Рішення № 140097201 у справі № 331/4421/24 від 28.09.2026

Справа № 331/4421/24

Провадження № 2/331/153/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря Постарнак М.М.

учасники справи:

представники: позивачів - адвокат Баришніков А.Г.,

відповідачів - адвокат Греков Д.В., Гречковський Д.В., Борисов К.Б.,

розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в особі представника - адвоката Баришнікова Андрія Григоровича до Запорізького Національного університету про визнання незаконним та скасування наказу, встановлення факту та поновлення права на здобуття вищої освіти ІІІ освітньо- кваліфікаційного рівня,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

У липні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ( далі - позивачі) в особі представника - адвоката Баришнікова А.Г. звернулися до Жовтневого ( теперішній - Олександрівський) районного суду міста Запоріжжя ( далі - суд) з позовом до Запорізького Національного університету ( далі - ЗНУ, Університет) про визнання незаконним та скасування наказу, встановлення факту та поновлення права на здобуття вищої освіти ІІІ освітньо- кваліфікаційного рівня.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначали, що були зараховані до аспірантури ЗНУ на третій освітньо- науковий рівень для здобуття ступеня доктора філософії за відповідними освітньо- науковими програмами, навчалися за очною денною формою на умовах контракту та виконували індивідуальні плани підготовки здобувачів.

Наказом в.о. ректора ЗНУ від 07.06.2024 року №866-с « Про відрахування з аспірантури Запорізького національного університету» позивачів було відраховано з аспірантури у зв`язку з невиконанням індивідуальних планів.

Не погоджуючись із відрахуванням, позивачі посилалися на те, що належне виконання освітньо- наукових програм залежало не лише від них, а й від належної організації університетом освітнього та наукового процесу, забезпечення роботи наукових керівників, проведення атестацій та створення умов для виконання індивідуальних планів. За їх твердженням, невиконання Університетом відповідних організаційних обов`язків не могло бути покладене на аспірантів та використане як підстава для їх відрахування.

Позивачі також вказували , що при прийнятті рішення про відрахування не було належним чином враховано фактично виконану ними освітню та наукову роботу і результати підготовки, у зв`язку з чим висновок про невиконання індивідуальних планів вважали необґрунтованим. На їх переконання, невиконання окремих складових індивідуальних планів за обставин, коли належні умови для їх виконання університетом забезпечені не були, не могло бути достатньою та правомірною підставою для відрахування.

Крім того, позивачі посилалися на неоднакове ставлення Університету до здобувачів освіти , які, на їх думку, перебували у співставних умовах, оскільки окремим аспірантам було надано можливість продовжити навчання та завершити виконанн освітньо- наукової програми. Такі дії відповідача позивачі розцінюють як дискримінаційні за ознакою статі та освітніми ознаками і такі, що порушують їх право на освіту.

Окремою складовою порушення своїх прав позивачі вважали відсутність у Єдиній державній електронній базі з питань освіти належних відомостей про їх навчання як здобувачів третього освітньо-наукового рівня . Зазначали, що формування та внесення таких відомостей належить до повноважень закладу освіти, а тому наслідки невнесення університетом відповідної інформації не можуть покладатися на здобувачів. У зв`язку із цим вимогу про внесення відповідних відомостей до ЄДЕБО позивачі визначили як один із способів поновлення порушеного права.

З огляду на викладене, позивачі просили суд :

1. встановити факт навчання (здобуття вищої освіти) у 2023-2024 навчальному році в аспірантурі перший рік навчання, очна денна контрактна форма навчання, освітньо-науковий рівень (PhD, доктор філософії) з отриманням правового статусу «здобувач вищої освіти ІІІ освітнього рівня (PhD)» у закладі освіти Запорізькому Національному університеті за рахунок коштів юридичних чи фізичних осіб (на умовах контракту) за наступними галузями знань: код галузі 07 «Управління та адміністрування», шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 ; код галузі 05 «Соціальні та поведінкові науки», шифр спеціальності «051 Економіка» освітньо-наукова програма «Економіка» ОСОБА_4 , код галузі 14 «Електрична інженерія», шифр спеціальності «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», ОСОБА_6 . ОСОБА_11 ,код галузі 10 «Природничі науки», шифр спеціальності «101 Екологія», освітньо-наукова програма «Екологія», ОСОБА_10 , код галузі 19 «Архітектура та будівництво», шифр спеціальності «192 Будівництво та цивільна інженерія»), ОСОБА_5 ;

2. визнати факт дискримінації та усунути (подолати) дискримінацію соціально-культурного права на освіту (вищу освіту ІІІ освітнього рівня (PhD) у закладі освіти ЗНУ за ознакою чоловічої статі та освітніми ознаками у правовідносинах щодо здобуття вищої освіти на ІІІ освітньому рівні (аспірантура, PhD) як осіб, які мають рівне з іншими громадянами України чоловічої статі віком від 18 конституційне право на здобуття такої освіти наступних здобувачів освіти (аспірантів): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 шляхом:

- визнання незаконним та скасування наказу В.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с «Про відрахування з аспірантури Запорізького Національного університету» (в частині що стосується прав Позивачів по справі): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5

- поновлення у складі здобувачів вищої освіти Запорізького Національного університету третього освітньо-наукового рівня (PhD, доктор філософії, аспірант) в аспірантурі (включаючи допуск до освітнього процесу після завершення строку переривання навчання) на очну денну контрактну форму навчання: ОСОБА_1 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»), ОСОБА_2 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»), ОСОБА_3 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»), ОСОБА_12 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»), ОСОБА_7 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»), ОСОБА_8 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», ОСОБА_9 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», ОСОБА_4 , шифр спеціальності «051 Економіка» освітньо-наукова програма «Економіка», ОСОБА_6 , шифр спеціальності «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», ОСОБА_5 , код галузі 19 «Архітектура та будівництво», шифр спеціальності «192 Будівництво та цивільна інженерія», ОСОБА_11 ,код галузі 14 «Електрична інженерія», шифр спеціальності «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», ОСОБА_10 , код галузі 10 «Природничі науки», шифр спеціальності «101 Екологія», освітньо-наукова програма «Екологія», на другий курс для продовження здобуття ними вищої освіти (з відміткою «зараховано», «дата початку та закінчення навчання») у їх картках як здобувачів вищої освіти ІІІ освітнього рівня ЄДЕБО згідно висновків суду.

- зобов`язання Запорізький Національний університет, як уповноваженого суб`єкта та користувача внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості (в порядку верифікації даних з параметрами: освітній рівень -доктор філософії, форма навчання -денна, фінансування-контракт) про наступних здобувачів вищої освіти: ОСОБА_1 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент» дата початку та закінчення навчання з 02.10.2023 по 30.09.2027р. ; ОСОБА_2 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р. ; ОСОБА_3 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р.; ОСОБА_12 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р. ; ОСОБА_7 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 02.10.2023 по 30.09.2027 р. ; ОСОБА_8 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 02.10.2023 по 30.09.2027 р. ; ОСОБА_9 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р. ; ОСОБА_4 , шифр спеціальності «051 Економіка» освітньо-наукова програма «Економіка», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р. ; ОСОБА_6 , шифр спеціальності «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р.; ОСОБА_5 , код галузі 19 «Архітектура та будівництво», шифр спеціальності «192 Будівництво та цивільна інженерія», дата початку та закінчення навчання з 02.10.2023 по 30.09.2027 р. ; ОСОБА_11 ,код галузі 14 «Електрична інженерія», шифр спеціальності «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р. ; ОСОБА_10 , код галузі 10 «Природничі науки», шифр спеціальності «101 Екологія», освітньо-наукова програма «Екологія»,дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р.),як аспірантів Запорізького Національного університету 2023-2027 навчальних років, очна денна контрактна форма навчання, освітньо-науковий рівень (PhD, доктор філософії) з відміткою «зараховано», «дата початку та закінчення навчання» у їх картках як здобувачів вищої освіти ІІІ освітнього рівня ЄДЕБО, згідно висновків суду.

Як на правові підстави заявлених вимог позивачі посилаються на статті 9,19,24,53-54,131-2 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 1, ст.1 Протоколу № 2, ст.ст. 6,13,46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст.ст. 16,525-526,610 ЦК України.

У вересні 2024 року від представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог ( а.с.200-203,т.3).

В остаточній редакції позову позивачі просять суд :

1. встановити факт навчання (здобуття вищої освіти) у 2023-2024 навчальному році в аспірантурі перший рік навчання, очна денна контрактна форма навчання, освітньо-науковий рівень (PhD, доктор філософії) з отриманням правового статусу «здобувач вищої освіти ІІІ освітнього рівня (PhD)» у закладі освіти Запорізькому Національному університеті за рахунок коштів юридичних чи фізичних осіб (на умовах контракту) за наступними галузями знань: код галузі 07 «Управління та адміністрування», шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 ; код галузі 05 «Соціальні та поведінкові науки», шифр спеціальності «051 Економіка» освітньо-наукова програма «Економіка» ОСОБА_4 , код галузі 14 «Електрична інженерія», шифр спеціальності «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», ОСОБА_6 . ОСОБА_11 ,код галузі 10 «Природничі науки», шифр спеціальності «101 Екологія», освітньо-наукова програма «Екологія», ОСОБА_10 , код галузі 19 «Архітектура та будівництво», шифр спеціальності «192 Будівництво та цивільна інженерія»), ОСОБА_5 ;

2. визнати факт дискримінації та усунути (подолати) дискримінацію соціально-культурного права на освіту (вищу освіту ІІІ освітнього рівня (PhD) у закладі освіти ЗНУ за ознакою чоловічої статі та освітніми ознаками у правовідносинах щодо здобуття вищої освіти на ІІІ освітньому рівні (аспірантура, PhD) як осіб, які мають рівне з іншими громадянами України чоловічої статі віком від 18 конституційне право на здобуття такої освіти наступних здобувачів освіти (аспірантів): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 шляхом:

- визнання незаконним та скасування наказу В.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с «Про відрахування з аспірантури Запорізького Національного університету» (в частині що стосується прав Позивачів по справі): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 ;

- поновлення дії Договорів про підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі ЗНУ за рахунок коштів фізичної ( юридичної) особи, укладених між ЗНУ ( як Закладом) та Вступниками ( Замовниками) : ОСОБА_1 від 02.10.2023 за № 226/2023-а, ОСОБА_2 від 01.04. 2023 за № 128/2023-а, ОСОБА_3 від 01.04.2023 за № 95/2023-а, ОСОБА_6 від 01.04.2023 за № 101/2023-а, ОСОБА_5 від 02.10.2023 за № 246/2023-а, ОСОБА_4 від 01.04.2023 за № 156/2023-а, ОСОБА_8 від 02.02.2023 за № 158/2023-а, ОСОБА_9 від 02.02.2023 за № 158/2023-а, ОСОБА_8 від 02.04.2023 за № 261/2023-а, ОСОБА_7 від 02.10.2023 р. за № 360/2023-а, ОСОБА_12 від 01.04.2023 р. за № 150/2023-а, ОСОБА_10 від 03.02.2023 за № 157/2023-а, ОСОБА_11 від 24.04.2023 за № 164/2023-а, з набранням судовим рішенням законної сили, згідно висновків суду ;

- поновлення у складі здобувачів вищої освіти Запорізького Національного університету третього освітньо-наукового рівня (PhD, доктор філософії, аспірант) в аспірантурі (включаючи допуск до освітнього процесу після завершення строку переривання навчання) на очну денну контрактну форму навчання: ОСОБА_1 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»), ОСОБА_2 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»), ОСОБА_3 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»), ОСОБА_12 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»), ОСОБА_7 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент»), ОСОБА_8 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», ОСОБА_9 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», ОСОБА_4 , шифр спеціальності «051 Економіка» освітньо-наукова програма «Економіка», ОСОБА_6 , шифр спеціальності «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», ОСОБА_5 , код галузі 19 «Архітектура та будівництво», шифр спеціальності «192 Будівництво та цивільна інженерія», ОСОБА_11 ,код галузі 14 «Електрична інженерія», шифр спеціальності «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», ОСОБА_10 , код галузі 10 «Природничі науки», шифр спеціальності «101 Екологія», освітньо-наукова програма «Екологія», на другий курс для продовження здобуття ними вищої освіти (з відміткою «зараховано», «дата початку та закінчення навчання») у їх картках як здобувачів вищої освіти ІІІ освітнього рівня ЄДЕБО згідно висновків суду.

- зобов`язання Запорізький Національний університет, як уповноваженого суб`єкта та користувача внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості (в порядку верифікації даних з параметрами: освітній рівень -доктор філософії, форма навчання -денна, фінансування-контракт) про наступних здобувачів вищої освіти: ОСОБА_1 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент» дата початку та закінчення навчання з 02.10.2023 по 30.09.2027р. ; ОСОБА_2 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р. ; ОСОБА_3 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р.; ОСОБА_12 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р. ; ОСОБА_7 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 02.10.2023 по 30.09.2027 р. ; ОСОБА_8 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 02.10.2023 по 30.09.2027 р. ; ОСОБА_9 , шифр спеціальності «073 Менеджмент» освітньо-наукова програма «Менеджмент», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р. ; ОСОБА_4 , шифр спеціальності «051 Економіка» освітньо-наукова програма «Економіка», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р. ; ОСОБА_6 , шифр спеціальності «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р.; ОСОБА_5 , код галузі 19 «Архітектура та будівництво», шифр спеціальності «192 Будівництво та цивільна інженерія», дата початку та закінчення навчання з 02.10.2023 по 30.09.2027 р. ; ОСОБА_11 ,код галузі 14 «Електрична інженерія», шифр спеціальності «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р. ; ОСОБА_10 , код галузі 10 «Природничі науки», шифр спеціальності «101 Екологія», освітньо-наукова програма «Екологія»,дата початку та закінчення навчання з 01.04.2023 по 31.03.2027 р.),як аспірантів Запорізького Національного університету 2023-2027 навчальних років, очна денна контрактна форма навчання, освітньо-науковий рівень (PhD, доктор філософії) з відміткою «зараховано», «дата початку та закінчення навчання» у їх картках як здобувачів вищої освіти ІІІ освітнього рівня ЄДЕБО, згідно висновків суду.

22 серпня 2024 року від відповідача по справі до суду надійшов відзив на позов ( а.с. 122-130,т.2), із змісту якого вбачається, що ЗНУ проти позову заперечує у повному обсязі з таких підстав.

У відзиві відповідач не заперечував, що позивачі були зараховані до аспірантури ЗНУ для здобуття вищої освіти третьої освітньо - наукового рівня за відповідними освітньо- науковими програмами та що з ними укладено договори про підготовку здобувачів вищої освіти в аспірантурі за рахунок коштів фізичних осіб або юридичних осіб.

Разом із тим ЗНУ зазначив, що обов`язком аспірантів було виконання затверджених індивідуальних навчальних планів та освітньо- наукових програм. За результатами зимової заліково- екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у позивачів виникла академічна заборгованість, яка ними у встановлений строк ліквідована не була. У зв`язку з цим 06.06.2024 року було підготовлено службове подання проректора з наукової роботи про їх відрахування за невиконання індивідуального навчального плану, а наказом в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 866-с позивачів було відраховано з університету. Відповідач вважає, що таке рішення прийнято за наявності визначених законом, підзаконними нормативними актами, локальними актами Університету та укладеними із позивачами договорами підстав.

Заперечуючи проти доводів позивачів про неналежну організацію освітнього процесу, відповідач посилався на створення Університетом умов для навчання та виконання освітньо- наукових програм, зокрема шляхом забезпечення доступу до навчальних планів, графіків освітнього процесу, розкладів, системи Мооdle, організації комунікації з викладачами та коордионаторами PhD- програм. Вказував, що здобувачам було забезпечено можливість ліквідувати академічну заборгованість, у тому числі шляхом дистанційних консультацій викладачів та виконання завдань із використанням електронних засобів навчання, проте у визначений строк цією можливістю вони не скористалися. На підтвердження своєї позиції відповідач посилався. Зокрема, на відомості про користування аспірантами системою Мооdle.

Щодо посилань позивачів на належне виконання ними наукової роботи та позитивні результати наукової діяльності відповідач зазначив, що строки проведення атестації аспірантів передували завершенню зимової екзаменаційної сесії, у зв`язку з чим навчальні здобутки позивачів під час такої атестації не розглядалися, а висновки щодо виконання ними індивідуальних планів стосувалися наукової складової підготовки. На думку ЗНУ, належне виконання наукової складової саме по собі не компенсує невиконання освітньої складової та не усуває наслідків невиконання індивідуального навчального плану.

ЗНУ заперечував і проти тверджень позивачів про дискримінаційний характер їх відрахування, вказуючи, що вони не підтверджені доказами, а підставою для відрахування позивачів було невиконання ними індивідуальних навчальних планів, а не їх стать чи інша ознака.

Стосовно вимог, пов`язаних із внесенням відомостей до ЄДЕБО , відповідач посилався на те, що до ЄДЕБО вносяться відомості щодо осіб, які здобувають вищу освіту. Оскільки позивачів відраховано з університету 07.06.2024 року, ЗНУ вважав неможливим внесення до ЄДЕБО відомостей про їх навчання протягом усього заявленого ними періоду до 2027 року.

Відповідач також зазначив, що договори про підготовку позивачів в аспірантурі передбачали обов`язок здобувачів виконувати освітньо- наукову програму, індивідуальний навчальний план та науковий план роботи, а їх дія припиняється у разі відрахування здобувача освіти. У зв`язку із цим ЗНУ вважає відсутніми правові підстави як для скасування наказу № 866-с, так і для поновлення позивачів у складі здобувачів вищої освіти та зобов`язання університету внести до ЄДЕБО заявлені ними відомості.

Як на правові підстави своїх заперечень відповідач посилався на ст. 46 Закону України « Про вищу освіту», Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти ( наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 261, нормативні акти ЗНУ, які регулюють підготовку здобувачів третьої рівня вищої освіти та порядок проведення поточного і підсумкового контролю, а також положення укладених із позивачами договорів про підготовку здобувачів вищої освіти в аспірантурі.

У вересні 2024 року від представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.190-208,т.2), в якій наведені контраргументи проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов.

У вказаній заяві по суті справи представник позивачів зазначив, що оспорюваний наказ в.о. ректора ЗНУ від 07 серпня 2024 року № 868-с « Про відрахування з аспірантури» прийнято особою, належні повноваження якої на представництво та управління університетом, на думку позивачів, відповідачем не підтверджено. Посилався на ненадання відповідачем наказу МОН України про покладення на ОСОБА_13 виконання обов`язків ректора та відповідного контракту, у зв`язку з чим ставив під сумнів повноваження останнього як на видання наказу про відрахування аспірантів, так і на представництво університету в суді.

Позивачі вважають, що їх відрахування за невиконання індивідуальних навчальних планів та наявність академічної заборгованості не ґрунтувалося на чітких і передбачуваних правилах. Зазначали, що докальними актами ЗНУ належним чином не визначено порядок проведення поточного та підсумкового контролю саме для здобувачів третього освітньо- наукового рівня , форми такого контролю, порядок фіксації його результатів та строки ліквідації академічної заборгованості. У зв`язку із цим посилалися на порушення принципу правової визначеності.

Окремо було зазначено, що службове подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року, покладене в основу наказу про відрахування аспірантів, не містило переліку аспірантів, яких пропонувалося відрахувати, у тому числі відповідного списку в додатку, та, на думку позивачів, не підтверджувало наявності передбачених нормативними актами підстав для їх відрахування. Також заперечували можливість застосування до аспірантів положень локальних актів університету, які регулюють контроль результатів навчання здобувачів першого та другого рівнів вищої освіти.

На підтвердження непослідовності дій університету позивачі посилалися на те, що частину з них у лютому та березні 2024 року, тобто до видання наказу про відрахування, було переведено на наступний рік навчання. Крім того, вони брали участь у весняній атестації аспірантів, за результатами якої, як стверджують позивачі, успішно пройшли атестацію. За таких обставин подальше відрахування з посиланням на результати зимової заліково- екзаменаційної сесії позивачі вважають суперечливим та необґрунтованим.

Позивачі також стверджували про неналежне документування результатів навчання та академічної заборгованості, відсутність своєчасного інформування про її наявність і строки ліквідації, а також невнесення відомостей про їх навчання до ЄДЕБО. На їх думку, це позбавляло їх можливості своєчасно усунути відповідну заборгованість.

Позивачі також посилалися на дискримінаційний характер дій відповідача, посилаючись, зокрема, на відмінність підходу до аспірантів, зарахованих у 2023 році, порівняно з іншими здобувачами, а також на обставини проведення атестації та подальшого відрахування. Вказували на порушення принципів правової визначеності, передбачуваності та належного урядування, посилаючись на положення Конституції України, ЦК України, Закону України « Про вищу освіту» та практику ЄСПЛ.

З огляду на викладене, позивачі просили відхилити доводи відповідача, врахувати наведені у відповіді на відзив аргументи та докази і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

У липні 2024 року позивачі в особі представника - адвоката Баришнікова А.Г. звернулися до суду із заявою про забезпечення позову ( а.с. 18-27, т.2).

19.09.2024 року від представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. до суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору ( а.с.181-184,т.2)

30.09.2024 року від представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. до суду надійшло клопотання про долучення до справи правового висновку Верховного Суду , викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 161/4684/15-ц ( провадження № 61-4617св18) ( а.с.169-170,171-176,т.2).

01.10.2024 року від відповідача до суду надійшла заява про виклик свідків ( а.с.3-4,т.4)

10.10.2024 року від представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. до суду надійшла заява про усунення недоліків заяви про збільшення позовних вимог ( а.с.204-206, т.3).

28.10.2024 року від відповідача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів ( а..с.10,т.4)

07.11.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення щодо долучення до справи в якості доказу Положення про порядок оформлення та видачі академічних довідок здобувачам вищої освіти ступеня доктора філософії в Інституті психології ім. Г.С. Костюка НАПН України ( а.с.68-69 т.4).

06.02.2025 року, 10.03.2025 року від представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. до суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи ( а.с.129-130, 143-144, т.4).

16.01.2025 року, 02.06.2025 року, 11.09.2025 року від представника відповідача - Гречковського Д. до суду надходили заяви про ознайомлення з матеріалами справи ( а.с.136, 175, 222-223, т.4).

20.02.2025 року, 29.07.2025 року від представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. до суду надходили заяви про ознайомлення з матеріалами справи ( а.с.141,220-221,т.4).

15.01.2025 року від представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. до суду надійшло клопотання ( уточнене) про витребування доказів ( а.с.152-156,т.4).

30.01.2025 року від представника відповідача - Борисова К. до суду надійшли письмові пояснення щодо клопотання сторони позивачів про витребування доказів ( а.с.158-159,т.4)

17.07.2025 року від представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. до суду надійшли пояснення по суті позовних вимог ( а.с.186-199,т.4).

20.10.2025 року від позивача ОСОБА_12 до суду надійшла заява про залишення його позовних вимог до ЗНУ без розгляду ( а.с. 230,т.4).

18.11.2025 року від представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. до суду надійшло клопотання про долучення до справи додаткових доказів ( а.с.18-21, т.5).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року справу прийнято до провадження ; відкрито провадження ; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження ( а.с.248-251,т.1).

Ухвалою суду від 25 липня 2024 року у задоволенні заяви позивачів в особі представника - адвоката Баришнікова А.Г. про забезпечення позову - відмовлено ( а.с.95-101,т.2).

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання сторони позивача про звільнення від сплати судового збору, відмовлено ; заяву про збільшення позовних вимог від 19.09.2024 року залишено без руху, з наданням стороні позивача строку для усунення недоліків заяви про збільшення позовних вимог ; підготовче судове засідання відкладено ; продовжено строк проведення підготовчого провадження до 06.11.2024 року ( а.с. 189-194,т.3).

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року прийнято до розгляду заяву позивачів про збільшення позовних вимог ( а.с.222-225, т.3).

Ухвалою суду від 12 листопада 2024 року заяву представника позивачів - адвоката Баришнікова А.Г. про письмове опитування учасника справи як свідка в порядку статті 93 ЦПК України залишено без розгляду та повернуто заявникові; заперечення проти заяви про письмове опитування учасника справи як свідка в порядку статті 93 ЦПК України, та клопотання про визнання підстав для відмови у проведенні письмового опитування повернуто заявникам ; підготовче провадження по справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті ( а.с.113-119,т.4).

Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року заяву позивача ОСОБА_12 задоволено; позовні вимоги ОСОБА_12 до ЗНУ в рамках цієї справи залишено без розгляду ( а.с.239-240,т.4).

Ухвалою суду від 31 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_12 про повернення йому сплаченого судового збору відмовлено ( а.с.242-243,т.4).

В суді представник позивачів позовні вимоги своїх довірителів підтримав, просить їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представники відповідача в суді проти позову заперечують у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом ; зміст спірних правовідносин; оцінка Суду.

В суді встановлено, що згідно наказів в.о. ректора Запорізького національного університету М.Фролова « Про зарахування до аспірантури та докторантури за рахунок коштів юридичних чи фізичних осіб», за результатами конкурсних вступних іспитів ( на умовах контракту) на очну ( денну) форму навчання було зараховано :

ОСОБА_1 - наказ № 1529-с від 29 вересня 2023 року ; спеціальність : 073 Менеджмент ; термін навчання - чотири роки з 02 жовтня 2023 року по 30 вересня 2027 року ( а.с.52,т.1) ;

ОСОБА_2 - наказ № 449-с від 31 березня 2023 року ; спеціальність : 073 Менеджмент ; термін навчання - чотири роки з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2027 року ( а.с.61,т.1) ;

ОСОБА_3 - наказ № 449-с від 31 березня 2023 року ; спеціальність : 073 Менеджмент ; термін навчання - чотири роки з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2027 року ( а.с.72,т.1) ;

ОСОБА_4 -- наказ № 449-с від 31 березня 2023 року ; спеціальність : 051 Економіка ; термін навчання - чотири роки з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2027 року ( а.с.83,т.1) ;

ОСОБА_5 - наказ № 1529-с від 29 вересня 2023 року ; спеціальність : 192 Будівництво та цивільна інженерія; термін навчання - чотири роки з 02 жовтня 2023 року по 30 вересня 2027 року ( а.с.141 зв., т.2);

ОСОБА_6 - наказ № 449-с від 31 березня 2023 року ; спеціальність : 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка ; термін навчання - чотири роки з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2027 року ( а.с.99,т.1);

ОСОБА_7 - наказ № 1529-с від 29 вересня 2023 року ; спеціальність 073 Менеджмент: ; термін навчання - чотири роки з 02 жовтня 2023 року по 30 вересня 2027 року ( а.с.121,т.1);

ОСОБА_8 - наказ № 1529-с від 29 вересня 2023 року ; спеціальність : 073 Менеджмент ; термін навчання - чотири роки з 02 жовтня 2023 року по 30 вересня 2027 року ( а.с.143,т.2);

ОСОБА_9 - наказ № 175-с від 03 лютого 2023 року ; спеціальність : 073 Менеджмент ; термін навчання чотири роки з 03 лютого 2023 року по 02 лютого 2027 року ( а.с.143 зв., т.2);

ОСОБА_10 - наказ № 175-с від 03 лютого 2023 року; спеціальність : 101 Екологія ; термін навчання - чотири роки з 03 лютого 2023 року по 02 лютого 2027 року ( а.с.144,т.2) ;

ОСОБА_11 - наказ №449-с від 31 березня 2023 року ; спеціальність : 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка ; термін навчання - чотири роки з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2027 року ( а.с.157,т.1).

Згідно наказу в.о. ректора Запорізького національного університету М.Фролова « Про відрахування з аспірантури» № 868-с від 07 червня 2024 року з аспірантури ЗНУ за невиконання індивідуального навчального плану здобувача третьої рівня вищої освіти ступеня доктора філософії, який має академічну заборгованість за результатами зимової заліково- екзаменаційної сесії 2023/204 навчального року та не ліквідації її в установлені терміни було відраховано 07 червня 2024 року :

ОСОБА_1 , аспіранта 1 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність 073 Менеджмент) ( а.с.59,т.1);

ОСОБА_2 , аспіранта 2 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність 073 Менеджмент) ( а.с.71,т.1);

ОСОБА_3 , аспіранта 2 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність 073 Менеджмент) ( а.с.82,т.1);

ОСОБА_4 , аспіранта 2 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність : 051 Економіка) ( а.с.92,т.1);

ОСОБА_5 , аспіранта 1 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність : 192 Будівництво та цивільна інженерія) ( а.с.98,т.1);

ОСОБА_6 , аспіранта 2 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність : 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка) ;

ОСОБА_7 , аспіранта 1 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність 073 Менеджмент) ( а.с.127,т.1);

ОСОБА_8 , аспіранта 1 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність 073 Менеджмент) ( а.с.137,т.1);

ОСОБА_8 , аспіранта 1 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність 073 Менеджмент);

ОСОБА_10 , аспіранта 1 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність : 101 Екологія);

ОСОБА_11 , аспіранта 2 року очної денної контрактної форми навчання (спеціальність : 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка) ( а.с.166,т.1).

Щодо позовної вимоги про встановлення факту навчання.

Відповідно до статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, визначений законом або договором, а у випадках, установлених законом, - в інший спосіб, що встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного чи ос пореного права , свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17( провадження № 14-144цс18) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого застосування конкретного способу захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Цей підхід є усталеним у практиці Верховного Суду.

Ефективний спосіб захисту має забезпечувати поновлення порушеного права або інтересу та відповідати принципу процесуальної економії, тобто не створювати для особи необхідності повторного звернення до суду для досягнення належного захисту. На цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, зокрема, у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц ( провадження № 124-67цс20).

Звертаючись до суду, позивачі, в тому числі просять встановити факт їх навчання ( здобуття вищої освіти) у 2023-2024 навчальному році в аспірантурі на першому році навчання за очною денною контрактною формою навчання , на третьому освітньо - науковому рівні ( PhD, доктор філософії), з отриманням правового статусу здобувачів вищої освіти третього освітнього рівня у Запорізькому національному університеті.

В обґрунтування цієї вимоги позивачі посилалися на їх зарахування до аспірантури ЗНУ відповідними наказами, укладення договорів про підготовку здобувачів вищої освіти, фактичну участь в освітньому процесі, виконання індивідуальних навчальних плані, проходження атестації та переведення частини позивачів на наступний рік навчання. Також зазначали про невнесення університетом у встановлений строк відповідних відомостей до ЄДЕБО та пов`язували із цим необхідність судового встановлення факту їх навчання.

Разом із тим із матеріалів справи та позицій сторін убачається, що сам факт зарахування позивачів до аспірантури ЗНУ та виникнення між сторонами освітніх правовідносин відповідачем не заперечується. Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на невиконання позивачами індивідуальних навчальних планів, виникнення академічної заборгованості та її не ліквідацію як на підстави їх подальшого відрахування.

Отже, спір між сторонами виник не щодо факту зарахування позивачів до аспірантури чи існування освітніх правовідносин у відповідний період, а щодо правомірності їх припинення внаслідок видання наказу в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с « Про відрахування з аспірантури» та правових наслідків такого відрахування.

Обставини зарахування позивачів до аспірантури, їх навчання у 2023-2024 навчальному році, участі в освітньому процесі, виконання індивідуальних планів, проходження атестації, переведення окремих позивачів на наступний рік навчання, а також внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄДЕБО мають юридичне значення для вирішення спору та підлягають установленню й оцінці судом у сукупності з іншими доказами при перевірці правомірності їх відрахування.

Такі обставини є складовими предмета доказування у цій справі, а їх встановлення саме по собі не усуває правових наслідків відрахування позивачів, не поновлює їх у складі здобувачів вищої освіти та не створює обов`язку відповідача внести відповідні відомості до ЄДЕБО.

Суд також враховує, що заявлена вимога про встановлення факту навчання не є єдиною вимогою позивачів. Вони одночасно просять визнати незаконним та скасувати н6аказ про відрахування, поновити їх у складі здобувачів вищої освіти та зобов`язати університет вчинити дії щодо внесення відповідних відомостей до ЄДЕБО. Саме вирішення цих вимог, залежно від установлених судом обставин, безпосередньо вплине на спірні правовідносини.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що обставини, на встановленні яких наполягають позивачі, підлягають з`ясуванню та оцінці судом при вирішенні спору щодо правомірності припинення освітніх правовідносин і заявлених у зв`язку із цим вимог, проте не потребують окремого судового підтвердження шляхом задоволення самостійної позовної вимоги.

Тому взаємопов`язаність вимоги про встановлення факту навчання з іншими позовними вимогами не надає такому факту характеру самостійного способу захисту, оскільки саме по собі його встановлення не забезпечує поновлення права, яке позивачі вважають порушеним.

За таких обставин суд доходить висновку, що обраний позивачами у цій частині спосіб захисту не відповідає критерію ефективності, а тому позовна вимога про встановлення факту навчання задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання факту дискримінації.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними пер законом. Не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознакою статі або іншими ознаками.

Статтею 53 Конституції України кожному гарантовано право на освіту.

За змістом частини другої статті 4 Закону України « Про вищу освіту» усі особи, які здобувають вищу освіту у закладах вищої освіти, мають рівні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України « Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінацією є ситуація, за якої особа та/ або група осіб за певними ознаками зазнає обмеження у визнання, реалізації або користуванні правами і свободами, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними і необхідними.

Прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними ; непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами чи групами осіб, за відсутності передбаченого законом об`єктивного виправдання.

Отже, сама по собі відмінність у правовому становищі осіб або несприятливі для особи наслідки певного рішення не є достатніми для висновку про дискримінацію. Визначальним є встановлення зв`язку між менш сприятливим поводженням або несприятливими наслідками та певною ознакою особи, за якою вона стверджує про дискримінацію.

Відповідно до частини другої статті 81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. Лише у разі наведення позивачами фактичних даних, які дають підстави припускати, що дискримінація мала місце, обов`язок доказування її відсутності покладається на відповідача.

У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 202/5012/21 ( провадження 61-3914св24) Верховний Суд, застосовуючи наведене правило доказування та посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 800/191/17, зазначав, що для з`ясування наявності дискримінації необхідно встановити порівнювані категорії осіб, наявність різниці у ставленні до них та, у разі встановлення такої різниці, з`ясувати наявність її об`єктивного й обґрунтованого виправдання. Верховний Суд також врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 804/ 2823/16, відповідно до якого факт дискримінації може бути встановлений, коли розрізнення у ставленні до особи пов`язане з притаманною їй певною персональною ознакою.

У постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 755/8130/23 Верховний Суд додатково наголосив, що для прямої дискримінації позивач має навести фактичні дані, які дають підстави встановити, зокрема,що під час реалізації певного права він зазнав різниці у ставленні порівняно з іншими особами, які перебували у подібній ситуації, така різниця пов`язана з певною захищеною ознакою позивача та спричинила для нього негативні наслідки.

Звертаючись із цією вимогою, позивачі посилаються на дискримінацію за ознакою чоловічої статі та « освітніми ознаками».

Як прояв дискримінації вони зазначають їх відрахування з аспірантури наказом в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с, невнесення відомостей до ЄДЕБО та пов`язану із цим неможливість отримання відповідної довідки, що на їх думку, спричинило несприятливі наслідки у сфері військового обліку та мобілізації.

Щодо посилання на дискримінацію за ознакою статі.

Належність позивачів до чоловічої статі не є спірною. Разом із тим сама ця обставина у сукупності з настанням для них несприятливих наслідків не дає підстави для обґрунтованого припущення, що менш сприятливе поводження відповідача було пов`язане саме зі статтю позивачів.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 07 червня 2024 року № 868-с відраховано з аспірантури не лише позивачів, а й інших здобувачів освіти. При цьому стать здобувача не зазначена в наказі як критерій прийняття рішення про відрахування, а наведені відповідачем підстави такого рішення стосуються виконання індивідуальних навчальних планів та наявності академічної заборгованості.

Позивачі не навели конкретних фактичних даних про здобувачів жіночої статі, які перебували у релевантно подібному становищі щодо форми, року та умов навчання, виконання індивідуального навчального плану, проходження відповідних форм контролю та наявності академічної заборгованості, однак за спів ставних обставин зазнали більш сприятливого поводження з боку відповідача.

Відсутні також фактичні дані, які б давали достатні підстави пов`язати прийняття відповідачем рішення про відрахування саме з чоловічою статтю позивачів.

За таких обставин позивачами не наведено тієї сукупності фактичних даних, яка відповідно до частини другої статті 81 ЦПК України створювала б обґрунтоване припущення про менш сприятливе поводження з ними саме за ознакою статі та зумовлювала б перехід до відповідача обов`язку доведення відсутності дискримінації.

Щодо посилання на дискримінацію за « освітніми ознаками».

Формулюючи позовну вимогу, позивачі також послалися на дискримінацію за « освітніми ознаками».

Проте, ані у позовній заяві, ані в інших заявах по суті справи позивачі не конкретизували , яку саме притаманну їм дійсну або припущену ознаку вони визначають як « освітню», за якою, на їх думку, відбулося розрізнення у ставленні до них порівняно з іншими особами, не визначили відповідної порівнюваної групи та не навели фактичних даних про відмінність у поводженні з такими особами. Самі по собі статус здобувача третього освітньо- наукового рівня, освітньо- наукова програма, рік навчання,стан виконання індивідуального навчального плану чи інші характеристики освітнього процесу визначають зміст відповідних освітніх правовідносин, однак без встановлення певної ознаки та зв`язку несприятливого поводження з нею не є достатніми для висновку про дискримінацію у розумінні Закону України « Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року.

Отже, посилання на « освітні ознаки» не підкріплене фактичними даними, які дозволяли б встановити відповідну ознаку та причинний зв`язок між такою ознакою і стверджуваним менш сприятливим поводженням.

Щодо можливості непрямої дискримінації.

Судом також не встановлено підстав для висновку про непряму дискримінацію.

Підстави відрахування, зазначені у спірному наказі, а також правила ведення ЄДЕБО є формально нейтральними щодо статі. Водночас позивачами не наведено статистичних чи інших фактичних даних, які давали б підстави припускати, що застосування таких формально нейтральних правил, критеріїв чи практики фактично поставило саме осіб чоловічої статі або іншу групу осіб, об`єднану певною захищеною ознакою, у менш сприятливе становище порівняно з іншими особами.

За відсутності таких фактичних даних сама по собі несприятливість для позивачів наслідків застосування відповідних правил не свідчить про непряму дискримінацію.

Щодо посилань на наслідки у сфері військового обліку та мобілізації.

Посилання позивачів на неможливість отримання після відрахування довідки відповідної форми та не пов`язані із цим наслідки у сфері військового обліку саме по собі не підтверджує дискримінаційного характеру поведінки університету.

Правове становище особи у сфері військового обов`язку та мобілізації визначається законодавством держави, а не встановлюється закладом вищої освіти. Тому для кваліфікації поведінки відповідача як дискримінаційної необхідно встановити не лише несприятливість наслідку для позивачів, а й те, що відповідна дія чи рішення університету становили різне поводження, пов`язане з певною захищеною ознакою.

Таких фактичних даних позивачем не наведено.

Таким чином, позивачі не навели фактичних даних, достатніх для висновку про те, що у спірних правовідносинах вони зазнали менш сприятливого поводження порівняно з особами, які перебували у релевантно подібному становищі, та що таке поводження було пов`язане з їх чоловічою статтю або іншою конкретно визначеною ознакою. За таких обставин передбачені частиною другою статті 81 ЦПК України підстави для покладення на відповідача обов`язку доведення відсутності дискримінації не виникли.

Отже, суд не встановив передбачених законом підстав для висновку про наявність у спірних правовідносинах дискримінації позивачів за ознакою чоловічої статі або « освітніми ознаками», у зв`язку із чим позовна вимога в частині визнання факту дискримінації задоволенню не підлягає.

Щодо визнання наказу про відрахування позивачів з ЗНУ незаконним та його скасування.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з пунктами 4,5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог,, тобто спосіб захисту, який позивач просить застосувати, а також виклад обставин, якими ці вимоги обґрунтовуються.

За змістом прохальної частини позовної заяви вимогу про визнання незаконним та скасування наказу від 07 червня 2024 року № 868-с позивачі виклали як один із способів усунення дискримінації, на наявність якої вони посилаються. Водночас сама вимога про визнання незаконним та скасування наказу за своїм змістом є окремою матеріально- правовою вимогою, спрямованою безпосередньо на усунення правових наслідків індивідуального акта університету, яким припинено освітні правовідносини з позивачами.

Формальне розміщення цієї вимоги у структурі позовної заяви як підпункту вимоги про усунення дискримінації не змінює її правової природи та не означає, що перевірка законності наказу може здійснюватися виключно в контексті наявності або відсутності дискримінації.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що у кожній справі суд, виходячи зі змісту обґрунтування позовних вимог та пояснень позивача, повинен встановити, якого саме правового результату прагне досягти особа, та надавати заявленим вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх виключно буквально (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц ( провадження № 14-10цс23).

При цьому від підстав позову, якими є фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, слід відрізняти їх правове обґрунтування - юридичну кваліфікацію таких обставин. Так, Велика Палата Верховного Суду у пункті 95 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373-16-ц ( провадження № 14-2цс21) зазначила, що від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову ( правове обґрунтування позову)- правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позові правовим обґрунтуванням не є підставою для відмови у позові, оскільки суд відповідно до принципу jura novit curia самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Самостійне застосування судом належним норм матеріального права не є заміною предмета позову чи обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-116гс9).

В позовній заяві позивачі не лише посилаються на дискримінаційний характер дій відповідача, а й наводять фактичні обставини, якими обґрунтовують безпосередньо незаконність їх відрахування : відсутність а їх думку, належно встановлених підстав для відрахування, недотримання порядку оцінювання результатів навчання та ліквідації академічної заборгованості, суперечність між результатами атестації, переведенням окремих аспірантів на наступний рік навчання та подальшим відрахуванням, неналежне документальне оформлення відповідних рішень та інші порушення нормативн6их актів, що регулюють підготовку здобувачів ступеня доктора філософії.

Отже, питання наявності дискримінації та питання законності наказу про відрахування є взаємопов`язаними , але не тотожними предметами правової оцінки. Відсутність підстав для висновку про дискримінаційний характер дій відповідача сама по собі не свідчить про законність оспорюваного наказу та не усуває необхідності перевірки судом цієї окремо заявленої матеріально- правової вимоги з огляду на фактичні обставини, якими позивачі обґрунтували його незаконність.

Тому суд надає наказу ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с самостійну правову оцінку з огляду на норми законодавства, які регулювали підстави та порядок відрахування здобувачів третього освітньо- наукового рівня станом на дату його прийняття.

Вирішуючи питання щодо правомірності наказу в.о. ректора Запорізького національного університету від 07 червня 2024 року № 868-с « Про відрахування з аспірантури», суд виходить із такого.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

За змістом статті 5 Закону України « Про вищу освіту» ступінь доктора філософії здобувається на третьому ( освітньо- науковому) рівні вищої освіти, а підготовка осіб для здобуття цього ступеня здійснюється, зокрема, в аспірантурі. Отже, аспіранти є здобувачами вищої освіти, на яких поширюються передбачені законом гарантії реалізації права на освіту.

Частиною першою статті 46 Закону України « Про вищу освіту» визначено підстави для відрахування здобувачів вищої освіти, се6ред яких передбачено невиконання навчального плану, порушення умов договору ( контракту), а також інші випадки, встановлені законом.

Спеціальним нормативним актом, який регулює підготовку здобувачів ступеня доктора філософії, є Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти ( наукових установах), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 261.

За змістом цього Порядку освітньо- наукова програма є основою для формування аспірантом індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи. Невиконання індивідуального навчального плану, зокрема порушення строків його виконання без поважних причин, порушення умов договору або академічної доброчесності може бути підставою для прийняття закладом освіти рішення про відрахування аспіранта.

На час видання оспорюваного наказу порядок реалізації цієї підстави був додатково врегульований Положенням про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року №134, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 квітня 2024 року за № 509/41854, яке набрало чинності 01 червня 2024 року ( далі - Положення).

Пунктом 2 розділу ІІ цього Положення передбачено, що перелік обставин, які вважаються невиконанням індивідуального навчального плану, визначається положенням про організацію освітнього процесу закладу вищої освіти із дотриманням сукупності встановлених Положенням вимог. Зокрема, факт невиконання індивідуального навчального плану встановлюється за результатами підсумкового контролю або атестації здобувачів.

У разі якщо невиконання індивідуального навчального плану полягає в отриманні незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю, відрахування здобувача допускається лише за умови, що відповідно до положення про організацію освітнього процесу закладу вищої освіти йому було надано можливість покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента незалежно від кількості отриманих незадовільних оцінок, однак здобувач у встановлений строк такою можливістю не скористався або за результатами повторного проходження підсумкового контролю отримав незадовільну оцінку.

Крім того, здобувачу має бути забезпечена можливість оскарження у встановленому закладом вищої освіти порядку рішення, дії або бездіяльності педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників чи посадових осіб закладу вищої освіти щодо організації та проведення підсумкового контролю.

Отже, на момент видання оспорюваного наказу нормативне регулювання пов`язувало можливість відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану не лише з фактом наявності академічної заборгованості, а й з дотриманням установленого порядку та наданням здобувачу передбачених нормативними актами можливостей покращити результат підсумкового контролю й оскаржити рішення, дії або бездіяльність щодо його організації та проведення.

Положення, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року № 134, набрало чинності 01 червня 2024 року, тоді як оспорюваний наказ № 868-с виданий 07 червня 2024 року. Отже, на час прийняття рішення про відрахування позивачів зазначене Положення вже було чинним та підлягало застосуванню Університетом.

Та обставина, що наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року № 134 керівникам закладів вищої освіти було надано тримісячний строк з дня набрання ним чинності для приведення власних нормативних докумен6тів у відповідність до цього наказу, не змінює визначеної самим наказом дати набрання чинності Положенням та не відтерміновує застосування встановлених ним вимог до рішень про відрахування, прийнятих після 01 червня 2024 року.

Відтак внутрішні нормативні акти Запорізького національного університету при вирішенні питання про відрахування позивачів підлягали застосуванню у тій частині, в якій вони узгоджувалися з нормативно - правовими актами вищої юридичної сили, чинними на момент прийняття оспорюваного рішення.

Пунктом 5.27 Положення про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі ( поза аспірантурою) Запорізького національного університету, затвердженого із змінами у 2024 році, передбачалась можливість повторного складання іспитів ( заліків) не більше двох разів з кожної навчальної дисципліни : перший раз - лектору- екзаменатору, другий - комісії, сформованій деканом факультету. Саме отримання оцінки «незадовільно» або « не зараховано» при складанні екзамену чи заліку комісії визначено як підставу для відрахування або оформлення повторного вивчення дисципліни ( а.с.9, т.3).

Разом із тим зазначені положення внутрішнього нормативного акту Університету мають оцінюватися та застосовуватися у взаємозв`язку з вимогами Положення, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року № 134, чинного на час видання наказу про відрахування. Саме по собі посилання на передбачену внутрішнім актом кількість повторних складань не замінює необхідності встановлення того, чи була конкретному здобувачу фактично надана передбачена чинним нормативним регулюванням можливість покращити результат підсумкового контролю та оскаржити відповідні рішення, дії або бездіяльність щодо його організації і проведення.

Таким чином, наявність академічної заборгованості після зимової сесії сама по собі ще не була достатньою для відрахування аспіранта. Для застосування такого наслідку Університет мав підтвердити щодо кожного конкретного здобувача не лише виникнення відповідної академічної заборгованості, а й дотримання процедури її ліквідації, передбаченої нормативними та локальними актами.

З огляду на це щодо кожного з позивачів підлягає встановленню : з якої саме навчальної дисципліни та за результатами якого контрольного заходу у кожного з позивачів виникла академічна заборгованість ; коли і в який спосіб позивача було повідомлено про її наявність та строки ліквідації ; чи була йому фактично надана можливість повторного складання ; чи проводилося перше повторне складання та повторне складання перед комісією, які результати цих контрольних закладів зафіксовані у відповідних відомостях; чи була забезпечена передбачена нормативними актами можливість оскарження результатів підсумкового контролю.

Ані наказ № 868-с від 07 червня 2024 року, ані службове подання від 06 червня 2024 року не містять зазначеної інформації, а лише констатують наявність академічної заборгованості та її не ліквідацію у встановлені строки.

Водночас сама по собі відсутність детального опису всіх зазначених обставин безпосередньо у тексті наказу чи службового подання не є достатньою підставою для висновку про незаконність відрахування, якщо відповідні обставини підтверджуються належними документами освітнього процесу, що існували на момент прийняття рішення. Тому правомірність наказу № 868-с підлягає оцінці судом на підставі всієї сукупності доказів щодо кожного з позивачів.

Отже службове подання від 06 червня 2024 року підлягає оцінці як документ, яким було ініційовано прийняття рішення про відрахування, проте саме по собі воно не підтверджує існування передумов припинення освітніх правовідносин.

Правомірність наказу № 868-с від 07 червня 2024 року залежить від того, чи підтверджені щодо кожного конкретного позивача передбачена законом підстава для відрахування, фактичні обставини, якими така підстава обґрунтовувалася, та дотримання процедури, встановленої нормативним регулюванням, чинним на момент прийняття оспорюваного рішення.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_1 .

Судом установлено, що ОСОБА_1 упродовж 2023 -2024 навчального року проходив підготовку в аспірантурі Запорізького національного університету та відповіднодо індивідуального навчального плану аспіранта мав виконувати освітню складову освітньо- наукової програми, яка передбачала, зокрема, проходження відповідних форм підсумкового контролю ( а.с.157, т.2)

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_1 виникла академічна заборгованість що підтверджується : Витягом із заліково - екзаменаційної відомості від 13.02.2024 з практичного курсу іноземної мови ( залік не зараховано- «0» балів)- а.с.185,т.2; Витягом із заліково- екзаменаційної відомості від 15.02.2024 з філософії наукової свідомості ( залік не зараховано- «0» балів)- а.с.185 зв.,т.2., та узгоджується зі змістом службового подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року ( а.с. 168,т.2).

У поданні запропоновано відрахувати з аспірантури ЗНУ за невиконання індивідуального навчального плану аспірантів здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії, які мають академічну заборгованість за результатами зимової заліково- екзаменаційної сесіі 2023/2024 навчального року, та не ліквідували її в установлені терміни.

Отже, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 відповідної частини освітньої складової індивідуального навчального плану та наявності у нього академічної заборгованості з указаних навчальних дисциплін.

Разом із тим установлення самого факту академічної заборгованості не є достатнім для вирішення питання про правомірність відрахування позивача. Виходячи з наведеного вище нормативного регулювання, суд має перевірити також дотримання Університетом установлених законодавством та його внутрішніми актами передумов застосування такого правового наслідку.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що в Університеті були створені електронні засоби організації освітнього процесу та комунікації зі здобувачами освіти, зокрема система Мооdle, Teleqram -канал аспірантів, можливість дистанційних консультацій із викладачами та доступ до інформації щодо організації навчального процесу.

Судом досліджено пояснювальну записку завідувача кафедри філософії ОСОБА_14 , відповідно до якої до початку навчальних занять аспірантів було поінформовано про організацію навчання , на офіційному сайті оприлюднено Teleqram, а інформацію про контакти викладача, місце та час проведення консультацій розміщено в системі Мооdle. Викладач також зазначив, що консультації проводилися щотижнево в очному форматі та дистанційно через Zoom, у тому числі напередодні заліку та його перескладання, однак ОСОБА_1 на консультації не з`являвся і з питань складання чи перескладання дисципліни до викладача не звертався ( а.с. 181 зв., т.2).

Аналогічні за змістом відомості містяться у пояснювальній записці викладача дисципліни « Практичний курс іноземної мови для викладача-дослідника» ОСОБА_15 , яка зазначила, що аспіранти, щодо яких порушувалось питання про відрахування, не відвідували заняття, не виконували завдання та не скористалися можливістю ліквідувати академічну заборгованість, а ОСОБА_1 із відповідного питання до викладача не звертався( а.с.182-183,т.2).

Суд ураховує наведені обставини та оцінює їх як такі, що свідчать про пасивну поведінку ОСОБА_1 щодо виконання ним освітньої складової індивідуального навчального плану та ліквідації академічної заборгованості. Матеріали справи не містять доказів того, що після отримання незадовільних результатів ОСОБА_1 звертався до викладачів, кафедри чи інших структурних підрозділів Університету з метою ліквідації академічної заборгованості, вимагав забезпечити йому повторне проходження підсумкового контролю, а в реалізації такої можливості йому було відмовлено, або оскаржував результати підсумкового контролю у встановленому порядку.

Водночас, сам по собі факт такої пасивної поведінки позивача не звільняв Університет від обов`язку при прийнятті 07 червня 2024 року рішення про його відрахування дотриматися вимог нормативно - правових актів, чинних на момент прийняття такого рішення.

Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року « 134, набрало чинності 01 червня 2024 року, тобто до видання оспорюваного наказу про відрахування - 07 червня 2024 року. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

При цьому суд враховує, що незадовільні результати ОСОБА_1 були отримані 13 та 15 лютого 2024 року, тобто до набрання чинності зазначеним Положенням. Тому саме виникнення академічної заборгованості та дії учасників освітнього процесу, вчинені до 01 червня 2024 року, підлягають оцінці відповідно до нормативного регулювання, чинного на час їх вчинення. Водночас рішення про відрахування ОСОБА_1 , прийняте 07 червня 2024 року, мало відповідати вимогам законодавства, чинного саме на момент його прийняття.

Внутрішнім Положенням ЗНУ про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії також передбачалася можливість повторного складання іспитів (заліків) : перший раз - лектору -екзаменатору, другий - комісії, сформованій у встановленому Університетом порядку.

Проте матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після отримання ОСОБА_1 незадовільних результатів з указаних дисциплін йому було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Надані відповідачем відомості про функціонування системи Мооdle, Teleqram -каналу аспірантів, можливість дистанційних консультацій із викладачами та доступ до інформації щодо організації навчального процесу підтверджують створення Університетом загальних організаційних умов для участі аспірантів в освітньому процесі. Однак такі обставини самі по собі не підтверджують надання саме ОСОБА_1 передбаченої нормативним регулюванням можливості покращити конкретні незадовільні результати підсумкового контролю з дисциплін, з яких виникла академічна заборгованість.

Зазначені пояснювальні записки викладачів підтверджують відсутність ініціативи ОСОБА_1 щодо ліквідації заборгованості, однак не містять відомостей про призначення йому конкретного повторного заходу, доведення до його відома строку та порядку його проходження або про результати повторного підсумкового контролю.

Установлену пасивність ОСОБА_1 щодо ліквідації заборгованості суд ураховує при оцінці всієї сукупності доказів, однак вона не може замінити доказів фактичного надання здобувачу передбаченої нормативним регулюванням можливості покращити результат підсумкового контролю.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем доведено наявність у ОСОБА_1 академічної заборгованості та невиконання ним відповідної частини індивідуального навчального плану, однак не доведено дотримання сукупності передумов, необхідних для застосування крайнього наслідку у вигляді відрахування, передбачених нормативним регулюванням, чинним на момент видання наказу від 07 червня 2024 року.

Відтак , наказ в.о. ректора Запорізького національного університету від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_1 не може бути визнаний таким, що прийнятий з дотриманням установленого законодавством порядку, а тому позовна вимога про визнання його незаконним та скасування у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_2 .

Судом установлено, що ОСОБА_2 упродовж 2023 -2024 навчального року проходив підготовку в аспірантурі ЗНУ та мав виконувати освітню складову Індивідуального навчального плану аспіранта (а.с.158,т.2), яка передбачала, зокрема, проходження відповідних форм підсумкового контролю.

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_2 виникла академічна заборгованість що підтверджується : Витягом із заліково - екзаменаційної відомості від 13.02.2024 з практичного курсу іноземної мови ( залік не зараховано- «0» балів)- а.с.184зв.,т.2; Витягом із заліково- екзаменаційної відомості від 15.02.2024 з філософії наукової свідомості ( залік не зараховано- «0» балів)- а.с.186,т.2., та узгоджується зі змістом службового подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року ( а.с. 168,т.2).

Отже, суд вважає доведеним факт виникнення у ОСОБА_2 академічної заборгованості з освітньої складової його індивідуального навчального плану.

Матеріали справи не містять доказів повторного успішного проходження ОСОБА_2 відповідного підсумкового контролю та ліквідації цієї академічної заборгованості до видання 07 червня 2024 року наказу № 868-с.

Так само не надано доказів того, що в установлений для ліквідації академічної заборгованості період ОСОБА_2 звертався до викладачів, кафедри, відділу аспірантури чи інших структурних підрозділів університету з приводу організації повторн6ого складання відповідних дисциплін, оскаржував результати підсумкового контролю або повідомляв університет про неможливість скористатися передбаченим порядком ліквідації академічної заборгованості.

Суд ураховує доводи позивачів щодо неналежного інформування аспірантів про порядок ліквідації академічної заборгованості. Водночас із наданої відповідачем інформації про користування системою Мооdle ЗНУ вбачається, що ОСОБА_2 здійснював вхід до цієї системи ( а.с.169 зв. т.2) Сам по собі такий запис не підтверджує доведення до його відома конкретної дати повторного складання іспиту, проте свідчить про наявність у нього доступу до електронного освітнього середовища університету. В сукупності з розміщенням університетом навчальних матеріалів та інформації щодо організації освітнього процесу, а також відсутності доказів звернень ОСОБА_2 про неможливість реалізувати право на ліквідацію академічної заборгованості, підстав вважати, що така можливість була позивачу фактично недоступною або університет перешкоджав її реалізації, суд не встановив.

Судом також враховано, що наказом ЗНУ від 29 березня 2024 року № 541-с ОСОБА_2 за результатами атестації аспірантів було переведено на другий рік навчання ( а.с. 85-86,т.3).

Зазначений наказ видано вже після проведення зимової заліково- екзаменаційної сесії 13-15 лютого 2024 року та після спливу встановленого локальними актами університету місячного строку для ліквідації академічної заборгованості.

Наведена обставина має істотне значення, оскільки згідно з пунктами 5.35-5.40 Положення про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ЗНУ індивідуальний навчальний план та індивідуальний план наукової роботи є обов`язковими до виконання та використовуються для оцінювання успішності навчання аспірантів : проміжна атестація проводиться щодо виконання обох цих планів, її результати фіксуються в атестаційному листі, а позитивне рішення за результатами річної атестації є підставою для видання наказу ректора про переведення аспіранта на наступний рік навчання.

Тому наказ від 29 березня 2024 року № 541-с сам по собі не свідчить автоматично про погашення кожної академічної заборгованості ОСОБА_2 , однак є офіційним рішенням самого відповідача, прийнятим після виникнення заборгованості, яким за результатами передбаченої локальними актами атестації позивача переведено на наступний рік навчання.

У зв`язку із цим саме відповідач мав надати суду переконливе пояснення та відповідні докази того, яким чином позитивний результат ОСОБА_2 та його переведення на другий рік навчання узгоджуються з подальшим твердженням про невиконання ним індивідуального навчального плану внаслідок тієї самої академічної заборгованості, що виникла до такого переведення.

Матеріали справи не містять доказів скасування або зміни наказу від 29 березня 2024 року № 541-с, визнання результатів атестації ОСОБА_2 помилковими, виникнення у нього після переведення на другий рік нової академічної заборгованості або проведення після такого переведення повторного підсумкового контролю, за результатами якого він одержав незадовільну оцінку.

Натомість службове подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року, яке стало підставою для видання оспорюваного наказу, ґрунтується саме на академічній заборгованості за результатами зимової сесії 2023/2024 навчального року, тобто на обставинах, які вже існували на час позитивної атестації та переведення ОСОБА_2 на другий рік навчання.

Крім того, на дату видання оспорюваного наказу набрало чинності Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року №134. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після виникнення академічної заборгованості ОСОБА_2 з указаних дисциплін було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд приймає до уваги пасивну поведінку ОСОБА_2 щодо ліквідації академічної заборгованості, проте відсутність ініціативи з боку здобувача не усуває необхідності доведення відповідачем передбачених нормативним регулюванням передумов для його відрахування та не усуває необхідності оцінки послідовності прийнятих самим Університетом індивідуальних рішень щодо цього здобувача.

За правилами статей 80,81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дозволяють установити відповідну обставину, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд доходить висновку, що хоча виникнення у ОСОБА_2 академічної заборгованості підтверджене матеріалами справи, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності станом на 07 червня 2024 року фактичних і правових підстав для його відрахування саме за невиконання індивідуального навчального плану, оскільки після виникнення цієї заборгованості самим університетом ОСОБА_2 було позитивно атестовано та переведено на наступний рік навчання, а докази виникнення після цього нових обставин, які б утворювали відповідну підставу для відрахування, суду не надано. Крім того, Університетом не доведено, що ОСОБА_2 було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

У зв`язку з наведеним, наказ в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_2 не може бути визнаний обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_3 .

Судом установлено, що ОСОБА_3 навчався в аспірантурі ЗНУ та був зобов`язаний виконувати затверджений індивідуальний навчальний план ( а.с. 159 , т.2).

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_3 виникла академічна заборгованість. Так, у витягу із залікової відомості від 13 лютого 2024 року з дисциплін « Практичний курс іноземної мови ( англ.) для викладача - дослідника» щодо нього зазначено 0 балів, «не зараховано», «F ; аналогічний результат зафіксовано у відомості від 15 лютого 2024 року з дисципліни « Філософія наукової свідомості» ( а.с.184 зв., 186, т.2).

Отже, факт виникнення у ОСОБА_3 академічної заборгованості суд вважає доведеним.

Суд враховує, що доказів того, що після отримання незадовільних результатів позивач звертався до викладачів, кафедри, відділу аспірантури чи адміністрації університету з метою повторного проходження підсумкового контролю, що йому було відмовлено у такій можливості або створено перешкоди для ліквідації заборгованості, матеріали справи не містять. Не надано й доказів оскарження ним результатів підсумкового контролю або дій чи бездіяльності працівників університету.

Надані відповідачем відомості системи Мооdle свідчать, що ОСОБА_3 мав доступ до електронного освітнього середовища університету, однак після 17 листопада 2023 року ним фактично не користувався ( а.с.170, т.2). Наведене свідчить про пасивну поведінку позивача щодо виконання освітньої складової підготовки та саме по собі не підтверджує наявності перешкод з боку університету.

Водночас зазначені обставини підлягають оцінці у сукупності з подальшим рішенням відповідача.

Так, наказом ЗНУ від 29 березня 2024 року № 541-с ОСОБА_3 переведено на другий рік навчання за результатами атестації аспірантів ( а.с.85-86, т.3)

Вказаний наказ видано вже після проведення зимової заліково- екзаменаційної сесії 13-15 лютого 2024 року та після спливу встановленого локальними актами університету місячного строку для ліквідації академічної заборгованості.

Наведена обставина має істотне значення, оскільки згідно з пунктами 5.35-5.40 Положення про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ЗНУ індивідуальний навчальний план та індивідуальний план наукової роботи є обов`язковими до виконання та використовуються для оцінювання успішності навчання аспірантів : проміжна атестація проводиться щодо виконання обох цих планів, її результати фіксуються в атестаційному листі, а позитивне рішення за результатами річної атестації є підставою для видання наказу ректора про переведення аспіранта на наступний рік навчання.

Тому наказ від 29 березня 2024 року № 541-с сам по собі не свідчить автоматично про погашення кожної академічної заборгованості ОСОБА_3 , однак є офіційним рішенням самого відповідача, прийнятим після виникнення заборгованості, яким за результатами передбаченої локальними актами атестації позивача переведено на наступний рік навчання.

У зв`язку із цим саме відповідач мав надати суду переконливе пояснення та відповідні докази того, яким чином позитивний результат ОСОБА_3 та його переведення на другий рік навчання узгоджуються з подальшим твердженням про невиконання ним індивідуального навчального плану внаслідок тієї самої академічної заборгованості, що виникла до такого переведення.

Матеріали справи не містять доказів скасування або зміни наказу від 29 березня 2024 року № 541-с, визнання результатів атестації ОСОБА_3 помилковими, виникнення у нього після переведення на другий рік нової академічної заборгованості або проведення після такого переведення повторного підсумкового контролю, за результатами якого він одержав незадовільну оцінку.

Натомість службове подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року, яке стало підставою для видання оспорюваного наказу, ґрунтується саме на академічній заборгованості за результатами зимової сесії 2023/2024 навчального року, тобто на обставинах, які вже існували на час позитивної атестації та переведення ОСОБА_3 на другий рік навчання.

Крім того, на дату видання оспорюваного наказу набрало чинності Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року №134. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після виникнення академічної заборгованості ОСОБА_3 з указаних дисциплін було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд приймає до уваги пасивну поведінку ОСОБА_3 щодо ліквідації академічної заборгованості, проте відсутність ініціативи з боку здобувача не усуває необхідності доведення відповідачем передбачених нормативним регулюванням передумов для його відрахування та не усуває необхідності оцінки послідовності прийнятих самим Університетом індивідуальних рішень щодо цього здобувача.

За правилами статей 80,81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дозволяють установити відповідну обставину, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд доходить висновку, що хоча виникнення у ОСОБА_3 академічної заборгованості підтверджене матеріалами справи, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності станом на 07 червня 2024 року фактичних і правових підстав для його відрахування саме за невиконання індивідуального навчального плану, оскільки після виникнення цієї заборгованості самим університетом ОСОБА_3 було позитивно атестовано та переведено на наступний рік навчання, а докази виникнення після цього нових обставин, які б утворювали відповідну підставу для відрахування, суду не надано. Крім того, Університетом не доведено, що ОСОБА_3 було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд також ураховує, що відповідно до витягу з протоколу № 13 засідання Вченої ради Інженерного навчально- наукового інституту ім.Ю.М.Потебні ЗНУ від 14 червня 2024 року Вченою радою розглянуто питання про наукові здобутки ОСОБА_3 , якого у цьому документі зазначен6о аспірантом кафедри інформаційної економіки, підприємництва та фінансів спеціальності 073 « Менеджмент», та одноголосно ухвалено затвердити його наукові здобутки за результатами роботи у 2023-2024 навчальному році ( а.с.129-130,т.3).

З доданих до протоколу відомостей убачається, що ОСОБА_3 здійснював роботу над дисертаційним дослідженням, мав наукові публікації, брав участь у наукових заходах ( а.с.131-132,т.3).

Суд враховує, що зазначене рішення Вченої ради прийнято 14 червня 2024 року, тобто після видання оспорюваного наказу, але саме по собі воно не спростовує факту виникнення у ОСОБА_3 академічної заборгованості і не є підставою для висновку про незаконність його відрахування. Водночас зазначений доказ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з наказом ЗНУ від 29 березня 2024 року № 541-с, яким ОСОБА_3 після виникнення академічної заборгованості за результатами атестації було переведено на другий рік навчання. Подальше офіційне затвердження Вченою радою університету його наукових здобутків за 2023-2024 навчальний рік додатково характеризує непослідовність прийнятих самим відповідачем рішень та вчинених ним дій щодо цього здобувача.

За таких обставин, наказ в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_3 не може бути визнаний таким, що прийнятий із дотриманням установлених законодавством вимог, та підлягає скасуванню.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_4 .

Судом установлено, що ОСОБА_4 навчався в аспірантурі ЗНУ та був зобов`язаний виконувати затверджений індивідуальний навчальний план аспіранта( а.с. 162 , т.2).

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_4 виникла академічна заборгованість. Так, у витягу із залікової відомості від 13 лютого 2024 року з дисциплін « Практичний курс іноземної мови ( англ.) для викладача - дослідника» щодо нього зазначено 0 балів, «не зараховано», «F ; аналогічний результат зафіксовано у відомості від 15 лютого 2024 року з дисципліни « Філософія наукової свідомості» ( а.с. 184 зв., т.2).

Отже, факт виникнення у ОСОБА_4 академічної заборгованості суд вважає доведеним.

Суд враховує, що доказів того, що після отримання незадовільних результатів позивач звертався до викладачів, кафедри, відділу аспірантури чи адміністрації університету з метою повторного проходження підсумкового контролю, що йому було відмовлено у такій можливості або створено перешкоди для ліквідації заборгованості, матеріали справи не містять. Не надано й доказів оскарження ним результатів підсумкового контролю або дій чи бездіяльності працівників університету.

Надані відповідачем відомості системи Мооdle свідчать, що ОСОБА_4 мав доступ до електронного освітнього середовища університету ( а.с.171 , т.2). Наведене свідчить про пасивну поведінку позивача щодо виконання освітньої складової підготовки та саме по собі не підтверджує наявності перешкод з боку університету.

Водночас зазначені обставини підлягають оцінці у сукупності з подальшим рішенням відповідача.

Так, наказом ЗНУ від 29 березня 2024 року № 541-с ОСОБА_4 переведено на другий рік навчання за результатами атестації аспірантів ( а.с. 85-87 , т.3).

Зазначений наказ видано вже після проведення зимової заліково- екзаменаційної сесії 13-15 лютого 2024 року та після спливу встановленого локальними актами університету місячного строку для ліквідації академічної заборгованості.

Наведена обставина має істотне значення, оскільки згідно з пунктами 5.35-5.40 Положення про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ЗНУ індивідуальний навчальний план та індивідуальний план наукової роботи є обов`язковими до виконання та використовуються для оцінювання успішності навчання аспірантів : проміжна атестація проводиться щодо виконання обох цих планів, її результати фіксуються в атестаційному листі, а позитивне рішення за результатами річної атестації є підставою для видання наказу ректора про переведення аспіранта на наступний рік навчання.

Тому наказ від 29 березня 2024 року № 541-с сам по собі не свідчить автоматично про погашення кожної академічної заборгованості ОСОБА_4 , однак є офіційним рішенням самого відповідача, прийнятим після виникнення заборгованості, яким за результатами передбаченої локальними актами атестації позивача переведено на наступний рік навчання.

У зв`язку із цим саме відповідач мав надати суду переконливе пояснення та відповідні докази того, яким чином позитивний результат ОСОБА_4 та його переведення на другий рік навчання узгоджуються з подальшим твердженням про невиконання ним індивідуального навчального плану внаслідок тієї самої академічної заборгованості, що виникла до такого переведення.

Матеріали справи не містять доказів скасування або зміни наказу від 29 березня 2024 року № 541-с, визнання результатів атестації ОСОБА_4 помилковими, виникнення у нього після переведення на другий рік нової академічної заборгованості або проведення після такого переведення повторного підсумкового контролю, за результатами якого він одержав незадовільну оцінку.

Натомість службове подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року, яке стало підставою для видання оспорюваного наказу, ґрунтується саме на академічній заборгованості за результатами зимової сесії 2023/2024 навчального року, тобто на обставинах, які вже існували на час позитивної атестації та переведення ОСОБА_4 на другий рік навчання.

Крім того, на дату видання оспорюваного наказу набрало чинності Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року №134. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після виникнення академічної заборгованості ОСОБА_4 з указаних дисциплін було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд приймає до уваги пасивну поведінку ОСОБА_4 щодо ліквідації академічної заборгованості, проте відсутність ініціативи з боку здобувача не усуває необхідності доведення відповідачем передбачених нормативним регулюванням передумов для його відрахування та не усуває необхідності оцінки послідовності прийнятих самим Університетом індивідуальних рішень щодо цього здобувача.

За правилами статей 80,81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дозволяють установити відповідну обставину, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд доходить висновку, що хоча виникнення у ОСОБА_4 академічної заборгованості підтверджене матеріалами справи, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності станом на 07 червня 2024 року фактичних і правових підстав для його відрахування саме за невиконання індивідуального навчального плану, оскільки після виникнення цієї заборгованості самим університетом ОСОБА_4 було позитивно атестовано та переведено на наступний рік навчання, а докази виникнення після цього нових обставин, які б утворювали відповідну підставу для відрахування, суду не надано. Крім того, Університетом не доведено, що ОСОБА_4 було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

За таких обставин, наказ в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_4 не може бути визнаний таким, що прийнятий із дотриманням установлених законодавством вимог, та підлягає скасуванню.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_5 .

Судом установлено, що ОСОБА_5 упродовж 2023 -2024 навчального року проходив підготовку в аспірантурі ЗНУ та мав виконувати освітню складову Індивідуального навчального плану аспіранта, яка передбачала, зокрема, проходження відповідних форм підсумкового контролю ( а.с. 160, т.2).

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_5 виникла академічна заборгованість що підтверджується : Витягом із заліково - екзаменаційної відомості від 13.02.2024 з практичного курсу іноземної мови ( англ..) для викладача - долслідника ( залік не зараховано- «0» балів); Витягом із заліково- екзаменаційної відомості від 15.02.2024 з філософії наукової свідомості ( залік не зараховано- «0» балів), та узгоджується зі змістом службового подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року ( а.с. 185,185 зв.,168,т.2).

У поданні запропоновано відрахувати з аспірантури ЗНУ за невиконання індивідуального навчального плану аспірантів здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії, які мають академічну заборгованість за результатами зимової заліково- екзаменаційної сесіі 2023/2024 навчального року, та не ліквідували її в установлені терміни.

Отже, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_5 відповідної частини освітньої складової індивідуального навчального плану та наявності у нього академічної заборгованості з указаних навчальних дисциплін.

Разом із тим установлення самого факту академічної заборгованості не є достатнім для вирішення питання про правомірність відрахування позивача. Виходячи з наведеного вище нормативного регулювання, суд має перевірити також дотримання Університетом установлених законодавством та його внутрішніми актами передумов застосування такого правового наслідку.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що в Університеті були створені електронні засоби організації освітнього процесу та комунікації зі здобувачами освіти, зокрема система Мооdle, Teleqram -канал аспірантів, можливість дистанційних консультацій із викладачами та доступ до інформації щодо організації навчального процесу.

Судом досліджено пояснювальну записку завідувача кафедри філософії ОСОБА_14 , відповідно до якої до початку навчальних занять аспірантів було поінформовано про організацію навчання , на офіційному сайті оприлюднено Teleqram, а інформацію про контакти викладача, місце та час проведення консультацій розміщено в системі Мооdle. Викладач також зазначив, що консультації проводилися щотижнево в очному форматі та дистанційно через Zoom, у тому числі напередодні заліку та його перескладання. ( а.с. 181 зв., т.2).

Аналогічні за змістом відомості містяться у пояснювальній записці викладача дисципліни « Практичний курс іноземної мови для викладача-дослідника» ОСОБА_15 , яка зазначила, що аспіранти, щодо яких порушувалось питання про відрахування, не відвідували заняття, не виконували завдання та не скористалися можливістю ліквідувати академічну заборгованість ( а.с.182-183,т.2).

Суд ураховує наведені обставини та оцінює їх як такі, що свідчать про пасивну поведінку ОСОБА_5 щодо виконання ним освітньої складової індивідуального навчального плану та ліквідації академічної заборгованості. Матеріали справи не містять доказів того, що після отримання незадовільних результатів ОСОБА_5 звертався до викладачів, кафедри чи інших структурних підрозділів Університету з метою ліквідації академічної заборгованості, вимагав забезпечити йому повторне проходження підсумкового контролю, а в реалізації такої можливості йому було відмовлено, або оскаржував результати підсумкового контролю у встановленому порядку.

Водночас, сам по собі факт такої пасивної поведінки позивача не звільняв Університет від обов`язку при прийнятті 07 червня 2024 року рішення про його відрахування дотриматися вимог нормативно - правових актів, чинних на момент прийняття такого рішення.

Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року « 134, набрало чинності 01 червня 2024 року, тобто до видання оспорюваного наказу про відрахування - 07 червня 2024 року. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

При цьому суд враховує, що незадовільні результати ОСОБА_5 були отримані 13 та 15 лютого 2024 року, тобто до набрання чинності зазначеним Положенням. Тому саме виникнення академічної заборгованості та дії учасників освітнього процесу, вчинені до 01 червня 2024 року, підлягають оцінці відповідно до нормативного регулювання, чинного на час їх вчинення. Водночас рішення про відрахування ОСОБА_5 , прийняте 07 червня 2024 року, мало відповідати вимогам законодавства, чинного саме на момент його прийняття.

Внутрішнім Положенням ЗНУ про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії також передбачалася можливість повторного складання іспитів (заліків) : перший раз - лектору -екзаменатору, другий - комісії, сформованій у встановленому Університетом порядку.

Проте матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після отримання ОСОБА_5 незадовільних результатів з указаних дисциплін йому було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Надані відповідачем відомості про функціонування системи Мооdle, Teleqram -каналу аспірантів, можливість дистанційних консультацій із викладачами та доступ до інформації щодо організації навчального процесу підтверджують створення Університетом загальних організаційних умов для участі аспірантів в освітньому процесі. Однак такі обставини самі по собі не підтверджують надання саме ОСОБА_5 передбаченої нормативним регулюванням можливості покращити конкретні незадовільні результати підсумкового контролю з дисциплін, з яких виникла академічна заборгованість.

Зазначені пояснювальні записки викладачів підтверджують відсутність ініціативи , у тому числі ОСОБА_5 щодо ліквідації заборгованості, однак не містять відомостей про призначення йому конкретного повторного заходу, доведення до його відома строку та порядку його проходження або про результати повторного підсумкового контролю.

Установлену пасивність ОСОБА_5 щодо ліквідації заборгованості суд ураховує при оцінці всієї сукупності доказів, однак вона не може замінити доказів фактичного надання здобувачу передбаченої нормативним регулюванням можливості покращити результат підсумкового контролю.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем доведено наявність у ОСОБА_5 академічної заборгованості та невиконання ним відповідної частини індивідуального навчального плану, однак не доведено дотримання сукупності передумов, необхідних для застосування крайнього наслідку у вигляді відрахування, передбачених нормативним регулюванням, чинним на момент видання наказу від 07 червня 2024 року.

Відтак , наказ в.о. ректора Запорізького національного університету від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_5 не може бути визнаний таким, що прийнятий з дотриманням установленого законодавством порядку, а тому позовна вимога про визнання його незаконним та скасування у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_6 .

Судом установлено, що ОСОБА_6 навчався в аспірантурі ЗНУ та був зобов`язаний виконувати затверджений індивідуальний навчальний план ( а.с.161 , т.2).

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_6 виникла академічна заборгованість. Так, у витягу із залікової відомості від 13 лютого 2024 року з дисциплін « Практичний курс іноземної мови ( англ.) для викладача - дослідника» щодо нього зазначено 0 балів, «не зараховано», «F ; аналогічний результат зафіксовано у відомості від 15 лютого 2024 року з дисципліни « Філософія наукової свідомості» ( а.с.184 зв.,186, т.2).

Отже, факт виникнення у ОСОБА_6 академічної заборгованості суд вважає доведеним.

Суд враховує, що доказів того, що після отримання незадовільних результатів позивач звертався до викладачів, кафедри, відділу аспірантури чи адміністрації університету з метою повторного проходження підсумкового контролю, що йому було відмовлено у такій можливості або створено перешкоди для ліквідації заборгованості, матеріали справи не містять. Не надано й доказів оскарження ним результатів підсумкового контролю або дій чи бездіяльності працівників університету.

Надані відповідачем відомості системи Мооdle свідчать, що ОСОБА_6 мав доступ до електронного освітнього середовища університету, однак ним не користувався ( а.с. 170 зв., т.2 ). Наведене свідчить про пасивну поведінку позивача щодо виконання освітньої складової підготовки та саме по собі не підтверджує наявності перешкод з боку університету.

Водночас зазначені обставини підлягають оцінці у сукупності з подальшим рішенням відповідача.

Так, наказом ЗНУ від 29 березня 2024 року № 541-с ОСОБА_6 переведено на другий рік навчання за результатами атестації аспірантів ( а.с. 85-86 - пункт 1.53 , т.3).

Вказаний наказ видано вже після проведення зимової заліково- екзаменаційної сесії 13-15 лютого 2024 року та після спливу встановленого локальними актами університету місячного строку для ліквідації академічної заборгованості.

Наведена обставина має істотне значення, оскільки згідно з пунктами 5.35-5.40 Положення про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ЗНУ індивідуальний навчальний план та індивідуальний план наукової роботи є обов`язковими до виконання та використовуються для оцінювання успішності навчання аспірантів : проміжна атестація проводиться щодо виконання обох цих планів, її результати фіксуються в атестаційному листі, а позитивне рішення за результатами річної атестації є підставою для видання наказу ректора про переведення аспіранта на наступний рік навчання.

Тому наказ від 29 березня 2024 року № 541-с сам по собі не свідчить автоматично про погашення кожної академічної заборгованості ОСОБА_6 , однак є офіційним рішенням самого відповідача, прийнятим після виникнення заборгованості, яким за результатами передбаченої локальними актами атестації позивача переведено на наступний рік навчання.

У зв`язку із цим саме відповідач мав надати суду переконливе пояснення та відповідні докази того, яким чином позитивний результат ОСОБА_6 та його переведення на другий рік навчання узгоджуються з подальшим твердженням про невиконання ним індивідуального навчального плану внаслідок тієї самої академічної заборгованості, що виникла до такого переведення.

Матеріали справи не містять доказів скасування або зміни наказу від 29 березня 2024 року № 541-с, визнання результатів атестації ОСОБА_6 помилковими, виникнення у нього після переведення на другий рік нової академічної заборгованості або проведення після такого переведення повторного підсумкового контролю, за результатами якого він одержав незадовільну оцінку.

Натомість службове подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року, яке стало підставою для видання оспорюваного наказу, ґрунтується саме на академічній заборгованості за результатами зимової сесії 2023/2024 навчального року, тобто на обставинах, які вже існували на час позитивної атестації та переведення ОСОБА_6 на другий рік навчання.

Крім того, на дату видання оспорюваного наказу набрало чинності Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року №134. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після виникнення академічної заборгованості ОСОБА_6 з указаних дисциплін було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд приймає до уваги пасивну поведінку ОСОБА_6 щодо ліквідації академічної заборгованості, проте відсутність ініціативи з боку здобувача не усуває необхідності доведення відповідачем передбачених нормативним регулюванням передумов для його відрахування та не усуває необхідності оцінки послідовності прийнятих самим Університетом індивідуальних рішень щодо цього здобувача.

За правилами статей 80,81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дозволяють установити відповідну обставину, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд доходить висновку, що хоча виникнення у ОСОБА_6 академічної заборгованості підтверджене матеріалами справи, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності станом на 07 червня 2024 року фактичних і правових підстав для його відрахування саме за невиконання індивідуального навчального плану, оскільки після виникнення цієї заборгованості самим університетом ОСОБА_6 було позитивно атестовано та переведено на наступний рік навчання, а докази виникнення після цього нових обставин, які б утворювали відповідну підставу для відрахування, суду не надано. Крім того, Університетом не доведено, що ОСОБА_6 було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд також ураховує, що відповідно до витягу з протоколу № 21 засідання Вченої ради Інженерного навчально- наукового інституту ім.Ю.М.Потебні ЗНУ від 12 червня 2024 року Вченою радою розглянуто питання про наукові здобутки ОСОБА_6 , якого у цьому документі зазначено аспірантом кафедри Електричної інженерної та кіберфізичних систем спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», та ухвалено затвердити його наукові здобутки за результатами роботи у 2023-2024 навчальному році. Із змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_6 брав участь у програмах академічної мобільності та практико-орієнтованого навчання ( а.с.107-108,т.3).

Суд враховує, що зазначене рішення Вченої ради прийнято 12 червня 2024 року, тобто після видання оспорюваного наказу про відрахування, але саме по собі воно не спростовує факту виникнення у ОСОБА_6 академічної заборгованості і не є підставою для висновку про незаконність його відрахування. Водночас зазначений доказ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з наказом ЗНУ від 29 березня 2024 року № 541-с, яким ОСОБА_6 після виникнення академічної заборгованості за результатами атестації було переведено на другий рік навчання. Подальше офіційне затвердження Вченою радою університету його наукових здобутків за 2023-2024 навчальний рік додатково характеризує непослідовність прийнятих самим відповідачем рішень та вчинених ним дій щодо цього здобувача.

За таких обставин, наказ в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_16 не може бути визнаний таким, що прийнятий із дотриманням установлених законодавством вимог, та підлягає скасуванню.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_7 .

Судом установлено, що ОСОБА_7 упродовж 2023 -2024 навчального року проходив підготовку в аспірантурі ЗНУ та мав виконувати освітню складову Індивідуального навчального плану аспіранта, яка передбачала, зокрема, проходження відповідних форм підсумкового контролю.

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_7 виникла академічна заборгованість що підтверджується : Витягом із заліково - екзаменаційної відомості від 13.02.2024 з практичного курсу іноземної мови ( англ..) для викладача - дослідника ( залік не зараховано- «0» балів); Витягом із заліково- екзаменаційної відомості від 15.02.2024 з філософії наукової свідомості ( залік не зараховано- «0» балів), та узгоджується зі змістом службового подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року ( а.с. 185,185 зв.,168,т.2).

У поданні запропоновано відрахувати з аспірантури ЗНУ за невиконання індивідуального навчального плану аспірантів здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії, які мають академічну заборгованість за результатами зимової заліково- екзаменаційної сесіі 2023/2024 навчального року, та не ліквідували її в установлені терміни.

Отже, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_7 відповідної частини освітньої складової індивідуального навчального плану та наявності у нього академічної заборгованості з указаних навчальних дисциплін.

Разом із тим установлення самого факту академічної заборгованості не є достатнім для вирішення питання про правомірність відрахування позивача. Виходячи з наведеного вище нормативного регулювання, суд має перевірити також дотримання Університетом установлених законодавством та його внутрішніми актами передумов застосування такого правового наслідку.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що в Університеті були створені електронні засоби організації освітнього процесу та комунікації зі здобувачами освіти, зокрема система Мооdle, Teleqram -канал аспірантів, можливість дистанційних консультацій із викладачами та доступ до інформації щодо організації навчального процесу.

Судом досліджено пояснювальну записку завідувача кафедри філософії ОСОБА_14 , відповідно до якої до початку навчальних занять аспірантів було поінформовано про організацію навчання , на офіційному сайті оприлюднено Teleqram, а інформацію про контакти викладача, місце та час проведення консультацій розміщено в системі Мооdle. Викладач також зазначив, що консультації проводилися щотижнево в очному форматі та дистанційно через Zoom, у тому числі напередодні заліку та його перескладання.( а.с. 181 зв., т.2).

Аналогічні за змістом відомості містяться у пояснювальній записці викладача дисципліни « Практичний курс іноземної мови для викладача-дослідника» ОСОБА_15 , яка зазначила, що аспіранти, щодо яких порушувалось питання про відрахування, не відвідували заняття, не виконували завдання та не скористалися можливістю ліквідувати академічну заборгованість.( а.с.182-183,т.2).

Суд ураховує наведені обставини та оцінює їх як такі, що свідчать про пасивну поведінку ОСОБА_7 щодо виконання ним освітньої складової індивідуального навчального плану та ліквідації академічної заборгованості. Матеріали справи не містять доказів того, що після отримання незадовільних результатів ОСОБА_7 звертався до викладачів, кафедри чи інших структурних підрозділів Університету з метою ліквідації академічної заборгованості, вимагав забезпечити йому повторне проходження підсумкового контролю, а в реалізації такої можливості йому було відмовлено, або оскаржував результати підсумкового контролю у встановленому порядку.

Водночас, сам по собі факт такої пасивної поведінки позивача не звільняв Університет від обов`язку при прийнятті 07 червня 2024 року рішення про його відрахування дотриматися вимог нормативно - правових актів, чинних на момент прийняття такого рішення.

Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року « 134, набрало чинності 01 червня 2024 року, тобто до видання оспорюваного наказу про відрахування - 07 червня 2024 року. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

При цьому суд враховує, що незадовільні результати ОСОБА_7 були отримані 13 та 15 лютого 2024 року, тобто до набрання чинності зазначеним Положенням. Тому саме виникнення академічної заборгованості та дії учасників освітнього процесу, вчинені до 01 червня 2024 року, підлягають оцінці відповідно до нормативного регулювання, чинного на час їх вчинення. Водночас рішення про відрахування ОСОБА_7 прийняте 07 червня 2024 року, мало відповідати вимогам законодавства, чинного саме на момент його прийняття.

Внутрішнім Положенням ЗНУ про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії також передбачалася можливість повторного складання іспитів (заліків) : перший раз - лектору -екзаменатору, другий - комісії, сформованій у встановленому Університетом порядку.

Проте матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після отримання ОСОБА_7 незадовільних результатів з указаних дисциплін йому було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Надані відповідачем відомості про функціонування системи Мооdle, Teleqram -каналу аспірантів, можливість дистанційних консультацій із викладачами та доступ до інформації щодо організації навчального процесу підтверджують створення Університетом загальних організаційних умов для участі аспірантів в освітньому процесі. Однак такі обставини самі по собі не підтверджують надання саме ОСОБА_7 передбаченої нормативним регулюванням можливості покращити конкретні незадовільні результати підсумкового контролю з дисциплін, з яких виникла академічна заборгованість.

Зазначені пояснювальні записки викладачів підтверджують відсутність ініціативи ОСОБА_7 щодо ліквідації заборгованості, однак не містять відомостей про призначення йому конкретного повторного заходу, доведення до його відома строку та порядку його проходження або про результати повторного підсумкового контролю.

Установлену пасивність ОСОБА_7 щодо ліквідації заборгованості суд ураховує при оцінці всієї сукупності доказів, однак вона не може замінити доказів фактичного надання здобувачу передбаченої нормативним регулюванням можливості покращити результат підсумкового контролю.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем доведено наявність у ОСОБА_17 академічної заборгованості та невиконання ним відповідної частини індивідуального навчального плану, однак не доведено дотримання сукупності передумов, необхідних для застосування крайнього наслідку у вигляді відрахування, передбачених нормативним регулюванням, чинним на момент видання наказу від 07 червня 2024 року.

Суд також ураховує, що відповідно до витягу з протоколу № 13 засідання Вченої ради Інженерного навчально- наукового інституту ім.Ю.М.Потебні ЗНУ від 14 червня 2024 року Вченою радою затверджені наукові здобутки ОСОБА_7 , аспіранта кафедри інформаційної економіки, підприємництва та фінансів спеціальності 073 « Менеджмент» за результатами роботи у 2023-2024 роки ( а.с.144-145,т.3).

Суд враховує, що зазначене рішення Вченої ради прийнято 14 червня 2024 року, тобто після видання оспорюваного наказу про відрахування, але саме по собі воно не спростовує факту виникнення у ОСОБА_7 академічної заборгованості і не є підставою для висновку про незаконність його відрахування. Водночас зазначений доказ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з оспорюваним наказом про відрахування від 07 червня 2024 року, що характеризує непослідовність прийнятих відповідачем рішень щодо цього здобувача.

Відтак , наказ в.о. ректора Запорізького національного університету від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_7 не може бути визнаний таким, що прийнятий з дотриманням установленого законодавством порядку, а тому позовна вимога про визнання його незаконним та скасування у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_8 .

Судом установлено, що ОСОБА_8 упродовж 2023 -2024 навчального року проходив підготовку в аспірантурі ЗНУ та мав виконувати освітню складову Індивідуального навчального плану аспіранта, яка передбачала, зокрема, проходження відповідних форм підсумкового контролю ( а.с.164,т.2).

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_8 виникла академічна заборгованість що підтверджується : Витягом із заліково - екзаменаційної відомості від 13.02.2024 з практичного курсу іноземної мови ( англ..) для викладача - дослідника ( залік не зараховано- «0» балів); Витягом із заліково- екзаменаційної відомості від 15.02.2024 з філософії наукової свідомості ( залік не зараховано- «0» балів), та узгоджується зі змістом службового подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року ( а.с. 185,185 зв.,168,т.2).

У поданні запропоновано відрахувати з аспірантури ЗНУ за невиконання індивідуального навчального плану аспірантів здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії, які мають академічну заборгованість за результатами зимової заліково- екзаменаційної сесіі 2023/2024 навчального року, та не ліквідували її в установлені терміни.

Отже, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_8 відповідної частини освітньої складової індивідуального навчального плану та наявності у нього академічної заборгованості з указаних навчальних дисциплін.

Разом із тим установлення самого факту академічної заборгованості не є достатнім для вирішення питання про правомірність відрахування позивача. Виходячи з наведеного вище нормативного регулювання, суд має перевірити також дотримання Університетом установлених законодавством та його внутрішніми актами передумов застосування такого правового наслідку.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що в Університеті були створені електронні засоби організації освітнього процесу та комунікації зі здобувачами освіти, зокрема система Мооdle, Teleqram -канал аспірантів, можливість дистанційних консультацій із викладачами та доступ до інформації щодо організації навчального процесу.

Судом досліджено пояснювальну записку завідувача кафедри філософії ОСОБА_14 , відповідно до якої до початку навчальних занять аспірантів було поінформовано про організацію навчання , на офіційному сайті оприлюднено Teleqram, а інформацію про контакти викладача, місце та час проведення консультацій розміщено в системі Мооdle. Викладач також зазначив, що консультації проводилися щотижнево в очному форматі та дистанційно через Zoom, у тому числі напередодні заліку та його перескладання( а.с. 181 зв., т.2).

Аналогічні за змістом відомості містяться у пояснювальній записці викладача дисципліни « Практичний курс іноземної мови для викладача-дослідника» ОСОБА_15 , яка зазначила, що аспіранти, щодо яких порушувалось питання про відрахування, не відвідували заняття, не виконували завдання та не скористалися можливістю ліквідувати академічну заборгованість. ( а.с.182-183,т.2).

Суд ураховує наведені обставини та оцінює їх як такі, що свідчать про пасивну поведінку ОСОБА_8 щодо виконання ним освітньої складової індивідуального навчального плану та ліквідації академічної заборгованості. Матеріали справи не містять доказів того, що після отримання незадовільних результатів ОСОБА_8 звертався до викладачів, кафедри чи інших структурних підрозділів Університету з метою ліквідації академічної заборгованості, вимагав забезпечити йому повторне проходження підсумкового контролю, а в реалізації такої можливості йому було відмовлено, або оскаржував результати підсумкового контролю у встановленому порядку.

Водночас, сам по собі факт такої пасивної поведінки позивача не звільняв Університет від обов`язку при прийнятті 07 червня 2024 року рішення про його відрахування дотриматися вимог нормативно - правових актів, чинних на момент прийняття такого рішення.

Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року « 134, набрало чинності 01 червня 2024 року, тобто до видання оспорюваного наказу про відрахування - 07 червня 2024 року. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

При цьому суд враховує, що незадовільні результати ОСОБА_8 були отримані 13 та 15 лютого 2024 року, тобто до набрання чинності зазначеним Положенням. Тому саме виникнення академічної заборгованості та дії учасників освітнього процесу, вчинені до 01 червня 2024 року, підлягають оцінці відповідно до нормативного регулювання, чинного на час їх вчинення. Водночас рішення про відрахування ОСОБА_8 прийняте 07 червня 2024 року, мало відповідати вимогам законодавства, чинного саме на момент його прийняття.

Внутрішнім Положенням ЗНУ про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії також передбачалася можливість повторного складання іспитів (заліків) : перший раз - лектору -екзаменатору, другий - комісії, сформованій у встановленому Університетом порядку.

Проте матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після отримання ОСОБА_8 незадовільних результатів з указаних дисциплін йому було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Надані відповідачем відомості про функціонування системи Мооdle, Teleqram -каналу аспірантів, можливість дистанційних консультацій із викладачами та доступ до інформації щодо організації навчального процесу підтверджують створення Університетом загальних організаційних умов для участі аспірантів в освітньому процесі. Однак такі обставини самі по собі не підтверджують надання саме ОСОБА_8 передбаченої нормативним регулюванням можливості покращити конкретні незадовільні результати підсумкового контролю з дисциплін, з яких виникла академічна заборгованість.

Зазначені пояснювальні записки викладачів підтверджують відсутність ініціативи ОСОБА_8 щодо ліквідації заборгованості, однак не містять відомостей про призначення йому конкретного повторного заходу, доведення до його відома строку та порядку його проходження або про результати повторного підсумкового контролю.

Установлену пасивність ОСОБА_8 щодо ліквідації заборгованості суд ураховує при оцінці всієї сукупності доказів, однак вона не може замінити доказів фактичного надання здобувачу передбаченої нормативним регулюванням можливості покращити результат підсумкового контролю.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем доведено наявність у ОСОБА_8 академічної заборгованості та невиконання ним відповідної частини індивідуального навчального плану, однак не доведено дотримання сукупності передумов, необхідних для застосування крайнього наслідку у вигляді відрахування, передбачених нормативним регулюванням, чинним на момент видання наказу від 07 червня 2024 року.

Суд також ураховує, що відповідно до витягу з протоколу № 13 засідання Вченої ради Інженерного навчально- наукового інституту ім.Ю.М.Потебні ЗНУ від 14 червня 2024 року Вченою радою затверджені наукові здобутки ОСОБА_8 , аспіранта кафедри інформаційної економіки, підприємництва та фінансів спеціальності 073 « Менеджмент» за результатами роботи у 2023-2024 роки ( а.с.147-148,т.3).

Суд враховує, що зазначене рішення Вченої ради прийнято 14 червня 2024 року, тобто після видання оспорюваного наказу про відрахування, але саме по собі воно не спростовує факту виникнення у ОСОБА_8 академічної заборгованості і не є підставою для висновку про незаконність його відрахування. Водночас зазначений доказ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з оспорюваним наказом про відрахування від 07 червня 2024 року, що характеризує непослідовність прийнятих відповідачем рішень щодо цього здобувача.

Відтак , наказ в.о. ректора Запорізького національного університету від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_8 не може бути визнаний таким, що прийнятий з дотриманням установленого законодавством порядку, а тому позовна вимога про визнання його незаконним та скасування у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_9 .

Судом установлено, що ОСОБА_8 упродовж 2023 -2024 навчального року проходив підготовку в аспірантурі ЗНУ та мав виконувати освітню складову Індивідуального навчального плану аспіранта, яка передбачала, зокрема, проходження відповідних форм підсумкового контролю ( а.с.165,т.2).

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_8 виникла академічна заборгованість що підтверджується : Витягом із заліково - екзаменаційної відомості від 13.02.2024 з практичного курсу іноземної мови ( англ..) для викладача - дослідника ( залік не зараховано- «0» балів); Витягом із заліково- екзаменаційної відомості від 15.02.2024 з філософії наукової свідомості ( залік не зараховано- «0» балів), та узгоджується зі змістом службового подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року ( а.с. 184 зв.,186,168,т.2).

У поданні запропоновано відрахувати з аспірантури ЗНУ за невиконання індивідуального навчального плану аспірантів здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії, які мають академічну заборгованість за результатами зимової заліково- екзаменаційної сесіі 2023/2024 навчального року, та не ліквідували її в установлені терміни.

Отже, факт виникнення у ОСОБА_8 академічної заборгованості суд вважає доведеним.

Суд враховує, що доказів того, що після отримання незадовільних результатів позивач звертався до викладачів, кафедри, відділу аспірантури чи адміністрації університету з метою повторного проходження підсумкового контролю, що йому було відмовлено у такій можливості або створено перешкоди для ліквідації заборгованості, матеріали справи не містять. Не надано й доказів оскарження ним результатів підсумкового контролю або дій чи бездіяльності працівників університету.

Надані відповідачем відомості системи Мооdle свідчать, що ОСОБА_8 мав доступ до електронного освітнього середовища університету, однак ним не користувався ( а.с. 173 зв., т.2 ). Наведене свідчить про пасивну поведінку позивача щодо виконання освітньої складової підготовки та саме по собі не підтверджує наявності перешкод з боку університету.

Судом досліджено наказ ЗНУ від 05 лютого 2024 року, яким ОСОБА_8 за результатами атестації аспірантів переведено на другий рік навчання ( а.с.82-84, т.3).

Оцінюючи досліджений доказ, суд виходить із його змісту і взаємозв`язку з установленим в Університеті порядком атестації аспірантів.

Відповідно до пунктів 5.35-5.40 Положення про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ЗНУ індивідуальний навчальний план та індивідуальний план наукової роботи є обов`язковими до виконання та використовується для оцінювання успішності підготовки аспіранта ; проміжна атестація проводиться щодо виконання обох цих планів, її результати фіксуються в атестаційному листі, а позитивне рішення за результатами річної атестації є підставою для видання наказу ректора про переведення аспіранта на наступний рік навчання.

Так, незадовільні результати підсумкового контролю з практичного курсу іноземної мови та філософії наукової свідомості, з якими відповідач пов`язує подальше невиконання ОСОБА_8 індивідуального навчального плану , отримані 13 та 15 лютого 2024 року, тобто після видання наказу про його переведення. Відтак зазначені результати об`єктивно не могли бути предметом оцінювання під час атестації, яка передувала наказу від 05 лютого 2024 року.

У зв`язку із цим саме відповідач мав надати суду переконливе пояснення та відповідні докази того, яким чином ОСОБА_8 було переведено на 2 рік навчання , до проведення атестації аспірантів у відповідності до наказу № 20 від 24.01.2024 року « Про проведення атестації аспірантів і докторантів»( а.с.81,т.3).

Матеріали справи не містять доказів скасування або зміни наказу від 05 лютого 2024 року № 222-с.

Натомість службове подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року, яке стало підставою для видання оспорюваного наказу, ґрунтується саме на академічній заборгованості за результатами зимової сесії 2023/2024 навчального року.

Крім того, на дату видання оспорюваного наказу набрало чинності Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року №134. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після виникнення академічної заборгованості ОСОБА_8 з указаних дисциплін було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд приймає до уваги пасивну поведінку ОСОБА_8 щодо ліквідації академічної заборгованості, проте відсутність ініціативи з боку здобувача не усуває необхідності доведення відповідачем передбачених нормативним регулюванням передумов для його відрахування та не усуває необхідності оцінки послідовності прийнятих самим Університетом індивідуальних рішень щодо цього здобувача.

За правилами статей 80,81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дозволяють установити відповідну обставину, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд доходить висновку, що хоча виникнення у ОСОБА_8 академічної заборгованості підтверджене матеріалами справи, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності станом на 07 червня 2024 року фактичних і правових підстав для його відрахування саме за невиконання індивідуального навчального плану, оскільки після виникнення цієї заборгованості самим університетом ОСОБА_8 було позитивно атестовано та переведено на наступний рік навчання, а докази виникнення після цього нових обставин, які б утворювали відповідну підставу для відрахування, суду не надано. Крім того, Університетом не доведено, що ОСОБА_8 було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд також ураховує, що відповідно до витягу з протоколу № 13 засідання Вченої ради Інженерного навчально- наукового інституту ім.Ю.М.Потебні ЗНУ від 12 червня 2024 року Вченою радою розглянуто питання про наукові здобутки ОСОБА_8 , якого у цьому документі зазначено аспірантом кафедри інформаційної економіки, підприємництва та фінансів спеціальності 073 « Менеджмент» та ухвалено затвердити його наукові здобутки за результатами роботи у 2023-2024 навчальному році (а.с.151-152,т.3).

Із додатку до протоколу вбачається, що ОСОБА_8 готував наукові праці, брав активну участь у програмах академічної мобільності та практико-орієнтованого навчання ( а.с.153-155,т.3).

Суд враховує, що зазначене рішення Вченої ради прийнято 12 червня 2024 року, тобто після видання оспорюваного наказу про відрахування, але саме по собі воно не спростовує факту виникнення у ОСОБА_8 академічної заборгованості і не є підставою для висновку про незаконність його відрахування. Водночас зазначений доказ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з наказом ЗНУ від 05 лютого2024 року № 222-с, яким ОСОБА_8 ще до проходження атестації вже було переведено на другий рік навчання. Подальше офіційне затвердження Вченою радою університету його наукових здобутків за 2023-2024 навчальний рік додатково характеризує непослідовність прийнятих самим відповідачем рішень та вчинених ним дій щодо цього здобувача.

За таких обставин, наказ в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_8 не може бути визнаний таким, що прийнятий із дотриманням установлених законодавством вимог, та підлягає скасуванню.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_10 .

Судом установлено, що ОСОБА_10 упродовж 2023 -2024 навчального року проходив підготовку в аспірантурі ЗНУ та мав виконувати освітню складову Індивідуального навчального плану аспіранта, яка передбачала, зокрема, проходження відповідних форм підсумкового контролю ( а.с.166,т.2).

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_10 виникла академічна заборгованість що підтверджується Витягом із заліково- екзаменаційної відомості від 15.02.2024 з філософії наукової свідомості ( залік не зараховано- «0» балів), та узгоджується зі змістом службового подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року ( а.с. 186,168,т.2).

У поданні запропоновано відрахувати з аспірантури ЗНУ за невиконання індивідуального навчального плану аспірантів здобувачів третього рівня вищої освіти ступеня доктора філософії, які мають академічну заборгованість за результатами зимової заліково- екзаменаційної сесіі 2023/2024 навчального року, та не ліквідували її в установлені терміни.

Отже, факт виникнення у ОСОБА_10 академічної заборгованості суд вважає доведеним.

Суд враховує, що доказів того, що після отримання незадовільних результатів позивач звертався до викладачів, кафедри, відділу аспірантури чи адміністрації університету з метою повторного проходження підсумкового контролю, що йому було відмовлено у такій можливості або створено перешкоди для ліквідації заборгованості, матеріали справи не містять. Не надано й доказів оскарження ним результатів підсумкового контролю або дій чи бездіяльності працівників університету.

Надані відповідачем відомості системи Мооdle свідчать, що ОСОБА_10 мав доступ до електронного освітнього середовища університету : перший вхід на сайт 26 жовтня 2023 року, останній - 17 червня 2024 року ( а.с. 174., т.2 ). Наведене свідчить про пасивну поведінку позивача щодо виконання освітньої складової підготовки та саме по собі не підтверджує наявності перешкод з боку Університету.

Судом досліджено наказ ЗНУ від 05 лютого 2024 року, яким ОСОБА_10 за результатами атестації аспірантів переведено на другий рік навчання ( а.с.82-84, т.3).

Оцінюючи досліджений доказ, суд виходить із його змісту і взаємозв`язку з установленим в Університеті порядком атестації аспірантів.

Відповідно до пунктів 5.35-5.40 Положення про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ЗНУ індивідуальний навчальний план та індивідуальний план наукової роботи є обов`язковими до виконання та використовується для оцінювання успішності підготовки аспіранта ; проміжна атестація проводиться щодо виконання обох цих планів, її результати фіксуються в атестаційному листі, а позитивне рішення за результатами річної атестації є підставою для видання наказу ректора про переведення аспіранта на наступний рік навчання.

Так, незадовільні результати підсумкового контролю з практичного курсу іноземної мови та філософії наукової свідомості, з якими відповідач пов`язує подальше невиконання ОСОБА_10 індивідуального навчального плану , отримані 13 та 15 лютого 2024 року, тобто після видання наказу про його переведення. Відтак зазначені результати об`єктивно не могли бути предметом оцінювання під час атестації, яка передувала наказу від 05 лютого 2024 року.

У зв`язку із цим саме відповідач мав надати суду переконливе пояснення та відповідні докази того, яким чином ОСОБА_10 було переведено на 2 рік навчання , до проведення атестації аспірантів у відповідності до наказу № 20 від 24.01.2024 року « Про проведення атестації аспірантів і докторантів»( а.с.81,т.3).

Матеріали справи не містять доказів скасування або зміни наказу від 05 лютого 2024 року № 222-с.

Натомість службове подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року, яке стало підставою для видання оспорюваного наказу, ґрунтується саме на академічній заборгованості за результатами зимової сесії 2023/2024 навчального року.

Крім того, на дату видання оспорюваного наказу набрало чинності Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року №134. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після виникнення академічної заборгованості ОСОБА_10 з указаних дисциплін було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд приймає до уваги пасивну поведінку ОСОБА_10 щодо ліквідації академічної заборгованості, проте відсутність ініціативи з боку здобувача не усуває необхідності доведення відповідачем передбачених нормативним регулюванням передумов для його відрахування та не усуває необхідності оцінки послідовності прийнятих самим Університетом індивідуальних рішень щодо цього здобувача.

За правилами статей 80,81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дозволяють установити відповідну обставину, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд доходить висновку, що хоча виникнення у ОСОБА_10 академічної заборгованості підтверджене матеріалами справи, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності станом на 07 червня 2024 року фактичних і правових підстав для його відрахування саме за невиконання індивідуального навчального плану, оскільки ще до виникнення цієї заборгованості самим Університетом ОСОБА_10 було позитивно атестовано та переведено на наступний рік навчання, а докази виникнення після цього нових обставин, які б утворювали відповідну підставу для відрахування, суду не надано. Крім того, Університетом не доведено, що ОСОБА_10 було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд також ураховує, що відповідно до витягу з протоколу № 13 засідання Вченої ради Інженерного навчально- наукового інституту ім.Ю.М.Потебні ЗНУ від 14 червня 2024 року Вченою радою розглянуто питання про наукові здобутки ОСОБА_10 , якого у цьому документі зазначено аспірантом кафедри металургійних технологій, екології та техногенної безпеки спеціальності 101 « Екологія» та ухвалено затвердити його наукові здобутки за результатами роботи у 2023-2024 навчальному році (а.с.156-157,т.3).

Із додатку до протоколу вбачається, що ОСОБА_10 разом з науковим керівником підготував наукові праці ( а.с.158,т.3).

Суд враховує, що зазначене рішення Вченої ради прийнято 14 червня 2024 року, тобто після видання оспорюваного наказу про відрахування, але саме по собі воно не спростовує факту виникнення у ОСОБА_10 академічної заборгованості і не є підставою для висновку про незаконність його відрахування. Водночас зазначений доказ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з наказом ЗНУ від 05 лютого2024 року № 222-с, яким ОСОБА_10 ще до проходження атестації вже було переведено на другий рік навчання. Подальше офіційне затвердження Вченою радою університету його наукових здобутків за 2023-2024 навчальний рік додатково характеризує непослідовність прийнятих самим відповідачем рішень та вчинених ним дій щодо цього здобувача.

За таких обставин, наказ в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_10 не може бути визнаний таким, що прийнятий із дотриманням установлених законодавством вимог, та підлягає скасуванню.

Щодо відрахування позивача ОСОБА_11 .

Судом установлено, що ОСОБА_11 навчався в аспірантурі ЗНУ та був зобов`язаний виконувати затверджений індивідуальний навчальний план аспіранта( а.с. 167 , т.2).

За результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії 2023/2024 навчального року у ОСОБА_11 виникла академічна заборгованість. Так, у витягу із залікової відомості від 13 лютого 2024 року з дисциплін « Практичний курс іноземної мови ( англ.) для викладача - дослідника» щодо нього зазначено 0 балів, «не зараховано», «F ; аналогічний результат зафіксовано у відомості від 15 лютого 2024 року з дисципліни « Філософія наукової свідомості» ( а.с. 184 ,186, т.2).

Отже, факт виникнення у ОСОБА_11 академічної заборгованості суд вважає доведеним.

Суд враховує, що доказів того, що після отримання незадовільних результатів позивач звертався до викладачів, кафедри, відділу аспірантури чи адміністрації університету з метою повторного проходження підсумкового контролю, що йому було відмовлено у такій можливості або створено перешкоди для ліквідації заборгованості, матеріали справи не містять. Не надано й доказів оскарження ним результатів підсумкового контролю або дій чи бездіяльності працівників університету.

Надані відповідачем відомості системи Мооdle свідчать, що ОСОБА_11 мав доступ до електронного освітнього середовища університету: перший вхід на сайт - 26 жовтня 2023 року, останній - 17 червня 2024 року ( а.с.174 ,т.2). Наведене свідчить про пасивну поведінку позивача щодо виконання освітньої складової підготовки та саме по собі не підтверджує наявності перешкод з боку університету.

Водночас зазначені обставини підлягають оцінці у сукупності з подальшим рішенням відповідача.

Так, наказом ЗНУ від 29 березня 2024 року № 541-с ОСОБА_11 переведено на другий рік навчання за результатами атестації аспірантів ( а.с. 85-87 , т.3).

Зазначений наказ видано вже після проведення зимової заліково- екзаменаційної сесії 13-15 лютого 2024 року та після спливу встановленого локальними актами університету місячного строку для ліквідації академічної заборгованості.

Наведена обставина має істотне значення, оскільки згідно з пунктами 5.35-5.40 Положення про підготовку здобувачів третього рівня вищої освіти ЗНУ індивідуальний навчальний план та індивідуальний план наукової роботи є обов`язковими до виконання та використовуються для оцінювання успішності навчання аспірантів : проміжна атестація проводиться щодо виконання обох цих планів, її результати фіксуються в атестаційному листі, а позитивне рішення за результатами річної атестації є підставою для видання наказу ректора про переведення аспіранта на наступний рік навчання.

Тому наказ від 29 березня 2024 року № 541-с сам по собі не свідчить автоматично про погашення кожної академічної заборгованості ОСОБА_11 , однак є офіційним рішенням самого відповідача, прийнятим після виникнення заборгованості, яким за результатами передбаченої локальними актами атестації позивача переведено на наступний рік навчання.

У зв`язку із цим саме відповідач мав надати суду переконливе пояснення та відповідні докази того, яким чином позитивний результат ОСОБА_11 та його переведення на другий рік навчання узгоджуються з подальшим твердженням про невиконання ним індивідуального навчального плану внаслідок тієї самої академічної заборгованості, що виникла до такого переведення.

Матеріали справи не містять доказів скасування або зміни наказу від 29 березня 2024 року № 541-с, визнання результатів атестації ОСОБА_11 помилковими, виникнення у нього після переведення на другий рік нової академічної заборгованості або проведення після такого переведення повторного підсумкового контролю, за результатами якого він одержав незадовільну оцінку.

Натомість службове подання проректора з наукової роботи від 06 червня 2024 року, яке стало підставою для видання оспорюваного наказу, ґрунтується саме на академічній заборгованості за результатами зимової сесії 2023/2024 навчального року, тобто на обставинах, які вже існували на час позитивної атестації та переведення ОСОБА_11 на другий рік навчання.

Крім того, на дату видання оспорюваного наказу набрало чинності Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року №134. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Положення відрахування у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану в частині отримання незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю можливе лише за умови надання здобувачу можливості покращити результат підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента, якою він у встановлений строк не скористався, або отримання ним незадовільної оцінки за результатами повторного проходження підсумкового контролю, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у встановленому закладом освіти порядку.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що після виникнення академічної заборгованості ОСОБА_11 з указаних дисциплін було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд приймає до уваги пасивну поведінку ОСОБА_11 щодо ліквідації академічної заборгованості, проте відсутність ініціативи з боку здобувача не усуває необхідності доведення відповідачем передбачених нормативним регулюванням передумов для його відрахування та не усуває необхідності оцінки послідовності прийнятих самим Університетом індивідуальних рішень щодо цього здобувача.

За правилами статей 80,81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дозволяють установити відповідну обставину, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд доходить висновку, що хоча виникнення у ОСОБА_11 академічної заборгованості підтверджене матеріалами справи, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності станом на 07 червня 2024 року фактичних і правових підстав для його відрахування саме за невиконання індивідуального навчального плану, оскільки після виникнення цієї заборгованості самим університетом ОСОБА_11 було позитивно атестовано та переведено на наступний рік навчання, а докази виникнення після цього нових обставин, які б утворювали відповідну підставу для відрахування, суду не надано. Крім того, Університетом не доведено, що ОСОБА_11 було визначено конкретні строки та забезпечено фактичну можливість повторного проходження відповідного підсумкового контролю, а він в установлений строк такою можливістю не скористався, або що за результатами повторного проходження підсумкового контролю ним знову було отримано незадовільний результат.

Суд також ураховує, що відповідно до витягу з протоколу № 13 засідання Вченої ради Інженерного навчально- наукового інституту ім.Ю.М.Потебні ЗНУ від 14 червня 2024 року Вченою радою затверджені наукові здобутки ОСОБА_11 , аспіранта кафедри електричної інженерії та кіберфізичних систем спеціальності 141 « Електроенергетика,електротехніка та електромеханіка» за результатами роботи у 2023-2024 роки ( а.с.159-160,т.3).

Суд враховує, що зазначене рішення Вченої ради прийнято 14 червня 2024 року, тобто після видання оспорюваного наказу про відрахування, але саме по собі воно не спростовує факту виникнення у ОСОБА_11 академічної заборгованості і не є підставою для висновку про незаконність його відрахування. Водночас зазначений доказ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з наказом № 541-с від 29.03.2024 року про переведення на наступний рік навчання, з оспорюваним наказом про відрахування від 07 червня 2024 року, що характеризує непослідовність прийнятих відповідачем рішень щодо цього здобувача.

За таких обставин, наказ в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_11 не може бути визнаний таким, що прийнятий із дотриманням установлених законодавством вимог, та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про поновлення позивачів у складі здобувачів вищої освіти Запорізького Національного університету.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України « Про вищу освіту» особа, відрахована із закладу вищої освіти до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання.

Положенням про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року № 134, поновлення на навчання визначено як відновлення статусу здобувача вищої освіти після відрахування та набуття прав і обов`язків особи, яка здобуває вищу освіту.

У цій справі судом встановлено незаконність наказу від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування аспірантів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у зв`язку із чим відповідний індивідуальний акт у цій частині підлягає скасуванню.

За таких обставин вимога зазначених позивачів спрямована на відновлення становища, яке існувало до порушення їхнього права незаконним відрахуванням.

Саме по собі скасування наказу про відрахування усуває правову підставу припинення статусу здобувачів, однак без відновлення такого статусу не забезпечує повного та ефективного захисту порушеного права, оскільки поновлення на навчання та допуск до продовження навчання відповідно до Положення № 134 оформлюється наказом керівника закладу вищої освіти.

Тому належним та ефективним способом захисту порушеного права зазначених позивачів є відновлення їх у складі здобувачів вищої освіти ЗНУ на умовах навчання, що існували до незаконного відрахування.

Водночас підстав для задоволення цієї вимоги у сформульованій позивачами частині « після завершення переривання навчання» суд не встановив, оскільки переривання навчання та відрахування є різними правовими інститутами, а матеріали справи не свідчать про надання зазначеним позивачам перерви у навчанні в установленому законом порядку.

Щодо позовної вимоги про поновлення дії договорів про підготовку здобувачів вищої освіти.

Судом установлено, що у зв`язку із зарахуванням позивачів до аспірантури Запорізького національного університету із кожним із них були укладені договори про підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі Запорізького національного університету за рахунок коштів фізичної (юридичної) особи ( далі - договір) , зокрема з :

- ОСОБА_1 - договір № 226/2023-2 від 02 жовтня 2023 р. ( а.с.145,т.2);

- ОСОБА_2 - договір № 128/2023-2 від 01 квітня2023 р. ( а.с.146,т.2);

- ОСОБА_3 - договір № 95/2023-2 від 01 квітня 2023 р. ( а.с.147,т.2;

- ОСОБА_6 - договір № 101/2023-2 від 01 квітня 2023 р. ( а.с.148,т.2);

- ОСОБА_5 - договір № 246/2023-2 від 02 жовтня 2023 р. ( а.с.149,т.2);

- ОСОБА_4 - договір № 156/2023-2 від 01 квітня 2023 р. ( а.с.150,т.2;

-Нетягою ОСОБА_19 - договір № 158/2023-2 від 03 лютого 2023 р. ( а.с.151,т.2);

-Нетягою ОСОБА_20 - договір № 261/2023-2 від 02 жовтня 2023 р. ( а.с.152,т.2);

- ОСОБА_7 - договір №360/2023-2 від 02 жовтня 2023 р. ( а.с.153,т.2);

- ОСОБА_21 - договір № 157/2023-2 від 03 лютого 2023 р. ( а.с.155,т.2);

- ОСОБА_11 - договір № 164/2023-2 від 24 квітня 2023 р. ( а.с.156,т.2).

Відповідно до пункту 16.5 вказаних договорів строк дії договору припиняється ( договір розривається) у разі відрахування здобувача освіти.

Заперечуючи проти вимоги про поновлення дії договорів, відповідач посилається на пункт 16.5 договорів та зазначає, що внаслідок відрахування позивачів їх дія припинилася, а тому на час розгляду справи договори є припиненими ( а.с. 135,т.2).

Відповідно до частини шістнадцятої статті 44 Закону України « Про вищу освіту» договір про навчання у закладі вищої освіти укладається між закладом вищої освіти та вступником ( за участю законного представника - для неповнолітньої особи), в якому деталізуються права та обов`язки сторін. Типову форму договору затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 735.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а одним зі способів такого захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, передбачене пунктом 16.5 договорів припинення їх дії є правовим наслідком відрахування здобувача освіти, а не самостійною, незалежною від відрахування підставою припинення договірних правовідносин.

У постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 127/27542/19 ( провадження № 61-3981-св22) Верховний Суд, розглядаючи спір щодо відрахування здобувачів вищої освіти та пов`язаного з ним припинення договірних відносин щодо надання освітніх послуг, виходив із взаємозв`язку законності відрахування та правомірності припинення відповідних договірних правовідносин.

Отже, посилання відповідача лише на формальний факт припинення дії договорів відповідно до пункту 16.5 не є достатнім для вирішення заявленої вимоги, оскільки суд повинен урахувати правомірність відрахування здобувача освіти, з яким сам договір пов`язує настання такого наслідку.

Як установлено судом наказ в.о. ректора ЗНУ від 07 червня 2024 року № 868-с у частині відрахування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , є незаконним та підлягає скасуванню.

Отже, щодо зазначених позивачів усувається юридична підстава, яка відповідно до пункту 16.5 договорів спричинила припинення їх дії.

Вимога позивачів про поновлення дії договорів не спрямована на виникнення між сторонами нових договірних правовідносин, укладення нових договорів або зміну їх умов. За своїм змістом вона спрямована на відновлення договірних правовідносин, припинених внаслідок відрахування, яке щодо зазначених позивачів визнано судом незаконним.

Тому поновлення дії договорів щодо позивачів є складовою відновлення становища, яке існувало до порушення їхніх прав і забезпечує ефективний характер судового захисту.

Питання виконання відновлених договорів після фактичного поновлення освітнього процесу підлягають вирішенню сторонами відповідно до законодавства та умов цих договорів.

Отже, позовна вимога про поновлення дії договорів про підготовку здобувачів вищої освіти - позивачів по справі підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання внести відомості до Єдиної державної електронної бази з питань освіти ( далі -ЄДЕБО).

Позивачами заявлено вимогу зобов`язати ЗНУ внести до ЄДЕБО відомості про них як здобувачів вищої освіти третього освітньо- наукового рівня - доктора філософії, денної форми навчання за контрактом, із зазначенням визначених у позовній заяві освітньо- наукових програм, дат початку та закінчення навчання, а також відмітки « зараховано».

Заперечуючи проти задоволення цієї вимоги, відповідач зазначає, що відповідно до Положення про ЄДЕБО до цієї бази вноситься інформація про осіб, які здобувають вищу освіту, тоді як позивачів 07 червня 2024 року відраховано з університету, у зв`язку з чим внесення щодо них відомостей як про діючих здобувачів освіти відповідач вважає неможливим ( а.с.135 зв., т.2).

Надаючи оцінку зазначеній вимозі та запереченням відповідача, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 74 Закону України « Про освіту» у системі освіти функціонує Єдина державна електронна база з питань освіти - інтегрована інформаційна система, однією зі складових якої є Реєстр здобувачів освіти. Таким чином, відомості ЄДЕБО мають відображати юридично значущу інформацію про особу та її статус у системі освіти.

На час виникнення спірних правовідносин порядок функціонування ЄДЕБО визначався Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти , затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за № 1132/32584. Вказане Положення визначало ЄДЕБО як автоматизовану систему збиранн6я, оброблення, зберігання та захисту інформації, зокрема щодо здобувачів освіти.

Отже, внесення та актуалізація відомостей у ЄДЕБО не є самостійною підставою виникнення в особи статусу здобувача вищої освіти, а має відображати існуючий юридичний стан освітніх правовідносин.

Судом установлено, що позивачі були зараховані до аспірантури ЗНУ, навчалися за освітньо- науковими програмами третього освітньо- наукового рівня, з ними були укладені договори про підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії, однак відомості про них як здобувачів вищої освіти до ЄДЕБО відповідачем не були внесені ані після їх відрахування , ані протягом фактичного навчання в університеті до видання наказу про відрахування від 07 червня 2024 року № 868-с.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО № 620 до цієї бази вносилися, зокрема, дані щодо здобувачів освіти про їх зарахування, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення, освітній рівень ( ступінь), освітню програму, джерело фінансування, форму та курс навчання. Отже, нормативне регулювання, чинне у період навчання позивачів, прямо передбачало внесення в ЄДЕБО відомостей про осіб, які набули статусу здобувачів освіти, та про рух такого статусу.

При цьому обов`язок щодо внесення та підтримання в ЄДЕБО повної актуальної та достовірної інформації про здобувачів освіти покладався саме на відповідних суб`єктів освітньої діяльності. Такий підхід щодо розмежування повноважень суб`єктів у сфері функціонування ЄДЕБО застосовується і у практиці Верховного Суду, який виходить із того, що внесення до ЄДЕБО та підтримання в ній інформації про осіб, які навчаються у закладах освіти, належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

Таким чином, обов`язок ЗНУ щодо внесення до ЄДЕБО передбачених законодавством відомостей про позивачів виник у зв`язку з їх зарахуванням та набуттям ними статусу здобувачів вищої освіти, а не після звернення до суду чи у зв`язку з ухваленням судового рішення.

Тому посилання відповідача на те, що після видання наказу від 07 червня 2024 року № 868-с позивачі вже не є здобувачами освіти, а внесення відомостей про них до ЄДЕБО у зв`язку із цим є неможливим, не спростовує факту невиконання відповідачем відповідного обов`язку в період, коли позивачі були зараховані до університету та фактично мали статус здобувачів вищої освіти.

Подальше припинення статусу здобувача вищої освіти не може усувати юридично значущих обставин, які існували до такого припинення, та звільняти заклад освіти від необхідності забезпечити достовірність і повноту відомостей про освітній рух особи. Інше тлумачення фактично призводило б до неможливості усунення допущеного закладом освіти порушення після відрахування особи та до збереження в державній інформаційній системі неповних відомостей щодо періоду її навчання.

При цьому Верховний Суд у справах, пов`язаних із відомостями ЄДЕБО, виходить із того, що за встановлення невідповідності таких відомостей фактичному та юридичному стану освітніх правовідносин належним способом захисту може бути покладення на компетентного суб`єкта обов`язку внести відповідні зміни до даних ЄДЕБО. Зокрема, такий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі № 340/7912/24 ( провадження № 990/49388/25) та від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24 ( провадження № К/990/20592/25).

Отже, для вирішення цієї позовної вимоги правове значення має не лише статус позивачів на час ухвалення рішення, а й установлений судом факт існування освітніх правовідносин у відповідний період та обов`язок відповідача забезпечити їх належне відображення в ЄДЕБО.

Водночас обсяг такого відновлення має визначатися індивідуально залежно від установленого судом правового статусу кожного з позивачів.

Щодо всіх позивачів внесенню до ЄДЕБО підлягають відомості, які відображають їх зарахування, перебування у статусі здобувачів вищої освіти до відрахування 07 червня 2024 року. А також їх порушені права підлягають відновленню шляхом поновлення у складі здобувачів вищої освіти.

Разом із тим суд не вбачає підстав для задоволення вимоги в повному обсязі саме у сформульованому позивачами способі - із визначенням судом конкретних майбутніх дат закінчення навчання та технічних параметрів запису в ЄДЕБО. Судове рішення має визначати правовий статус осіб та обов`язок відповідача усунути встановлене порушення, тоді як внесення конкретного комплексу передбачених законодавством відомостей до ЄДЕБО повинно здійснюватися повноважним суб`єктом відповідно до цього правового статусу та правил функціонування ЄДЕБО.

Тому суд доходить висновку про часткове задоволення зазначеної позовної вимоги шляхом зобов`язання Запорізького національного університету внести до ЄДЕБО відомості про зарахування та навчання позивачів за період фактичного перебування їх у статусі здобувачів вищої освіти, а також внести відомості відповідно до їх статусу здобувачів вищої освіти, відновленого цим рішенням суду.

У решті зазначеної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи убачається, що кожен із позивачів сплатив судовий збір за шість самостійних вимог немайнового характеру у розмірі 7 267,20 грн. (т.1, а.с. 13-17, а.с. 230-234; т.3, а.с. 207-210).

У задоволенні вимог про встановлення факту навчання та визнання факту дискримінації відмовлено. Чотири інші вимоги фактично задоволені.

Отже, з урахуванням результату розгляду шести самостійних вимог задоволеними є чотири з них, що становить 2/3. Оскільки результат розгляду вимог щодо кожного позивача є однаковим, з відповідача на користь кожного позивача підлягає стягненню 2/3 сплаченого ним судового збору, тобто по 4844,80 грн.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в особі представника - адвоката Баришнікова Андрія Григоровича до Запорізького Національного університету про визнання незаконним та скасування наказу, встановлення факту та поновлення права на здобуття вищої освіти ІІІ освітньо- кваліфікаційного рівня, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о.ректора Запорізького національного університету (адреса : м. Запоріжжя, вул. Університетська, буд.7, код ЄДРПОУ 02125243) від 07 червня 2024 року № 868-с « Про відрахування з аспірантури Запорізького національного університету» в частині відрахування ОСОБА_1 ( адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( адреса : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( адреса : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( адреса : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( адреса : АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( адреса : АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( адреса : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( адреса : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 ( адреса : АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 ( адреса : АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_11 ).

Поновити ОСОБА_1 ( адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( адреса : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( адреса : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( адреса : АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( адреса : АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( адреса : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( адреса : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 ( адреса : АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 ( адреса : АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_11 ) у складі здобувачів вищої освіти третього ( освітньо- наукового) рівня Запорізького національного університету (адреса : м. Запоріжжя, вул. Університетська, буд.7, код ЄДРПОУ 02125243) за відповідними освітньо- науковими програмами, з дати їх відрахування, визначеної наказом № 868-с від 07 червня 2024 року

Поновити дію договорів про підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії, укладених між Запорізьким національним університетом (адреса : м. Запоріжжя, вул. Університетська, буд.7, код ЄДРПОУ 02125243) та ОСОБА_1 ( адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( адреса : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( адреса : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( адреса : АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( адреса : АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( адреса : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( адреса : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 ( адреса : АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 ( адреса : АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_11 ).

Зобов`язати Запорізький національний університет (адреса : м. Запоріжжя, вул. Університетська, буд.7, код ЄДРПОУ 02125243) внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про зарахування та навчання ОСОБА_1 ( адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( адреса : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( адреса : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( адреса : АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( адреса : АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( адреса : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( адреса : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 ( адреса : АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 ( адреса : АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_11 ) за період фактичного перебування у статусі здобувачів вищої освіти, а також відомості відповідно до їхнього статусу здобувачів вищої освіти, поновленого цим рішенням суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Запорізького національного університету на користь кожного з позивачів, а саме ОСОБА_1 ( адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( адреса : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( адреса : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( адреса : АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( адреса : АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( адреса : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (адреса : АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 (адреса : АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 ( адреса : АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_11 ) судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок кожному.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя: Н.Г.Скользнєва