Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( з а о ч н е )
Справа №338/1446/26
Провадження №2/338/1274/26
24 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,
з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом про стягнення з ОСОБА_1 12355 грн за договором № 28.01.2026-100001623 від 28 січня 2026 року, з яких 3500 грн - основний борг, 4655 грн - проценти за користування кредитом, 175 грн - комісія за надання кредиту, 525 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 3500 грн - проценти за статтею 625 ЦК України. Просив також стягнути 2662,40 грн судового збору й 120,18 грн витрат на направлення відповідачу копії позову з додатками.
Позов обґрунтовано тим, що 28 січня 2026 року сторони уклали електронний кредитний договір, за яким позивач перерахував відповідачу 3500 грн. Відповідач не виконав обов`язків із повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.
Представник позивача просила розглядати справу без її участі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач, повідомлений про розгляд справи в установленому законом порядку, відзиву на позов не подав. За згодою позивача й за наявності умов статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Щодо укладення електронного кредитного договору та надання коштів.
Судом встановлено, що 28 січня 2026 року о 15:52 між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 28.01.2026-100001623. Його складовими є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка та підтвердження прийняття пропозиції. Заявкою визначено суму кредиту 3500 грн, строк користування 168 днів із датою повернення 14 липня 2026 року, фіксовану ставку «Стандарт» 1 % за день протягом перших семи чергових періодів та ставку «Економ» 0,5 % за день у наступні періоди. Пролонгація строку не передбачена; графік містить дати та склад чергових платежів.
Відповідно до статей 11, 202, 205, 207, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 і 1056-1 ЦК України кредитне зобов`язання виникає з погодженого сторонами договору, що визначає суму коштів, строк повернення та порядок сплати процентів. Частини третя, четверта, шоста і восьма статті 11 та стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» допускають укладення договору шляхом електронних оферти й акцепту та його підписання одноразовим ідентифікатором. Такий підпис є передбаченим законом способом волевиявлення, однак суд повинен оцінити також ідентифікацію особи, зміст погоджених умов та докази виконання договору кредитодавцем.
У поданих копіях оферти, заявки та підтвердження акцепту зазначені номер договору, дані позичальника, час укладення і одноразовий ідентифікатор E651, використаний для підписання через фінансовий номер позичальника. Дані BankID НБУ пов`язують особу відповідача з відповідним номером телефону. Квитанція платіжного сервісу засвідчує успішне перерахування 28 січня 2026 року о 15:52:50 суми 3500 грн на платіжну картку із зазначенням номера цього договору у призначенні платежу. Документи узгоджуються між собою щодо особи, дати, договору та суми; доказів, які ставлять під сумнів відповідність копій електронним документам, у справі немає.
Суд враховує висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 про те, що застосування одноразового ідентифікатора допустиме, а при оцінці електронного договору належить перевіряти спосіб фіксації та незмінність його змісту, зокрема за наявності заперечень щодо копії документа. Оцінюючи у цій справі сукупність пов`язаних документів і підтвердження фактичного переказу коштів, суд доходить висновку про укладення договору та виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту.
Щодо основної суми боргу.
Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у погоджений строк. Кінцевий строк повернення кредиту настав 14 липня 2026 року. Із поданого розрахунку вбачається незмінний залишок основного боргу 3500 грн, платежів на його погашення не відображено. Оскільки доказів повернення коштів немає, то вимога про стягнення 3500 грн основного боргу є обґрунтованою.
Щодо договірних процентів.
Плата за користування кредитом регулюється статтями 1048, 1054 і 1056-1 ЦК України та умовами договору. Право нараховувати договірні проценти за користування кредитом обмежене погодженим строком кредитування; після його закінчення наслідки прострочення визначаються законом. Такий підхід викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.
У наданому щоденному розрахунку проценти нараховані з 28 січня до 14 липня 2026 року включно на непогашені 3500 грн: за ставкою 1 % - 35 грн на день протягом перших 98 днів, за ставкою 0,5 % - 17,50 грн на день протягом наступних 70 днів. Сума становить 98 ? 35 грн + 70 ? 17,50 грн = 4655 грн. Із 15 липня 2026 року договірні проценти не нараховувалися. Ставки не перевищують установлену законом межу 1 % за день для договору, укладеного у 2026 році. Оплат, які змінювали б залишок боргу і базу нарахування, розрахунок не містить. Отже, вимога про стягнення 4655 грн процентів доведена.
Щодо комісій.
Позивач просить стягнути 175 грн комісії за надання кредиту та 525 грн комісії за обслуговування за три чергові періоди. За договором перша комісія є платою за саме надання кредиту; друга передбачена за організацію інформаційної підтримки, можливість онлайн-платежів, відновлення пароля, нагадування про платежі, консультації та інші не конкретизовані послуги.
Слід зазначити, що статті 8, 11 і 12 Закону України «Про споживче кредитування» допускають включення до загальних витрат за кредитом визначених законом платежів, проте сама назва «комісія» і включення її до графіка не доводять надання позичальнику окремої платної послуги. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 розмежувала послуги, за які може справлятися плата, та інформацію про стан кредиту, що на вимогу споживача один раз на місяць має надаватися безоплатно. Цей висновок не означає недопустимості будь-якої комісії; необхідно оцінювати її конкретний зміст.
Суж зазначає, що надання кредитних коштів є основним обов`язком кредитодавця за договором, за користування ними вже передбачені проценти. Однак, позивач не довів самостійної послуги позичальнику, за яку встановлено ще й 175 грн комісії за надання. Щодо 525 грн комісії за обслуговування, то позивач також не надав доказів звернення відповідача за додатковими платними послугами чи їх фактичного надання. За формулюванням договору комісія нараховується автоматично за саму організацію можливості користуватися сервісами, незалежно від звернення позичальника. Крім того, не доведено й розмежування вартості конкретної платної послуги та звичайного виконання кредитодавцем договору. За правилами статей 12, 76-81 ЦПК України відповідні вимоги на загальну суму 700 грн задоволенню не підлягають.
Щодо процентів за статтею 625 ЦК України.
Позивач нарахував 3500 грн процентів, визначених договором як проценти річних за статтею 625 ЦК України, за прострочення проміжних платежів. Водночас пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України прямо звільняє позичальника у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення зобов`язання за кредитним договором.
Заявлене нарахування повністю припадає на відповідний період, тому у стягненні 3500 грн за статтею 625 ЦК України належить відмовити.
Щодо розміру заборгованості та судових витрат.
Отже, із заявленої позовної суми 12355 грн стягненню підлягають 8155 грн, з яких 3500 грн - основний борг та 4655 грн - договірні проценти. У решті 4200 грн вимог належить відмовити. Частка задоволених вимог становить 66,0057 %.
За частинами першою, другою, восьмою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам за наявності доказів їх розміру. Позивач сплатив 2662,40 грн судового збору; пропорційно підлягає стягненню 1757,33 грн.
Позивач також підтвердив квитанцією та описом вкладення оформлення і надсилання відповідачу одного відправлення з позовом та додатками вартістю 120,18 грн. Ця загальна сума включає встановлені оператором складові плати: пересилання - 72 грн, друк документів - 46,08 грн, сервісний збір - 2,10 грн. Усі ці складові відображені в оплаті саме зазначеного відправлення, тому відокремлювати їх лише за найменуваннями в квитанції підстав немає. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України такі підтверджені витрати на необхідну процесуальну дію належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. У додатковій постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 Верховний Суд визнав можливість відшкодування підтверджених витрат на надсилання процесуальних документів іншим учасникам. Пропорційно задоволеним вимогам стягненню підлягає 79,33 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», а також статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274, 280-284 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.01.2026-100001623 від 28 січня 2026 року в розмірі 8155 грн, з яких 3500 грн - основний борг, 4655 грн - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1757 грн 33 коп. судового збору та 79 грн 33 коп. витрат на надсилання процесуальних документів.
У решті позовних вимог відмовити.
Відповідач має право подати до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо подасть заяву протягом двадцяти днів із дня вручення повного рішення.
Позивач має право оскаржити рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач може оскаржити рішення в загальному порядку; строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення відповідної ухвали.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Головуючий О. А. Шишко