ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
25.09.2026 Справа № 910/6101/26
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/6101/26.
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
про стягнення 17 205, 63 грн
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 9 205, 06 грн страхового відшкодування виплаченого власнику пошкодженого транспортного засобу «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП 30.11.2023, а також 2 078, 18 грн інфляційних втрат, 553, 00 грн 3% річних та 5 369, 39 грн пені.
26.05.2026 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 26.05.2026 для усунення недоліків позовної заяви шляхом:
01.06.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло дві заяви на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2026.
04.06.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/6101/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
12.06.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
30.11.2023 по вулиці Шевченківська, 41 у місті Кропивницький сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyndai» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу «Hyndai» д.н.з. НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) та Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» (позивач) діяв договір добровільного страхування наземного транспорту №AZEP-216619758 від 04.09.2023, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику зазначеному транспортному засобу.
Крім того, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом ЕР212828520 страховиком згідно якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (відповідач).
Згідно повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») від 30.11.2023, громадянин ОСОБА_1 - водій транспортного засобу «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 є винуватцем у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 30.11.2023.
Страхувальник за Договором добровільного страхування наземного транспорту №AZEP-216619758 від 04.09.2023 звернувся до позивача із заявою від 30.11.2023 про настання події та із заявою на виплату страхового відшкодування від 07.12.2023.
Згідно ремонтної калькуляції №24770_11 від 07.12.2023, складеної за допомогою комп`ютерної програми «Audatex» загальна вартість відновлювального ремонту «Hyndai» д.н.з. НОМЕР_1 склала - 9 205, 06 грн.
Відтак, 07.12.2023 позивачем складено страховий акт №24704/11/923, в якому позивач визнав дійсну вартість матеріального збитку у розмірі 9 205, 06 грн та постановив виплатити страхове відшкодування у розмірі 9 205, 06 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодуванню на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу у розмірі 9 205, 06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №380564 від 11.12.2023.
Позивач зазначає, що до нього у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за збитки.
Тому, оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача, позивач має право зворотної вимоги до відповідача в порядку суброгації у розмірі ліміту відповідальності за шкоду майну у відповідності до полісу ЕР212828520.
Відтак, позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування вих.№05364/0223 від 28.12.2023.
Однак позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату страхового відшкодування.
У зв`язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Hyndai» д.н.з. НОМЕР_1 суму страхового відшкодування в межах ліміту полісу ЕР21282852 у розмірі 9 205, 06 грн.
Оскільки відповідач вчасно не сплатив страхове відшкодування на рахунок позивача, це свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача, тому позивач, вважає належним та просить суд стягнути додатково з відповідача 5 369, 39 грн - пені, 553, 00 грн - 3% річних, 2 078, 18 грн - інфляційних втрат.
ІІ. Предмет позову.
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 9 205, 06 грн, а також 3% річних, пені та інфляційних втрат.
ІІІ. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) 30.11.2023 сталась ДТП за участю автомобіля «Hyndai» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1
(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу ««ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до складеного між учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») від 30.11.2023.
(3) Позивач здійснив страхову виплату у розмірі 9 205, 06 грн.
(4) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, а саме транспортного засобу «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (відповідач) згідно полісу ЕР212828520.
(5) Відповідач, як страховик винуватця ДТП зобов`язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого ним страхового відшкодування в повному обсязі в межах встановленого ліміту у розмірі 9 205, 06 грн.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач підтверджує, що отримав від позивача заяву про виплату страхового відшкодування вих.№05364/0223 від 28.12.2023 та здійснив виплату страхового відшкодування у заявлені позивачем сумі на підтвердження чого долучив копію платіжної інструкції №13775 від 04.03.2025, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Спір у даній справі виник внаслідок виплати позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №AZEP-216619758 від 04.09.2023 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу «Hyndai» д.н.з. НОМЕР_1 страхового відшкодування у розмірі 9 205, 06 грн та переходу до позивача в порядку суброгації вимоги такого страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 30.11.2023.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на одне ключове питання: чи є позовні вимоги обґрунтованими, а відтак, чи підлягають задоволенню?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1-2 стаття 1187 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 1, 3 частина 1 стаття 1188 Цивільного кодексу України).
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Отже, з 19 вересня 2011 року в Україні в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 №3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються з пунктом 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України №1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.
На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 «(надалі - Інструкція).
Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи «Електронний Європротокол».
Суд констатує, що згідно пункту 33.2. статті 33 Закону України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складення Європротоколу можливе при умовах, коли:
- відсутні травмовані (загиблі) люди,
- водії-учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності,
- наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників ДТП щодо її обставин,
- у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Також суд додатково зазначає, що аналогічні вищезазначені приписи кореспондуються з частиною 2 статті 31 Закону України №3720-ІХ, який набрав чинності з 01.01.2025.
Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротоколу»), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 30.11.2023 за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») від 30.11.2023, відповідно до якого водій транспортного засобу «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 громадянин ОСОБА_1 визнав вину у скоєному ДТП, а саме те, що допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Hyndai» д.н.з. НОМЕР_1 під час виїзду з місця стоянки у протилежному напрямку.
Вищезазначені обставини ДТП підтверджуються складеною учасниками ДТП схемою, яка міститься в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду («європротоколі») від 30.11.2023.
Наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відтак, повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») від 30.11.2023, підтверджує настання дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаних вище автомобілів, а також те, що винною особою у дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 .
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 Цивільного кодексу України).
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку (абзац 3 пункт 33.2. стаття 33 Закону України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Судом встановлено, що постановою правління НБ України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №108 від 30.05.2022 року, яка була чинна на момент виникнення у сторін спірних правовідносин (втратила чинність 01.01.2025) затверджено за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000 гривень на потерпілого.
Згідно ремонтній калькуляції №24770_11 від 07.12.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyndai» д.н.з. НОМЕР_1 склала 9 205, 06 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок власниці пошкодженого транспортного засобу ( ОСОБА_2 ) у розмірі 9 205, 06 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №380564 від 11.12.2023, яка знаходиться у матеріалах справи.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодуванню на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу у розмірі 9 205, 06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №380564 від 11.12.2023.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).
Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки (стаття 108 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі статті 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» (закон №85/96-ВР, який втратив чинність 01.01.2024) до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).
Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Hyndai» д.н.з. НОМЕР_1 .
Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
Позивач стверджує, що направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 9 205, 06 грн вих.№05364/0223 від 28.12.2023, але останній не надав відповіді позивача та/або не здійснив оплату.
Відповідач, в свою чергу, не заперечує, що отримав від позивача вищезазначену заяву про виплату страхового відшкодування та відповідач зазначає, що після отримання заяви здійснив оплату страхового відшкодування в повному розмірі.
На підтвердження власних тверджень відповідач долучив до відзиву на позовну заяву копію платіжної інструкції №13775 від 04.03.2025 з якої вбачається, що відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 9 205, 06 грн з призначенням платежу: «… регр. вимога 05364/0223, ОСОБА_1».
Тобто, в призначенні платежу відповідач послався на заяву позивача вих.№05364/0223 від 28.12.2023 та вказав прізвище особи винної у вчиненні ДТП 30.11.2023.
Заперечень або спростувань щодо вищезазначених обставин від позивача до суду не надходило.
Отже, на момент звернення позивача до суду у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем у розмірі 9 205, 06 грн, що свідчить про те, що права та інтереси позивача у справі на момент відкриття провадження у справі не були порушені в частині сплати страхового відшкодування.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, вищевказані обставини, , а саме відсутність порушених прав позивача щодо сплати відповідачем страхового відшкодування у розмірі 9 205, 06 грн на момент відкриття провадження у справі, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім того, оскільки відповідач сплатив суму страхового відшкодування у строк встановлений пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025), у відповідача відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання, а відтак вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на позивача.
Окрім цього, судом встановлено, що позивач за подання позовної заяви через систему «Електронний суд» сплатив судовий збір без застосування коефіцієнту пониження ставки судового збору (частина 3 стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), у зв`язку з чим надмірно сплатив 665, 60 грн, щодо яких позивач наділений правом звернутись до суду в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» з відповідним клопотанням про повернення вказаної суми судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 17 205, 63 грн - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко