Справа № 459/2873/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т. В. ,
за участю секретаря Синевської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 48349грн. заборгованості за кредитним договором, 2622,40грн. сплаченого судового збору та 16000грн. витрат на правничу допомогу.
Свої вимоги мотивує наступним.
17.07.2021р. між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та позичальником ОСОБА_1 укладено договір №5082782, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 7000грн., строком дії договору до 12.02.2022 року.
01.04.2026р. між ТОВ ««АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір № АК 01-04/2026, відповідно до якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №5082782 від 17.07.2021р.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, така становить 48349грн., з яких 7000грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 41349грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» виконало зобов`язання по кредитному договору в повному обсязі, так як надано відповідачці кредит у визначених розмірах.
В порушення вищевказаних вимог, відповідачка своєчасно не повернула кошти для погашення заборгованості, чим не виконала належним чином свої зобов`язання за даним договором.
Внаслідок порушення умов договору у відповідачки виникла заборгованість.
Представник позивача у позові розгляд справи просив проводити у його відсутності, позов підтримує.
26.08.2026 року представник відповідача - адвокат Семенюк Роман Андрійович подав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві представник позивача зазначає, що відповідач позов визнає частково, зокрема в частині стягнення 7000грн. тіла кредиту та 3554,4грн. відсотків, в решті позовних вимог просить відмовити, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що орієнтовна загальна вартість кредиту відповідно до загальних умов кредитування складає 10554,40 грн. Вказує, що позивач нарахував проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування, у зв`язку з чим розмір нарахованих процентів у декілька разів перевищує суму тіла кредиту, що, на думку відповідача, суперечить вимогам чинного законодавства. Також представник відповідача зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн. є явно неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на підготовку та подання позову, ціною позову та обсягом наданих послуг. У зв`язку з наведеним представник відповідача просить суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути 7000грн тіла кредиту та 3554,40грн. процентів, а в решті позовних вимог відмовити.
31.08.2026 представник позивача -Ушакова Марія Ігорівна надала до суду відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача повністю заперечила доводи відповідача, що викладені у відзиві, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на надані позивачем докази заявлених вимог. У зв`язку із чим представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак її адвокат - Семенюк Р.А. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути 7000 грн тіла кредиту та 3554,40 грн процентів.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
17.07.2021р. між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та позичальником ОСОБА_1 укладено договір №5082782, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 7000грн., строком дії договору до 12.02.2022 року. Проценти за користування кредитом нараховуються протягом продовженого базового періоду у розмірі 1,79% за один день користування кредитом. В спеціальний період, з дати закінчення продовженого базового періоду та до спливу кінцевої дати виконання договору (включно), проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3% за один день користування кредитом.
01.04.2026р. між ТОВ ««АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір № АК 01-04/2026, відповідно до якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №5082782 від 17.07.2021р.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, така становить 48349грн., з яких 7000грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 41349грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Водночас саме по собі посилання представника відповідача на те, що розмір нарахованих процентів у декілька разів перевищує суму основного зобов`язання, не свідчить про незаконність їх нарахування та не є самостійною підставою для відмови у стягненні заборгованості. Відповідачем не надано суду належного та допустимого розрахунку, який би спростовував правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, а також не доведено, що позивачем застосовано іншу процентну ставку або порядок нарахування процентів, ніж передбачено умовами укладеного договору.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання нею обов`язку щодо їх повернення, а також розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідно до наданого розрахунку.
Таким чином, відповідачка зобов`язана повернути борг кредитодавцю, а останній вправі вимагати стягнення боргу включно зі штрафними санкціями з боржника.
Судом встановлено, що відповідачка порушила умови договору, не погасила заборгованість в добровільному порядку, в результаті чого виникла заборгованість в загальній сумі 48349грн.
В той же час, виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.
З огляду на зазначене, позов в даній частині підлягає до задоволення, а саме щодо стягнення із відповідача суми заборгованості за договором та відсотків за ним.
Також, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2662,40грн.
Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав договір пронадання правової допомоги №02-07/2024, від 02 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги, витяг з акту про надання юридичної допомоги, згідно яких розмір витрат на правничу допомогу становить 13000грн.
Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному провадженні, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №5082782 від 17.07.2021р. в сумі 48349грн., з яких 7000грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 41349грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2662,40грн. судового збору та 3000грн. витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ: 42640371, місце знаходження: м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: Т. В. Струс