Справа № 522/20923/23
Провадження № 2/522/2467/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.
за участі секретаря судового засідання - Гільтай А. В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Саінчук А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман Інни Миколаївни, ОСОБА_1 про визнання незаконним відкриття спадкової справи та зобов`язання закрити спадкову справу, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман Інни Миколаївни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання незаконним відкриття спадкової справи та зобов`язання закрити спадкову справу.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . Оскільки на момент його смерті вона проживала разом з ним, що підтверджується довідкою ОСББ «Махачкалинська-5» № 21 від 10.08.2023, то у відповідності до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вона вважається такою, що прийняла спадщину після його смерті.
При ознайомленні 03.10.2023 з матеріалами цивільної справи № 523/10539/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну права спільної сумісної власності на квартиру на право спільної часткової власності з визначенням часток співвласників, скасування рішення державного реєстратора, їй стало відомо, що відповідачем - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. відкрито спадкову справу за заявою ОСОБА_1 щодо спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вважає дії приватного нотаріуса Лічман І. М. неправомірними, оскільки спадкову справу відкрито за заявою онуки спадкодавця - ОСОБА_1 за умови смерті спадкодавиці першої черги - ОСОБА_4 (яка була донькою ОСОБА_5 та матір`ю ОСОБА_1 ) через 15 років після відкриття спадщини, що суперечить положенням ст. 1266 ЦК України, тоді як позивач, як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_3 є такою, що прийняла спадщину та є власником спадщини з моменту її відкриття.
Посилаючись на наведене позивач просить: визнати незаконним відкриття приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. 04 серпня 2023 року спадкової справи за заявою ОСОБА_1 щодо спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. закрити спадкову справу, що відкрита 04 серпня 2023 року за заявою ОСОБА_1 щодо спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відзиві на позовну заяву приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. посилалася на безпідставність позовних вимог, вважала подання указаної позовної заяви зловживанням процесуальними правами.
Зазначила, що 04.08.2023 до неї із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася ОСОБА_1 . У заяві вона зазначила, що ОСОБА_3 є її дідом, який проживав у м. Одесі, а також, що інших спадкоємців та пережившого з подружжя немає. До заяви були додані документи, з яких встановлено, що ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_4 і дідом ОСОБА_1 .
За даними Спадкового реєстру нею перевірено наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту після смерті ОСОБА_3 та перевіркою встановлено відсутність спадкової справи, спадкового договору, заповіту, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №73467300 від 04.08.2023 про відсутність заведених спадкових справ та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №73467343 від 04.08.2023 про відсутність заповітів/спадкових договорів.
Таким чином, нею було встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги спадкодавця ОСОБА_3 . На день смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 була малолітньою, від прийняття спадщини, належній ОСОБА_1 , її батьки не відмовлялися.
Отже, обставини встановлення відсутності спадкової справи, спадкового договору, заповіту, відомостей про інших спадкоємців, з урахуванням твердження ОСОБА_1 , а також підтвердження нею родинних зв`язків з ОСОБА_3 , встановлення факту прийняття спадщини у сукупності, зобов`язували її, як приватного нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства здійснити дії по заведенню спадкової справи після смерті ОСОБА_3 04.08.2023 нею була зареєстрована спадкова справа під номером 56/2023.
Разом з тим, ч. 1 ст. 1297 ЦК зобов`язує спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Однак такий обов`язок ОСОБА_2 не виконала і тому не була заведена спадкова справа після смерті її батька, що стало однією з підстав заведення спадкової справи за заявою ОСОБА_1 .
Посилання в позовній заяві на відсутність у ОСОБА_1 права на спадкування за правом представлення і на відповідну судову практику вважає помилковим і таким, що не враховує іншу підставу спадкування за законом.
Щодо порушення права власності ОСОБА_2 на спадкове майно зазначає, що у позовній заяві відсутні обставини такого порушення. Саме по собі заведення спадкової справи не перешкоджає спадкоємцям володіти, користуватися або розпоряджатися спадковим майном. Лише видача ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно буде свідчити про оформлення спадщини. Якщо ж нотаріусом або судом буде встановлено, шо ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги, і що вона в установленому законом порядку і строк прийняла спадщину, то ці обставини будуть підставами для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, спадкова справа може бути закінчена (закрита) у разі винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, наприклад у видачі свідоцтва про право на спадщину.
У письмових поясненнях третя особа ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Саінчук А. О., проти позову заперечувала, посилалася на наявність правових підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Зазначила, що 11.07.1997 ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , яка діяла від імені неповнолітніх доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , придбали квартиру АДРЕСА_1 . Указана квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Між співвласниками не укладався договір про визначення або зміну часток у спільній сумісній власності на квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 .
24.12.2019 Приморською державною нотаріальною конторою м. Одеси відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_6 . Постановою від 29.11.2023 нотаріуса за повторною заявою ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Встановлено, що відповідно до довідки ОСББ «Махачкалинська-3» разом зі спадкодавцем на день її смерті була зареєстрована її дочка - ОСОБА_4 , яка відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Також установлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений з порушенням чинного на той час законодавства, а також квартира придбана у спільну сумісну власність без визначення часток співвласників. На даний час на розгляді у суді перебувають ще три судові справи за позовами ОСОБА_1 щодо визнання договору купівлі-продажу майна дійсним; зміни права спільної сумісної власності на право спільної часткової власності на квартиру з визначенням часток співвласників, скасування рішення державного реєстратора; та визнання права власності в порядку спадкування за законом. 07.03.2023 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. заведено спадкову справу щодо майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_1 вважає довідку ОСББ «Махачкалинська-5» № 21 від 10.08.2023 недопустимим, недостовірним та неналежним доказом, оскільки надати відомості про осіб, які зареєстровані за місцем проживання на момент смерті спадкодавця може лише Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, тоді як ОСББ «Махачкалинська-5» не суб`єктом надання адміністративної послуги у розумінні закону. Крім того ОСББ «Махачкалинська-5» було зареєстровано 20.07.2016, відтак не могло надавати відомості станом на 20.10.2006.
Звертала увагу суду, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги лише однією довідкою №21 від 10.08.2023, при цьому позивачем обрано неефективний спосіб захисту, спір між позивачем та нотаріусом відсутні, а позивач намагається встановити факти, які матимуть преюдиційний характер та незаконно зменшити частку спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2024 року за клопотанням позивача ОСОБА_2 залучено до участі у справі № 522/20923/23 як співвідповідача - ОСОБА_1 , виключивши її як третю особу зі складу учасників справи.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 від 17.03.2025 та 06.08.2025 про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Позивач та її представник - адвокат Пудлінська Л. І. у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Відповідач приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Саінчук А. О. посилалася на безпідставність позову, зауважувала, що позивач не пред`явила вимог саме до ОСОБА_1 , а вимоги нею пред`явлено до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріуса Лічман І. М. При цьому, на думку відповідача, відсутній спір. Водночас ОСОБА_1 не порушила жодних прав та законних інтересів ОСОБА_2 . Більше того, ОСОБА_2 не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька, що підтверджується матеріалами спадкової справи та не можуть бути спростовані позивачем. Між тим нотаріус зобов`язаний завести та зареєструвати спадкову справу в Спадкову реєстрі, а вичерпний перелік випадків, коли нотаріус повинен відмовити у заведенні спадкової справи, регламентований в пункті 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5. В цій справі відсутні випадки, за яких нотаріус повинна була відмовити в заведенні спадкової справи, а навпаки остання була зобов`язана завести спадкову справу після смерті ОСОБА_3 . Також зазначала, що чинним законодавством не передбачено можливості закрити спадкову справу. Позивач обрала неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Саінчук А. О., дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 08.10.2022 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_2 є донькою, а ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Матір ОСОБА_1 - ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06 листопада 2021 року Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
04.08.2023 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. заведена спадкова справа № 56/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Із копії зазначеної спадкової справи, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів, слідує, що 04.08.2023 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. надійшла заява від ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У заяві зазначено, що вона є внучкою ОСОБА_3 , інших спадкоємців та пережившого подружжя немає.
Відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 21.08.2023, станом на 20.10.2006 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованими значаться такі особи: ОСОБА_3 з 20.08.1997; ОСОБА_11 з 20.08.1997; ОСОБА_4 з 03.04.2000; ОСОБА_2 з 19.08.2002.
Звертаючись до суду, позивач вважає, що нотаріус не мала права заводити спадкову справу після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 , оскільки остання мала право на спадкування лише за правом представлення, однак таке право вона не набула, оскільки її матір померла після смерті ОСОБА_3 , що порушує права позивача, адже остання є спадкоємицею першої черги за законом та спадщина їй належить з моменту відкриття спадщини, оскільки вона була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою на час її відкриття.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону №3425-ХІІ вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (частина перша статті 3 Закону № 3425-ХІІ).
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (надалі - Порядок) спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, або будь-яким нотаріусом незалежно від місця відкриття спадщини у випадках, встановлених абзацами першим, третім, четвертим пункту 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, на підставі поданої (або такої, що надійшла засобами поштового зв`язку або технічними засобами електронних комунікацій) першою заяви (вимоги кредиторів), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового та/або спільного майна: про прийняття спадщини; про відмову від прийняття спадщини; про видачу свідоцтва про право на спадщину; спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); про видачу свідоцтва виконавцю заповіту; про згоду бути виконавцем заповіту; про відмову від заповідального відказу; другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя); про вжиття заходів до охорони спадкового майна; вимоги кредитора спадкодавця до спадкоємців.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.7 цього пункту (п. 2.2 п. 2 глави 10 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до п. 11.5 розділу ХІ Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5 (у відповідній редакції) справа вважається закінченою за датою видачі останнього свідоцтва про право на спадщину, якщо на підставі поданих заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину було видано відповідні свідоцтва всім спадкоємцям, які закликалися до спадкування, та на все майно, заявлене такими спадкоємцями. Усі інші заяви, що будуть подаватися після закінчення спадкової справи, вважаються такими, що подані додатково. Спадкова справа може бути закінчена за заявою спадкоємця про відмову отримувати свідоцтво на малоцінне майно (внесок в банку, пенсія, акції, транспортний засіб), про яке було заявлено, а також у разі винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Оформлення спадкової справи покладається на державного чи приватного нотаріуса, у провадженні (на виконанні) якого знаходиться справа.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із положень статті 48 ЦПК України слідує, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що суб`єктами цивільних відносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Ці особи вправі захистити свої порушені, невизнані чи оспорювані права, свободи та інтереси, пред`явивши відповідний позов до суду. Відповідачами за таким позовом є особи, які мають безпосередній зв`язок із спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушили, не визнали або оспорили його права, свободи чи інтереси, і тому притягуються до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі.
Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі №642/6181/16-ц).
Спір щодо нотаріальної дії треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням прав позивача іншою особою, на користь якої вчинена нотаріальна дія. Належним відповідачем у такій справі є особа, права якої оспорюються, тобто особа, на чию користь вчинена нотаріальна дія. Участь нотаріуса як відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Близьку за змістом правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 14 грудня 2022 року (справа №461/12525/15-ц) і від 1 квітня 2020 року (справа №520/13067/17).
Як слідує з матеріалів справи, позивач пред`явила позов до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М., яка ураховуючи вищенаведене, не є належним відповідачем, а тому у задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. слід відмовити з цих підстав.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка була залучена до участі як співвідповідач ухвалою суду від 19.11.2024, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20) і є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У позовній заяві позивач посилалася на те, що відкриттям спадщини за заявою ОСОБА_1 порушено її права як спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. від 02.06.2025 № 142/02-14 на адресу ОСОБА_2 повідомлено, що 04.08.2023 була заведена спадкова справа № 56/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Станом на 02.06.2025 є відомості про спадкоємця - дочку спадкодавця ОСОБА_2 . Також роз`яснено, що за оформленням спадкових прав ОСОБА_2 може звернутися в офіс приватного нотаріуса Лічман І. М.
Звертаючись з вимогами про визнання незаконним відкриття спадкової справи та зобов`язання закрити спадкову справу, на переконання суду, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, за умови порушення її прав.
Саме по собі відкриття спадкової справи нотаріусом - це офіційна нотаріальна дія, яка полягає у реєстрації та формуванні справи щодо майна померлої особи зокрема на підставі першої заяви від спадкоємця, і яка безпосередньо не породжує, не змінює і не припиняє цивільних прав на майно.
Відповідно до ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат» будь-яке втручання в діяльність нотаріуса забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
Водночас належними способами захисту, за умови порушення прав спадкоємця, є матеріально-правові способи захисту (наприклад про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права на спадкове майно та інші).
Крім того, чинним законодавством не передбачено можливості зобов`язання нотаріуса закрити спадкову справу та це не призведе до ефективного поновлення прав позивача, за умови їх порушення.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 2-13, 76-83, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман Інни Миколаївни, ОСОБА_1 про визнання незаконним відкриття спадкової справи та зобов`язання закрити спадкову справу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман Інна Миколаївна, м. Одеса, вул. Пироговська, 7/9;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 28.09.2026.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА