КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року справа №320/10169/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного реєстратора Маловільшанської сільської ради ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся Державний реєстратор Маловільшанської сільської ради Кошовий В`ячеслав Петрович з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про результати проведення камеральної перевірки Державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Кошового В`ячеслава Петровича від 04.12.2024 №3490/5, який було видано на підставі акта від 03.12.2024 №6007/19.1.1/24.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 08.12.2023 ним було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0001) за ТОВ "НОВАЦІЯ-1" та прийнято відповідне рішення №70612771. Наказом Міністерства юстиції України від 13.11.2024 №2780/7 було призначено проведення камеральної перевірки зазначених реєстраційних дій.
На переконання позивача, оскаржуваний наказ від 04.12.2024 №3490/5 прийнятий з порушенням вимог діючого законодавства. Зокрема, відповідачем порушено пункт 11 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2016 №990, оскільки граничний 15-денний строк проведення камеральної перевірки закінчився 27.11.2024, тоді як перевірка проводилася відповідачем і після цієї дати.
Крім того, позивач вказує на безпідставність висновків відповідача про порушення ним статей 10, 16, 18, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо невиготовлення електронної копії Державного акта. Позивач наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 29 вказаного Закону та п. 81-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав на земельні ділянки, набутих до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто право, за умови наявності відповідної інформації в Державному земельному кадастрі.
Оскільки під час проведення реєстраційних дій вся необхідна інформація про земельну ділянку, її власника та правовстановлюючий документ - Державний акт серії ЯБ №566867 повністю містилася в ДЗК і була отримана шляхом безпосередньої взаємодії реєстрами, позивач дотримався всіх вимог законодавства. До того ж, відповідачам під час перевірки не було встановлено жодних розбіжностей чи помилок у внесених відомостях. З огляду на це, позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним, таким, що прийнятий без урахування принципу належного урядування та добросовісної влади, і просить його скасувати. Також позивач просив проводити розгляд справи за участі позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. У задоволенні клопотання Державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Кошового В`ячеслава Петровича про здійснення розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14.04.2025 через підсистему "Електронний Суд" відповідачем подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2026 у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
15.04.2025 через підсистему "Електронний Суд" до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, вважає їх недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами розгляду листа Обухівської окружної прокуратури від 09.09.2024 наказом Мін`юсту від 13.11.2024 №2780/7 було призначено камеральну перевірку державного реєстратора Кошового В.П. За результатами перевірки складено акт від 03.12.2024 №6007/19.1.1/24 та прийнято оскаржуваний наказ від 04.12.2024 №3490/5 про направлення позивача на обов`язкове підвищення кваліфікації. Відповідач наголошує, що під час здійснення реєстраційних дій 08.12.2023 позивачем було внесено до Державного реєстру прав відомості про подання заявником Державного акта, однак у порушення статей 10, 16, 18, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивачем проведено реєстраційні дії без виготовлення та долучення електронної копії вказаного Державного акта шляхом його сканування. Посилання позивача на ч. 3 ст. 29 Закону відповідач вважає помилковими, оскільки подання документа заявником не звільняє реєстратора від обов`язку виготовити його електронну копію, якщо відомості про такий документ унесені до реєстру.
Щодо строків проведення перевірки відповідач указує, що згідно з п. 11 Порядку №990 строк камеральної перевірки становить не більш як п`ятнадцять робочих, а не календарних днів. Прийнявши рішення про перевірку 13.11.2024 та видавши наказ за її результатами 04.12.2024, Мін`юст діяв у межах визначеного законодавством строку в робочих днях.
Крім того, відповідач зауважує про відсутність порушеного права позивача, оскільки направлення на підвищення кваліфікації є найменш суворим заходом впливу, спрямованим на оновлення знань, і не тягне за собою негативних наслідків чи шкоди. Більше того, на момент звернення позивача до суду оскаржуваний наказ уже був повністю реалізований, адже 18.12.2024 позивач пройшов відповідне навчання, а відтак наказ вичерпав свою дію і не породжує будь-яких прав чи обов`язків, які підлягають судовому захисту.
09.06.2025 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідачем не спростовано протиправність оскаржуваного наказу. Зокрема, позивач вказує, що згідно з п. 81-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав на земельні ділянки, набутих до 1 січня 2013 року, здійснюється в порядку ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до ч. 3 ст. 29 цього Закону така реєстрація проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за наявності відомостей у Державному земельному кадастрі. У зв`язку з цим позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача про вчинення порушення через недолучення сканованої копії державного акта на право власності на землю.
Крім того, позивач заперечує твердження відповідача про відсутність порушеного права чи інтересу. Призначена за заявою Обухівської окружної прокуратури камеральна перевірка та виданий за її наслідками оскаржуваний наказ стали підставою для порушення стосовно позивача кримінального провадження за ч. 2 ст. 367 КК України (справа №357/61/25 у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області), де цей наказ використовується як доказ установлення факту правопорушення. Відтак, оскарження наказу є необхідним способом захисту прав позивача від обвинувачень.
Також позивач наполягає на порушенні відповідачем строку проведення камеральної перевірки. Навіть за умови обчислення цього строку в робочих днях, починаючи з дня прийняття рішення про перевірку, останнім днем 15-денного строку є 03.12.2024, тоді як оскаржуваний наказ прийнято відповідачем поза межами встановленого строку - 04.12.2024.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд
в с т а н о в и в:
05.12.2023 Шумаєв Андрій Миколайович, діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАЦІЯ-1" (ідентифікаційний код 21590336), звернувся до державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошового В`ячеслава Петровича із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 7,2761 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0001 (зареєстрована в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №58362983).
Для проведення реєстраційної дії заявником було надано: копію Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №566867, виданого 21.04.2006 Обухівським районним відділом земельних ресурсів, засвідчену печаткою відділу №8 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області); лист/повідомлення Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 27.11.2023 №19-10-0.223-11250/2-23; а також сформовані державним реєстратором відомості з Державного земельного кадастру від 05.12.2023 №68618549.
За результатами розгляду вказаної заяви державний реєстратор Кошовий В`ячеслав Петрович 08.12.2023 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №70612771. На підставі цього рішення було відкрито розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2844440532231 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0001 - та внесено запис про право власності за ТОВ "НОВАЦІЯ-1" (індексний номер витягу з ДРРП: 357673393 від 08.12.2023). При цьому реєстраційні дії було проведено без виготовлення та долучення до електронної реєстраційної справи сканованої копії Державного акта серії ЯБ №566867.
09.09.2024 Обухівська окружна прокуратура направила на адресу Міністерства юстиції України лист №56-7836вих-24 щодо перевірки законності реєстраційних дій державного реєстратора Кошового В.П.
На підставі вказаного листа Обухівської окружної прокуратури Міністерством юстиції України було прийнято рішення, оформлене наказом Міністерства юстиції України від 13.11.2024 №2780/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Київської області ОСОБА_1 ", стосовно проведення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно камеральної перевірки позивача щодо реєстраційних дій за заявою №58362983, та утворено відповідну Комісію у складі посадових осіб Мін`юсту (Дячок В.Б., Октисюк І.П., Лукашева О.І.). Про призначення вказаної перевірки відповідач повідомив Обухівську окружну прокуратуру листом від 14.11.2024 №157409/152764-7-24/19.1.1.
18.11.2024 на адресу Маловільшанської сільської ради надійшов наказ відповідача від 13.11.2024 №2780/7, і 20.11.2024 позивач реалізував своє право та надав до Міністерства юстиції України письмові пояснення щодо питань, порушених у наказі від 13.11.2024 №2780/7, в яких зазначив про правомірність своїх дій із посиланням на ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та наявність відомостей про земельну ділянку в ДЗК.
За результатами проведення камеральної перевірки Комісія відповідача склала Акт від 03.12.2024 №6007/19.1.1/24, в якому встановила порушення державним реєстратором Кошовим В.П. вимог статей 10, 16, 18, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у зв`язку з невиготовленням електронної копії Державного акта шляхом сканування, та запропонувала направити його на обов`язкове підвищення кваліфікації.
На підставі акта від 03.12.2024 №6007/19.1.1/24 Міністерством юстиції України видано наказ від 04.12.2024 №3490/5 "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Київської області ОСОБА_1 ", яким постановлено направити ОСОБА_1 на обов`язкове підвищення кваліфікації та доручено Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Київ) забезпечити його проведення. Копії наказу №3490/5 та акта перевірки були направлені Маловільшанській сільській раді супровідним листом Мін`юсту від 04.12.2024 №167310/152764-7-24/19.1.1, а також Обухівській окружній прокуратурі супровідним листом Мін`юсту від 04.12.2024 №167227/152764-7-24/19.1.1.
На виконання вказаного наказу Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) 18.12.2024 було проведено навчання державного реєстратора Кошового В.П. за темою "Окремі питання проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", про що 19.12.2024 позивачем складено звіт про проведення навчання з підвищення кваліфікації, який разом із листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.12.2024 №3018-24/вх6597418-24 було надіслано до Мін`юсту.
Обухівською окружною прокуратурою 25.12.2024 було розпочато кримінальне провадження №12024111230002462 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, де наказ №3490/5 використовується як доказ для обґрунтування обвинувачення. Справа передана на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, провадження №357/61/25.
Не погоджуючись із результатами перевірки та вважаючи наказ Мін`юсту від 04.12.2024 №3490/5 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його визнання протиправним та скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Міністерство юстиції України здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Закон №1952-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Згідно зі статтею 37-1 Закону №1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.
У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:
1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав;
4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.
Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990 у редакції, чинній на час проведення камеральної перевірки (далі - Порядок №990), останній визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.
Відповідно до пунктів 9, 13-1 цього Порядку камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписуються усіма членами комісії.
У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта); пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта).
В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.
Згідно з пунктом 14 Порядку №990 за результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.
Абзацом 2 пункту 17 Порядку №990 визначено, що в разі коли порушення у сфері державної реєстрації свідчать про неправильне застосування законодавства у сфері державної реєстрації, може застосовуватися пункт 5 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 5 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". При цьому державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації у строк, що не перевищує два місяці з дня отримання суб`єктом державної реєстрації, нотаріусом засвідченої в установленому законодавством порядку копії рішення Мін`юсту, зобов`язані подати до Мін`юсту документальне підтвердження підвищення кваліфікації у сфері державної реєстрації.
Дія цього Порядку не поширюється на розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється відповідно до статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Згідно із пунктом 4 Порядку №990 контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом:
1) розгляду звернень відповідно до Закону України "Про звернення громадян";
2) розгляду депутатських запитів, звернень відповідно до Закону України "Про статус народного депутата України";
4) перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації;
5) моніторингу реєстраційних дій в реєстрах;
7) проведення тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора та претендують на посаду державного реєстратора або на іншу посаду, що передбачає виконання функцій державного реєстратора (далі - посада державного реєстратора) у суб`єкта державної реєстрації, крім Мін`юсту чи його територіального органу. Тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації не проводиться щодо осіб, які раніше виконували функції державного реєстратора, перебуваючи у трудових відносинах із суб`єктом державної реєстрації, крім Мін`юсту чи його територіального органу. Тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, не проводиться щодо осіб, які виконували функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, перебуваючи у трудових відносинах із Мін`юстом чи його територіальним органом у період після 1 травня 2016 р. не менше ніж три місяці.
Пунктом 6 Порядку №990 передбачено, що моніторинг реєстраційних дій в реєстрах як комплекс організаційно-технічних заходів, що за допомогою програмних засобів ведення реєстрів забезпечує проведення посадовими особами Мін`юсту вибіркового аналітичного дослідження реєстраційних дій за певний проміжок часу (тиждень, місяць або квартал) за принципом зростання (без перевірки попередніх періодів), здійснюється за такими критеріями:
1) скасування записів у реєстрах;
2) проведення реєстраційних дій з порушенням строків, визначених законами;
3) проведення державної реєстрації припинення обтяжень права власності та інших речових прав, похідних від права власності, на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва;
4) проведення державним реєстратором реєстраційних дій протягом одного року з дня отримання ідентифікаторів доступу до відповідного реєстру у зв`язку з призначенням на відповідну посаду суб`єктом державної реєстрації, призначенням на посаду державного нотаріуса чи реєстрацією приватної нотаріальної діяльності, а також протягом шести місяців з дня відновлення доступу державного реєстратора до реєстрів, у тому числі після тимчасового блокування такого доступу;
5) проведення державним реєстратором реєстраційних дій протягом шести місяців з дня анулювання відповідно до закону доступу такого реєстратора до одного із реєстрів;
6) проведення державним реєстратором реєстраційних дій щодо фізичних та юридичних осіб, до яких застосовані санкції відповідно до Закону України Про санкції, а саме:
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно:
- активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
- заборони участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
- заборони збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
- заборони на набуття у власність земельних ділянок;
- запобігання виведенню капіталів за межі України;
в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно:
- активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
- заборони участі у приватизації державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
- заборони збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
- запобігання виведенню капіталів за межі України.
Перелік реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим пунктом, для цілей проведення їх моніторингу надається технічним адміністратором реєстрів у строки та з періодичністю, що визначені Мін`юстом.
В силу пунктів 9-13 Порядку №990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім`я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.
Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін`юсту (далі - комісія).
Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п`ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про проведення такої перевірки.
Мін`юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін`юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному веб-сайті інформації про електронну адресу суб`єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін`юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта, нотаріуса.
Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту.
Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації мають право подавати Мін`юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Суд наголошує, що під час проведення камеральної перевірки Мін`юст повинен забезпечити особі, дії якої перевіряються, реальне, а не формальне право надати пояснення та докази, які можуть сприяти вирішенню та/чи усуненню виявлених проблем, встановлених при вчиненні реєстраційних дій.
Згідно з пунктом 13-1 Порядку №990 результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписується усіма членами комісії.
У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:
дата проведення камеральної перевірки;
прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку;
підстава проведення камеральної перевірки;
опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта);
пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта).
В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.
На виконання вимог пункту 14 Порядку №990 за результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.
Пунктом 16 Порядку №990 визначено, що у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін`юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Згідно з пунктом 20 Порядку №990 результати проведення камеральної перевірки (акти/довідки про проведення камеральної перевірки, рішення Мін`юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, нотаріуса до передбаченої законом відповідальності) зберігаються в Мін`юсті разом з іншими матеріалами такої перевірки.
Мін`юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності надсилає суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін`юсту та акт про проведення камеральної перевірки в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації. У разі відсутності на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації інформації про електронну адресу чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін`юсту та акт про проведення камеральної перевірки в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта, нотаріуса.
Рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації можуть бути оскаржені до суду (пункт 34 Порядку №990).
Отже, законодавством чітко визначені алгоритм дій Міністерства юстиції України під час здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, дотримання якого є обов`язковою передумовою умовою для застосування Міністерством юстиції України санкцій, визначених статтею 37-1 Закону №1952-IV.
Судом встановлено, що проведення камеральної перевірки та прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного Наказу №3490/5 від 04.12.2024, яким державного реєстратора ОСОБА_1 направлено на обов`язкове підвищення кваліфікації, відбулося у зв`язку з виявленням контролюючим органом під час моніторингу дій в ДРРП порушень вимог статей 10, 16, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ "НОВАЦІЯ-1", а саме у зв`язку з невнесенням до електронної реєстраційної справи сканованої копії Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯБ №566867.
Згідно з Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (у відповідній редакції, далі - Порядок №1127), визначено умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до пункту 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1127 під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє скановані копії документів, поданих заявником для проведення державної реєстрації прав у паперовій формі, з дотриманням вимог, передбачених Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1141, та долучає їх до відповідної заяви.
Водночас нормами пунктів 1 та 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV та пунктом 12 Порядку №1127 закріплено обов`язок державного реєстратора під час розгляду заяви встановити відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, перевірити наявність підстав для проведення реєстраційних дій, а також використати відомості Державного реєстру прав та Державного земельного кадастру, отримані шляхом безпосереднього доступу до них або у порядку інформаційної взаємодії.
Аналізуючи зазначені норми у їх сукупності та системному зв`язку зі спірними правовідносинами, суд зазначає, що загальний обов`язок щодо сканування поданих заявником документів кореспондує складу документів, подання яких є обов`язковим за законом для вчинення конкретної реєстраційної дії.
Як встановлено судом під час розгляду справи, спірна реєстраційна дія полягала у проведенні державним реєстратором ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ "НОВАЦІЯ-1", право власності на яку виникло до 1 січня 2013 року на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯБ №566867.
Підстави та особливості проведення державної реєстрації прав на такі об`єкти врегульовані спеціальними нормами законодавства.
Зокрема, відповідно до частини 3 статті 29 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.
На деталізацію вказаної норми, пунктом 81-1 Порядку №1127 передбачено спеціальне правило, відповідно до якого для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, право на яку виникло до 1 січня 2013 року, подання заявником документа, що посвідчує таке право, не вимагається за умови наявності відповідних відомостей про таку земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, отриманих державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до нього.
Системне тлумачення наведених норм свідчить про те, що законодавством встановлено спрощений порядок державної реєстрації прав на земельні ділянки, сформовані до 2013 року, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру. У такому випадку закон звільняє заявника від обов`язку надавати правовстановлюючий документ, а державного реєстратора - від обов`язку його вимагати, покладаючи на останнього обов`язок перевірити відповідні відомості через безпосередній електронний доступ до ДЗК.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію права власності ТОВ "НОВАЦІЯ-1" позивач скористався безпосереднім доступом до Державного земельного кадастру, отримав необхідні відомості щодо спірної земельної ділянки, її кадастрового номера, площі, цільового призначення, а також відомості про первинне виникнення права власності за Державним актом ЯБ №566867, що не заперечувалося відповідачем.
За таких обставин, оскільки оригінал чи копія Державного акта в силу приписів частини 3 статті 29 Закону №1952-IV та пункту 81-1 Порядку №1127 не підлягали обов`язковому поданню заявником у паперовій формі, у державного реєстратора Кошового В.П. був відсутній обов`язок вимагати цей документ та, як наслідок, виготовляти й долучати його електронну копію до електронної реєстраційної справи.
З огляду на викладене, висновки Міністерства юстиції України, викладені в акті камеральної перевірки та покладені в основу оскаржуваного Наказу №3490/5 від 04.12.2024 щодо допущення позивачем порушень вимог статей 10, 16, 20 Закону №1952-IV у зв`язку з відсутністю в реєстраційній справі сканованої копії Державного акта, є необґрунтованими, спростовуються нормами спеціального законодавства та не свідчать про вчинення реєстратором порушення порядку державної реєстрації прав.
Поряд з цим, оцінюючи доводи позивача щодо порушення відповідачем строку проведення камеральної перевірки, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 11 Порядку №990 строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п`ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про проведення такої перевірки. При цьому обчислення процесуальних строків та строків у публічно-правових відносинах регулюється загальними нормами цивільного законодавства. Відповідно до статей 252, 253 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про проведення камеральної перевірки було прийнято 13.11.2024. Відтак, перебіг 15-денного строку проведення перевірки розпочався з наступного робочого дня - 14.11.2024. З урахуванням вихідних днів 15-й робочий день припадав саме на 04.12.2024.
Оскільки спірний Наказ №3490/5 прийнято відповідачем 04.12.2024, суд доходить висновку, що камеральна перевірка була проведена, а рішення прийнято в межах граничного строку, визначеного законодавством. За таких обставин твердження позивача про пропуск відповідачем строку проведення перевірки є безпідставними та судом відхиляються.
Водночас суд відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача стосовно того, що оскаржуваний наказ вичерпав свою дію фактичним виконанням, а відтак не порушує прав позивача та не підлягає скасуванню в судовому порядку.
Оцінюючи правову природу спірного акта, суд виходить з того, що застосування до державного реєстратора заходу реагування у вигляді направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації є формою притягнення до відповідальності та заходом державного примусу. За своєю суттю оскаржуваний наказ є правозастосовним індивідуальним актом негативного характеру, який констатує факт вчинення службовою особою протиправного діяння та несе в собі публічну негативну оцінку його професійної діяльності. Прийняття такого рішення безпосередньо впливає на правовий статус державного реєстратора, нівелює його ділову репутацію та створює негативні наслідки для його подальшої професійної кар`єри.
Суд вважає помилковою позицію відповідача про те, що факт виконання позивачем наказу та проходження навчання свідчить про вичерпання цим актом своєї юридичної сили. Сам по собі факт добросовісного виконання особою вимог акта суб`єкта владних повноважень з метою уникнення додаткових санкцій не позбавляє таку особу конституційного права на судовий захист та не перетворює незаконний акт на правомірний.
Більше того, висновки, викладені в оскаржуваному наказі, продовжують породжувати триваючі юридичні наслідки та безпосередньо впливати на правове становище позивача. Як убачається з матеріалів справи, констатований відповідачами факт нібито вчинення реєстраційного порушення слугував правовою підставою для порушення стосовно позивача кримінального провадження за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України. У межах вказаного кримінального провадження оскаржуваний наказ використовується стороною обвинувачення як основний доказ протиправності дій позивача та його вини.
Наразі Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2026 у справі №357/61/25 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, та виправдано на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. В цій частині вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2026 у справі №357/61/25 не був оскаржений в апеляційному порядку.
Зокрема, у вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2026 у справі №357/61/25 судом зазначено таке:
"Судом встановлено, що п. 81-1 порядку реєстрації речових прав та їх обтяжень № 1127 затверджений постановою КМУ 25.12.2015, згідно якого Державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 р., проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Так, відповідно до 3 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.
З викладеного вбачається, що якщо право на землю набуто до 01.01.2013, а відомості про ділянку наявні в Державному земельному кадастрі (ДЗК), державна реєстрація проводиться без подання заявником оригіналу документа, на підставі якого набуто право, тобто без оригіналу Державного акту.
Відповідно до пункт 12 Постанови КМУ № 1051, відомості ДЗК є офіційними, об`єктивними та достовірними, поки інше не доведено судом.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 05.12.2023 ОСОБА_1 дійсно робив запит до ДЗК і отримав відповідь про належність землі ТОВ «Новація 1».
Таким чином, у реєстратора не було законних підстав піддавати сумніву дані автоматизованої системи ДЗК. Згідно із законом, він був зобов`язаний довіряти цим даним.
Отже, посилання прокурора на те, що ОСОБА_1 порушив закон, не маючи оригіналу чи завіреної копії акту, повністю нівелюється цією нормою, оскільки дана інформація в ДЗК дійсно була наявна та перевірена держреєстратором, при цьому, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 було надано копію державного акту, яка завірена Державним земельним кадастром з відміткою згідно з оригіналом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувачений діяв у чіткій відповідності до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка звільняє від обов`язку витребовувати оригінал документа за наявності даних у ДЗК. Відповідно до п. 12 Постанови КМУ № 1051, відомості ДЗК є офіційними та достовірними. Реєстратор не має повноважень здійснювати оперативно-розшукову діяльність або ставити під сумнів дані державного кадастру за відсутності судового рішення.".
У вироку Білоцерківський міськрайонний суд Київської області від 22.06.2026 у справі №357/61/25 прийшов до висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано до суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів на доведення пред`явленого обвинувачення.
З огляду на викладене, судом у справі №357/61/25 зазначено, що ОСОБА_1 підлягає визнанню невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з тим, що не доведено, що обвинуваченим вчинене кримінальне правопорушення.
За таких обставин, юридичний стан, створений прийняттям оскаржуваного наказу, не є ліквідованим, а сам наказ продовжував впливати на права, свободи та законні інтереси позивача.
Виходячи з принципів доступності правосуддя та ефективності судового захисту, регламентовані статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 6 КАС України, суд зазначає, що визнання протиправним та скасування акта суб`єкта владних повноважень є єдиним належним, достатнім та ефективним способом відновлення порушеного права позивача.
Одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
У постанові від 08.07.2021 у справі №640/25601/19 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган зобов`язаний мотивувати таке рішення.
Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати доцільність його застосування.
Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону №1952-IV, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення.
Зі змісту оскаржуваного наказу не вбачається інформації про те, що відповідач здійснив належне дослідження та перевірку фактів, повну та всебічну перевірку вчинених реєстраційних дій щодо земельної ділянки ТОВ "НОВАЦІЯ-1".
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.11.2020 у справі №160/9698/19, Міністерство юстиції України як суб`єкт владних повноважень за наслідками камеральної перевірки має право застосовувати передбачені законом заходи впливу, але водночас в силу приписів Закону №1952-IV таке рішення повинно бути вмотивованим, тобто мати зрозуміле і обґрунтоване пояснення.
Також при розгляді справи судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №804/4518/17.
Таким чином, оскаржуваний Наказ №3490/5 від 04.12.2024 щодо направлення державного реєстратора Кошового В.П. на обов`язкове підвищення кваліфікації винесений за умов неповного встановлення обставин, без з`ясування наявності або відсутності обов`язку подання документів, тобто наказ видано необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.
Визначаючи вид заходу впливу, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу впливу.
Суд зауважує, що відповідачем не доведено наявності достатніх та правових підстав для застосування такого виду заходу впливу оскаржуваним наказом, не обґрунтовано його доцільності та пропорційності встановленим обставинам справи.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість виданого ним оскаржуваного наказу.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки оскаржувана бездіяльність не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується квитанцією від 27.02.2025 (а.с. 1), яка долучена до матеріалів справи.
Враховуючи зазначене, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про результати проведення камеральної перевірки Державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Кошового В`ячеслава Петровича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 04.12.2024 №3490/5, який було видано на підставі акта від 03.12.2024 №6007/19.1.1/24.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 00015622) на користь Державного реєстратора Маловільшанської сільської ради ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.