Справа № 513/372/25
Провадження № 2-о/513/7/26
Саратський районний суд Одеської області
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Ніколенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селища Сарата цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
у с т а н о в и в:
14 березня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дьоміної Тетяни Вікторівни до Саратського районного суду Одеської області надійшла заява про встановлення факту батьківства, в якій представник заявника з урахуванням уточненої заяви просить суд встановити юридичний факт що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов`язати Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м,Одеса) внести зміни до актового запису № 74 від 18 лютого 2014 року, який складено відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Саратського районнного управління юстиції в Одеській області, про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні зміни: в розділі "Відомості про дитину" прізвище та ім`я дитини залишити без зміни, по батькові дитини змінити з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 "; в графі "Відомості про батька" прізвище, власне ім`я, по батькові змінити з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2006 року ОСОБА_1 , проживала разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Шлюб між ними був укладений 03 березня 2006 року, а пізніше вони розірвали його. У шлюбі у них народилося 2 є дітей. 25 вересня 2012 року році шлюб між ними був розірваний рішенням Саратського районного суду Одеської області, але надалі періодично проживали разом. Позивачка поза шлюбом народила їх третю спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено було за вказівкою матері («зі слів матері») у відповідності зі ст. 135 Сімейного кодексу. Після чого 11 березня 2022 року знову одружилися. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер. ОСОБА_5 завжди знав і знає що ОСОБА_4 є його рідним батьком. В них були тепла дружні відносини як у батька з сином. Покійний дуже любив меншого сина так як він повністю його копія. Факт батьківства ОСОБА_4 стосовно моєї дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується фотокартками, показаннями свідків ОСОБА_9 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 м.т. НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлення факту батьківства необхідно для подальшого оформлення належних документів, а саме прийняття спадщини після смерті батька всіма синами в рівних долях.
Заінтересовані особи заперечень по суті моєї заяви не мають.
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С. від 17 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства, залишено без руху. Надано заявниці строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
26 березня 2025 року через систему «Електроний суд» від представника заявника адвоката Дьоміної Т.В. надійшла заява на виконання ухвали суду від 17 березня 2025 року.
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С. від 31 березня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі №513/372/25 за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку окремого провадження. Призначено судове засідання у приміщенні зали судових засідань Саратського районного суду Одеської області у відкритому судовому засіданні за адресою: смт. Сарата, вул. Крістіана Вернера, 105, на 06 травня 2025 року о 12 год. 00 хв.
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С. від 04 лютого 2026 року витребувано у Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витяг з реєстру актів цивільного стану про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 74, вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції в Одеській області від 18 лютого 2014 року.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя № 206/0/15-26 від 12 лютого 2026 року суддя ОСОБА_11 звільнена з посади судді Саратського районного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Розпорядженням керівника апарату Саратського районного суду Одеської області №71/26 від 18 лютого 2026 року справу передано на повторний автоматизований розподіл справ.
Відповідно до автоматичної системи документообігу, справу перерозподілено судді Саратського районного суду Одеської області Рязановій К.Ю.
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Рязанової К.Ю. від 20 лютого 2026 року прийнято до провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, третя особа: Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 20 квітня 2026 року на 10 годину 00 хвилин.
25 лютого 2026 року до суду надійшла відповідь з Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на виконання ухвали суду від 04 лютого 2026 року.
Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року справу №513/372/25 розглядом відкладено. Судове засідання у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) призначено на 08 червня 2026 року о 12:45 годині в приміщенні Саратського районного суду з викликом сторін. Визнано обов`язковою явку заявниці ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 08 червня 2026 року об 12:45 годині.
У судове засідання на 08 червня 2026 року о 12 годині 45 хвилин позивач ОСОБА_1 не з`явилася, не повідомила суд про причину своєї неявки, жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надала.
Судове засідання було відкладено на 15 липня 2026 року на 15 годину 10 хвилин, де явка заявниці ОСОБА_1 визнана обов`язковою.
Судове засідання у справі відкладено на 28 вересня 2026 року на 09 годину 00 хвилин з повідомленням сторін.
Заявниця ОСОБА_1 , явка якої була визнана судом обов`язковою, у судове засідання вкотре не з`явилася, жодних заяв чи клопотань від останньої не надходило.
Третя особа, представник Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Заінтересовані особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду до суду не з`явилися.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.
Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням статі 223 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.
Відповідно до ст.2 ч.1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №310/12817/13 від 22 травня 2019 року, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності представника заявника надходила на адресу суду 14 жовтня 2025 року, разом з тим, 28 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника заявника ОСОБА_1 адвоката Дьоміної Т.В. надійшла заява в якій вона просить суд прийняти до відома факт припинення повноважень адвоката Дьоміної Тетяни Вікторівни, як представника ОСОБА_1 у цивільній справі № 513/372/25.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо».
Як вбачається з матеріалів справи, заявник, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи на 08 червня 2026 року, 15 липня 2026 року, 28 вересня 2026 року не з`явилася, заяв про розгляд справи за відсутності заявника не подано.
Судові виклики надсилались заявнику ОСОБА_1 на адресу її місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_3 , однак на адресу суду повертались конверти з відміткою - адреса відсутній за вказаною адресою.
Згідно з пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Більш того, інформація про дату та час судового засідання є відкритою для учасника справи та міститься на офіційному сайті судової влади в мережі Інтернет.
Отже, заявник, явка якої ухвалою суду від 20 квітня 2026 року визнана судом обов`язковою, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судові засідання, призначені на 08 червня 2026 року, 15 липня 2026 року, 28 вересня 2026 року не з`явилася, що є повторністю, заяву про розгляд справи за відсутності заявника не подано.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.43 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України позивач, як учасник судового процесу, повинен добросовісно користуватись процесуальними правами та не зловживати ними.
Заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на те, що заявник будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, повторно не з`явилася в судове засідання, заявник не подала заяву про розгляд справи за її відсутності та її нез`явлення, суд дійшов висновку, що вищевказану заяву підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Залишення позову без розгляду не позбавляє заявника права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку. А відтак, заявник не позбавлений доступу до правосуддя та має право повторно звернутись до суду в установленому законом порядку з такою ж самою заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України,-
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - залишити без розгляду.
Роз`яснити заявнику право повторно звернутися до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя К. Ю. Рязанова