ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10734/26 Справа № 211/1776/26 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 211/1776/26
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Промфондустаткування»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий Владислав Іванович, на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2026 року, яка постановлена суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
В лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промфондустаткування» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача «Промфондустаткування» про призначення судової будівельно технічної експертизи.
Призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи можливе використання приміщення підвалу у приміщенні № 1 в будинку № 97 по вул. Соборності в м. Кривому Розі Дніпропетровської області у якості найпростішого укриття для працівників та відвідувачів підприємств і закладів, розташованих у вказаному будинку?
Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручено судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.
Вирішено у розпорядження експерта для проведення експертизи надати матеріали цивільної справи № 211/1776/26.
Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити судовому експерту безперешкодний доступ до об`єкту дослідження, а саме: підвального приміщення № 1 в будинку АДРЕСА_1 , попередньо узгодивши дату та час обстеження з експертом.
Оплату за проведення експертизи покладено на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Промфондустаткування».
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представником відповідача подано апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт просив ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції призначив експертизу з питань, які вже були предметом спеціального дослідження, проведеного експертом на замовлення відповідача саме для подання відповідного висновку до суду, однак суд не дослідив та не оцінив цей висновок, як доказ, і не встановив передбачених статтею 103 ЦПК України підстав для проведення нового експертного дослідження в той час, як для призначення нової експертизи, коли стороною наданий відповідний висновок експерта із цих самих питань, суд повинен був встановити та належним чином мотивувати, чому наданий відповідачем висновок не може бути покладений в основу встановлення відповідних обставин, зокрема чому він викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності. Однак таких обставин суд першої інстанції не встановив.
Зазначає, що саме по собі посилання суду на те, що сторона позивача ставить під сумнів висновок експерта, не може вважатися належним мотивуванням відхилення доводів відповідача про недоцільність призначеня у справі судової будівельно технічної експертизи, оскільки суд мав встановити, чи існують об`єктивні та обґрунтовані підстави для сумніву в правильності висновку. Суд не навів мотивів, чому доводи відповідача про можливість виклику експерта та отримання необхідних пояснень є недостатніми для усунення сумнівів позивача. Таким чином, суд фактично призначив нове експертне дослідження не через встановлену судом необґрунтованість наданого відповідачем висновку, а виключно через незгоду позивача з його результатами. При цьому поставлене судом питання фактично повторює вже вирішене експертом питання щодо можливості використання приміщення як найпростішого укриття. За таких обставин суд першої інстанції передчасно призначив судову експертизу, не виконавши свого обов`язку щодо дослідження та оцінки наявного у справі висновку експерта та доводів відповідача щодо його належності, повноти й обґрунтованості, що є порушенням, яке призвело до безпідставного призначення нового експертного дослідження та, як наслідок, до зупинення провадження у справі.
Також вказує, що суд першої інстанції, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 252 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі у зв`язку з призначенням експертизи, зазначивши лише, що для її проведення необхідний «значний проміжок часу». Проте наведене формулювання не містить належного обґрунтування необхідності повного припинення процесуальних дій у справі та не враховує конкретних обставин цього судового провадження. Адже відповідно до пункту 5 частини першої статті 252 ЦПК України зупинення провадження у справі у випадку призначення експертизи є правом суду, що є його дискреційним повноваженням, а не встановлює безумовного обов`язку зупиняти провадження у кожному випадку призначення експертизи. Застосування такого процесуального заходу має бути обумовлено реальною необхідністю тимчасового припинення розгляду справи та неможливістю здійснення інших процесуальних дій до отримання експертного висновку. Суд не мотивував, чому до отримання нового експертного висновку неможливо здійснювати інші процесуальні дії у справі, зокрема досліджувати наявні докази, розглядати пояснення сторін, вирішувати інші процесуальні питання та здійснювати розгляд справи в межах предмета доказування.
Крім того апелянт зазначає, що у цій справі клопотання про призначення експертизи не було заявлено позивачем своєчасно, позивач у поданій ним позовній заяві, яка є його першою заявою по суті спору, не заявляв клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, не зазначав про необхідність її проведення та не посилався на неможливість самостійно подати до суду відповідний експертний висновок, хоча обставина, для встановлення якої позивач у подальшому просив призначити експертизу не виникла після подання позову, а навпаки була відома позивачу ще до звернення до суду.
Позивач реалізував процесуальне право на призначення експертизи лише після того, як відповідач надав суду висновок експерта № 30-26 від 07 квітня 2026 року, який був складений для подання до суду на замовлення учасника та містив висновок про неможливість використання спірного підвального приміщення як захисної споруди цивільного захисту, у тому числі найпростішого укриття.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обгрнунтовану, на переконання представника позивача, апеляційну скаргу представника відповідача - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ямкового В.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ТОВ «Промфондустаткування» - адвоката Стрельнікова Є.А., який запеерчуував проти задоволення апеляційної скарги представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
В провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промфондустаткування» до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту.
Предметом даної справи є вимога позивача про встановлення сервітуту щодо приміщення, які позначені на інвентарному плані № 4 площею 10,8 кв.м, № 5 площею 30,6 кв.м у підвальному приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачу у справі.
Метою встановлення сервітуту позивач зазначив можливість використання працівниками позивача та відвідувачами підприємства позивача приміщеннь, які позначені на інвентарному плані № 4 площею 10,8 кв.м, № 5 площею 30,6 кв.м у підвальному приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , для зменшення пов`язаної з військовою агресією небезпекою життю та здоров`ю, тобто їх використання як укриття.
Відповідач по справі, заперечуючи проти заявлених позивачем позовних вимог, посилався, зокрема, на те, що підвальне приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить відповідачу у справі, є непридатним для використання в якості укриття.
На підтвердження вказаних обставин надав суду висновок експерта з питань будівельно-технічної експертизи № 30-26 від 07 квітня 2026 року, складений для подання до суду, в якому експерт дійшов наступних висновків:- по першому питанню: Підвальне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 приміщення 1, не відповідає вимогам нормативно правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо), які пред`являються до захисних споруд цивільного захисту.- по другому питанню: Використання підвального приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 приміщення 1, в якості захисної споруди цивільного захисту (в тому числі споруди подвійного призначення, найпростішого укриття) неможливо.
20 травня 2026 року представником позивача «Промфондустаткування» було подано суду клопотання про призначення по справі судової будівельно технічної експертизи в якому позивач послався на те, що висновки будівельно-технічної експертизи № 30-26 від 07 квітня 2026 року викликають у позивача сумніви з тих підстав, що здійсненою 04 квітня 2026 року відеофіксацією стану спірного приміщення встановлена відсутність факторів, які були зафіксовані експертом 27 березня 2026 року, у зв`язку з чим у позивача виникають розумні підстави для сумніву щодо правильності висновку будівельно-технічної експертизи № 30-26 від 07 квітня 2026 року.
Представником відповідача було надано заперечення на клопотання про призначення експертизи, яке обґрунтовано тим, що відповідачем по справі були винесені на вирішення експертизи питання, які безпосередньо входять до предмету доказування, експертиза була проведена атестовим судовим експертом, який має відповідну освіту та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, наданий позивачем відеозапис є фрагментальним та не спростовує висновків будівельно-технічної експертизи № 30-26 від 07 квітня 2026 року. Зазначав про відсутність підстав для проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи, оскільки позивачем по справі на її вирішення поставлено подібне за змістом питання, відповідь на яке вже було надано.
Задовольняючи клопотання представника позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції врахував предмет позову та вважав, що для з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи, необхідні спеціальні знання, та виходив із наявності всіх умов, визначених ч. 1 ст. 103 ЦПК України для призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Колегія суддів погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Апеляційний суд наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Відповідно до положень ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати докази, заяви та клопотання.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, одними із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Отже, у разі проведення експертизи висновок експерта разом з іншими наданими учасниками справи доказами підлягатиме оцінці як окремо, так і в їх сукупності.
Відповідно до частин 1-5 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Відповідно до частини 1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до частини 5 статті 104 ЦПК України в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Отже, положеннями ЦПК України чітко визначено, що суд призначає експертизу, у разі коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу, якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Відповідно до частини 2 статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
На переконання колегії суддів, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність призначення у справі судової будівельно технічної експертизи для з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки встановлення цих обставин потребує спеціальних знань та не може бути з`ясовано в іншій спосіб.
При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що суд першої інстанції призначив експертизу з питань, які вже були предметом спеціального дослідження, проведеного експертом на замовлення відповідача саме для подання відповідного висновку до суду, суд першої інстанції не встановив та належним чином не мотивував, чому наданий відповідачем висновок не може бути покладений в основу встановлення відповідних обставин та в чому полягають сумніви щодо правильності наданого відповідачем, оскільки в поданому представником позивача клопотанні про призначення експертизи було зазначено, що здійсненою 04 квітня 2026 року відеофіксацією стану спірного приміщення встановлена відсутність факторів, які були зафіксовані експертом 27 березня 2026 року, що, на переконання колегії суддів, надає обгрунтовані підстави для сумніву щодо правильності висновку будівельно-технічної експертизи № 30-26 від 07 квітня 2026 року.
Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що саме по собі посилання суду на те, що сторона позивача ставить під сумнів висновок експерта, не може вважатися належним мотивуванням відхилення доводів відповідача про недоцільність призначеня у справі судової будівельно технічної експертизи та про те, що суд фактично призначив нове експертне дослідження не через встановлену судом необґрунтованість наданого відповідачем висновку, а виключно через незгоду позивача з його результатами, оскільки сторона у справі не може бути обмежена в реалізації свого процесуального права на подання, збір та долучення до матеріалів справи допустимих і передбачених законом доказів, зокрема й шляхом призначення експертизи, тому на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання предстанвика позивача про призначення будівельно-технічної експертизи у справі за наявності у позивача сумнівів щодо правильності висновку будівельно-технічної експертизи № 30-26 від 07 квітня 2026 року, які обгрунтовані наявністью відеофіксації 04 квітня 2026 року стану спірного приміщення, в якій встановлена відсутність факторів, які були зафіксовані експертом 27 березня 2026 року.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали доводи апеляційної скарги про те, що поставлене судом питання фактично повторює вже вирішене експертом питання щодо можливості використання приміщення як найпростішого укриття, оскільки поставлене на вирішення судової будівельно - технічної експертизи судом питання стосується предмету спору, а саме встановлення сервітуту для використання власності відповідача як тимчасового найпростішого укриття, а не використання всього підвального приміщення у якості споруди цивільного захисту та тимчасового перебування людей.
Посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість зупинення провадження у справі на час проведення експертизи не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку такі процесуальні дії суду першої інстанції відповідають приписам пункту 5 частини 1 статті 252 ЦПК України, за яким суд може за з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі призначення судом експертизи
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скари про те, що у цій справі клопотання про призначення експертизи не було заявлено позивачем своєчасно, оскільки позивач у поданій ним позовній заяві, яка є його першою заявою по суті спору, не заявляв клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, не зазначав про необхідність її проведення та не посилався на неможливість самостійно подати до суду відповідний експертний висновок, хоча обставина, для встановлення якої позивач у подальшому просив призначити експертизу не виникла після подання позову, а навпаки була відома позивачу ще до звернення до суду, оскільки клопотання про призначення судової експертизи, за загальним правилом процесуального законодавства України, має подаватися на стадії підготовчого провадження. З матеріалів справи слідує, що відкриваючи провадження у справі суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, тобто без проведення підготовчого судового засідання.
Тому, зважаючи на заперечення відповідача проти позову, які останній, окрім іншого, обгрунтовував тим, що підвальне приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить відповідачу у справі, є непридатним для використання в якості укриття, позивач не позбавлений права заявити клопотання про призначення експертизи до початку розгляду справи по суті.
У відповідності до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, згідно якої при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law; прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (далі - Доповідь Венеціанської комісії).
В пункті 37 Доповіді Венеціанської комісії вказано, що верховенство права включає в себе вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародноправових обов`язків, так і тих, що обумовлені національним правом.
Колегія суддів зазначає, що висновок за результати судової експертизи є лише одним з доказів у справі, який не має заздалегідь обов`язкової сили для суду, йому надається оцінка поряд з іншими доказами у справі.
Одним з принципів цивільного судочинства, є змагальність сторін, тому суд не має права позбавляти сторону у справі можливості таким чином довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип змагальності передбачає, зокрема і те, що суд у розгляді справи займає позицію об`єктивного та неупередженого арбітра, не збирає докази, а лише оцінює ті, що надані сторонами. Принцип змагальності є складовою справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі, диспозитивності та розумності строку.
У пункті 71 рішення у справі «Дульський проти України» від 01 червня 2006року Європейський суд з прав людини також підкреслив, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За наведених умов призначення у справі експертизи не суперечить закону, не порушує принципу рівності сторін та не є порушенням норм процесуального права, а направлене на всебічне і повне з`ясування обставин справи, з метою винесення законного, справедливого та обґрунтованого судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував положення статей 103, 104, 110 ЦПК України, з огляду на необхідність призначення судової будівельно -технічної експертизи та дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі на час її проведення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи ґрунтуються на особистих припущеннях скаржника та нічим не підтверджені та не спростовують законності, обґрунтованості оскаржуваної ухвали, а тому підстави для її скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ямковий Владислав Іванович, залишити без задоволення.
Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2026 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді: