Справа № 467/732/26
Провадження № 2/467/576/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю секретаря Скорнякової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
28.05.2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ТОВ «Бізпозика») Кіріченко В.В. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 44280,00 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 18.08.2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) ТОВ «Бізпозика» щодо укладення кредитного договору на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3587 на номер телефону НОМЕР_1 , котрий останнім було введено/відправлено.
Таким чином 18.08.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Договір №547773-КС-002 про надання кредиту, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Однак, відповідач свої зобов`язання за договором №547773-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, здійснивши тільки часткову оплату за договором на загальну суму 6020,00 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору №547773-КС-002 виникла заборгованість станом на 05.05.2026 року у розмірі 44280,00 грн, що складається з:
- 15000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту;
- 21000,00 грн - суми прострочених платежів по процентах;
- 7500,00 грн - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України;
- 780,00 грн - суми прострочених платежів за комісією.
Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір 2662,40 грн.
Ухвалою судді від 29.05.2026 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. За клопотанням позивача витребувано у АТ «Приватбанк» інформацію щодо емітованої карти на ім`я ОСОБА_1 та виписку по його рахунку.
13.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Брадарською Н.В. направлено до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву. У відзиві вказано, що відповідач позовні вимоги визнає частково, виключно в частині заборгованості за тілом кредиту з урахуванням здійснених платежів, та категорично не погоджується з іншими вимогами. Відповідач не оспорює факт укладення Договору №547773-КС-002 від 18.08.2025 року та Додаткової угоди №1 від 29.08.2025 року з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи. Також Відповідач підтверджує факт отримання кредитних коштів (тіла кредиту) у загальному розмірі 15000,00 грн (10 000,00 грн за первісним договором та 5 000,00 грн за додатковою угодою). Відповідач повністю визнає свій обов`язок щодо повернення суми основного боргу (тіла кредиту) за вирахуванням сум, які вже були фактично сплачені ним на користь Позивача.
Разом з тим, Відповідач вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» в частині стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 21000,00 грн, нарахувань на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 7500,00 грн, а також залишку комісії за надання кредиту у розмірі 780,00 грн такими, що ґрунтуються на несправедливих умовах договору, прямо суперечать нормам чинного законодавства України, порушують права Відповідача як споживача фінансових послуг та не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Щодо заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ у розмірі 7 500,00 грн, дану вимогу вважає безпідставною та такою, що порушує норми чинного цивільного законодавства України, оскільки спірний Договір про надання кредиту №547773- КС-002 був укладений 18.08.2025 року, а Додаткова угода №1 - 29.08.2025 року. Правовідносини між сторонами виникли і розвивалися під час дії в Україні правового режиму воєнного стану. Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18, який містить пряму заборону на застосування певних видів відповідальності за порушення грошових зобов`язань за кредитними договорами.
Щодо заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 21000,00 грн, ця сума була нарахована на загальне тіло кредиту в розмірі 15000,00 грн. Таким чином, заявлена сума відсотків значно перевищує суму самого кредиту, що був виданий Позичальнику. Відповідач вважає вимогу щодо стягнення такої суми відсотків необґрунтованою, оскільки вона є наслідком застосування несправедливих умов договору споживчого кредитування, які порушують баланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. При вирішенні даного спору в цій частині просив суд врахувати релевантну правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23, яка розглядала подібні правовідносини у сфері мікрокредитування.
Щодо заборгованості по комісії у розмірі 780,00 грн, згідно з умовами Кредитного договору (п. 2.5) та Додаткової угоди №1 (п. 4), комісія за надання кредиту була встановлена у загальному розмірі 3 000,00 грн (2 000,00 грн за видачу первісних 10 000,00 грн та 1 000,00 грн за видачу додаткових 5 000,00 грн). Відповідачем вже було сплачено 2 220,00 грн в рахунок цієї комісії. Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» (зокрема, статей
1, 8), комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Закон надає право кредитодавцю встановлювати такі платежі, і сама по собі наявність комісії як складової вартості кредиту не є незаконною. Однак, законність існування інституту комісії не означає, що кредитодавець має необмежене право встановлювати її у будь-якому розмірі, ігноруючи принципи справедливості, добросовісності та розумності. Законність виду платежу не презюмує справедливість умов його встановлення у конкретному договорі споживчого кредитування. У даному випадку Відповідач заперечує проти стягнення залишку комісії з огляду на те, що умови Кредитного договору щодо встановлення комісії в такому непропорційно великому розмірі є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка визначає, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо, всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.
Посилаючись на викладене, представник відповідача просила позовні вимоги ТОВ «БІЗПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №547773-КС-002 від 18.08.2025 року задовольнити частково, стягнувши з відповідача лише суму фактично непогашеного основного боргу (тіла кредиту) з урахуванням здійснених ним платежів. Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 21000,00 грн відсотків за користування кредитом, 7500,00 грн нарахувань відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та 780,00 грн комісії за надання кредиту. Судові витрати у справі розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.
14.08.2026 року представником позивача направлено до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив та зазначено про відповідність нарахування складових заборгованості за кредитним договором №547773-КС-002 від 18.08.2025 року умовам зазначеного договору та вимогам законодавства. Позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та Правилами та погодився їх виконувати, що відповідає принципу свободи договору встановленому статтею 627 ЦК України. Чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення саме суми процентів за користування кредитом, які Позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про становлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.07.2013 дійшов висновку, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, та яка не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй Постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, у якій він зазначив наступне: «…якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення…». Особливість нарахування процентів за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту та встановлення у Кредитному договорі зниженої та стандартної процентних ставок (у випадку встановлення Кредитним договором декількох процентних ставок) жодним чином не означає, що встановлена у Кредитному договорі процента ставка (процентні ставки) є начебто неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів) чи відповідальністю за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми). Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за
невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Звертаємо особливу увагу суду на те, що у вищезазначеній нормі мова йде виключно про неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів) чи форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми). Тобто ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачено, що сума заборгованості Позичальника саме за процентами за користування кредитом не може вдвічі (або в іншому розмірі) перевищувати половину тіла кредиту або всю суму тіла кредиту. При цьому, у Кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені саме у Кредитному договорі, який Позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», та підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Всі платежі Відповідача за Кредитним договором були враховані та відображені у доданому до позовної заяви Розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сума заборгованості Відповідача за Кредитним договором розрахована з врахування всіх платежів Відповідача за Кредитним договором. Якщо сторона Відповідача вважає, що Позивач не врахував всі платежі Відповідача за Кредитним договором у доданому до позовної заяви Розрахунку заборгованості він не був позбавлений можливості, у відповідності до принципу змагальності сторін, надати суду належні та достатні докази здійснення тих платежів за Кредитним договором, які не були враховані у наданому Позивачем Розрахунку заборгованості. На підставі викладеного, представник позивача просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Бізнес Позика», позовні вимоги підтримав у повному обсязі. На підтримання своєї позиції представником позивача наведено низку рішень судів апеляційної інстанції у спорах за участю ТОВ «Бізпозика».
17.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Брадарською Н.В. направлено до суду через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив. У запереченні вказано, що відповідач не оспорює факт виникнення між сторонами правовідносин з надання споживчого кредиту та факт отримання суми кредиту (основного боргу) у розмірі 15000,00 грн з урахуванням додаткової угоди. Відповідач також підтверджує здійснення оплат на загальну суму 6 020,00 грн. Здійснення часткової сплати коштів за кредитним договором є підтвердженням наміру Відповідача виконати зобов`язання з повернення отриманих коштів. Разом з тим, здійснення таких платежів не позбавляє споживача фінансових послуг права оскаржувати правомірність нарахування інших складових заборгованості, передбачених договором. Визнання факту укладення договору не тотожне визнанню відповідності закону кожної окремої його умови.
У Відповіді на відзив Позивач обґрунтовує правомірність застосування процентної ставки у розмірі 365% річних (1% в день) та нарахування заборгованості за процентами у розмірі 21 000,00 грн, вказуючи, що ця ставка є платою за користування кредитом, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання. Сторона Відповідача не погоджується з такою позицією, оскільки вона ґрунтується на невідповідності між заявленою Позивачем правовою природою нарахувань та їх фактичною суттю, визначеною у тексті договору. 1. Правова природа застосованої процентної ставки Відповідно до умов Договору (п. 10.1, 10.2, 4.2.1), позичальнику нараховуються проценти за «Зниженою процентною ставкою» за умови дотримання графіка платежів. У разі несплати чергового платежу протягом 7 діб, починаючи з 8-го дня прострочення, кредитодавець скасовує дію зниженої ставки та починає застосовувати «Стандартну процентну ставку» у розмірі 1% в день (365% річних). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено
договором або законом. Такі проценти є платою за правомірне користування грошовими коштами. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Із системного аналізу умов Кредитного договору № 547773-КС-002 випливає, що підставою для збільшення розміру процентної ставки до рівня 365% річних є виключно факт настання прострочення (порушення грошового зобов`язання). За правовою природою грошова сума, нарахування якої ставиться в залежність від факту порушення зобов`язання, є мірою цивільно-правової відповідальності (неустойкою).
У Відзиві на позовну заяву сторона Відповідача наводила аргументи щодо неправомірності позовних вимог у частині стягнення 7500,00 грн на підставі ст. 625 ЦК України, посилаючись на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, водночас Позивач не навів правових аргументів на спростування вказаної позиції Відповідача та не висловив заперечень щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин.
Позивач обґрунтовує правомірність нарахування комісії посиланням на Закон України «Про споживче кредитування» та Правила розрахунку загальної вартості кредиту. Сторона Відповідача не заперечує право кредитодавця встановлювати плату за супутні послуги в межах законодавства. Водночас предметом заперечення є обґрунтованість та пропорційність розміру встановленої комісії в межах Договору № 547773-КС-002.
Рішення судів апеляційної інстанції, на які посилається Позивач, відображають результати розгляду конкретних справ, де судова практика може бути неоднаковою залежно від обсягу поданих доказів та процесуальної активності сторін, і не є джерелом формування обов`язкових правових позицій. У Відзиві на позовну заяву сторона Відповідача посилалася на правові позиції Верховного Суду, які є обов`язковими для врахування під час правозастосування. Зокрема, йдеться про Постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №679/1103/23, Постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №132/1006/19 та Постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. У цих рішеннях сформульовано висновки щодо необхідності застосування принципів справедливості, добросовісності та розумності при оцінці умов договорів про споживче кредитування, а також щодо можливості судового контролю за розміром відповідальності та компенсації з метою недопущення покладення на споживача надмірного тягаря. Наявність окремих рішень судів нижчих інстанцій не може нівелювати правові позиції, викладені Верховним Судом.
Щодо розрахунку заборгованості та розподілу платежів представник відповідача зазначила, що незгода відповідача з розрахунком позивача ґрунтується на оспорюванні правомірності нарахування окремих його складових і розрахунок позивача заперечується в цій частині у повному обсязі. Позивач самостійно здійснив розподіл сплачених відповідачем коштів, у той час як відповідач просить суд розглядати всі сплачені кошти (6020,00 грн) як такі, що підлягають зарахуванню в рахунок погашення суми основного боргу.
Позивач зазначає про можливість позасудового врегулювання спору за умови повного визнання Позичальником заборгованості. Враховуючи наявність обґрунтованого правового спору щодо розміру заборгованості, зокрема правомірності нарахування сум згідно зі ст. 625 ЦК України та застосування стандартної процентної ставки як санкції, врегулювання спору на умовах безумовного визнання всіх вимог Позивача не є прийнятним для Відповідача.
Посилаючись на викладене, представник відповідача просила позовні вимоги ТОВ «БІЗПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №547773-КС-002 від 18.08.2025 року задовольнити частково, стягнувши з відповідача лише суму фактично непогашеного основного боргу (тіла кредиту) з урахуванням здійснених ним платежів. Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 21000,00 грн відсотків за користування кредитом, 7500,00 грн нарахувань відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та 780,00 грн комісії за надання кредиту. Судові витрати у справі розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.
17.08.2026 року представником позивача направлено до суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, які зводяться до аргументів, наведених у відповіді на відзив.
18.08.2026 року представником відповідача направлено до суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, де адвокат звернула увагу суду на тотожність змісту додаткових пояснень представника позивача до відповіді на відзив від 14.08.2026 року. Наголошено на застосуванні імперативних норм під час воєнного стану (ст. 625 ЦК України), поставлено під сумнів правову природу стандартної процентної ставки як міри відповідальності за невиконання зобов`язань за договором та пропорційності таких нарахувань, наведено аргументи про несправедливість умов договору щодо встановлення комісії, та інші, які зводяться до викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив.
В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належно. 24.08.2026 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.
Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 18.08.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №547773-КС-002 (Споживчий кредит. Електронна форма).
Позивачем наведено візуальну послідовність дій клієнта щодо укладення електронного Договору про надання кредиту №547773-КС-002 від 18.08.2026 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com.
Істотні умови Договору:
Згідно п.2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика» (надалі - Правила).
Строк, на який надається кредит: 24 тижні (п.2.3 договору). Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована (п. 2.4 договору).
Комісія за видачу кредиту (надалі - комісія): 2000,00 грн нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (п. 2.5 договору).
Загальний розмір наданого кредиту: 10000,00 грн. Строк дії договору: до 02.02.2026 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 24732,10 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 6918,28% (п. 2.6 -2.9 договору).
Денна процентна ставка: 0,87%. Дата видачі кредиту 18.08.2025 року. Дата повернення кредиту 02.02.2026 року (п.2.12-2.14 договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору, позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого для користування Кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати Процентів за Зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії Договору за умови сплати Позичальником своєчасно і у повному обсязі Процентів, Комісії та частини суми наданого Кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до Договору. У разі несплати Позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування Процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення Строку кредитування за цим Договором.
Відповідно до п. 10.2. Договору, знижена процентна ставка за Кредитом становить в день 1%, фіксована.
Відповідно до п. 4.1 Договору, Кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору.
Крім цього, інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором.
29.08.2025 року сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору про надання кредиту №547773-КС-002 від 18.08.2026 року, за умовами якої кредит збільшується на 5000,00 грн. Після збільшення суми кредиту загальний розмір отриманого позичальником кредиту складатиме 15000,00 грн.
Згідно п. 4 додаткової угоди комісія за надання додаткової суми кредиту 1000,00 грн.
Кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення додаткової угоди: 158 календарних днів. Денна процентна ставка: 0,90% (п. 5 додаткової угоди).
ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн 18.08.2025 року та 5000,00 грн 29.08.2025 року, шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , зазначену останнім при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті (анкета клієнта).
Так, на підтвердження виконання свого обов`язку з надання кредитних коштів у розпорядження клієнта позивачем надані підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів надавача платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», змістом яких підтверджено переказ грошових коштів ОСОБА_1 на платіжну карту № НОМЕР_2 , емітовану АТ «Приватбанк», переказів 18.08.2025 року на суму 10000,00 грн та 29.08.2025 року на суму 5000,00 грн, згідно кредитного договору №547773-КС-002 від 18.08.2026 року від платника ТОВ «Бізнес Позика».
Крім того, за повідомленням АТ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260702/1100-БТ від 02.07.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (номер платіжного засобу узгоджується з маскою картки, вказаною у реквізитах спірного Договору). Випискою по зазначеному рахунку підтверджено зарахування переказів 18.08.2025 року на суму 10000,00 грн та 29.08.2025 року на суму 5000,00 грн.
Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів суд вважає доведеним та зазначений факт відповідачем визнається.
Укладаючи кредитний договір відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Бізпозика» надав всю необхідну інформацію для формування належної пропозиції щодо надання йому кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізпозика» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору. При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні кредитного договору, відповідачем використано фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується наданою позивачем до суду анкетою клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com) та візуальною формою послідовності дій клієнта. На вказаний номер телефону було відправлено одноразовий ідентифікатор, яким підписано кредитний договір.
18.08.2025 року, до укладення кредитного договору клієнт ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов у особистий кабінет, таким чином ТОВ «Бізпозика» здійснено його верифікацію. Після зазначених дій ОСОБА_1 ознайомився з Паспортом споживчого кредиту та підписав його одноразовим ідентифікатором «UA-2957», що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта.
Аналогічна послідовність дій застосована сторонами під час укладення додаткової угоди до кредитного договору 29.08.2025 року.
Вказані обставини підтверджують укладення сторонами електронного кредитного договору.
Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріалами справи підтверджено і визнано відповідачем, що кредитний договір №547773-КС-002 від 18.08.2026 року та додаткова угода до нього укладені шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» шляхом використання одноразового пароля, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».
У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови (суму кредиту, строк кредиту, термін дії договору, процентну ставку, розмір комісії).
Отже, відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт кредитора, де самостійно обрав бажані умови кредитування. Ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №547773-КС-002 від 18.08.2026 року станом на 07.05.2026 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 44280,00 грн, та складається з:
- 15000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту;
- 21000,00 грн - суми прострочених платежів по процентах;
- 7500,00 грн - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України;
- 780,00 грн - суми прострочених платежів за комісією.
Щодо стягнення заборгованості по процентам у розмірі 21000,00 грн суд зазначає наступне.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до умов кредитного договору, як знижена процентна ставка, так і стандартна встановлені у розмірі 1% на день. Відповідач був ознайомлений з розміром процентної ставки та погодився з нею.
За такого сторони у справі досягли домовленості щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів як плати за користування отриманими позичальником кредитними коштами.
Діючими нормами цивільного законодавства не передбачена можливість суду у разі вирішення спору про стягнення заборгованості за кредитним договором зменшувати розмір визначених сторонами кредитного договору процентів річних, який сплачується позичальником за користування кредитними коштами в період строку кредитування.
Доводи відповідача про те, що проценти за користування кредитом не підлягають стягненню через несправедливість умов договору суд відхиляє.
Так, відповідач в обґрунтування своєї позиції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 та на висновки постанови Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23, однак зазначені в них правові висновки не є застосовними до вирішення спору у цій справі.
Висновки постанови Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23 зроблено за інших фактичних обставин, а саме за наявності сплати позичальником істотної суми заборгованості в розмірі 33488,00 грн за погодженої суми кредиту в розмірі 20000,00 грн, у той час як у цій справі позичальник сплатив заборгованість у розмірі 6020,00 грн за погодженої суми кредиту 15000,00 грн. Крім того, за обставин справи №679/1103/23 між сторонами в договорі кредиту було погоджено «знижену» процентну ставку в розмірі 2% на день у разі користування коштами до 21 дня, а також «стандартну» процентну ставку в розмірі 3% на день у разі користування коштами понад 21 день, що значно перевищує розмір процентної ставки (1% як знижена так і стандартна) за обставин цієї справи
У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, про те, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Тобто наведена позиція Верховного Суду викладена щодо процентів річних, нарахованих як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, а тому не є застосовною до вирішення спору у справі, яка розглядається, про стягнення процентів за користування кредитом.
Більш того, правова позиція в пункті 8.38 згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду є неактуальною, внаслідок конкретизації, відповідно до пункту 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі №903/602/24, в частині твердження: «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».
У пункті 5 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» зазначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Однак у даному випадку спірним є нарахування відсотків за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, що помилково не врахував представник відповідача.
Також слід урахувати, що відповідно до розрахунку денної процентної ставки, наведеного у п. 2.12 кредитного договору, її первісний розмір становив 0,87 процентів і збільшився до 0,90 процентів у зв`язку із укладенням сторонами додаткової угоди. Зазначене відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1%. При цьому слід зауважити, що денна процентна ставка розраховується за умови належного виконання сторонами кредитного договору своїх зобов`язань.
Позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.
Таким чином, за обставин даної справи не можна вести мову про укладення кредитного договору на вкрай невигідних для відповідача умовах.
Оскільки відповідач не дотримувався графіку погашення заборгованості, вказане призвело до збільшення суми нарахованих процентів відносно орієнтовної суми, що зазначена у графіку погашення заборгованості.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах дії договору, а саме з 18.08.2025 року по 02.02.2026 року. Загальна сума нарахованих відсотків 21000,00 грн після закінчення строку дії договору (02.02.2026 року) не змінювалася.
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що позичальник не виконав у повному обсязі визначені кредитним договором обов`язки по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів в межах строку користування кредитом, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 21000,00 грн.
Доводи щодо неправомірності нарахування комісії також є необґрунтованими, виходячи з наступного.
10.06.2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України не заборонено як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Обгрунтовуючи свої заперечення проти позову у цій частині відповідач, діючи через свого представника, вказував, що встановлення комісії в розмірі 20% від тіла кредиту за супутню послугу, яка є невід`ємним і базовим елементом самого процесу надання кредиту, свідчить про використання позивачем свого сильнішого економічного становища для отримання додаткового, непропорційного прибутку, а нав`язування споживачеві обов`язку сплатити таку суму лише за факт перерахування коштів, поряд із встановленням процентної ставки у розмірі 365% річних за користування цими ж коштами, створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. При цьому представником відповідача запропоновано застосовувати логіку Постанови Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23 щодо неприпустимості стягнення непропорційно великої суми компенсації/відсотків.
Суд не погоджується з аргументами представника відповідача щодо застосування логіки Постанови Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23 у цій справі з огляду на суттєві відмінності обставин справи №679/1103/23 та обставин справи, що розглядається, а також враховуючи, що у справі №679/1103/23 суд надавав оцінку розміру відсотків за кредитом, тоді як наразі йдеться про розмір комісії, що має іншу правову природу.
Крім того, відсутні підстави вважати розмір комісії непропорційно великим. Так, і відсотки за користування кредитом і комісія, як складові загальних витрат за споживчим кредитом враховані у розрахунку денної процентної ставки за спірним кредитним договором, та її розмір не перевищує встановленого законом граничного розміру. При цьому збільшення витрат споживача, як уже наголошувалось вище, обумовлене, насамперед, неналажним виконанням відповідачем умов кредитного договору, та недотриманням графіку погашення заборгованості.
Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 780,00 грн є законною та підлягає задоволенню.
Водночас, суд погоджується з доводами відповідача про те, що при розрахунку заборгованості позивачем не враховано положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 15 березня 2022 року
№2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов, визначених п.7.5. кредитного договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, комісії, або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 7000000% річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України.
Таким чином, враховуючи правову природу нарахованих процентів, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 7500,00 грн заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за договором №547773-КС-002 від 18.08.2025 року у загальному розмірі 36780,00 грн, що складається з:
- 15000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту;
- 21000,00 грн - суми прострочених платежів по процентах;
- 780,00 грн - суми прострочених платежів за комісією.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2211,39 грн (83,06%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України суд,
у х в а л и в :
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26 оф. 411; код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №547773-КС-002 про надання кредиту від 18.08.2025 року у розмірі 36780 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26 оф. 411; код ЄДРПОУ 41084239) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) гривень 39 копійок.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О.Догарєва