ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7787/26 Справа № 211/4690/25 Суддя у 1-й інстанції - Рагозіна С.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони:
позивачка ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Рагозіною С.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,
ВСТАНОВИВ
У травні 2025 року ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , через свого представника адвоката Чабан І.В., звернулися до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Позовна заява обґрунтована тим, що 03 січня 2025 року близько 21 год. 40 хв. в темний час доби водій військовослужбовець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи автомобілем марки «Nissan X-TRAIL», р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині вулиці Олекси Тихого в місті Дружківка Краматорського району Донецької області з боку міста Краматорськ в напрямку селища Олексієво-Дружківка та в ході руху в районі будинку АДРЕСА_1 , проїжджаючи ділянку дороги, яка має заокруглення ліворуч відносно напрямку його руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав за межі проїжджої частини праворуч відносно напрямку свого руху та з`їхав в кювет.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пасажир вказаного автомобіля капітан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у лікарні міста Дружківка.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1 причиною смерті ОСОБА_5 стала тупа травма живота, яка супроводжувалась розривами брижі тонкого кишківника та ускладнилась розвитком внутрішньочеревної кровотечі, згідно даних медичних документів, та недокрів`я внутрішніх органів та стоїть у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Таким чином, між отриманими потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями та настання його смерті існує прямий причинно - наслідковий зв`язок.
За фактом ДТП слідчим управлінням ГУНП в Донецькій області 04.01.2025 року внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202505[телефон приховано].
Станом на сьогодні досудове розслідування в кримінальному провадженні завершено та розпочато судовий розгляд кримінального провадження, справа №211/1927/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який триває досі.
Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам загиблого, зокрема: дружині ОСОБА_1 ; синові ОСОБА_2 ; матері ОСОБА_3 , у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, у розмірі та з підстав викладених нижче.
Представник позивачів надіслав на поштову адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом України № 3720-IX від 21.05.2024 р. із заявами на регламентну виплату.
Вказані заяви містили наступні вимоги: 200 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої ч. 3 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.; 288 000,00 грн в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника для малолітньої дитини потерпілого, встановленої ч. 2 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.
Відповідачем прийнято рішення про виплату регламентної виплати на користь ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах ОСОБА_2 у розмірі 244 000,00 грн (з них 100 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 144 000,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника) та на користь ОСОБА_3 50 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
Своє рішення відповідач аргументував тим, що, оскільки відсутні відомості про батька загиблого, відповідно, розрахунок регламентної виплати здійснюється з урахуванням частки по втраті годувальника та моральної шкоди яка б могла припадати на батька загиблого. Тобто, відповідач зарезервував 1/2 частки мінімального розміру регламентної виплати у зв`язку з втратою годувальника 144 000,00 грн та 1/4 частку моральної шкоди 50 000,00 грн для батька потерпілого, який зі слів позивачів перебуває в Російській Федерації.
Вищезазначене рішення відповідача про виділення часток регламентної виплати суперечить правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №521/9280/18 від 26.11.2024 року та Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.
Станом на дату подання позовної заяви, відповідачем не прийнято обґрунтованого рішення про часткову відмову в її здійсненні у строки встановленні законодавстом, тільки на підставі переписки з особистого кабінету потерпілого з уповноваженою особою МТСБУ, можна було зробити висновок, щодо виділення часток регламентної виплати, що в свою чергу і стало підставою для звернення позивачів в суд за захистом свого порушеного права на регламентну виплату.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Nissan X-TRAIL», НОМЕР_1 не застрахована, то обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну позивачам, відповідно до Закону України №3720-IX від 21.05.2024 р., покладається на відповідача, як на гаранта відшкодування шкоди заподіяної потерпілим особам внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Із заявами на регламентну виплату звернулися лише: дружина, яка також як законний представник діє в інтересах малолітнього сина загиблого, та матір загиблого. Також, на адресу відповідача було надіслано заяви від позивачів, в яких зазначено, що батько загиблого знаходиться на території Російської Федерації впродовж останніх тридцяти років.
Загальна сума регламентної виплати з якою звернувся представник позивачів становить 488 000,00 грн, тобто заявлений розмір відшкодування знаходиться в межах страхових сум встановлених чинним законодавством (500 000,00 грн.).
Жодних вимог про відшкодування моральної шкоди, шкоди пов`язаної із втратою годувальника інші особи до відповідача не пред`являли, а тому право на отримання регламентної виплати мають лише ті особи, які подали заяви про свої вимоги у строки встановлені Законом України № 3720-IX від 21.05.2024 р. Отже, особами, які мають право на отримання регламентної виплати у зв`язку із смертю потерпілого, є виключно малолітня дитина, дружина та матір.
У зв`язку з викладеним, просить суд, стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 : 144 000,00 грн. страхового відшкодування пов`язаної з втратою годувальника для малолітньої дитини; 33 333,33 грн відшкодування моральної шкоди; 15 140,00 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги. Стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_3 16 666,67 грн., відшкодування моральної шкоди; 9 084,00 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 : 144 000,00 грн страхового відшкодування пов`язаної з втратою годувальника для малолітньої дитини; 33 333,33 грн відшкодування моральної шкоди; 15 140,00 грн судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_3 : 16 666,67 грн відшкодування моральної шкоди; 9 084,00 грн судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Стягнути з МТСБУ на користь держави 1940,00 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач МТСБУ, посилаючись на неправильне застосування норм матеріальної права, невідповідність висновків суду, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов та не врахував положення абзацу 2 частини 2 статті 25 Закону України № 3720-IX та абз. 2 ч. 3 ст. 25 Закону України № 3720-IX.
Відповідно абз. 2 частини 2 статті 25 Закону України № 3720-IX: «Страхова (регламентна) виплата у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка має право на таку виплату, здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами... протягом дії такого права та не підлягає подальшому перерахунку».
Отже, з урахуванням норм ст. 25 Закону України № 3720-IX та ч. 1 1200 ЦК України на відшкодування шкоди пов`язаної зі смертю потерпілого мають право ОСОБА_2 (син потерпілого), ОСОБА_3 (мати потерпілого) та ОСОБА_6 (батько потерпілого).
На сьогодні у батька загиблого наявне право на отримання регламентної виплати, що підтверджено матеріалами справи. Не реалізація вказаного права ОСОБА_6 , який на теперішній час не реалізував своє право шляхом подання письмової заяви до МТСБУ, жодним чином не анулює самого факту наявності у нього такого матеріального права за законом.
Посилається, що оскільки закон чітко визначає, що виплата призначається кожній особі індивідуально та не підлягає подальшому перерахунку, МТСБУ не має жодних правових підстав виплачувати весь обсяг мінімального загального ліміту виключно одній потерпілій особі, за наявності іншої виявленої особи, яка має законне право на утримання.
Зазначає, що суд безпідставно послався на положення ч. 5 ст. 14 Закону № 3720-IX, відповідно якої, якщо після здійснення страхової (регламентної) виплати виявлено інших потерпілих осіб, які мають право на отримання страхової (регламентної) виплати внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і не отримали її, відповідний страховик або МТСБУ зобов`язані здійснити страхову (регламентну) виплату таким потерпілим особам пропорційно до розміру шкоди, заподіяної кожній такій потерпілій особі, яка звернулася за страховою (регламентною) виплатою, у межах залишку відповідної страхової суми.
Дана норма застосовується виключно якщо вже регламентна виплата здійснена і було виявлено. Натомість, у даній справі МТСБУ було відомо у справі про склад сім`ї померлого та анкетні дані батька ( ОСОБА_6 ), надані самими позивачами. МТСБУ не «виявило» батька згодом, а володіло інформацією про наявність у нього права від самого початку, а тому МТСБУ, керуючись абзац 2 частини 2 статті 25 Закону України № 3720-IX, зобов`язане врахувати наявність інших осіб при розрахунку індивідуального ануїтету (регламентної виплати) для дитини
Поислається, що розрахунок регламентної виплати у даній справі здійснювався на підставі імперативних норм нового Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., який запровадив ануїтетну форму виплат по втраті годувальника із прямою законодавчою забороною на їх подальший перерахунок (ч. 2 ст. 25 Закону). За таких обставин, наявність об`єктивного права на утримання у батька загиблого ОСОБА_6 є юридичним фактом, який МТСБУ зобов`язане врахувати з метою дотриманням абзацу 2 частини 2 статті 25 Закону України № 3720-IX
У відзиві на апеляційну скаргу позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Чабан І.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2025 року близько 21 год. 40 хв., в темний час доби, водій військовослужбовець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи автомобілем марки «Nissan X-TRAIL», р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині вулиці Олекси Тихого в місті Дружківка Краматорського району Донецької області з боку міста Краматорськ в напрямку селища Олексієво-Дружківка та в ході руху в районі будинку АДРЕСА_1 , проїжджаючи ділянку дороги, яка має заокруглення ліворуч відносно напрямку його руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав за межі проїжджої частини праворуч відносно напрямку свого руху, де з`їхав в кювет. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пасажир вказаного автомобіля капітан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження, від який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у лікарні міста Дружківка.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1 причиною смерті ОСОБА_5 стала тупа травма живота, яка супроводжувалась розривами брижі тонкого кишківника та ускладнилась розвитком внутрішньочеревної кровотечі, згідно даних медичних документів, та недокрів`я внутрішніх органів та стоїть у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Таким чином, між отриманими потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями та настання його смерті існує прямий причиннонаслідковий зв`язок.
За фактом ДТП Слідчим управлінням ГУНП в Донецькій області 04.01.2025 року. внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202505[телефон приховано].
Вказані факти підтверджуються витягом з ЄРДР кримінального провадження№1202505[телефон приховано], Висновком експерта №1, Свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 . Серія НОМЕР_2 , Лікарським свідоцтвом про смерть та Довідкою про причину смерті ОСОБА_5 №1 (копії витяг з ЄРДР, висновку експерта, свідоцтва про смерть, лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті додаються до позовної заяви).
Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам загиблого, зокрема: дружині ОСОБА_1 ; синові ОСОБА_2 ; матері ОСОБА_3 .
Зазначені відомості підтверджуються Свідоцтвом про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 , Свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 , Свідоцтвом про народження ОСОБА_7 серія НОМЕР_5 , Свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 серія НОМЕР_6 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №0[телефон приховано].
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 року (далі - Закон України № 3720- IX від 21.05.2024 р.).
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 року МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України: транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Nissan X-TRAIL», р.н. НОМЕР_1 , не була застрахована, відповідно Моторно (транспортне) страхове бюро України відшкодовує завдану шкоду.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 3720-IX потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону. Для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання, подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує: три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи (п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.).
Представник позивачів надіслав на поштову адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом України № 3720-IX від 21.05.2024 р., із заявами на регламентну виплату.
У вказаних заявах містилися вимоги про відшкодування 200 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої ч. 3 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 року; 288 000,00 грн в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника для малолітньої дитини потерпілого, встановленої ч. 2 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.
Відповідачем прийнято рішення про виплату регламентної виплати на користь ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 у розмірі 244 000,00 грн (з них 100 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 144 000,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника) та на користь ОСОБА_3 50 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
Своє рішення відповідач мотивував тим, що оскільки відсутні відомості про батька загиблого, відповідно розрахунок регламентної виплати здійснюється з урахуванням частки по втраті годувальника та моральної шкоди яка б могла припадати на батька загиблого.
Таким чином відповідач зарезервував 1/2 частки мінімального розміру регламентної виплати у зв`язку з втратою годувальника 144 000,00 грн та 1/4 частку моральної шкоди 50 000,00 грн для батька потерпілого, який зі слів позивачів перебуває в Російській Федерації протягом останніх тридцяти років.
Відповідно ч. 5 ст. 32 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті. У разі проведення страховиком (МТСБУ) заходів з визначення (з`ясування) причин, обставин та наслідків дорожньотранспортної пригоди, які включають здійснення експертиз та/або досліджень, граничний строк прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату продовжується до отримання результатів таких експертиз та/або досліджень, але не може перевищувати 90 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 року.
Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 ч.1 Закону).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.
Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
Відповідно до ст. 41.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.
Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає таке.
Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик (у випадках, передбачених пп. «б» пункту 41.1 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на ст. 25 Закону України №3720-ІХ, ст. 1200 ЦК України, наполягає, що батькові загиблого ОСОБА_6 , належить право на отримання страхового відшкодування та законодавством не передбачено отримання відшкодування з зобов`язанням про перерахування вказаних коштів, яка має право та не отримали вказане відшкодування.
При цьому відповідач не враховує норму закону, а саме ч. 5 ст. 14 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., якщо після здійснення страхової (регламентної) виплати виявлено інших потерпілих осіб, які мають право на отримання страхової (регламентної) виплати внаслідок дорожньотранспортної пригоди і не отримали її, відповідний страховик або МТСБУ зобов`язані здійснити страхову (регламентну) виплату таким потерпілим особам пропорційно до розміру шкоди, заподіяної кожній такій потерпілій особі, яка звернулася за страховою (регламентною) виплатою, у межах залишку відповідної страхової суми.
З огляду на вказане, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що законом встановлено чіткий порядок того, як має діяти МТСБУ у випадку, виникнення обставин, коли після здійснення регламентної виплати, звертаються інші потерпілі особи, які не отримали таку виплату і з цим погодується колегія суддів.
Станом на сьогодні відповідач приймаючи рішення про зменшення розміру відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника для малолітньої дитини та моральної шкоди посилається виключно на припущення про те, що можливо колись в майбутньому звернеться батько загиблого.
Жодних вимог про відшкодування моральної шкоди, шкоди пов`язаної із втратою годувальника інші особи до відповідача не пред`являли, а тому право на отримання регламентної виплати мають лише ті особи, які подали заяви про свої вимоги у строки встановлені Законом України № 3720-IX від 21.05.2024 р.
Отже, особами, які мають право на отримання регламентної виплати у зв`язку із смертю потерпілого, є виключно малолітня дитина, дружина та матір.
З огляду на вищезазначене, колегією суддів не приймається доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування частки батька загиблого при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки батько загиблого не звертався до відповідача із заявою про здійснення відповідної виплати і матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували необхідність врахування його частки при визначенні розміру відшкодування іншим особам. Доводи відповідача про можливе звернення батька загиблого з відповідною зачвою в пдальшому ґрунтуються виключно на припущеннях.
Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частина 2 ст. 1167 ЦК України вказує на те, що незалежно від вини особи, відшкодовується моральна шкода юридичними та фізичними особами, яка завдана смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Частиною 3 статті 25 Закону України №3720-IX від 21.05.2024 р., встановлено, що страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.
Як зазначалося вище, особами, які має право на отримання регламентної виплати моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_5 є син ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 та мати ОСОБА_3 . На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 8 000 грн.
З урахуванням викладеного, загальний розмір регламентної виплати моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 200 000,00 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, частка яка припадає на дружину та малолітню дитини загиблого становить 133 333,32 грн (2/3 від загальної частки) та частка яка припадає на матір загиблого становить 66 666,66 грн (1/3 від загальної частки).
Разом з тим, відповідачем прийнято рішення про виплату позивачам моральної шкоди, виходячи з розрахунку поділу часток від загальної суми моральної шкоди на чотири частини, тобто з урахуванням частки батька загиблого, який з відповідною заявою не звертався.
Таким чином, неоплаченою часткою моральної шкоди, яка належить позивачам залишається сума 50 000,00 грн (з них 33 333,33 грн на користь дружини, дитини та 16 666,66 грн на користь матері).
Згідно частини 2 статті 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., в редакції чинній на дату пригоди, страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Згідно ч.1, ч.2 ст.1200 ЦК України: «1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті».
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.05.2025 11 досягнення нею повноліття. Відповідно до приписів статті 77 СК України утримання може бути як у натуральній формі так і в грошовій формі.
У потерпілого на день його смерті на утриманні перебував син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на час смерті батька був малолітнім, що підтверджується матеріалами справи. Отже, в розумінні вищенаведеної норми ЦК України та СК України, малолітня дитина є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю батька.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 8 000 грн.
Тобто, загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.).
Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним соціально-правовим механізмом, який запроваджено державою для захисту майнових інтересів як власників транспортних засобів, так і осіб, права яких можуть бути порушені під час використання джерела підвищеної небезпеки. Саме баланс таких інтересів у визначених законом межах забезпечується страховиком. Вищазазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №521/9280/18 від 26.11.2024 року, Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/20555/20 від 25.01.2023 року, Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №304/936/19 від 05.12.2022 року.
Отже, є вірним висновок суду, що мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., становить 288 000,00 грн, який розрахований за формулою: 36 х 8 000,00.
Відповідачем прийнято рішення про виплату позивачу регламентної виплати у зв`язку із втратою годувальника, виходячи з розрахунку поділу навпіл від мінімальної загальної суми у розмірі 144 000,00 грн, тобто виділено частку для батька загиблого.
Відповідно, для отримання повного відшкодування мінімального гарантованого загального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) пов`язаного з втратою годувальника до виплати позивачу, який діє в інтересах малолітнього сина загиблого залишається 144 000,00 грн. Отже, шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з відповідача на користь малолітньої дитини, становить 144 000,00 грн, мінімально гарантованого розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) пов`язаного з втратою годувальника.
З огляду на вказане висновки суду першої інстанції є обґрунтованими , оскаржуване рішення ухвалено на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді: