Номер провадження 2-н/754/344/26
Справа № 754/17139/26
У Х В А Л А
Іменем України
24 вересня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , -
ВСТАНОВИВ :
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 .
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд вважає, що у видачі судового наказу слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
В порушення вказаної норми заявником у заяві не вказано її адресу та адресу боржника.
Відповідно до ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 1 ч.1 ст.165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно зі ст. ст. 125, 126, 135 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Беручи до уваги той факт, що заявником зазначено про те, що з боржником вона перебувла у цивільному шлюбі, то відомості про батька могли бути внесені на підставі ст.126 або 135 СК України.
Суд зауважує, що як належний доказ для стягнення з боржника аліментів в порядку наказного провадження, яке є безспірним, до заяви має бути надано документ, який підтверджує, що реєстрацію дитини проведено відповідно до вимог ст. 125 або 135 СК України. Тобто, звертаючись з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів в даній ситуації необхідно долучити Витяг з актового запису про народження дитини, оскільки необхідно надати належні та достатні докази, які б підтвердили факт визнання батьківства батьком дитини.
Проте, відповідних доказів, які б підтверджували батьківство боржника у відношенні до дитини, зокрема, повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини або ж копії актового запису про її народження, де вказана підстава внесення відповідного запису та містяться відомості про батька, заявником до матеріалів справи не долучено, що позбавляє суд можливості визначити його батьківство або його відсутність у відношенні до дитини.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно.
Обґрунтовуючи заяву, заявник посилається на те, що боржник ухиляється від покладеного на нього обов`язку по утриманню дитини, яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, заявник подала до суду лише копію свідоцтва про народження дитини. Жодних інших доказів до заяви не надано.
Таким чином, заявником у заяві про видачу судового наказу не зазначені та до заяви не додані докази на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, зокрема, щодо факту того, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні на момент звернення до суду станом на кінець вересня 2026 року, у той час як обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. Тобто, фактично заявником не доведено, що вона є особою, якій належить право вимоги.
Окремо суд звертає увагу і на те, що згідно ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За даними Реєстру територіальної громади м.Києва, ані стягувач, ані боржник по м.Києву не зареєстровані, що свідчить про недотримання правил підсудності при поданні даної заяви до Деснянського районного суду м.Києва.
Згідно п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність, яка проявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Отже, в цивільному судочинстві суд не може виходити за межі заявлених вимог та ухвалювати будь-які судові рішення на підставі припущень.
Таким чином, заява не відповідає вимогам ст.163 ЦПК України, заявником у заяві про видачу судового наказу не зазначені та до заяви не додані докази на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, а також заяву подано із недотриманням правил підсудності. З урахуванням наведеного, у видачі судового наказу належить відмовити, що не позбавляє заявника її права звернутися повторно з даною заявою після усунення вищевказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-167, 260 ЦПК України, суд,--
УХВАЛИВ :
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_4 - відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених в пунктах 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Згідно ст.161 ЦПК України, особа має право звернутись до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: