ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8610/26 Справа № 211/6971/25 Суддя у 1-й інстанції - Рагозіна С. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача адвоката Страха Вадима Олеговича на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Рагозіною С.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення не зазначена),
В С Т А Н О В И В
В червні 2025 року представник позивача адвокат Страх В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі- АТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживачів.
На обґрунтування позову зазначив, що 24 листопада 2023 року позивачем було виявлено факт несанкціонованого списання грошових коштів з його банківського рахунку НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ "ПриватБанк".
Як з`ясувалося, 23 листопада 2023 року невстановленими особами було здійснено дві транзакції з цього рахунку на загальну суму 41600,00 гривень, а саме: перший платіж - 20000,00 грн + 800,00 грн комісія; другий платіж - 20000,00 грн + 800,00 грн комісія. Негайно після виявлення вказаного факту позивач звернувся до Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із письмовою заявою про вчинення злочину.
За даним фактом 25 листопада 2023 року о 14 год. 29 хв. 19 сек. було відкрито кримінальне провадження №12023041720001338 за правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка, вчинена у великих розмірах або в умовах воєнного чи надзвичайного стану), яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 24 листопада 2023 року із письмовою заявою до поліції звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що невстановлена особа, діючи в умовах воєнного стану, отримала доступ до його карткового рахунку № НОМЕР_2 , з розрахунковим рахунком НОМЕР_1 , після чого вчинила крадіжку грошових коштів у розмірі 41600 грн.
Одразу після виявлення безпідставного списання коштів позивач звернувся до відділення АТ КБ "ПриватБанк" у місті Кривий Ріг, повідомивши про несанкціоновані транзакції та викрадення коштів. Як стало відомо позивачу, рахунок був заблокований банком автоматично ще 23.11.2023 року - до звернення позивача, що свідчить про фіксацію системою безпеки підозрілих дій. Разом з тим, транзакції були здійснені в іншому місті - місті Рівне, з використанням телефону іншої марки - Sony, тоді як у позивача зареєстрований пристрій марки Redmi. Таким чином, транзакції були проведені з іншого пристрою та з іншого регіону, що може свідчити про вчинення шахрайських дій сторонніми особами.
Крім того, відповідно до умов обслуговування рахунку, у позивача встановлений ліміт на зняття коштів у розмірі 20000 грн протягом кількох годин. У наведеному випадку зазначений ліміт не спрацював, і грошові кошти в розмірі 41600 грн були списані фактично одночасно двома платежами, що свідчить про порушення системи захисту або її обхід. Позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами щодо повернення безпідставно списаних (викрадених) з його банківського рахунку НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 41600,00 грн шляхом їх відновлення на зазначеному рахунку. Також позивач просив: не нараховувати та списати вже нараховані проценти, комісії чи будь-які інші платежі, що виникли у зв`язку з несанкціонованими транзакціями; надати детальну інформацію про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 за період з 23.11.2023 по 25.11.2023; надати відомості про особу, яка отримала грошові кошти, дату, час, суму, призначення платежу, із зазначенням місця, способу переказу або зняття коштів, а також номера рахунку, на який було здійснено переказ; надати інформацію про номер телефону, на який надходять sms-повідомлення про зарахування або списання коштів по зазначеному рахунку, а також підтвердити чи був цей номер підключений до облікового запису позивача на момент здійснення транзакцій; повідомити, чи був використаний одноразовий пароль (otp-код) під час вчинення операцій; надати інформацію щодо обставин зміни кредитного ліміту безпосередньо перед здійсненням вказаних транзакцій 23.11.2023 року.
На всі зазначені звернення позивач отримав формальні відмови, що підтверджується відповідними письмовими доказами, які долучаються до матеріалів справи як підтвердження бездіяльності відповідача щодо захисту прав споживача фінансових послуг. Позивач, як користувач вказаного банківського рахунку, своїми діями чи бездіяльністю жодним чином не сприяв втраті або незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду), реквізитів рахунку, ПІН-коду чи іншої інформації, що могла б дати змогу третім особам ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку позивача відбулося без його волевиявлення, у зв`язку з чим він не може і не повинен нести відповідальність за вказані несанкціоновані транзакції. У момент вчинення зловмисниками вказаних дій жодного повідомлення від банку про проведення підозрілих транзакцій або запитів на авторизацію не надходило ні у вигляді SMS-повідомлень, ні через мобільний застосунок банку. Також банком не було повідомлено про неодноразові спроби авторизації або неправильне введення паролю чи інших даних, які могли б свідчити про несанкціонований доступ до рахунку. Відповідно, банком не було вжито жодних ефективних заходів для попередження порушення прав позивача або їх належного поновлення після факту крадіжки коштів.
На сьогоднішній день слідчим Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області матеріали кримінального провадження були направлені за територіальною підслідністю до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області. Однак станом на момент звернення підозри у вчиненні кримінального правопорушення винним особам не вручені, обвинувальний акт не складений, і матеріали досудового розслідування до суду з метою притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності не направлені.
У зв`язку з чим, він змушений звернутися до суду та просив суд зобов`язати АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відновити залишок коштів на картковому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 до того стану, у якому він був перед виконанням 23.11.2023 року о 18:38 годині та 18:39 годині несанкціонованих операцій (транзакцій) на загальну суму 41600,00 грн., шляхом повернення коштів, списаних внаслідок вчинення таких транзакцій; припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_1 процентів за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення 23.11.2023 року о 18:38 годині та 18:39 годині операцій (транзакцій) на загальну суму 41600,00 гривень через вказаний картковий рахунок та скасувати нараховані проценти, заборгованість по картковому рахунку НОМЕР_1 , які утворились внаслідок несанкціонованих операцій від 23.11.2023 року о 18:38 годині та 18:39 годині щодо використання кредитних коштів, у зв`язку з цими операціями.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивач адвокат Страх В.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції фактично правильно визначив норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а також навів численні правові висновки Верховного Суду та Верховного Суду України, однак у подальшому дійшов висновків, які не лише не випливають із встановлених обставин справи, а й прямо суперечать наведеним самим судом нормам матеріального права та усталеній судовій практиці.
Так, судом було встановлено, що 24.11.2023 року Позивачем було виявлено факт несанкціонованого списання грошових коштів із банківського рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», а за вказаним фактом було розпочато кримінальне провадження №12023041720001338 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Також судом було встановлено, що доступ до системи «Приват24» було здійснено з мобільного пристрою Sony Xperia Z5 Premium Dual, який не належав до числа пристроїв, що використовувалися Позивачем у повсякденній діяльності, тоді як звичним пристроєм Позивача був Redmi Note 9 Pro. Після входу до системи з указаного пристрою було збільшено кредитний ліміт, перевипущено платіжну картку та здійснено подальше зняття кредитних коштів через банкомат у місті Рівне. Таким чином, самим судом було встановлено сукупність обставин, які об`єктивно свідчать про стороннє втручання до банківського акаунта Позивача та про наявність очевидних ознак шахрайських дій третіх осіб.
Однак, попри встановлення зазначених обставин, суд дійшов прямо протилежного висновку та безпідставно поклав відповідальність за наслідки таких дій саме на Позивача. Такий висновок суперечить вимогам статті 1073 ЦК України, відповідно до якої у разі безпідставного списання коштів із рахунку клієнта банк зобов`язаний відновити відповідний залишок коштів та відшкодувати завдані збитки. Положеннями пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що у разі ініціювання неналежного переказу з рахунка неналежного платника емітент зобов`язаний повернути відповідну суму коштів неналежному платнику.
Аналогічний обов`язок банку передбачався пунктами 8 та 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №705 від 05.11.2014 року. Крім того, пунктом 146 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022 року, прямо передбачено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту та його держателя, крім випадків, коли доведено, що дії або бездіяльність власника рахунку призвели до втрати, незаконного використання ПІН коду або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжні операції.
Аналогічні положення містяться у частині двадцятій статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», відповідно до якої користувач зобов`язаний забезпечувати збереження персоналізованих засобів безпеки та не розголошувати їх третім особам, однак сама по собі наявність спірної операції не свідчить про порушення користувачем зазначеного обов`язку та не звільняє банк від обов`язку доведення відповідних обставин.
Більше того, суд першої інстанції сам навів правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 13.05.2015 року у справі №6-71цс15, відповідно до якого сам по собі факт коректного введення реквізитів, паролів, ПІН коду або іншої інформації, необхідної для здійснення банківської операції, не може свідчити про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню такої інформації.
У наведених самим судом рішеннях Верховний Суд послідовно виходив із того, що встановленню підлягають саме ті обставини, які беззаперечно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду, паролів, кодів підтвердження або іншої інформації, яка дала можливість третім особам ініціювати платіжні операції від його імені. За відсутності таких доказів суд повинен виходити з відсутності вини користувача та покладати ризик несанкціонованих операцій на банківську установу як професійного учасника ринку фінансових послуг.
Проте, попри наведення зазначених правових висновків, суд першої інстанції фактично не застосував їх до спірних правовідносин. Більше того, у мотивувальній частині рішення суд прямо зазначив, що банк навіть не повинен доводити, що Позивач своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню платіжного інструменту, оскільки кошти були зняті за допомогою фізичного пред`явлення платіжної картки.
Саме цей висновок суду свідчить про неправильне застосування норм матеріального права. Жодна норма статті 1073 ЦК України, статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення НБУ №705 або Положення НБУ №164 не містить положення, відповідно до якого сам факт використання фізичної платіжної картки автоматично звільняє банк від обов`язку доведення вини клієнта. Навпаки, наведені норми прямо покладають на банк обов`язок доведення того, що саме дії або бездіяльність користувача створили можливість для здійснення спірних операцій.
Однак під час розгляду справи відповідачем не було доведено ані того, що Позивач повідомляв будь-кому ПІН-код, ані того, що Позивач повідомляв третім особам паролі від системи «Приват24», ані того, що Позивач передавав OTP-коди, мобільний телефон, платіжну картку чи інші засоби ідентифікації. Не було доведено також і того, що Позивач замовляв перевипуск картки, збільшував кредитний ліміт, використовував пристрій Sony Xperia Z5 Premium Dual, перебував у місті Рівне під час здійснення спірних операцій або будь-яким іншим чином брав участь у здійсненні спірних транзакцій.
Навпаки, матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Більше того, відповідачем не було надано доказів того, що перевипущена платіжна картка взагалі була отримана Позивачем.
В матеріалах справи відсутні докази вручення картки Позивачу, відсутні докази його ідентифікації як одержувача такої картки, відсутні докази активації картки саме Позивачем та відсутні будь-які інші докази того, що спірна картка фактично перебувала у його володінні. Отже, суд дійшов висновку про відповідальність Позивача за операції, щодо яких не було встановлено жодної конкретної дії чи бездіяльності Позивача, яка б перебувала у причинно-наслідковому зв`язку із заволодінням коштами.
Саме тому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать положенням статті 1073 ЦК України, статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», пункту 146 Положення НБУ №164 та наведеній вище усталеній практиці Верховного Суду.
Суд першої інстанції також не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, не надав належної правової оцінки доводам позовної заяви, вибірково оцінив наявні у справі докази та фактично поклав в основу рішення виключно позицію відповідача, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим та ухваленим з дотриманням процесуальних норм.
В обґрунтування своїх доводів зазначив, представник апелянта знову, як й в позовній заяві, помилково та безпідставно в апеляційній скарзі обґрунтовує свої вимоги нормами матеріального права, які втратили свою чинність, а саме: на момент виникнення- розділом VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, яке ще 01 серпня 2022 р. втратило чинність;- Закон України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", який також ще 01 серпня 2022 р. втратив чинність. Дія цих нормативно-правових актів не розповсюджується на предмет спору по цій справі, бо спірні транзакції вчинені 23 листопада 2023 року.
Представник апелянта також помилково та однобічно трактує наявну судову практику Верховного Суду у справах подібної категорії, а саме лише з одним з декількох правових висновків, позицій Верховного Суду про те, що „Банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції."
Однак, у справах подібної категорії Банк може : 1) не тільки доводити, що клієнт своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коди чи іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції, але й 2) правомірність здійснення Банком платіжних та інших операцій від імені клієнта, 3) ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе повністю клієнт/Позивач , враховуючи правову позицію Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року по справі № 334/2492/21 провадження № 61 5427св22, від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21 9278св22), від 24 вересня 2025 року (провадження № 61 по справі № 184/1539/24 (провадження № 61 5070св25), а саме: „… встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначенні того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2023 року справі № 686/17744/21 (провадження № 61-9278св22)). Вищевказана правова позиція Верховного Суду повністю узгоджується з нормами матеріального права, а саме: пунктами 108, 140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. № 164 та ч. 5 ст. 87 Закону України „Про платіжні послуги".
Так, відповідно до пунктів 108, 140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. № 164 «Власник рахунку несе відповідальність за використання корпоративних (бізнесових) платіжних інструментів під час здійснення платіжних та/або інших операцій. Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/ або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.» Так само, згідно з ч. 5 ст. 87 Закону України „Про платіжні послуги" до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/ або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника . З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Як слідує з обставин справи, оскаржувані зняття коштів здійснено 23 листопада 2023 року о 18 год. 38-39 хвилин , що підтверджується належними доказами/банківськими виписками, а Позивач звернувся з повідомленням факту шахрайства в Банк лише 24.11.2023 р. об 11 годині 04 хвилини, що підтверджується скріншотом з банківського програмного комплексу та аудіофайлом розмови.
Отже, ОСОБА_1 звернувся до Банку вже після здійснення цих операцій, а вищевказаними нормами права чітко та однозначно розмежовані часові межі відповідальності сторін за відшкодування збитків та ризик збитків здійснення „спірних" операцій та дій. від Ризик збитків та відповідальність за здійснення банківських операцій зі зняття кредитних коштів, які заперечуються Позивачем повністю покладаються на нього самого, а не Банк.
На час здійснення оскаржуваних транзакцій, у Банка були відсутні будь які заяви з боку Позивача щодо заволодіння його акаунтом в Приват24.
Згідно ст. ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
ОСОБА_1 як клієнт/користувач порушив свої обов`язки, що передбачені пунктами 3 та 4 частини 20 ст. 38 Закону України „Про платіжні послуги", а саме: користувач засіб, зобов`язаний : ….. , якому наданий електронний платіжний 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права ; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Страх В.О. наполягав на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав.
Представник АТ КБ «Приватбанк» адвокат Якушев С.О. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані зняття коштів здійснено 23 листопада 2023 року о 18 год. 38-39 хвилин, що підтверджується належними доказами/ банківськими виписками, а Позивач звернувся по факту шахрайства в Банк лише 24.11.2023 р. об 11 годині 04 хвилини, що підтверджується скріншотом з банківського програмного комплексу та аудіофайлом розмови. Тобто позивач звернувся до Банка вже після здійснення цих операцій, а вищевказаними нормами права чітко та однозначно розмежовані часові межі відповідальності сторін за відшкодування збитків від здійснення „спірних" операцій та дій. Суд керувався правовою позицією Верховного Суду, яка зазначена у постанові від 26 жовтня 2022 року по справі № 334/2492/21 провадження № 61-5427св22, а саме, що важливим є час звернення до Банку з повідомленням про шахрайські дії - „ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за операції, здійснені до моменту повідомлення банку, несе саме клієнт".
Встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Тому відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються ОСОБА_1 повністю покладається на самого позивача, а тому суд виснував, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24 листопада 2023 року позивачем було виявлено факт несанкціонованого списання грошових коштів з його банківського рахунку НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 24 листопада 2023 року із письмовою заявою до поліції звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що невстановлена особа, діючи в умовах воєнного стану, отримала доступ до його карткового рахунку № НОМЕР_2 , з розрахунковим рахунком НОМЕР_1 , після чого вчинила крадіжку грошових коштів у розмірі 41600 грн.
24 листопада 2023 року позивач звернувся на гарячу лінію ПриватБанка 3700 та до відділення АТ КБ «ПриватБанк» у місті Кривий Ріг, повідомивши про несанкціоновані транзакції та викрадення коштів. Як стало відомо позивачу, транзакції були здійснені з використанням телефону іншої марки - Sony, аніж у позивача зареєстрований пристрій марки Redmi.
При перевірці службою Банка отримано такі результати службового розслідування за зверненням Позивача з повідомленням про шахрайство від 23.11.2023 р., було встановлено, що, мовою оригіналу - «1. Дата проведения операции: 23.11.2023 2. Сумма: 40000 3. Валюта: грн. 4. Карта: 5363542107927684 5. Канал проведения операции: (Внешний сервис) 6. Тип проведения операции: (Банкомат стороннього банка) Шахраями було замовлено пластик ПриватБанка. Після того, як отримали доступ до П24, перевипустили кредитну картку „Універсальна" клієнта. З карти клієнта в сторонньому банкоматі зняті кошти. Вхід в П24 проведено з нетипового пристрою. Зміна паролю проводилась після операції. Авторизація стороннього пристрою підтверджена самим клієнтом/ ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) дзвінком з банка. Картка Універсальна Голд НОМЕР_4 карта була перевипущена на пластик 23 лист. 2023 18:37 Видати картку на пластику в Приват24 ОСОБА_1 НОМЕР_3 Завершена Картка: НОМЕР_5 . Заявку успішно оброблено! Обов`язково змініть ПІН-код по новій картці. ID заявки: 231123B1DT374333UVNO 23/11/2023 18:38:40 A10 F DB -20,800.00 UAH -20,000.00 -800.00 -27,800.00 726001 6011 A0309127 UKR ATM 9127 UKRSIB 27-19, GAGARINA, 18B, RI A 10 Зняття готівки Зняття готівки в банкоматі: GAGARINA, 18 B, RIVNE 23/11/2023 18:39:33 A10 F DB -20,800.00 UAH -20,000.00 -800.00 -48,600.00 925002 6011 A0309127 UKR ATM 9127 UKRSIB 27-19, GAGARINA, 18B, RI A 10 Зняття готівки Зняття готівки в банкоматі: GAGARINA, 18 B, RIVNE Фімі (дані зі стороннього банкомата) 77463759983 23/11/2023 18:39:33 Снятие наличных... A0309127 554.52 US dollar (840) Approved (Транзакция одобрена) НОМЕР_6 UKRAINE 051 - чиповая EMV-транзакция, CVV доступен (Доступен ввод PIN-кода) Completed 20000 980 77463727205 23/11/2023 18:38:40 Снятие наличных... A0309127 554.52 US dollar (840) Approved (Транзакция одобрена) НОМЕР_6 UKRAINE 051 - чиповая EMV-транзакция, CVV доступен (Доступен ввод PIN-кода) Completed 20000 980 POSCondition 91 - Транзакция по чиповой EMV-карте Режим ввода карты 051 - чиповая EMV-транзакция, CVV доступен (Доступен ввод PIN-кода) Вхід в П24 проведено з нетипового пристрою: 2023-11-23 18:26:54. PHONE XPERIA Z5 PREMIUM DUAL|SONY ANDROID 13 MOBILE Зміна паролю проводилась (самим клієнтом/ ОСОБА_1 ) після операції +38097 7*** *** 2023-11-24 12:43:55.713 CHANGE_PASSWORD channel is p24mob 46.211.156.72 2e18d8e0d3115395 0.0 0.0 Redmi Note 9 Pro|Redmi НОМЕР_7 CONVEYOR Авторизація стороннього пристрою підтверджена самим клієнтом/ ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) дзвінком з банка. 2023-11-23 18:25:15 Контакт проведено (OK) НОМЕР_8 authorization 23.11.2023 р. 128479 Сценарії в Channels (Privat24) Главный push (Уведомление о входе в Приват24 126995) За допомогою доступа до П24 змінили суму кредитного ліміту по кредитній картці „Універсальна" клієнта 23 лист. 2023 18:27 Змінити кредитний ліміт NEW ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 Завершена Повышение кредитного лимита Кредитный лимит изменен Карта: НОМЕР_9 15000.0 Выбранный лимит: 200000 Установленный лимит: 90000 Канал изменения лимита: P24AOS2 ID заявки: 231123NT0A123DE7EBDA Референс заявки: 231123NT0A123DE7EBDA LDAP: НОМЕР_10 Рекомендовано звертатися в поліцію.
Спірні правовідносини мають наступне правове регулювання.
Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, шляхом зобов`язання вчинити певні дії (п. 5 ч. 2 ст.16 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно із ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом ч.1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу.
Відповідно до ст. 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 11 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Суд першої інстанції, на підставі службового розслідування Банка, вірно встановив, що хоч й вхід в Приват24 клієнта здійснено з нетипового пристрою, однак авторизація стороннього пристрою підтверджена самим клієнтом/ ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) дзвінком з банка, а саме: „…2023-11-23 18:25:15 authorization Контакт проведено (OK) +38097****396 P24AOS2 23.11.2023 р. 128479 Сценарії в Channels (Privat24) Главный push (Уведомление о входе в Приват24 126995).
Вхід в П24 проведено з нетипового пристрою: 2023-11-23 18:26:54 MOBILE". . PHONE XPERIA Z5 PREMIUM DUAL|SONY ANDROID 13. Це технічні дані, які підтверджують дату та час надання клієнтом/ ОСОБА_1 доступу до свого акаунта Приват24 сторонньому пристрою: PHONE XPERIA Z5 PREMIUM DUAL, що додатково повністю підтверджується логами входів до аккаунта клієнта Приват24.
Таким чином, вбачається, що позивач своїми діями сприяв тому, що стороння особа отримала доступ до його клієнтського акаунта Приват24. Далі, вже було здійснено перевипуск та авторизація пластикової картки і зняття коштів в банкоматі іншого банку за допомогою картки.
При цьому позивач не зазначав, що втратив контроль на своїми банківськими інструментами (карткою та фінансовим номером телефону) поза його волею.
Згідно із ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №357/16765/14-ц вказано, що оцінка підстав, предмету та доказів позову має здійснюватися судом у кожній окремій справі, незалежно від правової оцінки в інших справах. Звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які були встановлені в іншому судовому рішенні, враховуючи різні предмет і підстави позовів. Тому суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, правовідносини, що випливають з них, та правові норми, що підлягають до застосуванню до цих правовідносин.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо розподілу тягарю доведення на сторони: обов`язку позивача (користувача, клієнта) довести своєчасне повідомлення банку про несанкціоновані списанні, у той час як на банк покладено обов`язок довести що саме користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка не є виключною та дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У той же час позивач не позбавлений можливості надавати свої докази на спростування зазначеної інформації.
У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини банку у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Слушними є доводи відповідача, що доказ, наданий самим позивачем та його представником, у додатках до позову - на сторінці № 12 - це скріншоти двох повідомлень Приватбанка від 23.11.2023 р. о 18:40 год. у яких Банк, відразу (через одну хвилину після зняття коштів) повідомив клієнта/Позивача про те, що здійснені операції, які вимагають дій з боку Позивача: звернутися до Банка на гарячу лінію 3700 або онлайн-чат.
Відповідач зазначив також, що, позивач одразу до банка не звернувся, а звернувся лише на наступний день. Банком також до відзиву на позов надані скріншоти з банківського програмного комплексу, які доводять, що вищевказані повідомлення позивача від 23.11.2023 р. о 18:40 год. є свідченням того, що Банк автоматично здійснив блокування всіх карток Позивача та захистив залишок його коштів, бо шахраї з доступного на той час розміру кредитного ліміту - 90 000 грн., змогли лише довести борг за цим лімітом - 48 600,00 грн.
Надаючи оцінку цим доказам суд першої інстанції правильно виходив з їх змісту, якими спростовуються доводи позивача, викладені у позові а саме те, що він не сприяв свідомо/чи випадково третім особам у заволодінні його коштами.
Отже, оцінуючи сукупність зазначених доказів, наявних в матеріалах справи, наданих учасниками справи суду першої інстанції , виходячи із принципу змагальності, застосувавши стандарт достатності доказів, виходячи з принципи переваги більш вагомих доказів та балансу вірогідностей, колегія суддів вважає, що відповідачем доведений факт порушення клієнтом ОСОБА_1 умов укладеного договору в частині незабезпечення можливості отримання третіми особами інформації у вигляді номеру пін-коду онлайн-банкінгу, тощо, отже ризик та відповідальність за несанкціоноване використання переданої інформації повинен нести позивач.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що відповідальність за дані операції покладається на клієнта банку, який не додержався вимог заборони передавати персональну інформацію тощо для здійснення онлайн платежів третім особам.
Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Таким чином, слід дійти висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційні скарги не містять.
Аналізуючи питання обсягу аналізу доводів апелянта та їхнє відображення в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при в регулюванні спірних відносин, як у матеріально-правовій, так і у процесуальній площах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, є ідентичними висловленим в процесуальних документах та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Також, в силу вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України у разі відмови апелянтові у задоволенні його апеляційної скарги, останній не має права на компенсацію за рахунок іншої сторони будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Страха Вадима Олеговича залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повне судове рішення складене 24.09.2026 року.
Головуючий
Судді