Справа № 216/882/21
провадження 2/216/80/26
РІШЕННЯ
іменем України
23 вересня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,
за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Представник акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 31.10.2017 станом на 30.09.2020 в розмірі 89 770,41 грн, яка складається із залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.
Обґрунтування позовних вимог
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 31.10.2017 між ним та відповідачем було укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank», на підставі якого відповідачу наданий кредит у розмірі 70 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 , який останнім своєчасно повернутий не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. від 23 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
09 червня 2021 року відповідач звернувся до суду із запереченнями на позов, просив суд відмовити позивачу в позові. Вважає, що надані позивачем письмові матеріали справи не підтверджують наявності боргу перед позивачем. Розрахунок заборгованості не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Анкета заява Договору про надання банківських послуг не може підтверджувати існування боргу оскільки є лише пропозицією укласти договір (офертою), та не можна застосувати до вказаних правовідносин договір приєднання. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем картки та відкриття рахунку. Умови та Правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, тому на нього не розповсюджуються.
27 червня 2021 року відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності, вважає, що анкета заява датована 30.10.2017, та саме з цієї дати має обчислюватись строк звернення позивача до суду.
27 вересня 2021 року відповідач надав суду письмові пояснення, зміст яких відповідає запереченням наданим суду. Окрім того, відповідач вважає, що за розрахунком заборгованість складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), однак банк здійснював нарахування відсотків, які були зараховані до загальної заборгованості.
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В. від 14 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, та витребувано у позивача документи завірені належним чином, які підтверджують факт видачі та отримання ОСОБА_1 грошових коштів відповідно до умов «Заяви позичальника»; документи, які підтверджують факт направлення та отримання ОСОБА_1 під підпис вимоги щодо повернення кредиту; докази, що підтверджують ознайомлення та отримання ОСОБА_1 інформації передбаченої Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; інформацію про загальну суму наданих ОСОБА_1 грошей в користування та про загальну суму повернутих ОСОБА_1 грошей; копію кредитної справи відповідно до умов Кредитного договору укладеного між ОСОБА_1 та позивачем; оригінал кредитного договору та оригінал заяви-анкети про видачу кредиту ОСОБА_1 .
Обставини справи, встановлені судом
31 жовтня 2017 року відповідач звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у Додатку, відповідно до умов Договору. Погодився, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підтверджує, що надані нею документи є чинними та відповідають оригіналу. Засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключим.
На підставі укладеного договору відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні, встановивши кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 30.09.2020 становить 89 770,41 грн.
Джерела права й акти їх застосування
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі- ЦК) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У статті 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Частинами 1 та 2 ст. 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з не додержанням письмової форми, є нікчемним(ст. 1055 ЦК).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК).
Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає безпідставними посилання позивача на Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», паспорт споживчого кредиту, оскільки вони не підписані відповідачем.
Умови та Правила надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» від 31.10.2017 не зазначена процентна ставка за користування наданими відповідачу коштами, строк на який вони видаються а також інші складові кредиту.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, і в якій було зазначено правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів,
З наданого АТ «Універсал Банк» розрахунку, та довідки про рух коштів по картці за період з 31.10.2017 по 18.06.2021 вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту) становить 89 770,41 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.
Відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.
При цьому, як вбачається з виписки щодо руху коштів по картці відповідача, банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків, щомісячних платежів, списання за прострочення за кредитом, що враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є.
Отже, з аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача, які надані позивачем, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, а саме списував з рахунку відповідача необумовлені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.
Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту.
Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості) визначив заборгованість за сумою кредиту в розмірі 89 770,41 грн.
Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.
З огляду на надані позивачем матеріали, множинність варіантів індивідуальних умов кредитування та відсутність документального підтвердження щодо варіанту, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах з відповідачем, доводи позивача щодо умов надання коштів не можуть бути враховані. Нарахування та пред`явлення до стягнення елементів боргу поза сумою фактично наданих банком коштів, що ґрунтується на факті укладання кредитного договору, за таких умов безпідставне.
З досліджених судом розрахунків заборгованості відповідача вбачається, що на момент визначення позивачем суми боргу, з відповідача були неправомірно списано відсотки на загальну суму 61 324,21 грн, внаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.
Тобто неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, сплачені позичальником кошти зараховувались банком у порядку черговості, передбаченому ст. 534 ЦК, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21.
Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків у розмірі 61 324,21 грн, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 28 446,20 грн (89 770,41 - 61 324,21 = 28 446,20).
Заперечення відповідача в частині не підтвердження факту відкриття картки на отримання коштів, неналежного доказу розрахунку заборгованості, є безпідставними, та не заслуговують на увагу, оскільки розрахунком заборгованості, та випискою за договором підтверджено факт користування відповідачем грошовими коштами за період з 31.10.2017 до 18.06.2021, а відповідно і отримання їх.
Вирішуючи питання щодо клопотання відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якогоособа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Відповідно до кредитного договору укладеного між сторонами, відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використання кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що видається банком клієнту в межах встановлювального ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.
Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починаються зі спливом строку виконання.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У постанові Верховного Суду України від 18.06.2014 № 6-61цс 14 зазначено, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Як установлено судом, відповідач здійснював періодичні платежі на погашення кредиту, останній платіж було проведено 15.05.2020, позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права 19.02.2021, тобто строк позовної давності установлений статтею 257 ЦК України пропущено не було.
За таких обставин суд вважає, що заперечення відповідача в цій частково не знайшли підтвердження в ході слухання справи, та спростовуються встановленими та дослідженими судом письмовими матеріалами справи.
Разом з тим, судом взято до уваги заперечення відповідача в частині того, що розрахунок заборгованості складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), однак банк здійснював нарахування відсотків, які були зараховані до загальної заборгованості.
З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 719,31 грн (28 446,20 х 2270 : 89 770,41 = 719,31).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 31.10.2017, яка складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 28 446 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок шість) грн 20 (двадцять) коп.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 719 (сімсот дев`ятнадцять) грн 31 (тридцять одна) коп.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Відомості про сторони:
Позивач: акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено 23 вересня 2026 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО