Справа № 462/8106/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.
провівши в приміщенні суду у м.Львові підготовче засідання у цивільній справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Львівська міська рада, про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення,
встановив:
Залізнична районна адміністрація ЛМР 23.10.2024 року звернулася в Залізничний районний суд м.Львова з позовом, в якому просить виселити ОСОБА_1 з жилого приміщення №94 у гуртожитку на вул.Широкій, 83А у м.Львові.
16.07.2026 року уповноважений представник позивача - Савка І.Б. подав суду заяву про відмову від позову і закриття провадження у справі. Крім цього, у поданій заяві просить повернути сплачений судовий збір.
В підготовче засідання 22.09.2026 року учасники справи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Вивчивши заяву про закриття провадження у справі та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Зі змісту ст. 2, 13 ЦПК України однією із основних засад цивільного судочинства є диспозитивність, що полягає, зокрема, в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частинами 1, 3 ст. 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова від позову не суперечить законові та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому клопотання позивача слід задовольнити і прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо повернення судових витрат, а саме сплаченого позивачем судового збору, суд виходить з наступного.
Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи те, що провадження у справі закрито у зв?язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, відтак відсутні правові підстави для повернення Залізничній районній адміністрації ЛМР судового збору у розмірі 3028 грн.
Проте, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При поданні позову позивачем сплачено 3028 грн. судового збору (а.с.22), а тому на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України Залізничній районній адміністрації ЛМР слід повернути з державного бюджету 1514 грн. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову), задовольнивши клопотання частково.
Керуючись ст.2, 13, 200, 206, 255, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву представника позивача - задовольнити частково.
Прийняти відмову позивача Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від позову та закрити провадження у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Львівська міська рада, про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області повернути з державного бюджету Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04056084) 1514 грн. сплаченого згідно платіжної інструкції №308 від 03.10.2024 року судового збору.
В решті вимог заяви - відмовити.
Роз`яснити, що відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала в частині повернення судового збору оскарженню не підлягає, а в частині закриття провадження у справі - може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю. Колодяжний