ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 676/9859/25
Провадження № 22-ц/820/1710/26
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянув у порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 676/9859/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2026 року у складі судді Вдовичинського А.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
в с т а н о в и в:
У грудні 2025 року ТзОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 0635/980/1475675/20 від 11.08.2020 року у розмірі 11 963,69 грн, а також 2422,40 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заявленого позову товариство посилалося, що 11.08.2020 року між АТ «ОТП БАНК» відповідачем було укладено кредитний договір № 0635/980/1475675/20. Відповідно до умов якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.
24.03.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТзОВ «Брайт Інвестмент» укладений Договір факторингу № 24/03/23, згідно якого банк відступив на користь нового кредитора права вимоги за кредитним договором № 0635/980/1475675/20 від 11.08.2020 року, продукт (bank card), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 11 963,69 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 7200 грн.; заборгованість по відсотках: 4763,69 грн.
ТзОВ «Брайт Інвестмент» було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту на підставі ст.ст. 530, 512, 516 ЦК України на адресу відповідача, однак ОСОБА_1 в добровільному порадяку заборгованість не погасив, тому позвач просив стягнути з відповідача на їх користь вказаний розмір заборгованості та судві витрати.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2026 року а задоволенні позову відмовлено.
ТзОВ «Брайт Інвестмент» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позвні вимоги в повному обсязі.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції вірно встановив обставини щодо укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за кредитом, однак відмовляючи у задоволенні позову безпідставно послався на відсутність доказів набуття права вимоги за кредитним договором до позивача. Звертаючись до суду з даним позовом товариством було надано відповідні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, однак під час перевірки поданих матеріалів було встановлено, що Витяг з додатку до договору факторингу № 24/03/23 не завантажився до Електронного кабінету з технічних причин, у зв`язку з чим негайно було подано клопотання про долучння зазначеного доказу до матеріалів справи, однак суд не розглянув зазначене клопотання та не надав оцінки викладеним у ньому обставинам та не вирішив питання щодо прийняття вказаного доказу.
Апелянт зазначає, що достатнім доказом переходу права вимоги до боржника є витяг з реєстру боржником, яким був наданий суду першої інстанції і відповідно до якого під № 7935 до ТзОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право вимоги за кредитним договором № 0635/980/1475675/20 від 08.11.2020 року на загальну суму 11 963,69 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 7200 грн.; заборгованість по відсотках: 4763,69 грн.
Заслухавши доповідача та перевіривши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення в частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0635/980/1475675/20 та просив надати кредитні кошти на умовах, визначених даною заявою-анкетою.
За вказаною анкетою-заявою визначено умови обслуговування кредитної лінії, зокрема, за користування кредитом, АТ «ОТП Банк» нараховує проценти, які розраховуються на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5 % щомісячно, розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.
Заява анкета містить анкетні дані відповідача серію та номер паспорта, РНОКПП, номер телефону, номер рахунку.
Своїм підписом відповідач підтвердив, що заява-анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, Тарифів Банку / Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку. Шляхом підписання заяви-анкети клієнт підтверджує, що він з Договором, Правилами, Тарифами Банку Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений і згодний, а також отримав свій примірник заяви-анкети, інформаційний листок про Умови кредитування по програмі «Кредитна лінія до дебетної платіжної картки» (у разі оформлення кредиту) та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна для користування банківськими послугами.
Відповідно до розписки відповідач підтвердив, що ним отримано картку на його ім`я за номером НОМЕР_1 хх хххх 0936, терміном дії 08/23.
Згідно із розрахунком заборгованості за договором № 0635/980/1475675/20 від 11.08.2020 ОСОБА_1 станом на 24.03.2023, має заборгованість у розмірі 11963,69 грн.
Відповідно до виписки з рахунку за період з 01.10.2020 по 14.03.2023 р. слідує, що відповідач з 26.02.2017 користувався кредитними коштами, здійснював розрахунок з картки, поповнював її, знімав готівкові кошти.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечувалися.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТзОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників.
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 року АТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «Брайт Інвестмент» прийняв реєстр боржників № 1: боржників 1470, загальна сума заборгованості 21 569 911,98 грн.
Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників № 2 до договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 р. АТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «Брайт Інвестмент» прийняв реєстр боржників № 2: боржників 8073, загальна сума заборгованості 130 373 921,06 грн.
Судом встановлено, що між АТ «ОТП Банк» та відповідачем виникли кредитні правовідносини внаслідок підписання сторонами заяви-анкети про надання відповідачу банківських послуг АТ «ОТП Банк» 11 серпня 2020 року, відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав, суму кредиту не повернув.
Позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок заборгованості за договором № 0635/980/1475675/20 від 11.08.2020 р., в якому зазначено витрати та надходження на карту відповідача за період із 01.10.2020 по 14.03.2023, та відповідно до якого, станом на 24.03.2023 за весь період використано коштів 13959,00 грн., надходження на карту у розмірі 10933,75, нараховано 9038,44 грн., заборгованість на кінець періоду та станом на 24.03.2023 становить 11963,69 грн.
Також, надано виписку по рахунку за період з 01.10.2020 р. по 24.03.2023 із зазначенням сум операцій по карті відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем при зверненні до суду не надано Витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 24/03/23, укладений 24.03.2023 року і відповідно до якого до ТзОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право вимоги за кредитним договором № 0635/980/1475675/20 від 08.11.2020 року на загальну суму 11 963,69 грн.
Однак з таким висновком апеляційний суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
В обгрунтування підтвердження набуття права вимоги позивачем надано суду копію договору факторингу від 24 березня 2023 р. №24/03/23, акт приймання-передачі реєстру боржників № 1 до договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 р. та акт приймання-передачі реєстру боржників № 2 до договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 р., доказ оплати за договором факторингу.
Також як видно з матеріалів справи, 31.12.2025 року до відкриття провадження у справі та ухвалення судового рішення, ТзОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до суду першої інстанції з клопотанням долучити до матеріалів справи Витяг з додатку до договору факторингу.
Однак ухвалюючи судове рішення, вказаний доказ не був прийнятий до уваги судом.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги наданий позивачем Витяг з додатку до договору факторингу № 24/03/23, який свідчить про перехід права вимоги до боржника ОСОБА_1 під № 7935 до ТзОВ «Брайт Інвестмент» за кредитним договором № 0635/980/1475675/20 від 08.11.2020 року на загальну суму 11 963,69 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 7200 грн.; заборгованість по відсотках: 4763,69 грн.
Таким чином, доводи апелянта щодо безпідставності висновку суду про недоведеність позовних вимог, саме через відсутність доказу переходу права вимоги до боржника, знайшли своє підтвердження в ході перегляду справи судом апеляційної інстанції, відтак рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як достеменно було встановлено судом першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, відтак має заборгованість за кредитним договором № 0635/980/1475675/20 від 08.11.2020 року на загальну суму 11 963,69 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 7200 грн.; заборгованість по відсотках: 4763,69 грн.
Відповідач, ні обставин укладення кредитного договору, ні розміру нарахованої заборгованості не спростував.
Таким чином, враховуючи, вищевикладене, позов ТзОВ «Брайт Інвестмент» слід задовольнити та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором № 0635/980/1475675/20 від 08.11.2020 року на загальну суму 11 963,69 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 7200 грн.; заборгованість по відсотках: 4763,69 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Брайт Інвестмент» підлягає стягненню 2422,40 грн судового збору сплаченого в суді першої інстанції, а також 4542 грн судового збору за подачу апеляційної скарги, а всього 6 964,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З матеріалів справи вбачається, 01 липня 2025 року між ТзОВ «Брайт Інвестмент» та Адвокатським бюро «Ольги Клещ» укладено договір про надання правничої допомоги № 43115064.
Згідно Акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 25 грудня 2025 року, адвокатським бюро надано клієнту юридичні послуги, у вигляді складання позовної заяви у справі за позовом ТзОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, формування додатків, при цьому вартість виконаних робіт становить 5 000 грн.
ОСОБА_1 не заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.
Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задовольнити.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» ( ЄДРПУО 43115064) заборгованість за кредитним договором № 0635/980/1475675/20 від 08.11.2020 року на загальну суму 11 963,69 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 7200 грн.; заборгованість по відсотках: 4763,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» ( ЄДРПУО 43115064) 6 964,40 грн судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.
Судді А.М. Костенко
Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк