Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( з а о ч н е )
Справа №338/1456/26
Провадження №2/338/1282/26
24 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,
з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 72216,00 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1667-1661 від 27.02.2026 та 2662,40 грн судового збору.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.02.2026 сторони уклали електронний кредитний договір. За договором і додатковими угодами відповідачу надано загалом 25000,00 грн, які він не повернув, а також не сплатив нарахованих процентів і комісії. Станом на 08.07.2026 позивач визначив 25000,00 грн основного боргу, 30966,00 грн договірних процентів, 12500,00 грн процентів річних за статтею 625 ЦК України та 3750,00 грн комісії.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд установив, що 27.02.2026 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1667-1661 продукту «MiniKasa». Початкова сума кредиту становила 5000,00 грн, строк кредитування - 365 календарних днів, а проценти нараховувалися на залишок неповернутої суми за кожен день користування. Договір передбачав базовий період тривалістю 28 календарних днів, фіксовану стандартну ставку 1 % на день протягом перших 180 днів та 0,74 % на день у наступний період, а також застосування передбачених ним пільгових ставок за відповідних умов.
Відповідно до поданих додаткових угод відповідач одержав ще 20000,00 грн: 3000,00 грн 27.02.2026, 3000,00 грн 28.02.2026, 3000,00 грн 01.03.2026, 5000,00 грн 02.03.2026 і 6000,00 грн 03.03.2026.
В останній додатковій угоді від 03.03.2026 сторони погодили загальну суму неповерненого кредиту 25000,00 грн, строк повернення 365 календарних днів від цієї угоди та ставки 1 % на день протягом перших 180 днів і 0,74 % на день надалі. Надані тексти договору й додаткових угод містять погоджені умови, відомості про електронне підписання; позов зазначає одноразовий ідентифікатор А8693 для первісного договору. У сукупності з доказами перерахування коштів це підтверджує укладення сторонами договору та його виконання кредитодавцем.
Видача коштів на платіжну картку, зазначену в документах, підтверджується довідкою кредитодавця й документами платіжного посередника щодо відповідних транзакцій.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копія, посвідчених у порядку, передбаченому законом.
Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Також ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 527 ЦК України передбачено зобов`язання боржника виконати свій обов`язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов`язанні вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Щодо основної суми боргу та дострокової вимоги суд зазначає таке.
У договорі та додаткових угодах передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту за порушення строків сплати. Позивач направив відповідачу вимогу від 10.07.2026 про повернення всієї суми кредиту протягом 30 календарних днів.
Суд визнає дотриманим передбачений договором і статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» порядок пред`явлення дострокової вимоги та виходить із настання строку повернення кредиту.
Доказів повернення кредитних коштів відповідач не подав; наданий позивачем розрахунок також не містить відомостей про здійснені позичальником платежі. Тому вимога про стягнення неповерненої основної суми кредиту 25000,00 грн підлягає задоволенню.
Щодо договірних процентів.
Розрахунок позивача містить щоденні нарахування процентів із 27.02.2026 до 07.07.2026 включно на фактичний залишок виданих коштів. Після збільшення кредиту до 25000,00 грн у ньому враховано спочатку застосовану кредитодавцем ставку 0,8 % на день, а надалі ставку 1 % на день, тобто не більше погодженої стандартної ставки у відповідному періоді. Платежів, які належало би зарахувати в погашення процентів або основного боргу, матеріали справи не містять. За поданими даними залишок нарахованих і несплачених процентів на 08.07.2026 становить 30966,00 грн.
Нарахування здійснено в межах погодженого строку кредитування й до направлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Суд не вбачає підстав для виключення з розрахунку заявлених договірних процентів.
Розмежування процентів за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування та відповідальності за прострочення після його закінчення викладено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
За таких обставин вимога про стягнення 30966,00 грн договірних процентів підлягає задоволенню.
Щодо процентів за статтею 625 ЦК України суд зазначає таке.
Позивач додатково заявив 12500,00 грн як проценти річних за статтею 625 ЦК України. З розрахунку видно, що цю суму нарахували по 500,00 грн на день із 27.03.2026 до 20.04.2026 за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України. Нараховані позивачем проценти мають саме характер відповідальності за прострочення; визначення в договорі іншого розміру процентів річних не змінює їх правової природи. Верховний Суд у постанові від 16.04.2026 у справі № 751/4086/24 підтвердив спеціальний характер пункту 18 щодо зобов`язань позичальників за кредитними договорами.
Оскільки весь спірний період нарахування припадає на дію зазначеної норми, у стягненні 12 500,00 грн належить відмовити.
Щодо стягненн комісії за видачу кредиту суд доходить такого висновку.
Позивач просить стягнути 3750,00 грн комісії, що становить 15 % від 25000,00 грн виданих коштів.
Пункт 4.7 договору визначає комісію за видачу кредиту поряд із процентами як складову плати за видачу кредиту, а пункт 4.11 передбачає її одноразове нарахування під час кожної видачі коштів. Отже, сплата цієї комісії поставлена в залежність від самої видачі коштів, яка є виконанням основного обов`язку кредитодавця, а не від надання позичальнику окремої послуги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначила, що кредитодавець не вправі встановлювати для позичальника плату за дії, які вчиняються для укладення кредитного договору та у власних інтересах кредитодавця. Водночас висновок Великої Палати у справі № 496/3134/19 щодо конкретної комісії за обслуговування не означає автоматичної недійсності будь-якої комісії: оцінювати належить її зміст. У цій справі кредитодавець не довів надання за заявлену комісію самостійної послуги споживачу, відмінної від видачі кредиту, за користування яким окремо нараховано проценти. Тому умова про сплату 15 % за видачу коштів не створює підстав для стягнення заявлених 3750,00 грн комісії.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Сплату позивачем судового збору 2662,40 грн підтверджує платіжна інструкція від 13.08.2026.
Позов задоволено на 55966 грн із заявлених 72216 грн ( на 77,50%). Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2063,36 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 12, 16 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 13, 16 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 525, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1667-1661 від 27.02.2026 станом на 08.07.2026 у розмірі 55966 грн, із яких: 25000 грн - основний борг; 30966 грн - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2063,36 грн судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, 01133.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий О. А. Шишко