Справа № 216/764/26
провадження 2/216/2275/26
РІШЕННЯ
іменем України
25 вересня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,
за участі секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 86084 від 07.10.2021 в розмірі 15 824 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10 936,80 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4485,29 грн, заборгованості за комісіями - 402 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
Обґрунтування позовних вимог
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 07.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 86084 (далі - Договір), за яким останній отримав кредитні кошти на умовах визначених Договором, та зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни визначені Договором.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість.
28.01.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та позивачем було укладено Договір факторингу № 28012025 відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за Договором.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом
07.10.2021 між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» було підписано договір про споживчий кредит № 86084.
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Договір укладається Позичальником та складається із цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежі, які містить персональні умови кредитування Позичальника та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит. Позичальник укладає Договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку платежів, як невід`ємних частини (складових) Кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини.
Типом кредитної лінії є кредитна лінія (пп. 2.1. Договору).
Відповідно до пп. 2.2., 2.2.2., 2.2.3 Договору, кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, окремими траншами.
Перший транш в сумі 14 118 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 12 000 грн на рахунок/картку Позичальника № НОМЕР_1 , що відкрито в банку ПАТ КБ «ПриватБанк» у національній валюті, у розмірі 2117,70 грн, шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.
Другий транш в сумі, що не може перевищувати 55 556 грн надається не пізніше наступного дня після погодження Кредитодавцем заяви/звернення Позичальника про отримання другого траншу.
Згідно п. 2.3 Договору, проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 240 % річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550 % річних.
Загальний строк кредитування за цим Договором складає 168 днів (п.2.6.1 Договору).
Також, між сторонами було підписано Паспорт споживчого кредиту від 07.10.2021.
Відповідно до платіжного доручення № CRD 342253 від 07.10.2021 товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» перераховано АТ КБ «ПриватБанк» 12 000,30 грн. Призначення платежу: надання фінансового кредиту за договором № 86084 від 07.10.2021.
На підставі Договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та позивачем, до останнього перейшло право вимоги за Договором від 07.10.2021.
Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача станом на 27.01.2026 становить 15 824,09 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10 936,80 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4485,29 грн, заборгованість за комісіями - 402 грн.
Джерела права й акти їх застосування
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1082 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду
Судом встановлено, що 07.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 86084, умовами якого було визначено порядок повернення кредиту, та сплати процентів.
Із досліджених судом письмових матеріалів справи встановлено, що на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, позивачем надано платіжне доручення № CRD 342253 від 07.10.2021 про перерахування товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» АТ КБ «ПриватБанк» 12 000,30 грн. Призначення платежу: надання фінансового кредиту за договором № 86084 від 07.10.2021.
Разом з тим, згідно умов договору про надання споживчого кредиту № 86084 від 07.10.2021 сума першого траншу складає 14 118 грн.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24).
Позивачем не було надано суду первинних документів (в тому числі й виписок з рахунку) оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів первісним кредитом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості та законності заявленого ним позову, що зумовлює необхідність визнання позовних вимог необґрунтованими із постановленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про відмову в позові.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пп. 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в позові, судовий збір, та витрати на правничу допомогу заявлені позивачем слід залишити за ним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Відомості про сторони:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено 25 вересня 2026 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО