ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року Львів Справа № 300/1390/25 пров. № А/857/36449/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Матковської З. М.
суддів - Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 300/1390/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, (головуючий суддя першої інстанції Чуприна О.В., місце ухвалення м. Івано-Франківськ, за правилами спрощеного позовного провадження), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з наявністю права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час воєнного стану ОСОБА_1 скерував до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяви від 17.07.2024 та від 29.08.2024 на отримання відповідної відстрочки. В подальшому, 10.09.2024 ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де останній повідомив про скерування до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяви зі всіма необхідними документами з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час воєнного стану. Цього ж дня до ІНФОРМАЦІЯ_5 прибула адвокат ОСОБА_2 , яка, діявши в інтересах позивача, надала працівникам відповідача 1 підтверджуючі право ОСОБА_1 на відстрочку документи та докази надсилання та отримання ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідної заяви. Відповідачем 1, видано наказ від 10.09.2024 за №539 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією», яким призвано ОСОБА_1 з 10.09.2024 за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключено з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та навлено у Військову частину НОМЕР_1 .
Надалі, 25.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатами розгляду заяви позивача від 28.08.2024, видано довідку №1/1/2572 про надання ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За доводами позивача, останній не тільки мав право на отриманні відстрочки, а й належним чином реалізував його, шляхом подання відповідної заяви до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку.
Відтак, видачею начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 наказу №539 від 10.09.2024 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині, що стосується ОСОБА_1 , порушено право останнього щодо завершення належного оформлення відстрочки від призову на військову службу, та спричинило інші негативні наслідки, зокрема, видачу командиром Військової частини НОМЕР_1 наказу про призов та зарахування до списків військової частини, що в свою чергу, стало підставою для зняття ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних.
За доводами позивача, видача начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 наказу №539 від 10.09.2024 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині, що стосується ОСОБА_1 , стала наслідком прийняття командиром Військової частини НОМЕР_1 наказу про зарахування до списків особового складу військової частини, протиправного за своєю суттю, як похідного від наказу відповідача 1.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2024 за №539 (з основної діяльності) «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2024 за №173 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 .
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем 2 подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що надані представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 документи, які стосувалися ОСОБА_1 , зауважень не викликали, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2024 за №173 рядовий ОСОБА_1 , якого було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та призначено на посаду вогнеметника взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту, з 11 вересня 2024 року зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.
Зазначає, що у незалежності від того, правомірно, чи не правомірно позивач був призваний на військову службу, у період часу з 11.09.2024 по 13.10.2024 останній фактично перебував на службі, виконував службові (посадові) обов`язки, ОСОБА_1 нараховувались усі види забезпечення, строк з 11.09.2024 по 13.10.2024 зарахований позивачу до вислуги років. Підставою для таких дій послужив наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2024 за №173. Відповідно, з скасуванням цього наказу одразу виникнуть питання щодо нарахування позивачу вислуги років у вказаний період, забезпечення продовольчим, речовим та грошовим забезпеченням. Оскільки ОСОБА_1 певний період часу фактично проходив військову службу, то за наявності підстав для звільнення з військової служби позивача необхідно звільнити з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини.
Просить апеляційний суд задовольнити подану апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 вимог.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідач 1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 28.08.2024, у якій просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (том 1, а.с.31). До означеної заяви позивачем долучено відповідні копії документів, що підтверджують право на отримання відстрочки (том 1, а.с.32-44).
Позивач 29.08.2024 засобами поштового зв`язку через поштового оператора АТ «Укрпошта» листом з оголошеною цінністю скерував до ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву від 28.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що засвідчується накладною поштового відправлення №7601800070081 (том 1, зворотній бік а.с.47) та описом вкладення у цінний лист (том 1, а.с.47).
Згідно наявної в матеріалах справи копії трекінгу (відстеження) поштового відправлення №7601800070081, таке 02.09.2024 вручено за довіреністю одержувачу - ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с.48).
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 10.09.2024 видано наказ (з основної діяльності) від 10.09.2024 за №539 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» (том 1, зворотній бік а.с.50).
Коментованим наказом відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за №65/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 призвано за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключено з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та направлено у Військову частину НОМЕР_1 (том 1, зворотній бік а.с.50).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2024 за №173 рядового ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_9 з 11 вересня 2024 року зараховано на військову службу за призовом у воєнний час, на всі види забезпечення на посаду вогнеметника взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту, ВОС - 193540А (том 1, а.с.221).
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань надання та оформлення відстрочки, відмови у наданні відстрочки, продовження терміну її дії, скасування (зміни) раніше прийнятого рішення комісією з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_10 від 13.09.2024 за №15 ОСОБА_1 визнано таким, який не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на строк дії відповідних законних підстав (до 01 лютого 2025 року), але не більше як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (том 2, а.с.39).
ІНФОРМАЦІЯ_6 видав ОСОБА_1 . Довідку від 25.09.2024 за №1/1/2752 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на строк дії відповідних законних підстав (до 01 лютого 2025 року), але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (том 1, а.с.49).
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2024 за №210, солдата ОСОБА_1 , вогнеметника 3 вогнеметного відділення вогнеметного взводу роти РХБЗ Військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що 13.10.2024 самовільно залишив території військової частини. Зняти з грошового та речового забезпечення з 13.10.2024, зняти з котлового забезпечення з 15.10.2024 (том 1, а.с.223).
Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №539 від 10.09.2024 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2024 за №173, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2024 за №539 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією», в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Отже, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування всіх рішень, прийнятих за наслідками порушення процедури призову позивача на військову службу.
Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Стаття 17 Конституції України встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України 2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на момент винесення спірного наказу) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом ча. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Відповідно до абзацу 3 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби належить, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 28.08.2024, у якій просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (том 1, а.с.31). До означеної заяви позивачем долучено відповідні копії документів, що підтверджують право на отримання відстрочки (том 1, а.с.32-44).
Позивач 29.08.2024 засобами поштового зв`язку через поштового оператора АТ «Укрпошта» листом з оголошеною цінністю скерував до ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву від 28.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що засвідчується накладною поштового відправлення №7601800070081 (том 1, зворотній бік а.с.47) та описом вкладення у цінний лист (том 1, а.с.47).
Згідно наявної в матеріалах справи копії трекінгу (відстеження) поштового відправлення №7601800070081, таке 02.09.2024 вручено за довіреністю одержувачу - ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с.48).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №280/6033/22, від 01.10.2024 у справі №160/10728/23, від 01.10.2024 у справі №200/4189/22, від 14.11.2024 у справі № 160/33822/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
В спірному випадку, направлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 заяви від 28.08.2024 (із відповідними копіями документів) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, є проявом активних дій позивача для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, скерувавши до ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву від 28.08.2024 з додатками про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач розпочав процес реалізації права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
В спірному випадку, після направлення до ІНФОРМАЦІЯ_8 заяви від 28.08.2024 з додатками про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 мав легітимні очікування не лише щодо вчасного прийняття ІНФОРМАЦІЯ_11 за результатом розгляду його заяви рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (в семиденний строк з дня отримання заяви про відстрочку), але й щодо забезпечення дотримання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки встановлених Порядком №560 заборон на направлення позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та його призову до прийняття такого рішення.
Так, відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань надання та оформлення відстрочки, відмови у наданні відстрочки, продовження терміну її дії, скасування (зміни) раніше прийнятого рішення комісією з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_10 від 13.09.2024 за №15 ОСОБА_1 визнано таким, який не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на строк дії відповідних законних підстав (до 01 лютого 2025 року), але не більше як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (том 2, а.с.39).
Натомість, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2024 за №539 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за №65/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 призвано за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключено з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та направлено у Військову частину НОМЕР_1 (том 1, зворотній бік а.с.50).
Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2024 за №539 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» виданий в період розгляду ІНФОРМАЦІЯ_11 заяви ОСОБА_1 від 28.08.2024 про надання відстрочки, тобто в період існування встановленої Порядком № 560 заборони щодо направлення військовозобов`язаного, який подав заяву на відстрочку від проходження військової служби, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та його призову на військову службу.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2024 за №539 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією», в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2024 за №173 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 , а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Відповідно до положень Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року №280, зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Так, згідно з Витягом з наказу від 10.09.2024 за №539 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі №200/4189/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК).
При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008.
Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
На думку суду апеляційної інстанції, оскаржуваний у цій справі наказ прийнятий відповідачем 2 правомірно та підстави для визнання такого протиправним та скасування - відсутні.
Колегія суддів також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
У контексті спріних правовідносин апеляційний суд зазначає, що згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За таких обставин, для звільнення з військової служби, позивач має право звернутися із рапортом до командира військової частини, за наявності підстав визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, яка врегульовує питання звільнення з військової служби.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2024 за №173 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 , а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 необхідно скасувати, а в решті оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 300/1390/25 в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2024 за №173 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 , а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 скасувати та прийняти нову постанову, якою у цій частині у задоволенні вказаних вимог відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин