Справа № 932/20632/25
Провадження № 2/932/6834/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Юрченко Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справуза позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про перерахунок заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
25.12.2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.05.2024 року між АТ «Тасомбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4044004-935. Відповідно до умов укладеного договору, відповідач отримав кредит на власні потреби, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі 48853,30 грн., строком на 24 місяці, проценти за користування кредитом 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредиту 6,9% щомісячно. Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання банком, а саме отримавши кредитні кошти. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, в зв`язку з чим станом на 20.10.2025року утворилась заборгованість у розмірі 98720,43 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 44780,45 грн., заборгованості по процентам - 5,90 грн., заборгованість по комісії - 53934,08 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 05.01.2026 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.
03.03.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому останній позов визнав частково, просив стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 38044,59 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 38038,69 грн., заборгованості по процентам - 5,90 грн., оскільки в рахунок погашення заборгованості було сплачено 10814,61 грн., в іншій частині позову відмовити. Вказує, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості за комісією є безпідставними, оскільки вказане суперечать вимога Закону України «Про захист прав споживачів» та є несправедливими.
03.03.2026 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» про перерахунок заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування зустрічного позову позивач зазначив, що 02.05.2024 року між АТ «Тасомбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4044004-935. Відповідно до умов укладеного договору, він отримав кредит на власні потреби, шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок у розмірі 48853,30 грн., строком на 24 місяці, проценти за користування кредитом 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредиту 6,9% щомісячно. Відповідно до розрахунку заборгованості наданого банком, станом на 20.10.2025року утворилась заборгованість у розмірі 98720,43 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 44780,45 грн., заборгованості по процентам - 5,90 грн., заборгованість по комісії - 53934,08 грн. Вказує, що частково виконував умови договору, шляхом погашення заборгованості у розмірі 10814,61 грн. Посилалась на те, що згідно ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитору забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, така умова договору є нікчемною. Враховуючи викладене просив зобов`язати банк здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, з огляду на нікчемність пункту 1.4. кредитного договору та вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 09.03.2026 року прийнято зустрічний позов та об`єднано зустрічний позов з первісним позовом в одне провадження. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 11.06.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Через це суд, спираючись на норми ст. 247 ЦПК України, розглянув справу за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що 02.05.2024 року між АТ «Тасомбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4044004-935.
Відповідно до умов укладеного договору, відповідач отримав кредит на власні потреби, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі 48853,30 грн., строком на 24 місяці, проценти за користування кредитом 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредиту 6,9% щомісячно.
Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання банком, а саме отримавши кредитні кошти.
Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, в зв`язку з чим станом на 20.10.2025року утворилась заборгованість у розмірі 98720,43 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 44780,45 грн., заборгованості по процентам - 5,90 грн., заборгованість по комісії - 53934,08 грн.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Сторонами у даній справі не заперечувався факт укладання кредитного договору №4044004-935 від 02.05.2024 року.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Аналізуючи встановлені обставини справи, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №4044004-935 від 02.05.2024 року, приймаючи до уваги надані докази на підтвердження первісних позовних вимог та факту укладення між сторонами даного кредитного договору із дотриманням вимог законодавства щодо його змісту та форми, а також встановлено невиконання боржником, на відміну від банку, своїх зобов`язань за цим кредитним договором, що зумовило виникнення у позичальника кредитної заборгованості, а у банку - права вимагати від позичальника її погашення шляхом здійснення повернення кредиту, враховуючи дотримання банком вимог закону для реалізації права на пред`явлення до позичальника вимоги про повернення кредиту і протиправне невиконання останнім такої вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 44780,45 грн. та процентами у розмірі 5,90 грн. є обґрунтованими та доведеними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що умовами кредитного договору від 02.05.2024 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту, яка складає 6,9 % від суми кредиту.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються споживачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що АТ «Таскомбанк» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 53934,08 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо заявленої позовної вимоги у зустрічній позовній заяві про зобов`язання АТ «Таскомбанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №4044004-935 від 02.05.2024 року, з огляду на нікчемність п.1.4. договору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Саме до таких правових висновків дійшов Верховний суді у постанові від 24.02.2021 року справа № 233/3516/18-ц.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту не будь-яке право, а лише порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою після звернення АТ «Таскомбанк» до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, і судом під час вирішення позову АТ «Таскомбанк» було захищено право відповідача, оскільки вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з комісії судом визнано необґрунтованою, а отже у даному спорі відсутнє порушене право відповідача, що є підставою для відмови в зустрічній позовній заяві.
Доводи зустрічного позову про те, що в рахунок погашення заборгованості було сплачено 10814,61 грн., а тому сума заборгованості за тілом кредиту повинна бути зменшена на сплачену суму, суд не приймає до уваги, оскільки на підтвердження заявлених вимог позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням того, що у позичальника перед банком існує заборгованість, яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, заборгованість за кредитним договором №4044004-935 від 02.05.2024 року станом на 20.10.2025 року у розмірі 44786,35 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 44780,45 грн., заборгованості по процентам - 5,90 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між учасниками справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом на користь банку судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1098,96 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором №4044004-935 від 02.05.2024 року станом на 20.10.2025 року у розмірі 44786,35 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 44780,45 грн., заборгованості по процентам - 5,90 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) судовий збір у розмірі 1098,96 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про перерахунок заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол