Справа № 946/6217/25
Провадження № 2-а/946/15/26
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Баннікової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Клопот М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив скасувати постанову №267882 від 05.08.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.202 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що згідно з вищевказаною постановою 04.08.2025 о 20:20 годині на відстані близько 4800 метрів від прикордонного знаку 1372, 4900 м. до лінії державного кордону, ділянка відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було виявлено його, ОСОБА_1 , який, ніби-то, порушив прикордонний режим, а саме, перебував в межах прикордонної смуги без дозволу відповідного органу ДПСУ, чим порушив вимоги п. 7 Положення про прикордонний режим від 27.07.1998 року, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 202 КУпАП. Підставою для винесення вказаної постанови став протокол про адміністративне правопорушення № 382146 від 04.08.2025 інспектора прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 . Зазначив, що 04.08.2025 року він пересувався на попутному транспортному засобі MAN, НОМЕР_2 , з м. Одеса до м. Ізмаїл до своїх родичів. На в?їзді до м. Ізмаїл через блок мобільного посту сполученням АДРЕСА_1 , його було зупинено працівниками прикордонної служби. На вимогу працівник прикордонної служби він пред?явив документи, які посвідчують особу громадянина України, а саме паспорт громадянина України, студентський квиток, а також паспорт для виїзду за кордон. Працівниками прикордонної служби було викликано працівників поліції з невідомих йому причин. В подальшому, працівником прикордонної служби було повідомлено, що у нього відсутній дозвіл Прикордонної служби на перебування у прикордонній смузі та можливо він має намір незаконно перетнути державний кордон. Заперечуючи про вказане твердження він, ОСОБА_1 пояснив, що у нього в наявності усі необхідні документи, які посвідчують особу, у тому числі для виїзду за кордон. Також, йому не зрозумілі підозри працівників прикордонної служби щодо можливого перетину кордону, а також перебування без документів, оскільки він знаходився на в?їзді до м. Ізмаїла до державного кордону була значна відстань. З вказаною постановою він не погоджується та вважає, що остання підлягає скасуванню, оскільки він свідомо та належно виконав вимоги поліцейського, пред`явивши документи. Крім того, належних та допустимих доказів про скоєння адміністративного правопорушення, окрім протоколу та постанови немає.
Відповідно до відзиву Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, зазначили, що 04.08.2025 року о 20 год. 20 хв. в рамках проведення активної фази заходів з протидії спробам незаконному перетину державного кордону України та забезпечення безпеки на державного кордону, на північній околиці н.п. Ізмаїл, на напрямку ІЗМАЇЛ (Україна) - ПЛАУР (Румунія), на відстані близько 4900 м від п/зн № 1372 п/н «Група реагування», 4800 м від лінії державного кордону, за оперативною інформацією та спільно зі співробітниками оперативно-розшукового підрозділу (з м.д. н.п. Ізмаїл), було зупинено два вантажні т/з марки «МАН», д/н НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , під керуванням двох громадян України, які в причепах до даних т/з із приховуванням перевозили трьох громадян України, які перебували в прикордонній смузі без дозволів на перебування в прикордонній смузі та мали намір незаконно перетнути державний кордон з України в Румунію. Серед трьох осіб, яких з приховуванням перевозили в спеціально обладнаних конструктивних особливостях вантажних транспортних засобах, перебував Позивач та ще двоє не місцевих осіб (Хмельницької та Запорізької областей), які перебували в розшуку згідно по БД «Оберіг». Під час спілкування з виявленими особами було встановлено, що в даних осіб, в тому числі й Позивача не має дозволів на перебування в прикордонній смузі та вони за їх отриманням не зверталися. В подальшому також було встановлено, що дані особи мали намір незаконно перетнути державний кордон в Румунію. Враховуючи вищевикладене на підставі ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Позивача було запрошено до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) з метою складання адміністративних матеріалів, на що останній погодився та не заперечував. До Позивача було доведено вимоги п. 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 та ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України під особистий підпис. Після цього відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 202 КУпАП, а саме порушення прикордонного режиму. Позивач ОСОБА_1 факт відсутності в нього дозволу на перебування в прикордонній смузі не заперечував, але від надання будь-яких пояснень з даного питання відмовився. 05.08.2025 року за наявними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом лейтенанта ОСОБА_3 , сержанта ОСОБА_4 , пояснення Позивача, встановленням факту відсутності в Позивача дозволу на в?їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу, першим заступником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) майором ОСОБА_5 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 267882 та накладено мінімально передбачений даною статтею штраф в розмірі 1700 гривень. Додатково зазначив, що позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та доведення змісту постанови про накладення адміністративного стягнення жодних пояснень за фактом вчинення адміністративного правопорушення або доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, не надав.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.04.2026 року замінено первісного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 на належного відповідача - Військову частину НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що 02 березня 2025 року першим заступником начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) ОСОБА_6 прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення № 267882 відносно ОСОБА_1 , якою на підставі ч. 1 ст. 202 КУпАП застосовано до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
В оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення № 267882 від 05.08.2025 року відносно ОСОБА_1 зазначено, що 04.08.2025 о 20 год. 20 хв. на ділянці, на відстані близько 4 800 метрів від прикордонного знаку 1372, 4 900 метрів від лінії державного кордону, ділянка відповідальності впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б), прикордонним нарядом реагування за інформацією ПОВР, на напрямку Ізмаїл (Україна) - Плауру (Румунія), у вантажному автомобілі «MAN», днз НОМЕР_2 , було виявлено гр. України ОСОБА_1 , який порушив прикордонний режим, а саме перебував у межах прикордонної смуги без відповідного дозволу органу ДПСУ у визначеній зоні відповідальності, чим порушив вимоги п. Положення про прикордонний режим, затвердженого ПКМУ від 27.07.1998 №1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 cт. 202 КУпАП.
З рапорту старшого зміни прикордонних нарядів начальника відділення зв`язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ()тип Б) лейтенанта ОСОБА_7 від 04.08.2025 року вбачається, що 04.08.2025 року ним були перевірені матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина України ОСОБА_1 , якого було виявлено на відстані близько 4800 метрів від прикордонного знаку № 1372 та близько 4900 метрів від лінії державного кордону, ділянка відповідальності впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) в конструктивних особливостях вантажного автомобіля марки «MAN», державний номер НОМЕР_5 (порожнина автопричепу) та який знаходився в межах прикордонної смуги без відповідного дозволу органу охорони державного кордону у визначеній зоні відповідальності, чим своїми діями порушив прикордонний режим, а саме вимоги п.7 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ № 1147 «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 202 КУпАП.
05.08.2025 року постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП (здійснення спроби незаконного перетину Державного кордону України у складі групи осіб), постанова набрала законної чинності 18.08.2025 року. Крім, цього, як вбачається зі змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення - визнавав.
Проаналізувавши оскаржену постанову та матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Приписами ч.2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 р. за №661-ІV(надалі - Закон №661-ІV).
Так, відповідно до ст.1 Закону №661-ІV, на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Згідно зі ст. 2 Закону №661-ІV, основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Приписами пп. 5, 9, 11 ст. 19 Закону №661-ІV визначено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму.
У пп. 12-16 ст. 20 Закону №661-ІV передбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини; тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях.
Систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб встановлює Положення про прикордонний режим, затверджене Постановою КМУ від 27.07.1998р. №1147 (надалі - Положення №1147).
Так, у відповідності до Закону №661-ІV, Положення №1147, з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку КМУ встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
Відповідно до п. 5 Положення №1147, контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції.
Так, відповідно до пп. 2 п. 2 Положення №1147, контрольований прикордонний район, це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів.
Відповідно до п. 7 Положення №1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Особи, зазначені у п. 7 та 8 Положення №1147, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (п. 10 Положення).
З метою отримання дозволу на в`їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу особа має право звернутися до відповідного органу Державної прикордонної служби із зазначенням у зверненні інформації, визначеної в частині другій статті 24 Закону України «Про державний кордон України».
Аналіз наведених вище правових норм надає суду підстави для висновку, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи, пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону, такий дозвіл видається відповідним органом Державної прикордонної служби за зверненням осіб із зазначенням у зверненні інформації, визначеної в частині другій статті 24 Закону України «Про державний кордон України». Крім цього, період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 04.08.2025 о 20 год. 20 хв. на ділянці, на відстані близько 4 800 метрів від прикордонного знаку 1372, 4 900 метрів від лінії державного кордону, ділянка відповідальності впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б), був виявлений у вантажному автомобілі «MAN», днз НОМЕР_2 , та порушив прикордонний режим, а саме перебував у межах прикордонної смуги без відповідного дозволу органу ДПСУ у визначеній зоні відповідальності, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП.
Частина перша статті 202 КУпАП передбачає відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду.
Відповідно до ч. 1 ст. 222-1 КУпАП, органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З позовної заяви вбачається, що доводи позивача зводяться до того, що він вказане адміністративне правопорушення не вчиняв, оскільки на вимогу працівника прикордонної служби він пред`явив паспорт громадянина України, студентський квиток, а також паспорт для виїзду за кордон.
Суд звертає увагу, що позивач не заперечує факт свого перебування в межах прикордонної смуги, але зазначив, що до державного кордону була значна відстань.
Втім, в супереч вимоги п. 7 Положення № 1147, відповідного дозволу, наданого органом ДПСУ на право перебування в межах прикордонної смуги, позивач не надав.
Вказане свідчить, що позивач не дотримався вимог, визначених пунктом 7 Положення № 1147, у зв`язку з чим у його діях був наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП.
Отже, системний аналіз вищевказаних доказів по справі, приписи статей 254, 258, 268, 276, 283 КУпАП, дають підстави суду дійти висновку, що доводи адміністративного позову не спростовують обставин справи, викладених в оскаржуваній постанові, а сама оскаржувана постанова винесена із дотриманням вимог чинного законодавства, як щодо розгляду справи, так і щодо змісту, а особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, було роз`яснено її права, передбачені статтями 63 Конституції України і 268 КУпАП, а факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП є доведеним.
Враховуючи описане вище, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те посадовою особою, стягнення накладено в межах санкції ч. 1 ст. 202 КУпАП, що відповідає загальним правилам накладення стягнення за адміністративне правопорушення та є мінімальним покарання згідно з санкцією статті.
Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що представник відповідача при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим.
З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки судом встановлено, що оспорювана постанова відповідає вимогам законодавства, то суд не знаходить підстав для її скасування, та відповідно не вбачає підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.В.Баннікова