Справа №512/502/26
Провадження №2-о/522/582/26
УХВАЛА
25 вересня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Гресько Б.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про передачу за підсудністю цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 та Орган опіки та піклування Савранської селищної ради Одеської області, В/Ч НОМЕР_1 , Приморська окружна прокуратура міста Одеси про усиновлення дитини,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 та Орган опіки та піклування Савранської селищної ради Одеської області, В/Ч НОМЕР_1 , Приморська окружна прокуратура міста Одеси про усиновлення дитини.
Судове засідання призначено на 24 вересня 2026 року.
У судове засіданні, призначене на 24 вересня 2026 року з`явився представник ОСОБА_1 . Інші учасники справи у судове засідання - не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У судовому засіданні, судом поставлено питання про місце фактичного проживання дитини, щодо якої ініційовано питання про її усиновлення. Представник заявник зазначив, що фактичним місцем проживання дитини є: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, просив передати справу назад за підсудністю до Савранського районного суду Одеської області.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву до 25 вересня 2026 року задля вирішення питання про передачу справи за підсудністю.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно ч.ч.1-2 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про усиновлення.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
У статті 310 ЦПК України зазначено, що заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
У вказаній статті чітко визначено, що підсудність визначається саме за місцем проживання, а не за зареєстрованим місцем проживання дитини, на відміну від ст.27-30 ЦПК України, де чітко передбачено, що місце проживання або перебування особи має бути зареєстрованим.
Верховний суд в постанові від 18 травня 2020 року у справі № 331/4290/17 (провадження №61?10749св1) встановив, що інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Згідно із частиною першою статті 236 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви) заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, за місцем знаходження цього закладу. Тобто, до заяв про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи процесуальним законодавством встановлено виключну підсудність, яка визначається за місцем проживання цієї особи. Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Виходячи із системного аналізу чинного цивільного процесуального законодавства та практики Верховного Суду щодо визначення підсудності у справах окремого провадження, справи про усиновлення дитини, повинні розглядатися саме за їх фактичним місцем проживання, яке може бути відмінним від зареєстрованого місця проживання.
Згідно наявної у матеріалах справи довідки від 09.04.2026 вих. №86, яка видана Савранською селищною радою Одеської області, громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає разом з дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 .
Також фактичне місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою відділу освіти, молоді та спорту Концебівського ліцею від 27.04.2026 №01-27/73 та актом обстеження умов проживання.
Як вже було зазначено судом, у судовому засіданні представник заявника підтвердив, що дитина фактично проживає з бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження вказаної обставини, 25 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника заявника - адвоката Висоцького Сергія Олександровича про долучення доказів, до якого було долучено довідку, видану 24.09.2026 директором Концебівського ліцею Відділу освіти, молоді та спору Савранської селищної ради, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 навчається в Концебівському ліцеї на очній формі навчання.
Вказана довідка знову ж таки підтверджує місце фактичного проживання дитини в межах територіальної юрисдикції Савранського районного суду Одеської області.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
У справі ЄСПЛ «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи:
(а) погляди дитини,
(б) індивідуальність дитини,
(в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин,
(г) піклування, захист і безпека дитини,
(ґ) вразливе положення,
(д) право дитини на здоров`я,
(е) право дитини на освіту (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19).
Окрім того, що розгляд справи Приморським районним судом м. Одеси призведе до ухвалення рішення із порушенням встановлених ЦПК України правил підсудності, це також призведе до порушення найкращих інтересів дитини, оскільки, дитина, її дідусь та бабуся, орган опіки та піклування, що забезпечує складання висновку про доцільність усиновлення знаходиться в межах Савранської територіальної громади, у зв`язку з чим у суду буде відсутня можливість або буде утруднена можливість заслухати думку дитини, допитати свідків за місцезнаходженням дитини, а також вчинення інших процесуальних дій, що вплине на можливість ухвалення рішення, яке б дійсно відповідало найкращим інтересам дитини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід також зауважити, що в силу ст. 378 ЦПК України, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
У статті 32 ЦПК України вказує на те, що не допускаються спори між судами про підсудність.
Згідно Постанови ВП ВС від 26.08.2019 по справі № 855/364/19, якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що справа помилково була передана до Приморського районного суду м. Одеси, а підстави для розгляду справи №512/502/26 Приморським районним судом м. Одеси, оскільки, статтею 310 ЦПК України визначено, що розгляд справи про усиновлення здійснюється судом за саме за місцем проживання дитини, яке з урахуванням практики ВС може бути відмінним від її зареєстрованого місця проживання, оскільки, саме це забезпечить дотримання найкращих інтересів дитини під час ухвалення рішення по справі, у зв`язку з чим, суд доходить до висновку про те, що справа підлягає передачі за підсудністю, на розгляд до територіальної юрисдикції Савранського районного суду Одеської області (66200, Одеська обл., с-ще Саврань, вул. Володимира Великого, 5).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 187, 260, 353, 378 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Матеріали цивільної справи №522/1472/26-Е за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості передати за підсудністю до Савранського районного суду Одеської області (66200, Одеська обл., с-ще Саврань, вул. Володимира Великого, 5).
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.
Передачу справи №522/1472/26-Е на розгляд до Савранського районного суду Одеської області (66200, Одеська обл., с-ще Саврань, вул. Володимира Великого, 5) здійснити на підставі даної ухвали не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складено та підписано 25 вересня 2026 року.
Суддя Косіцина В.В.