З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03.08.2026 Справа №607/20391/25 Провадження №2/607/2433/2026
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту
У С Т А Н О В И В :
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
Через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та страхування № Z06.00211.005638793
від 28 серпня 2019 року в розмірі 194 398,23 грн, яка складається з: 74 875,01 грн - сума заборгованості за кредитом; 52 350,27 грн - сума заборгованості за процентами;
67 172,95 грн - сума заборгованості за плату за обслуговування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Z06.00211.005638793 (далі - Договір), яким надано позичальнику грошові кошти у сумі 74 990 грн включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності) терміном до 28 серпня 2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,0 % річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості, згідно графіку щомісячних платежів.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до якого право вимоги за договором перейшло до фактора.
26 липня 2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна» (правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс») та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено наступний договір факторингу № 01.02-38/23, відповідно до якого право вимоги за договором перейшло до фактора у розмірі 194 398,23 грн, яка складається з: 74 875,01 грн - сума заборгованості за кредитом; 52 350,27 грн - сума заборгованості за процентами; 67 172,95 грн - сума заборгованості за плату за обслуговування. Вказавши, що відповідач заборгованість не сплатив.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідач - ОСОБА_1 - своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористався.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 19 лютого 2026 року суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті.
Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.
Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір, який підписано власноручно останнім, та яким надано позичальнику грошові кошти у сумі 74 990 грн, строком на 36 місяців, тобто до 28 серпня 2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,99% річних. Банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 74 990 грн на рахунок позичальника, який відкритий у АТ «Ідея Банк» та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 6 505,98 грн через транзитний рахунок АТ «Ідея Банк» (а.с. 14).
Крім того, між сторонами правочину підписано Паспорт споживчого кредиту до Договору, де, з-поміж іншого, вказано порядок повернення кредиту (а.с. 15).
Відповідно до ордеру-розпорядження № 1 про видачу кредиту ОСОБА_1 надано грошові кошти на підставі договору у сумі 68 484,02 грн (а.с. 14 зворотна сторона).
Як вбачається з виписки за період з 28 серпня 2019 року по 25 липня 2023 року, підтверджено видачу кредитних коштів за договором, а також часткове погашення кредиту ОСОБА_1 (а.с. 17).
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за Договором, складеною АТ «Ідея Банк», станом на 25 липня 2023 року загальна сума заборгованості становить 194 398,23 грн, з яких: 74 875,01 грн - сума заборгованості за основним боргом;
52 350,27 грн - сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками;
67 172,95 грн - сума за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 18).
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 01.02-31/23 разом із додатками (а.с. 20-26).
Платіжною інструкцією №9217 від 26 липня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» підтверджено здійснення оплати АТ «Ідея Банк» за цим договором факторингу у сумі 11 963 508 грн (а.с. 27).
Згідно з реєстром боржників № 3 за договором факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року кредитні договори, укладені між боржниками та АТ «Ідея Банк» до договору факторингу № 01.02-31/23 під № 1788 до ТОВ «Росвен Інвест Україна» перейшло право вимоги щодо ОСОБА_1 із сумою заборгованості 194 398,23 грн, з яких: 74 875,01 грн - сума заборгованості за основним боргом; 52 350,27 грн - сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками; 67 172,95 грн - сума за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 28, 29).
26 липня 2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-38/23 разом із додатками (а.с. 30-36).
Платіжною інструкцією № 128 від 26 липня 2023 року ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» здійснило оплату ТОВ «Росвен Інвест Україна» за цим договором факторингу у сумі 1 981 288,79 грн (а.с. 37).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 за договором факторингу № 01.02-38/23 від 26 липня 2023 року, під № 931 до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» перейшло право вимоги щодо ОСОБА_1 із сумою заборгованості 194 398,23 грн, з яких: 74 875,01 грн - сума заборгованості за основним боргом; 52 350,27 грн - сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками; 67 172,95 грн - сума за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 38).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання - договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
2.2. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, письмова форма договору не обмежується складенням єдиного паперового документа, а волевиявлення сторін може бути зафіксоване у кількох документах та виражене з використанням електронних засобів зв`язку.
2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).
У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)» (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня
2022 року №6-р(II)/2022).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Судом встановлено, що при укладенні між сторонами цієї справи кредитного договору було дотримано його письмової форми.
2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.
Як встановлено судом, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі двох етапів факторингу, а саме: 25 липня 2023 року за Договором факторингу № 01.02-31/23, відповідно до Реєстру боржників № 3 від 25 липня 2023 року, та від 26 липня 2023 року за Договором факторингу № 01.02-38/23, відповідно до Реєстру боржників №1 від 26 липня 2023 року.
Оскільки матеріали справи містять договори факторингу, реєстри боржників та документи про сплату фінансування за вказаними реєстрами щодо заборгованості саме ОСОБА_1 , суд вважає доведеним перехід права вимоги за Договором щодо відповідача від первісного кредитора до позивача.
2.5. В аспекті заявленої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за плату за обслуговування кредиту в розмірі 67 172,95 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша).
Пункт 1.5 Договору передбачає, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, за які встановлена плата відповідно до пункту 5 додатку № 1 «Інші послуги банку». Додаток № 1 визначає плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50 % щомісячно від початкової суми кредиту.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі - Закон № 1734) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.
Тож наведені приписи Закону № 1734 не позбавляють кредитодавця права встановлювати у кредитних договорах комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними; договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року (справа № 204/224/21) сформульовано висновок, відповідно до якого якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734.
Водночас кредитний договір не містить конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які банк фактично надає відповідачу за таку щомісячну плату. Зі змісту договору та графіка платежів неможливо встановити, які саме самостійні послуги, окрім дій кредитодавця з адміністрування кредиту та інформування позичальника, охоплює плата за обслуговування кредитної заборгованості.
Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 31 серпня 2022 року (справі № 202/5330/19), за яким якщо у договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які фактично надаються позичальнику та за які встановлено щомісячну комісію, така комісія не підлягає стягненню.
Доводи позивача про те, що плата за обслуговування кредиту передбачена Договором, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, не спростовують зазначеного висновку. Сам факт включення такої плати до договору і графіка платежів не доводить правомірність її стягнення, якщо кредитодавець не конкретизував і не довів перелік окремих додаткових чи супутніх послуг, за які споживач повинен сплачувати щомісячну плату.
З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 67 172,95 грн заборгованості за комісіями, які фактично є платою за обслуговування кредитної заборгованості, задоволенню не підлягає.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
3.1. З огляду на вищенаведене, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є загалом підставовими та підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи наведене вище, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість на загальну суму 127 225,28 грн, з яких: 74 875,01 грн - сума заборгованості за кредитом; 52 350,27 грн - сума заборгованості за процентами.
3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволений частково, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 3145 від 25 вересня 2025 року (а.с. 47), з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 585,37 грн (127 225,28 * 2 422,40 : 194 398,23).
3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.
Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» долучено договір про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02 серпня 2024 року, укладений між товариством та ФОП ОСОБА_2 ; акт приймання-передачі наданих послуг № 56 від 03 березня 2025 року до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року на суму 100 000 грн; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 2066 від 03 березня 2025 року на суму 100 000 грн; витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 56 від 03 березня 2025 року до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року (а.с. 19, 39-40, 43-44).
Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню такі витрати у сумі 6 544,60 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог
Керуючись статтями 2, 4, 12 - 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 247, 258 - 268, 273 - 274,
280 - 289, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.
2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором кредиту та страхування № Z06.00211.005638793 від 28 серпня 2019 року в розмірі 127 225 (сто двадцять сім тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 28 копійок, з яких: 74 875,01 гривень - сума заборгованості за кредитом; 52 350,27 гривень - сума заборгованості за процентами.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судовий збір у розмірі 1 585 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 37 копійок.
5. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 6 544 (шість тисяч п`ятсот сорок чотири) гривні 60 копійок.
6. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.
7. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
8. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
9. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
10. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
11. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
12. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
13. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
14. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 серпня 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», код ЄДРПОУ: 41915308, адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя Т. І. Якімець