ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10195/26 Справа № 210/1930/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 210/1930/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідачі Третя криворізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області апеляційну скаргу Третьої криворізької державної нотаріальної контори на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 17 липня 2026 року,яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 липня 2026року,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Третьої криворізької державної нотаріальної контори про скасування незаконно вчиненої нотаріальної дії та визнання нікчемним свідоцтва про право на спадщину.
Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 , є онуком заповідачки ОСОБА_2 та єдиним спадкоємцем за заповітом, складеним останьою. Будучи дієздатною, при житті бабуся позивача склала заповіт, номер реєстрації 1633 в якому заповіла позивачу - ОСОБА_1 , свою квартиру в місті Кривому Розі.
В 2021 році позивач звернувся до Третьої криворізької державної нотаріальної контори, до державного нотаріуса Рикової Т.В. із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, але постановою від 24 квітня 2021 року йому було відмовлено і рекомендовано звернутися до суду.
Після того, як всі справи у судах були завершені, як єдиний спадкоємець за чинним заповітом № 1633, позивач ОСОБА_1 знову звернувся до Третьої криворізької державної нотаріальної контори, до нотаріуса Рикової Т.В. з тою ж метою отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1633. Проте, йому було відмовлено та повідомлено, що спадок вже отримала інша особа (невизначена в чинному заповіті № 1633) що порушує ст. 1223 ЦК України.
Позивач зауважує, що нотаріус була належним чином повідомлена про відкриття 20 травня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва справи № 755/8281/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , про визнання недійсним заповіту № 1633 заповідачки ОСОБА_2 . Але в той час, коли за ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року справа мала розглядатися по суті, 17 червня 2022 року, не з`явившись на судове засідання, не дочекавшись рішення суду, нотаріус Рикова Т.В., незаконно, видала свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 , особі, яка невизначена в чинному заповіті № 1633. Нотаріус порушила одночасно ст. 42 Закону України «Про нотаріат та ст.1223 ЦК України «Право на спадкування».
Чинний заповіт № 1633 дієздатної заповідачки ОСОБА_2 не було визнано судом недійсним перед тим, як ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину, а відтак це свідоцтво - нікчемне, бо видане незаконно з порушенням ст.1223 ЦК України та ст. 42 Закону України «Про нотаріат».
Уточнивши 01 листопада 2024 року позовні вимоги, заначивши співвідповідачем у справі ОСОБА_1 , позивач просив скасувати незаконно вчинену нотаріальну дію та визнати недійсним фактично нікчемне свідоцтво про право на спадщину серія та номер: 2-323, незаконно видане 17 червня 2022 року державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Риковою Тетяною Валентинівною та стягнути судовий збір, пов`язаний з розглядом справи стягнути з державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори Рикової Тетяни Валентинівни та співвідповідача ОСОБА_1 .
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустріним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Третя криворізька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.
Зустрічний позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя залишила три заповіти, два останні посвідчені Кульбідою Н.М. - приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 03 вересня 2013 року.
Один заповіт був посвідчений о 14 год. 20 хв. за реєстровим № 1633, згідно якого належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповідала ОСОБА_1 .
Інший заповіт був посвідчений в той же день о 16 год. 05 хв. за реєстровим № 1639, згідно якого належну їй вищевказану квартиру вона заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , в рівних частках кожному.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва № 755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року, було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи: Третя криворізька державна нотаріальна контора, Криворізьке міське управління юстиції, приватний нотаріус Криворіького міського нотаріального округу Кульбіда Наталія Михайлівна, про визнання заповіту недійним, заповіт посвідчений Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим номером № 1639 визнано недійсним. Постановою Київського апеляційного суду справа № 755/10817/16-ц провадження № 22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва № 755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року про визнання вищевказаного заповіту недійсним - залишено без змін.
Підставою для визнання заповіту недійсним став висновок судово-психіатричної експертизи № 688 від 20 жовтня 2017 року, згідно якого ОСОБА_2 при житті, згідно медичної документації, з 10 квітня 2013 року страждала стійким хронічним психічним розладом - органічне ураження головного мозку судинного ґенезу (церебросклероз, гіпертонічна хвороба) з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, та зроблено висновок, що на період підписання заповіту 03 вересня 2013 року за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій на не могла керувати ними. При цьому суд зазначив у рішенні, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи є об`єктивним, достовірним та правдивим і, як наслідок, покладався судом в основу судового рішення стосовно вирішення спору про визнання заповіту недійсним.
При розгляді апеляційної скарги на рішенням Дніпровського районного суду міста Києва № 755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року судом було встановлено: «що відповідаючи на питання, поставлені перед експертом судом, останні зазначили, що ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керуватися ними саме 03 вересня 2013 року. Тобто, висновком експертизи встановлено неспроможність ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та неможливість керувати ними станом на конкретний день, 03 вересня 2013 року, а не на конкретну годину цього дня. Як оскаржуваний заповіт так і заповіт який було складено в той же день з інтервалом в одну годину сорок п`ять хвилин, охоплює проміжок часу, в який були складені обидва заповіти». Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року про визнання вищевказаного заповіту недійсним - залишено без змін. Постановою Верховного суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Для визнання правочину таким, що має дефекти волі і волевиявлення, а врешті і недійсним необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: щоб вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати своїми діями - саме ці фактори були встановлені рішенням Дніпровського районного суду міста Києва № 755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року, заповіт посвідчений Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим номером № 1639, визнано недійсним. Постановою Київського апеляційного суду справа № 755/10817/16-ц провадження № 22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва № 755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року про визнання вищевказаного заповіту недійсним - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва № 755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду справа № 755/10817/16-ц провадження № 22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року залишено без змін.
На підставі наведного вище позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним заповіт, посвідчений 03 вересня 2013 року о 14 годині 20 хвилин за реєстровим номером № 1633 Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 .
Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 17 липня 2026 року первісний позов ОСОБА_1 до Третьої криворізької державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 про скасування незаконно вчиненої нотаріальної дії та визнання нікчемного свідоцтва про право на спадщину недійсним - задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 17 червня 2022 року державним нотаріусом Риковою Тетяною Валентинівною Третьої криворізької державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 2-323, виданого на спадкове майно, яке складається з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належної померлій ОСОБА_2 , на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зустрічний позов адвоката Тішуніна Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Третя криворізька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - залишено без задоволення.
Стягнуто з Третьої криворізької державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір, в розмірі 605,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір, в розмірі 605,60 грн.
В апеляційній скарзі Третя криворізька державна нотаріальна контора, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та хвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Третьої криворізької державної нотаріальної контори та ОСОБА_1 про скасування нотаріальної дії, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та стягнення судового збору - відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги, мотивує тим, що суд першої інстанції припустився суттєвої процесуальної помилки, залучивши Третю криворізьку державну нотаріальну контору як співвідповідача за первісним позовом та поклавши на неї обов`язок щодо сплати судового збору. Відповідно до статей 48, 51 ЦПК України відповідачами у цивільному процесі є особи, які мають безпосередній матеріально-правовий спір із позивачем, тобто особи, які порушили, не визнають або оспорюють суб`єктивні цивільні права чи інтереси позивача. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14 61цс18): «Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав, а також фактів, що мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус не є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин, не має власного цивільно-правового інтересу в спірному майні та не є належним відповідачем у справах про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину чи скасування нотаріальних дій. Належним відповідачем у таких справах є спадкоємець, який прийняв спадщину».
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дав правову оцінку діям державного нотаріуса як «незаконним», оскільки нотаріус не має права самостійно встановлювати або зупиняти цивільні права спадкоємців за відсутності процесуальних заборон суду.
Апелянт посилається на неправильне визначення початку перебігу позовної давності (ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сам по собі факт наявності посвідченого заповіту або обізнаність про нього за життя спадкодавця (чи навіть одразу після його смерті за наявності пізнішого заповіту № 1639) не порушує суб`єктивного спадкового права сина. До моменту остаточного визнання недійсним пізнішого заповіту № 1639 (Заповіт від 03 вересня 2013 року № 1639 був визнаний недійсним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року у справі № 755/10817/16-ц (залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року та постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року) діяала юридична презумпція скасування попереднього заповіту № 1633 наступним (ч. 2 ст. 1254 ЦК України). Реальне порушення прав сина як спадкоємця за законом виникло лише тоді, коли виникла юридична загроза відновлення заповіту № 1633. Відтак, факт обізнаності про існування документа від 06 липня 2016 року не тотожний моменту порушення права.
Зазначає, що системне ігнорування судом нормативно встановленого зупинення позовної давності (COVID-19 та Воєнний стан). Заповіт від 03 вересня 2013 року № 1639 був визнаний недійсним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року у справі № 755/10817/16-ц (залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року та постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року. Навіть якщо безпідставно рахувати строк з 2016 року, суд першої інстанції припустився грубої помилки при обчисленні календарних строків, проігнорувавши той факт, що законодавець імперативно зупинив перебіг позовної давності в Україні починаючи з березня 2020 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Третьої криворізької державної нотаріальної контори - адвоката Палішеву Н.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1 , який заперечував протии задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про скасування незаконно вчиненої нотаріальної дії та визнання нікчемним свідоцтва про право на спадщину, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2007 року ОСОБА_2 об 11 год. 40 хв. було складено заповіт, згідно якого належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вона заповідала ОСОБА_1 1957 року народження. Заповіт посвідчено Ситнік О.О., державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори 17 жовтня 2007 року та зареєстровано в реєстрі за № 1-4072 (том 1 а.с.47 ).
03 вересня 2013 року, ОСОБА_2 о 14 год. 20 хв. було складено заповіт, згідно якого належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вона заповідала ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_2 і власноруч підписаний нею у присутності нотаріуса о 14 год. 35 хв. Заповіт посвідчено Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 03 вересня 2013 року та зареєстровано в реєстрі за № 1633 (том 1 а.с.48).
03 вересня 2013 року, ОСОБА_2 о 16 год. 05 хв. було складено заповіт, згідно якого належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вона заповідала ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у рівних частках кожному. Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_2 і власноруч підписаний нею у присутності нотаріуса о 16 год. 20 хв. Заповіт посвідчено Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 03 вересня 2013 року та зареєстровано в реєстрі за № 1639 (том 1 а.с.49).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 у віці 90 років, про що 16 січня 2016 року складено відповідний актовий запис № 54. Дані відомості підтверджуються копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №0[телефон приховано] від 03 червня 2022 року, Лікарським свідоцтвом про смерть № 4Г від 16 січня 2016 року (том 1 а.с.29 38, 45, 46).
Згідно з Довідкою про причину смерті від 16 січня 2016 року, причиною смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є атеросклеротична хвороба серця (том 2 а.с.29).
09 лютого 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено заяву органам нотаріату м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, відповідно до якої він приймає спадкове майно, залишене після смерті його матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (том 1 а.с.36).
Згідно Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 42999761, виданого 18 лютого 2016 року, та інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 43138643 від 02 березня 2016 року, Третьою криворізькою державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу № 58598099, номер у нотаріуса № 45/2016, після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с.37,43, 231).
За Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 43138620 від 02 березня 2016 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було складено заповіти: 17 жовтня 2007 року за номером у спадковому реєстрі № 43277737 за номером в реєстрі нотаріальних дій № 1-4072; 03 вересня 2013 року за номером у спадковому реєстрі № 54959969 за номером в реєстрі нотаріальних дій № 1633; 03 вересня 2013 року за номером у спадковому реєстрі № 54960924 за номером в реєстрі нотаріальних дій № 1639 (том 1 а.с.44).
23 березня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до Третьої Криворізької нотаріальної контори з заявою про прийняття всього спадкового майна, яке залишилось після смерті його бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно заповіту, посвідченого Кульбідою Н.М. - приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області від 03 вересня 2013 року за реєстровим № 1639 (том 1 а.с.41).
Згідно довідки № 1275 від 23 березня 2016 року, виданої КП «Житлово-експлуатаційна організація № 8 дільниця № 1», за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована з 28 березня 1978 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 . На момент смерті, була зареєстрована одна (том 1 а.с.43).
Згідно відповіді № 555/02-17/11 від 23 квітня 2018 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01 січня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебувала на обліку в управлінні ПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та отримувала пенсію за віком (том 2 а.с.28 - зворот).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва № 755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року, було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи: Третя криворізька державна нотаріальна контора, Криворізьке міське управління юстиції, приватний нотаріус Криворіького міського нотаріального округу Кульбіда Наталія Михайлівна про визнання заповіту недійним, заповіт посвідчений Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим номером №1639 визнано недійсним (том 1 а.с.58-61, 147-153).
Згідно з Витягом з ЄРДР, 02 квітня 2021 року внесено відомості до ЄРДР за номером кримінального провадження № 12021105040001066 за заявою ОСОБА_1 щодо підробленої медичної картки амбулаторного хворого № 147425, виданої на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 2 а.с.59).
Відповідно до Рапорту дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Катерини Швачки, в період з січня 2025 по квітень 2025 в рамках кримінального провадження №12021105040001066 від 02 квітня 2021 року, допит в якості свідка ОСОБА_1 не проведено, проводяться всі необхідні слідчі дії для виклику ОСОБА_1 та проведення допиту в якості свідка (том 2 а.с.60).
Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, справа № 755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021, рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року про визнання заповіту №1639 недійсним - залишено без змін (том 1 а.с.62-66,154-163).
21 квітня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до Третьої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1633 (том 1 а.с.50).
Постановою державного нотаріуса Рикової Т.В. від 24 квітня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 03 вересня 2013 року о 14 годині 20 хвилин, за реєстровим номером № 1633, після смерті - ОСОБА_2 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав, визначених у ст.1254 ЦК України, зазначивши, що кожний новий заповіт скасовує попередній не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним, спадкування переходить до спадкоємців за законом, якщо інше не буде встановлено судом (том 1 а.с.13-14, 55-56, 193).
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої криворізької державної нотаріальної контори з заявою, якою просив по заповітам № 1633 та № 1639 нотаріальних дій не проводити до ухвалення остаточного рішення суду про право спадкування на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (том 1а.с.53).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року відкрито провадження у справі № 755/8281/21 про визнання заповіту недійсним (том 1 а.с.195-196).
Згідно відповіді завідувача Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. за вх.№ 46314 від 08 липня 2021 року, адресованої до Дніпровського районного суду м. Києва, на судову повістку про виклик до суду від 20 травня 2021 року по справі № 755/8281/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, розгляд якої відбудеться 02 липня 2021 року об 12 год. 30 хв., контора просить розглядати справу за відсутністю представника нотаріальної контори (том 1 а.с.15).
Постановою Верховного суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопад 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення (справа №755/10817/16-ц провадження №61-9261св21) (том 1 а.с.80-85, 164-175).
Згідно Довідки № 196130 від 01 червня 2022 року, виданої КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР, відповідно до даних архівної справи, станом на 31 грудня 2012 року, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві приватної власності в КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» в реєстровій книзі № 20П-207 на ім`я: ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 01 червня 1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської Ради народних депутатів, згідно з розпорядженням № 5065 від 22 березня 1993 року (том 1 а.с.89).
Відповідно до Дублікату свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 , квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) органу приватизації - Управління житлово-комунального господарства від 22 березня 1993 року № 6065 (том 1 а.с.90).
Згідно Акту, складеного інженером з технічної інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 від 06 червня 2022 року, проведено технічну інвентаризацію квартири АДРЕСА_3 . Станом на дату обстеження, фактів самовільного будівництва не виявлено (том 1 а.с.92).
17 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої криворізької державної нотаріальної контори з заявою, згідно якої все спадкове майно, яке залишилось на день смерті його матері ОСОБА_2 , прийняв у встановлений законом строк, оскільки 18 лютого 2016 року подав до Третьої криворізької державної нотаріальної контори заяву № 100 про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу № 45/2016 (том 1 а.с.87).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 червня 2022 року, Риковою Т.В., державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори посвідчено, що спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.99).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 69230960 від 17 червня 2022 року, зареєстровано свідоцтво про право на спадщину за номером у спадковому реєстрі № 69386042 та номером в реєстрі нотаріальних дій № 2-323, за яким спадкоємцем являється ОСОБА_1 (том 1 а.с.100).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року по справі № 755/8281/21, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи: Третя криворізька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Криворізького нотаріального округу Кульбіда Наталія Михайлівна про визнання заповіту недійсним, залишено без розгляду за заявою позивача (том 1 а.с.20-21, 196, 197).
Згідно повідомлення державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори від 17 серпня 2022 року, адресованого ОСОБА_1 , ухвала Дніпровського районного суду м. Києва (справа № 755/8281/21) про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання заповіту № 1633 недійсним, до Третьої криворізької державної нотаріальної контори не надходила (том 1 а.с.16).
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав № 328970457 від 12 квітня 2023 року, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину серія та номер 2-323, виданого 17 червня 2022 року Риковою Т.В., державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори (том 1 а.с.25, 199).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до Третьої криворізької державної нотаріальної контори про оскарження постанови нотаріуса задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори Рикової Тетяни Валентинівни від 24 квітня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Наталією Михайлівною 03 вересня 2013 року, за реєстровим номером № 1633 (том 1 а.с.6-12, 189, 192 - зворот).
08 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за чинним заповітом № 1633 (том 1 а.с.23,198).
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасовано. Постановлено рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови (якщо долучать) (том 1 а.с.209-213).
Згідно відповіді № 1311 від 14 квітня 2025 року КП «Криворізька міська лікарня №1»КМР, в установі відсутня медична документація ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 2 а.с.49).
На виконання ухвали суду від 23 квітня 2025 року, Дніпровським районним судом м. Києва 16 травня 2025 року надано копію матеріалів цивільної справи № 755/10817/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи: Третя криворізька державна нотаріальна контора, Криворізьке міське управління юстиції, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Наталія Михайлівна про визнання заповіту недійсним (том 2 а.с.79, том 6 а.с.127).
Згідно наданої ОСОБА_4 26 серпня 2025 року відповіді Міністерством юстиції України Південним міжрегіональним управлінням міністерства юстиції (м. Одеса), беручи до уваги матеріали судових процесів, доданих до звернень ОСОБА_5 , та додатковою перевіркою обставин, озвучених в ході особистого прийому, встановлено, що дії державного нотаріуса Рикової Т.В. під час видачі свідоцтва про право на спадщину за законом іншому спадкоємцю були вчинені з недотриманням п.,4 глави 2 розділу 1 Порядку, що не узгоджується з вимогами ч.4 ст.42 Закону України «Про нотаріат» (том 6 а.с.141, 142 - зворот).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на момент видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 червня 2022 року існував чинний заповіт від 03 вересня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М. за реєстровим № 1633, за яким єдиним спадкоємцем спірної квартири визначено ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 не набув права на спадкування зазначеного майна, тому видане на його ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом не відповідає вимогам статті 1301 ЦК України, порушує спадкові права позивача як спадкоємця за заповітом та підлягає визнанню недійсним.
Ухвалюючи рішення про відмову в задовленні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виснував, що на час укладення оспорюваного правочину - 03 вересня 2013 року ОСОБА_2 страждала стійким хронічним психічним захворюванням, який істотно впливав (обмежував) на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними, та докази, які спростовують зазначені обставини, в матеріалах справи відсутні. Отже, позовна вимога про визнання заповіту № 1633 недійсним є обґрунтованою, а охоронюваний законом спадковий інтерес ОСОБА_1 порушений цим заповітом. Водночас обґрунтованість вимоги сама по собі не виключає необхідності перевірки дотримання позивачем установленого законом строку звернення до суду, оскільки відповідачем за зустрічним позовом до ухвалення рішення заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.
Щодо задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про скасування незаконно вчиненої нотаріальної дії та визнання нікчемним свідоцтва про право на спадщину, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.
Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18 (провадження № 61-10311св19) та від 15 квітня 2020 року у справі № 474/106/18 (провадження № 61-13847св19).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з вимогами частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог вимог ОСОБА_1 до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про скасування незаконно вчиненої нотаріальної дії та визнання нікчемним свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що Третя Криворізька державна нотаріальна контора є належним відповідачем у цій справі, у зв`язу з чим доводи апеляційної скарги, в цій частині, заслуговують на увагу.
Колегія суддів, вирішуючи спір у даній справі, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18
Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про скасування незаконно вчиненої нотаріальної дії та визнання нікчемним свідоцтва про право на спадщину з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 , який є відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом, рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 17 липня 2026 року не оскаржено, тобто останній погодився з висновками суду першої інстанції, зокрема, з підставами відмови в задоволенні заявленого ним зустрічного позову.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про скасування незаконно вчиненої нотаріальної дії та визнання нікчемним свідоцтва про право на спадщину прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що, у відповідності до ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга Третьої криворізької державної нотаріальної контори задовольняється частково, з позивача ОСОБА_1 на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 908,40 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Третьої криворізької державної нотаріальної контори задовольнити частково.
Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 17 липня 2026 рокускасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про скасування незаконно вчиненої нотаріальної дії та визнання нікчемним свідоцтва про право на спадщину та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Третьої Криворізької державної нотаріальної контори судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді: