`язалась оплатити фіксовану суму грошових коштів для придбання квартири в будинку АДРЕСА_4 , а Банк зобов`язався отримати вказані кошти, фінансувати будівництво вказаного будинку, передавши їх забудовнику та закріпити за позивачкою двохкімнатну квартиру, а після здачі будинку в експлуатацію, передати позивачці всі необхідні документи для реєстрації права власності на збудоване житло (квартиру) (а.с.22-29).
За змістом довідки №75603Д від 7.09.2023 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_7 сплатила 1 010 483 грн. 25 коп., що є 100% сумою фінансування двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.30).
Відповідно до акту від 16.09.2023 року прийому-передачі об`єкта інвестування (квартири) до договору №75603 про участь у Фонді фінансування будівництва від 31.05.2016 року ТОВ „Будеволюція" передало, а ОСОБА_7 прийняла двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,10 м2, житловою площею 32,80 м2, яка розташована на 17 поверсі багатоквартирного будинку (а.с.31-33).
15.12.2023 року о 16:03:55 годин приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний О.С. на підставі описаних вище документів зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.34) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.36-37).
За змістом договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 20.07.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л.В. і зареєстрованого у реєстрі за №2633, ОСОБА_2 , відповідач по даній справі, придбав житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , загальною площею 55,0 м2, житловою площею 27,4 м2, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:006:0010 (а.с.62-63). Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 22.07.2010 року Тетіївським міжміським бюро технічної інвентаризації було зареєстроване право власності на вказаний вище будинок за ОСОБА_2 на підставі зазначеного договору (а.с.65-66).
28.07.2016 року 16:48:16 годин державним реєстратором Тетіївської районної державної адміністрації Київської області Дем`янчук А.Г. зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер[номер приховано]:01:006:0010, розташовану в АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), номер відомостей про речове право: 15690089 (а.с.68).
Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ОСОБА_2 є власником транспортного засобу - автомобілю марки „HYUNDAI", модель „ACCENT 1.4", д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який був зареєстрований у ВРЕР-12 УДАІ в м. Києві 27.05.2011 року (а.с.117-118).
Також відповідачем по даній справі ОСОБА_2 був придбаний транспортний засіб - автомобіль марки „VOLKSWAGEN", комерційний опис „ID. UNYX ULTRA", д.н.з. НОМЕР_3 , 2024 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , який був зареєстрований 23.10.2025 року у ТСЦ 8048 та видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 (143-144).
Відповідно до ч.4, ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 8.04.2026 року справа №607/10858/22, провадження № 14-138цс24:
96. Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15-16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
97. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).
98. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).
99. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто такими, що відповідають змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16).
100. У цьому контексті необхідно нагадати основоположні приписи сімейного права, які регулюють виникнення правового режиму спільної сумісної власності.
101. Зокрема, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 Сімейного кодексу України, далі - СК України).
102. Водночас не виключається звернення одного з подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
103. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частини друга, четверта статті 71 СК України).
104. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
105. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України).
106. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).
Таким чином суд приходить до висновку, що зазначене вище майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 ; житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , загальною площею 55,0 м2, житловою площею 27,4 м2; земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:006:0010, розташована в АДРЕСА_2 ; транспортний засіб - автомобіль марки „HYUNDAI", модель „ACCENT 1.4", д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; транспортний засіб - автомобіль марки „VOLKSWAGEN", комерційний опис „ID. UNYX ULTRA", д.н.з. НОМЕР_3 , 2024 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 придбані сторонами в період шлюбу і належать подружжю на праві спільної сумісної власності.
Як регламентує ч.1-2, ч.4, ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
15.09.2026 року до початку підготовчого судового засідання відповідач ОСОБА_2 зареєстрував в канцелярії Дарницького районного суду м. Києва свою заяву про визнання позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (а.с.196). В судовому засіданні того ж дня відповідач ОСОБА_2 вимоги позову визнав, повністю погодившись з предметом та підставами позову (а.с.197-200).
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем ОСОБА_2 даного позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб і повністю відповідає його власному волевиявленню.
Аналізуючи описані докази по даній цивільній справі, суд приходить до висновку, що оскільки квартира АДРЕСА_1 ; житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , загальною площею 55,0 м2, житловою площею 27,4 м2; земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:006:0010, розташована в АДРЕСА_2 ; транспортний засіб - автомобіль марки „HYUNDAI", модель „ACCENT 1.4", д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; транспортний засіб - автомобіль марки „VOLKSWAGEN", комерційний опис „ID. UNYX ULTRA", д.н.з. НОМЕР_3 , 2024 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 придбані сторонами в період шлюбу і належать подружжю на праві спільної сумісної власності, при цьому відповідач повністю визнав даний позов, тому позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про поділ майна подружжя підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції", ст.41; 51 Конституції України, ст.321; 368, ч.3 ЦК України, ст.3; 21; 57; 60; 63; 69; 70; 71 СК України, ст.12; 81; 206 ЦПК України, ч.4, ст.263 ЦПК України; Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), Постанови Верховного Суду від 18.08.2021 року у справі №359/3859/17, (провадження № 61-437св20), п.96-106 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 8.04.2026 року справа №607/10858/22, провадження № 14-138цс24; Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №214/6174/15-ц, провадження № 14-114цс20; п.64 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі №523/14489/15-ц, провадження № 14-22цс20, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою м. Києва, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,1 м2, житловою площею 32,8 м2 в порядку поділу майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Києва, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) право власності на будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , загальною площею 55,0 м2, житловою площею 27,4 м2 в порядку поділу майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Києва, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер[номер приховано]:01:006:0010, розташовану в АДРЕСА_2 в порядку поділу майна подружжя/
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Києва, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) право власності на транспортний засіб - автомобіль марки „HYUNDAI", модель „ACCENT 1.4", д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 в порядку поділу майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Києва, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) право власності на транспортний засіб - автомобіль марки „VOLKSWAGEN", комерційний опис „ID. UNYX ULTRA", д.н.з. НОМЕР_3 , 2024 року випуску, коричневого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 в порядку поділу майна подружжя.
Повний текст рішення виготовлено 25.09.2026 року включно.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Суддя :