Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( з а о ч н е )
Справа №338/1219/26
Провадження №2/338/1126/26
24 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,
з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
ТОВ «Коллект Центр» звернулося в суд із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 500827325 від 11 лютого 2020 року в розмірі 15384,30 грн, судового збору 2662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу 9000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 лютого 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500827325, за яким банк надав відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти. Позивач зазначає, що відповідач належно не виконав своїх зобов`язань, унаслідок чого виникла заборгованість.
Право вимоги за цим договором перейшло від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Флексіс» за договором факторингу від 17 травня 2021 року, від ТОВ «Флексіс» до ТОВ «Вердикт Капітал» за договором факторингу від 18 травня 2021 року, а від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» за договором відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року. Посилаючись на набуття права вимоги та непогашення боргу, ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Представник позивача клопотала про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та не заперечила проти заочного розгляду справи.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 11 лютого 2020 року між АТ «Альфа-Банк» (яке 12.08.2022 року змінило назву на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання споживчого кредиту № 500827325. Договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором).
Так, 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції банку щодо комплексного банківського обслуговування. Того самого дня він підписав окрему оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500827325, а АТ «Альфа-Банк» підписало акцепт цієї оферти. Оферта містить підпис позичальника, акцепт - підпис уповноваженої особи банку та його печатку. Обидва документи визначають один номер угоди і тотожні індивідуальні умови кредитування.
За офертою та акцептом позичальнику надається кредит готівкою в розмірі 11 690,53 грн на 12 місяців, із фіксованою ставкою 23 % річних і кінцевою датою повернення 12 лютого 2021 року. Зазначено рахунок для погашення заборгованості та конкретну мету видачі: погашення кредиту за договором № 592298837 від 7 липня 2019 року шляхом перерахування 11690,53 грн на визначений рахунок у тому самому банку.
Графік платежів та паспорт споживчого кредиту конкретизують періодичність повернення кредиту й сплати процентів, загальну вартість кредитування та інформацію, надану споживачу до укладення угоди.
Надана банком виписка за рахунком відповідача відображає 12 лютого 2020 року зарахування 11690,53 грн за новою угодою та перерахування цієї суми на погашення попереднього договору № 592298837, як прямо передбачено офертою. Оскільки позичальник погодив саме такий спосіб використання кредиту, відсутність видачі всієї суми готівкою йому особисто не спростовує виконання банком зобов`язання. Реквізити позичальника, сума і призначення платежу у виписці відповідають умовам угоди.
Банківська виписка за кредитним рахунком і помісячний розрахунок узгоджуються з документами про видачу та відображають подальше перенесення непогашених сум на рахунки простроченої заборгованості. Постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 911/1005/23 допускає підтвердження руху коштів банківськими виписками та платіжними документами, які мають оцінюватися разом з іншими доказами.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копія, посвідчених у порядку, передбаченому законом.
Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Також ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 527 ЦК України передбачено зобов`язання боржника виконати свій обов`язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов`язанні вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За статтею 512 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги за правочином. Стаття 514 ЦК України пов`язує обсяг прав нового кредитора з правами, які належали попередньому кредитору на момент їх переходу.
Перший перехід оформлено договором факторингу № 2 від 17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» і ТОВ «ФК «Флексіс». Предметом договору є грошові вимоги за кредитами, зазначеними в додатку та реєстрі боржників. Пункт 2.3 договору пов`язує відступлення з повною оплатою ціни прав вимоги; долучене платіжне доручення № 253 від 17 травня 2021 року підтверджує перерахування фактором 1650 000 грн банку за цим договором. На сторінці реєстру боржників у рядку 6815 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договір № 500827325, 11690,53 грн основного боргу, 2642,39 грн процентів та загальну суму 14332,92 грн. Це дає змогу співвіднести передану вимогу саме з договором, який є предметом позову.
Наступний договір факторингу № 18-05/21 укладено 18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» і ТОВ «Вердикт Капітал». За пунктом 2.3 цього договору право вимоги переходить після підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників. Такий акт подано; подано також реєстр та витяг з його додатка 1-1. У витягу в рядку 6815 знову наведено ОСОБА_1 , його РНОКПП, договір № 500827325 і ті самі складові заборгованості: 11690,53 грн та 2642,39 грн. Платіжне доручення від 16 червня 2021 року на 550000 грн свідчить про часткову оплату за цим договором; висновок про момент переходу вимоги суд робить на підставі передбаченого договором акта, а не самого лише часткового платежу.
Завершальне відступлення оформлено договором № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр». До нього подано акти приймання-передачі реєстру в паперовому й електронному вигляді, сторінки реєстру з боржником, іменний витяг та акт зарахування зустрічних вимог на підтвердження розрахунків між сторонами. Іменний витяг вказує договір № 500827325, РНОКПП НОМЕР_1 , основний борг 11690,53 грн, проценти 2642,39 грн, а також 1051,38 грн вимог за статтею 625 ЦК України. Загальна наведена в ньому сума становить 15384,30 грн. Розбіжності в порівнянні з попереднім реєстром пояснюються саме додаванням 270,96 грн трьох процентів річних і 780,42 грн інфляційних втрат, а не зміною кредитного договору чи особи боржника.
Докази кожного відступлення оцінені у взаємозв`язку: договори визначають предмет і порядок передачі, реєстри ідентифікують конкретну вимогу, а акти та документи щодо розрахунків підтверджують виконання узгоджених умов переходу. Верховний Суд наголошує на необхідності індивідуалізації грошової вимоги у факторингу, зокрема в роз`ясненні Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2025 року. Подані витяги містять не лише прізвище боржника, а й номер кредитного договору, РНОКПП та складові боргу, тому сумнівів щодо предмета кожного відступлення немає.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора, якщо інше не передбачено договором або законом, здійснюється без згоди боржника. Відсутність письмового повідомлення боржника про таку заміну означала б ризик для нового кредитора в разі належного виконання боржником первісному кредитору, однак сама собою не припиняє передану вимогу. Доказів виконання після відступлення первісному чи проміжному кредитору в матеріалах справи немає. Відтак позивач довів право вимагати виконання цього кредитного зобов`язання в межах доведеної заборгованості.
Щодо основної суми боргу та договірних процентів суд зазначає таке.
Банк відобразив видачу 11690,53 грн кредиту. У виписці окремі проведення між рахунками поточної та простроченої заборгованості за цим кредитом позначають зміну її обліку, а не оплату боргу відповідачем. Сплачена 12 лютого 2020 року сума 34,73 грн зарахована в погашення процентів. Банківський розрахунок фіксує нарахування 2677,12 грн процентів упродовж строку кредитування та зарахування 34,73 грн сплати; непогашені проценти становлять 2642,39 грн. Платежів, що зменшили б основну суму нового кредиту, виписка не відображає.
Останній день погодженого строку кредитування - 12 лютого 2021 року. Поданий банком помісячний розрахунок охоплює проценти за періоди від лютого 2020 року до завершення строку кредитування в лютому 2021 року; наступного нарахування договірних процентів до ціни позову не включено. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного строку кредитування. Заявлені 2 642,39 грн відповідають цьому правилу. Таким чином, належними до стягнення є 11 690,53 грн основного боргу та 2 642,39 грн договірних процентів.
Щодо трьох процентів річних та інфляційних втрат суд доходить такого висновку.
Після завершення строку кредитування невиконання грошового зобов`язання тягне наслідки, визначені частиною другою статті 625 ЦК України. Позивач обчислив 3 % річних із неповернених 11690,53 грн за 282 дні з 18 травня 2021 року до 23 лютого 2022 року включно: 11690,53 грн ? 3 % ? 282 / 365 = 270,96 грн. Заявлені 780,42 грн інфляційних втрат визначено шляхом послідовного застосування наведених у розрахунку щомісячних індексів за червень 2021 року - лютий 2022 року. Перевірка цих індексів дає суму не меншу за заявлену, тому суд у межах позову бере до уваги 780,42 грн.
Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника за кредитним договором від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, у період дії воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування. Обидві заявлені суми розраховані за періоди до 24 лютого 2022 року, тому ця норма не усуває обов`язку їх сплати.
Отже, позовна вимога про стягнення 15384,30 грн, з яких 11690,53 грн основного боргу, 2642,39 грн договірних процентів, 270,96 грн трьох процентів річних і 780,42 грн інфляційних втрат, підлягає задоволенню.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач документально підтвердив сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. Відповідно до статті 141 ЦПК України за повного задоволення позову ці витрати покладаються на відповідача.
На підтвердження витрат на правничу допомогу подано договір від 1 липня 2024 року № 01-07/2024, заявку від 1 червня 2026 року № 485 та витяг з акта від 30 червня 2026 року № 23. У документах зазначено дві години усної консультації вартістю 3 000 грн і дві години підготовки позову вартістю 6000 грн, разом 9000 грн. За статтями 137, 141 ЦПК України витрати, які сплачені або підлягають сплаті, оцінюються за їхнім зв`язком із розглядом справи, необхідністю та розумністю розміру. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголосила на критеріях реальності й розумності таких витрат.
Суд бере до уваги, що позов ґрунтується переважно на типових умовах кредиту й готових розрахунках, відповідач не подав відзиву, представник позивача не брав участі в судовому засіданні та додаткових процесуальних документів у зв`язку із запереченнями відповідача не складав. При розподілі витрат суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача 4 000 грн витрат на правничу допомогу як суму, співмірну з фактичним обсягом роботи та значенням справи; решта заявлених витрат залишається за позивачем.
На підставі викладеного, статей 207, 512, 514, 516, 526, 530, 625, 638, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 128, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 500827325 від 11 лютого 2020 року в розмірі 15384 гривні 30 копійок, з яких: 11690,53 грн основного боргу, 2642,39 грн договірних процентів, 270,96 грн трьох процентів річних та 780,42 грн інфляційних втрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2662,40 грн судового збору та 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У решті вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .
Головуючий О. А. Шишко