Дата документу 25.09.2026 Справа № 336/5968/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 336/5968/26 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І.
Провадження № 22-ц/807/1753/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Мінгазова Р.В.,
Онищенка Е.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2026 року представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» Яцутко Г.М. сформував в системі «Електронний суд» заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу, просив суд видати судовий наказ, яким стягнути на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 по 31.12.2025 у сумі 2 152,45 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 266,24грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року у видачі судового наказу за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу відмовлено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Роз`яснено заявникові, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» Яцутко Г.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є, те, що заяву про видачу судового наказу підписано та подано до суду представником заявника Яцутко Г.М., який діяв на підставі довіреності від 21.01.2026 року, копія якої додана до заяви. Зі змісту довіреності № Др-12-0126 від 21.01.2026 року вбачається, що Яцутка Георгія Михайловича уповноважено представляти інтереси Товариства в підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, перед фізичними особами, судах усіх інстанцій та юрисдикцій, зокрема в усіх місцевих судах. Для чого представнику надаються повноваження, зокрема, підписувати та подавати від імені Товариства заяви про видачу судового наказу.
Звертає увагу, що відповідно до положень процесуального законодавства заява про видачу судового наказу є процесуальним документом, який розглядається судом в порядку наказного провадження.
На думку представник заявника, Яцутко Г.М. уповноважений підписувати заяви та процесуальні документи, в тому числі і заяви про видачу судового наказу. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні зави про видачу судового наказу.
Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо відмови у видачі судового наказу.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заяву підписано та подано до суду представником заявника Яцутком Г.М., який діяв на підставі довіреності від 21.01.2026 року. Натомість у довіреності не вказано посади представника, а до заяви не надано документів, які б підтверджували наявність у представника посадових повноважень щодо підписання та подання заяви від імені заявника. Зважаючи, що заяву підписано та подано до суду особою, посадове становище якої не вказано, суд вбачає підстави для відмови у видачі судового наказу.
Проте, погодитися з такими висновками суду не можна з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» Яцутко Г.М. сформував в системі «Електронний суд» заяву про видачу судового наказу (а.с. 1-3).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» є Мовчан Сергій Миколайович (а.с. 5).
Відповідно до довіреності у порядку передоручення від 24.11.2025 року, Мовчан С.М. уповноважує в порядку передоручення Яцутка Георгія Михайловича представляти інтереси АТ "ЗАПОРІЖГАЗ" в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців). Довіреність видана без права передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування (а.с. 4).
Згідно довіреності від 21.01.2026 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» в особі Голови правління Мовчана С.М., який діє на підставі Статуту Товариства, уповноважує Яцутка Г.М. представляти інтереси Товариства … у судах усіх інстанціях та юрисдикцій, зокрема в усіх місцевих судах, адміністративних, господарських судах, апеляційних судах, Верховному Суді (Об`єднана палата Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду, Касаційний цивільний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суду, Касаційний адміністративний суд), Вищому антикорупційному суді та Вищому суді з питань інтелектуальної власності. Для виконання представницьких функцій надаються наступні права:
- підписувати та подавати від імені Товариства вимоги, претензії та відповіді на них, позовні заяви, скарги, апеляційні, касаційні скарги та відповіді на них, заяви про зміну підстав або предмета позову, заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, заяви про видачу судового наказу і т.д. (а.с. 6).
Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно із ч. 3 ст. 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
За статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно ч. 1 ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Відповідно п. 2 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Колегія суддів зазначає, що усі перелічені вище письмові документи (довіреності, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) свідчать про належне підтвердження повноважень Яцутка Г.М. як для підписання заяви про видачу судового наказу, так і для подання цієї заяви до суду, зокрема, в підсистемі Електронний суд, де він має електронний кабінет та підписав усі подані ним документи своїм КЕП.
Колегія суддів, погоджуючись з доводами скаржника, вважає, що у суду першої інстанції не було достатньо правових підстав для застосування п. 2 ч. 1 ст. 165 ЦПК України за таких обставин та з таких причин.
Тож, колегія суддів зазначає, що, звертаючись до суду у системі Електронний суд та підписуючи подані документи своїм електронним підписом, а також надаючи усі належні письмові докази на підтвердження повноважень Яцутка Г.М. на представлення інтересів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ», представник заявника виконав усі вимоги діючого законодавства на підтвердження своїх повноважень, тоді як суд першої інстанції помилково вважав такі повноваження відсутніми.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника та вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають діючому законодавству і спростовують висновки суду першої інстанції.
Апеляційний суд наголошує, що суд першої інстанції, не врахувавши вищенаведеного, дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що передача справи для продовження розгляду не є остаточним вирішенням спору по суті, підстави для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України відсутні.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18.05.2020 у справі № 530/1731/16-ц.
Керуючись ст.ст. 259, 353, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: Р.В. Мінгазов
Е.А. Онищенко