ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 598/2310/25 пров. № А/857/48173/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Димарчук Т.М.,
суддів - Москаля Р.М., Сала П.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2026 року (суддя - Олещук Б.Т., м. Збараж) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у листопаді 2025 року звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив:
скасувати постанову інспектора відділу поліції №1 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого сержанта поліції Андрія Мельничука серії ГАБІ №911947, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн за ст.183 КУпАП;
витребувати з КНП «Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня» ТОР (вул.Тролейбусна, 14, м.Тернопіль) інформацію про те, чи перебуває на обліку в лікаря психіатра ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , оскільки дана інформація про психічне здоров`я особи відноситься до конфіденційної інформації та може бути отримана за вмотивованим рішенням суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 12.02.2023 постановою серії ГАБІ №911947 в справі про адміністративне правопорушення було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. Із зазначеною постановою позивач не згідний, вважає що вона винесена із порушенням чинного законодавства, є необґрунтованою, протиправною, не підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що 12.02.2023 позивач здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб - поліції, зателефонувавши на лінію 102 та повідомив про неіснуючу подію, чим порушив норми ст. 183 КУаАП. Подані позивачем твердження про відсутність умислу на скоєння правопорушення вважає такими, що висловлені з метою уникнення адміністративної відповідальності. Окрім того, вважає, що позивач пропустив десятиденний строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Належно повідомлені сторони у судове засідання не з`явилися, заяв (клопотань) сторонами про відкладення апеляційного розгляду справи через причини, які можуть визнаватися поважними не подано.
За приписами ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №911947 від 12 лютого 2023 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови: 12 лютого 2023 року о 15 годині 38 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання в нетверезому стані, здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції.
ОСОБА_1 є інвалідом ІІ-ї групи та з 2021 року по даний час перебуває під наглядом лікаря-психіатра КНП «Збаразька центральна лікарня» Збаразької міської ради з діагнозом: емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного ґенезу, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та відповіддю на запит суду КНП «Збаразька центральна лікарня» №1184 від 09.06.2026 (а.с.16).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи міститься копія постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №911947 від 12.02.2023, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Однак, доказів про те, що ОСОБА_1 12.02.2023, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції в нетверезому стані, матеріали справи не містять. Окрім того, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Разом з тим, будь-яких доказів наявності прямого умислу в діяннях позивача, як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статті 183 КУпАП представником відповідача не надано.
Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції підставними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.
Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
В справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідальність за ст. 183 КУпАП настає у разі завідомо неправдивого виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Суб`єктом вказаного правопорушення є осудна фізична особа, яка на момент вчинення протиправного діяння досягла 16-річного віку. З урахуванням вимог ст. 20 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності є її медичний та юридичний критерії осудності - здатність під час вчинення правопорушення усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Крім того, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП характеризується виключно наявністю прямого умислу. Диспозиція цієї статті містить обов`язкову ознаку - "завідомо неправдивий виклик", що вказує на повне усвідомлення особою того факту, що повідомлені нею відомості про правопорушення, пожежу, аварію чи медичну ситуацію є повністю вигаданими та не відповідають дійсності. Правопорушник свідомо бажає ввести в оману відповідні спеціальні служби та прагне даремного виїзду їхніх екіпажів. Добросовісна помилка особи (хибне сприйняття обставин як реальної загрози без наміру обману) повністю виключає її вину та, як наслідок, унеможливлює притягнення до відповідальності у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Також колегія суддів звертає увагу на об`єктивну сторону цього правопорушення, яка полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.
В контексті зазначеної норми під поняттям "виклик" слід розуміти цілеспрямоване повідомлення уповноваженим екстреним службам завідомо вигаданої, неправдивої інформації про наявність конкретної події (правопорушення, пожежі, аварії, загрози життю чи здоров`ю), яка за своїм характером об`єктивно вимагає негайного реагування, мобілізації сил та безпосереднього виїзду екіпажу (наряду) спеціальних служб на місце виклику. Суть протиправного діяння полягає саме в дезорганізації роботи екстрених служб через відволікання їхніх сил і засобів на реагування щодо неіснуючих інцидентів.
Будь-яких доказів наявності прямого умислу в діяннях позивача, як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статті 183 КУпАП, представником відповідача не надано.
Колегія суддів звертає увагу на доводи представника позивача щодо неврахування відповідачем (та не проведення належної перевірки) психічного стану позивача, який є інвалідом ІІ-ї групи та з 2021 року по даний час перебуває під наглядом лікаря-психіатра КНП «Збаразька центральна лікарня» Збаразької міської ради з діагнозом: емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного ґенезу, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та відповіддю на запит суду КНП «Збаразька центральна лікарня» №1184 від 09.06.2026 (а.с.16).
Також варто наголосити, що в матеріалах справи міститься копія постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №911947 від 12 лютого 2023 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.
В оскаржуваній постанові не описано, про яку саме подію позивач повідомив працівників поліції на лінію 102, що позбавляє суд можливості встановити, чи такий виклик є завідомо неправдивим та, відповідно, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Відтак, така постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП в частині опису обставин встановлених під час розгляду справи.
Також, в постанові не зазначено жодних доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Доказів про те, що ОСОБА_1 12.02.2023, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції в нетверезому стані відповідачем не надано ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді справи.
Сама ж постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За приписами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП уповноважений орган (посадова особа) зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
В силу приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на викладене колегія суддів переконана, що Збаразький районний суд Тернопільської області правомірно скасував оскаржувану постанову серії ГАБІ № 911947 від 12.02.2023 та закрив провадження у відповідній справі.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги частину другу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача), апеляційний суд погоджується, що відповідачем не доведено обставини, на підставі яких винесено постанову.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Щодо посилань апелянта на пропуск строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, апелянт вказав, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП була складена 12.02.2023, натомість позовна заява датована 14.11.2025, а тому вважає, що позивач пропустив десятиденний строк на оскарження постанови.
Частиною 1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач постанову по справі про адміністративне правопорушення не отримував. Відповідно до записів у постанові по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №911947 від 12 лютого 2023 року, вбачається, що дану постанову було надіслано рекомендованим листом 13 лютого 2023 року. Однак, відповідачем не надано доказів отримання даної постанови позивачем, а саме копії бланку, підтверджуючого факт вручення ОСОБА_1 оспорюваної постанови суду.
Дану постанову ОСОБА_1 отримав 04.11.2025, після подання адвокатського запиту представником позивача адвокатом Кушкою О.М. до ВП №1 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільські області, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк на оскарження постанови підлягає поновленню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2026 року у справі №598/2310/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Т. М. Димарчук
судді Р. М. Москаль
П. І. Сало
Повне судове рішення складено 25.09.26