ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Львів Справа № 140/9337/24 пров. № А/857/8094/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача Обрізка І.М.,
суддів - Іщук Л.П., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, прийняте суддею Валюхом В.М. в м. Луцьку у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови у перерахунку і виплаті пенсії; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з дати її призначення (13.07.2023) з урахуванням періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2005 по 31 грудня 2006.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 позов задоволено.
Суд, зазначив, що позивачем надано пенсійному фонду достатньо документів (свідоцтво про народження дитини, копію трудової книжки, наказ про надання відпустки), які підтверджують факт перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 01.01.2005 по 31.12.2006 під час роботи в ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс», з огляду на що період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 01.01.2005 по 31.12.2006 підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2005 по 31.12.2006 позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною до 3 років як працююча жінка, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що задовольняючи позов і зобов`язуючи зарахувати позивачу до страхового стажу період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2005 по 31 грудня 2006, суд не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач у вказаний період отримувала допомогу по догляду за дитиною та була застрахованою особою.
Починаючи з 01 січня 2005 час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу за умови отримання особою допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Для врахування до страхового стажу позивача, спірного періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2005 по 31 грудня 2006 підстав нема, оскільки вимоги закону щодо зарахування до стажу такого періоду належним чином не підтверджені.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує дострокову пенсію за віком з 13.07.2023, що підтверджується листом ГУ ПФУ у Волинській області від 28.08.2024 № 10875-10085/В-02/8-0300/24 (а. с. 7).
31.07.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2005 по 31.12.2006 (а. с. 8).
ГУ ПФУ у Волинській області листом від 28.08.2024 № 10875-10085/В-02/8-0300/24 повідомило позивача, що зарахування до страхового стажу періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2005 по 31.12.2006 неможливе, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків (а. с. 7).
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Пунктом 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто періоди трудової діяльності до 1 січня 2004, як це передбачено нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
У пункті 11 Порядку № 637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Пункт 11 вказаного Порядку № 637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).
Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Так, до 01.01.2004 до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Починаючи з 01.01.2004, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу матері при умові, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та при умові отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
З 01.01.2005 цей період зараховується до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування
Таким чином необхідною умовою для врахування до страхового стажу позивача періоду перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, у період з 01.01.2005 до 31.12.2006 є факт отримання у вказаний період допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Доказів отримання такого виду допомоги позивачем не надано та індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять відомостей про отриманий в період з 01.01.2005 до 31.12.2006 дохід, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
У матеріалах справи наявна довідка Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області № 2009/01-02 від 14.08.2023, з якої вбачається, що позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною до 3 років працюючим жінкам в період з 01.04.2007 по 31.07.2009 на дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 15).
Суд першої інстанції помилково взяв таку довідку до уваги, враховуючи, що період, вказаний у ній (01.04.2007 по 31.07.2009) не охоплюється спірним - з 01.01.2005 до 31.12.2006.
Разом з тим, позивач не позбавлена права звернутися повторно до відповідача з заявою про врахування періодів з 01.01.2005 до 31.12.2006, подавши докази отримання у вказаний період допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати розподілу не підлягають виходячи зі спірних правовідносин та вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №140/9337/24 та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш