Дата документу 25.09.2026 Справа № 755/10705/25
Провадження № 2/554/1674/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року м.Полтава
Суддя Шевченківський районний суд міста Полтави Черняєва Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про стягнення частки належного страхового відшкодування та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м.Києва із позовом до ПАТ «СК «Саламандра» про стягнення частки належного страхового відшкодування та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 29 лютого 2024 року о 15:47 у місті Києві по вулиці Андрія Аболмасова, 6 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Tesla Model 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Volkswagen Transporter T5, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Transporter T5 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "САЛАМАНДРА" (далі - Страховик) відповідно до договору № 218368048, чинного на момент вчинення ДТП.
Згідно з постановою Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/4348/24 водія Volkswagen Transporter T5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до зазначеної ДТП.
Позивач є власником транспортного засобу Tesla Model 3, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого додається до матеріалів справи. 11 квітня 2025 року мною подано до Страховика заяву про виплату страхового відшкодування. Однак, як стало відомо з офіційної інформації, оприлюдненої на веб сайті МТСБУ, 14 травня 2025 року Національним банком України було ухвалено рішення про анулювання всіх ліцензій ПрАТ "СК "Саламандра".
У тій самій публікації зазначено, що між Страховиком та Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ) погоджено механізм виплат страхового відшкодування потерпілим за чинними полісами ОСЦПВ за рахунок централізованих фондів Бюро. Відповідно до вказаного, так званого, "механізму", 07 серпня 2024 року МТСБУ було здійснено часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 64 479,21 грн. про розмір виплати приймалося МТСБУ одноосібно, без погодження з потерпілою стороною.
Попри своєчасне подання заяви, повного пакета документів та неодноразові звернення до МТСБУ, у тому числі скарги до Національного банку України, у задоволенні вимог у повному обсязі заявникові безпідставно відмовлено. У зв`язку з цим, заявник змушений звернутися до суду з позовом про стягнення залишку суми страхового відшкодування, яка підлягає компенсації відповідно до чинного законодавства України.
Просила стягнути з ПАТ "СК "Саламандра" на користь на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 82 720,45 грн, як доплату частки належного страхового відшкодування, що підлягає виплаті внаслідок ДТП. Стягнути з відповідача на користь позивачки вартість послуг СОД, що становить: 4 500,00 грн. Стягнути з відповідача суму заподіяної моральної шкоди у розмірі: 20 000,00 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі: 1 211,20 грн.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва від 16.06.2025 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 30.07.2025 року матеріали позовної заяви передано на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Полтави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 18.08.2025 року, справу передано на розгляд судді Шевченківського районного суду м.Полтави Сініцину Е.В.
Ухвалою судді від 05.09.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
23.09.2025 року до суду надійшов відзив ПАТ «СК «Саламандра» на позовну заяву, відповідно до якого вважають позовні вимоги позивача безпідставними, оскільки страховик повністю виконав свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач діяв у повній відповідності до вимог статті 36 Закону про ОСЦПВ, згідно з якою страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування, керуючись нормами зазначеного Закону. Розрахунок страхового відшкодування було здійснено на підставі звіту № 772, складеного ФОП ОСОБА_2 , який був замовлений ТОВ «Фінанс-Лайн» як уповноваженим представником ПрАТ «СК «Саламандра» на підставі Договору про надання агентських послуг (технічний асистанс) № 20/01.03/19 від 01 березня 2019 року. Згідно з пунктами 1.2.7 та 1.2.8 зазначеного Договору до компетенції страхового агента віднесено розслідування страхових випадків, встановлення причин та обставин настання страхових випадків, а також замовлення автотоварознавчих експертиз у рамках урегулювання страхових претензій. Таким чином, ТОВ «Фінанс-Лайн» діяло в межах наданих йому повноважень від імені та в інтересах страховика, а правові наслідки замовлення звіту виникли безпосередньо у ПрАТ «СК «Саламандра» відповідно до статей 237-245 Цивільного кодексу України. Зазначений звіт відповідає вимогам законодавства щодо оцінки пошкоджень з урахуванням фізичного зносу.
Внаслідок такого розрахунку страхове відшкодування становить 64 479,21 грн., що не заперечується самим Позивачем. Слід підкреслити, що у зв`язку з введенням тимчасової адміністрації до ПрАТ «СК «Саламандра», виплата страхового відшкодування була здійснена через Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) відповідно до погодженого механізму, що підтверджує належне виконання страхових зобов`язань.
Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди страховою компанією є безпідставними та суперечать чинному законодавству, оскільки страхове покриття за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не поширюється на моральну шкоду, заподіяну у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, не посилався як на підставу своїх вимог на ушкодження здоров`я під час ДТП та не зазначав про заподіяння моральної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу. Натомість Позивач зазначав, що моральна шкода спричинена невиплатою страхового відшкодування, що не охоплюється предметом страхового покриття за договором обов`язкового страхування. Більш того, як зазначено вище, порушення з боку відповідача - відсутнє.
Просили позов ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Саламандра» про стягнення частки належного страхового відшкодування - залишити без задоволення.
30.09.2025 року до суду надійшла відповідь позивачки ОСОБА_1 на відзив, де зазначає, що доводи, викладені у відзиві, не спростовують заявлених позовних вимог, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечать фактичним обставинам справи.
Так, позивачці сплачено лише 64 479,21 грн, тоді як підтверджений Звітом СОД №0849-VV розмір матеріального збитку становить 142 199,66 грн (з врахуванням зносу) плюс 4 500,00 грн витрат на оцінку. Невідшкодована частина - 82 720,45 грн - і є предметом позову. Часткова виплата не припиняє зобов`язання.
Виплату здійснено односторонньо, без досягнення згоди щодо розміру (вимога узгодження для виплати без експертизи) та без надання копій документів, на підставі яких визначено суму (обов`язок надати - п. 35.3 ст. 35 Закону про ОСЦПВ у чинній редакції на момент події). Запитуваний звіт оцінювача, на який посилається відповідач, позивачу не було надано в досудовому порядку, численні звернення проігноровано, що позбавило можливості перевірити розрахунок.
Звіт СОД № 0849-VV надано страховикові разом із заявою; він містить розрахунок із урахуванням фізичного зносу. Відповідач не спростував цей розрахунок належними і допустимими доказами та не обґрунтував, чому виплатив менше. Отже, твердження про «повне виконання» є необґрунтованим; обов`язок відшкодувати повний підтверджений збиток (разом із витратами на оцінку) не виконано.
Страховик не надав копії документів, на підставі яких визначив суму виплати (обов`язок за п. 35.3 ст. 35 Закону № 1961-IV). Це позбавило позивача можливості перевірити «власний» розрахунок відповідача що свідчить про недобросовісність та свідомі дії щодо заниження суми виплати. Висновок: навіть у логіці Закону № 1961-IV (із урахуванням зносу) відповідач не довів правомірність своєї суми та не спростував незалежний розрахунок, що вже враховує знос. Теза про «межі відповідальності з урахуванням зносу» не дає права довільно занижувати відшкодування та ігнорувати погодження/документи. Заперечення до посилання на звіт № 772 та «виконання ст. 36 Закону № 1961-IV про ОСЦПВ».
Звіт № 772 датований 22.04.2024. На цю дату ст. 11 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон про оцінку майна) ще не містила змін Закону № 3720-IX , якими згодом прямо додано «страховиків, МТСБУ» до кола можливих замовників оцінки. Отже страховик (і його агент) не мав законних повноважень бути замовником такої оцінки. Представник не може набути більших прав, ніж має сам довіритель: агентська угода не легалізує замовлення оцінки від імені особи, яка за законом тоді не входила до переліку замовників.
У старій редакції ст. 11 Закон про оцінку майна допускав замовлення «за дорученням зазначених осіб» - тобто власника/законного володільця майна. Доказів, що власник ТЗ (позивач) уповноважував страховика чи ТОВ «Фінанс-Лайн» замовити оцінку від його імені, відповідач не наводить. Тому звіт № 772 виконаний на замовлення не з належним замовником.
Подальше внесення змін до ст. 11 Закону про оцінку майна (№ 3720-IX від 21.05.2024) не надає їм ретроактивності щодо правочину від 22.04.2024 і не «оздоровлює» порушення, допущені на момент укладення договору на оцінку.
Звіт № 772 виконаний на замовлення відповідача, отриманий із порушенням спеціального закону (неналежний замовник; відсутність доручення власника), не відповідає критеріям належності та допустимості. До того ж відповідач в досудовому порядку не надав позивачу копію цього звіту попри запит, чим порушив обов`язок надавати розрахункові документи п. 35.3 ст. 35 Закону 1961-IV, що підтверджує недобросовістність та навмисні свідомі дії відповідача щодо заниження суми виплати.
Ст. 36 Закону № 1961-IV не «перекриває» вимоги до оцінки. Норма про прийняття мотивованого рішення страховиком не звільняє його від дотримання спеціальних вимог Закону про оцінку (щодо кола замовників, форми договору, істотних умов тощо). Відповідальність за порушення цих вимог несе саме сторона, яка покладається на такий звіт. Висновок: Посилання відповідача на звіт № 772 як на «належну підставу» для заниженої виплати є необґрунтованим: на дату його складання страховик/агент не були належними замовниками оцінки, відсутнє доручення від власника ТЗ, а сам звіт не був належним чином наданий позивачу. Розрахунок відшкодування за таким документом не може визнаватися доказом правомірності виплати оскільки оформлення виконане з порушенням спеціального закону.
Доказів погодження позивачем наведеного відповідачем розрахунку або належного надання самого звіту № 772 суду не подано, що виключає посилання на нього як на підставу «правильності» заниженої виплати.
Щодо підстав для відшкодування моральної шкоди, то позивач протягом тривалого часу був позбавлений належної відповіді на свої звернення відверте ігнорування. Це є прямим порушенням права на звернення (ст. 40 Конституції України, Закон «Про звернення громадян») та спеціального законодавства ОСЦПВ, яке зобов`язує страховика надавати письмові відповіді та обґрунтування своїх рішень.
Отже, саме систематичне ігнорування звернень позивача та ненадання належних доказів страховиком у досудовому порядку, разом із навмисними діями щодо заниження виплати, є підставою для відшкодування моральної шкоди за ст. 23, 1167 ЦК України. Такі дії принижують честь і гідність позивача, що прямо охороняються ст. 3 та ст. 28 Конституції України, а також ст. 297 ЦК України, та свідчать про грубе порушення особистих немайнових прав.
15.10.2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив ПАТ «СК «Саламандра», відповідно до яких вказано на неналежність Звіту № 0849-VV про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, оскільки при детальному аналізі матеріалів справи було додатково досліджено Звіт № 0849-VV про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, на який посилається позивач як на основний доказ розміру заявленої шкоди. Однак встановлено, що цей документ не відповідає обов`язковим вимогам законодавства щодо оформлення звітів про оцінку майна. На поданому звіті № 0849-VV відсутні підпис та печатка керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, що є критичним недоліком, який позбавляє даний документ юридичної сили. Ця вимога не є формальністю, а становить суттєву гарантію достовірності та відповідальності за проведену оцінку.
Зауважують, що у даній справі позивач не надала жодних доказів того, що відновлювальний ремонт транспортного засобу Tesla Model 3, державний номер НОМЕР_1 , фактично був проведений, а відповідні витрати реально понесені. До матеріалів справи не долучено рахунків-фактур від станції технічного обслуговування, договорів на проведення ремонту, актів виконаних робіт, платіжних документів, що підтверджують оплату ремонтних робіт чи придбання запасних частин, або будь-яких інших належних доказів фактичного несення витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу.
Позивач у своїх запереченнях безпідставно стверджує про нібито неналежність замовника звіту № 772 та відсутність у ТОВ «Фінанс-Лайн» повноважень на замовлення оцінки пошкодженого транспортного засобу. Така позиція ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права та ігноруванні спеціального статусу страхового агента у правовідносинах з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Розрахунок страхового відшкодування було здійснено на підставі звіту № 772, складеного ФОП ОСОБА_2 , який був замовлений ТОВ «Фінанс-Лайн» як уповноваженим представником ПрАТ «СК «Саламандра» на підставі Договору про надання агентських послуг (технічний асистанс) № 20/01.03/19 від 01 березня 2019 року. Згідно з пунктами 1.2.7 та 1.2.8 зазначеного Договору до компетенції страхового агента віднесено розслідування страхових випадків, встановлення причин та обставин настання страхових випадків, а також замовлення автотоварознавчих експертиз у рамках урегулювання страхових претензій. Таким чином, ТОВ «Фінанс Лайн» діяло в межах наданих йому повноважень від імені та в інтересах страховика, а правові наслідки замовлення звіту виникли безпосередньо у ПрАТ «СК «Саламандра» відповідно до статей 237-245 Цивільного кодексу України.
Договір про надання агентських послуг (технічний асистанс) № 20/01.03/19 від 01 березня 2019 року прямо передбачає повноваження страхового агента на розслідування страхових випадків, встановлення причин та обставин настання страхових випадків, а також замовлення автотоварознавчих експертиз у рамках урегулювання страхових претензій. Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України, представництво є правовідношенням, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно зі статтею 238 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, а стаття 241 ЦК України встановлює, що повноваження представника може ґрунтуватися на договорі. У даному випадку ТОВ «Фінанс-Лайн» діяло в межах наданих йому повноважень від імені та в інтересах страховика, а правові наслідки замовлення звіту № 772 виникли безпосередньо у ПрАТ «СК «Саламандра». Замовником оцінки фактично виступав саме страховик через свого уповноваженого агента, що повністю відповідає нормам цивільного права про представництво. Позивач помилково стверджує, що станом на 22 квітня 2024 року стаття 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не передбачала можливості для страховиків бути замовниками оцінки.
Однак це твердження ігнорує ключовий аспект правовідносин: оцінка замовлялася не безпосередньо для цілей, передбачених Законом про оцінку майна, а в рамках виконання страховиком своїх зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Стаття 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV прямо регулює порядок здійснення страхових виплат та надає страховику право самостійно визначати розмір збитків для прийняття мотивованого рішення про виплату страхового відшкодування. При цьому законодавець не обмежував страховика у виборі методів та інструментів для визначення такого розміру, включаючи можливість замовлення незалежної оцінки.
Стара редакція статті 11 Закону про оцінку майна передбачала можливість замовлення оцінки "за дорученням" власника або законного володільця майна. У контексті страхових правовідносин саме страховик, приймаючи на себе обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну застрахованою особою, має законний інтерес у визначенні дійсного розміру такої шкоди та діє в рамках делегованого йому законом права на врегулювання страхових випадків.
Страховик у відносинах з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності діє не як представник потерпілого, а як самостійний суб`єкт зобов`язання, що має власний законний інтерес у встановленні дійсного розміру збитків для виконання свого обов`язку з виплати страхового відшкодування.
Твердження позивача про необхідність наявності окремого доручення від власника транспортного засобу для замовлення оцінки є юридично необґрунтованим.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення про здійснення або відмову у виплаті страхового відшкодування. Для прийняття такого мотивованого рішення страховик має право самостійно встановлювати обставини страхового випадку та розмір завданої шкоди, у тому числі шляхом замовлення експертних досліджень. Позивач, подаючи до страховика заяву про виплату страхового відшкодування разом зі своїм звітом № 0849-VV, фактично ініціював процедуру врегулювання страхового випадку. Страховик, відповідно до своїх прав та обов`язків за законом, мав право перевірити обґрунтованість заявлених до відшкодування сум шляхом замовлення власної незалежної оцінки. Це є стандартною практикою у страховій справі і не потребує окремої згоди чи доручення від потерпілого.
Посилання позивача на відсутність зворотної дії змін, внесених Законом № 3720-IX від 21 травня 2024 року до статті 11 Закону про оцінку майна, не має правового значення для даної справи. По-перше, як зазначено вище, повноваження страховика на замовлення оцінки випливають не зі статті 11 Закону про оцінку майна, а зі спеціального законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема статті 36 Закону №1961-IV. По-друге, навіть якщо припустити застосовність статті 11 Закону про оцінку майна, на момент замовлення звіту № 772 діяла редакція, що передбачала можливість замовлення оцінки "за дорученням" зацікавлених осіб, до яких належав і страховик як суб`єкт, зобов`язаний до виплати відшкодування.
Що стосується твердження позивача про ненадання копії звіту № 772 у досудовому порядку, слід зазначити, що таке ненадання не впливає на допустимість самого звіту як доказу у судовому провадженні. Відповідно до статті 78 ЦПК України, критерієм допустимості доказів є дотримання встановленого законом порядку їх отримання, а не момент їх подання іншій стороні.
Звіт № 772 був складений суб`єктом оціночної діяльності в установленому законом порядку, на підставі договору з уповноваженим представником страховика, що діяв у межах наданих йому повноважень. Питання надання документів у досудовому порядку регулюється процедурними нормами досудового врегулювання спору, однак їх ненадання не робить сам документ недопустимим доказом при розгляді справи в суді.
Таким чином, всі заперечення позивача щодо звіту № 772 є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Звіт № 772 був складений на законних підставах уповноваженим суб`єктом оціночної діяльності на замовлення страхового агента, який діяв у межах наданих йому повноважень від імені та в інтересах ПрАТ «СК «Саламандра». Цей звіт є належним та допустимим доказом у справі, який підтверджує правомірність визначеного страховиком розміру страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу відповідно до вимог статті 29 та статті 32 Закону № 1961-IV.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026 року та на підставі розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м.Полтави №1255 від 25.08.2026 року, справу передано на розгляд судді Черняєвій Т.М.
Ухвалою судді від 27.08.2026 року справу прийнято до провадження судді та постановлено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частино 1 статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 29 лютого 2024 року близько 15 години 47 хвилин водій транспортного засобу «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_2 , керуючи автомобілем по вул.Андрія Аболмасова, 6 у м. Києві, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміни, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Tesla Model 3», державний номерний знак НОМЕР_3 , який рухався позаду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями він порушив вимоги п.п. 10.9, 2.3(б) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.
Постановою судді Дніпровського районного суду м.Києва Мельниченко Л.А. від 25.03.2024 року у справі №755/4348/24 (провадження №3/755/2017/24) вищевказаного водія визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
Цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра», що підтверджується Полісом №218368048, який був діючим на 29.02.2024 року.
Власником транспортного засобу «Tesla Model 3», державний номерний знак НОМЕР_3 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
11.04.2024 року ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ «СК «Саламандра» із заявою про виплату, відповідно до якої зазначала про те, що розмір шкоди (вартість відновлювального ремонту автомобіля) складає 142 699,66 грн, на підтвердження чого надала звіт №0849-VV.
Згідно звіту №0849-VV про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку оцінено у розмірі 142 699,66 грн.
Відповідач ставить під сумнів належність цього письмового доказу, оскільки він не містить підпису та печатка керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, що, на думку відповідача, є критичним недоліком, який позбавляє даний документ юридичної сили.
Відповідно до статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Зокрема, частина 1 статті 78 ЦПК України чітко передбачає, що суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку. У цивільному процесі докази є допустимими, якщо вони отримані з дотриманням законного порядку, без порушення прав та основоположних свобод, а також підтверджують обставини, що мають значення для справи, будучи отриманими належними засобами доказування.
Відповідно до пункту 59 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Документи та інші інформаційні матеріали, зібрані оцінювачами у процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про оцінку майна зберігаються в електронній формі в оцінювачів, які безпосередньо складали звіт про оцінку майна, та архіві суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання протягом трьох років від дати складання такого звіту, якщо більший строк не встановлено законодавством..
Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, що прямо передбачено пунктом 1 цього стандарту. Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України, як це визначено частиною першою статті 9 Закону про оцінку майна.
Згідно з абз. 3 п. 60 Національного стандарту № 1, висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Законодавством можуть бути встановлені додаткові вимоги до оформлення висновку про вартість об`єкта оцінки.
Оскільки висновок є невід`ємною складовою частиною звіту про оцінку (пункти 56 та 57 Національного стандарту № 1), відсутність належного оформлення звіту автоматично позбавляє юридичної сили і сам висновок про вартість.
Частиною 6 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»: кваліфікований електронний підпис має ту саму юридичну силу, що і власноручний, та презумпцію відповідності власноручному підпису. Ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила й допустимість електронного документа не можуть заперечуватися лише через його електронну форму.
Так, судом встановлено, що направлений до суду звіт №0849-VV через Електронний суд підписаний ОСОБА_4 , що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 11.04.2024 року.
Як наслідок, суд приходить до висновку про належність та допустимість цього письмового доказу.
Водночас, відповідно до звіту №772 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 22.04.2024 року, виготовленого на замовлення ТОВ «Фінанс-Лайн», з яким ПАТ «СК «Саламандра» укладено договір про надання агентських послуг (технічний асистанс) №20/01.03/19 від 01.03.2019 року, вартість відновлювального ремонту (розмір збитків) транспортного засобу Tesla Model 3 д.н.з. НОМЕР_3 з врахуванням коефіцієнта зносу 0,5231, складає 76708,15 грн.
07.08.2024 року від МТСБУ на рахунок позивачки надійшли кошти у сумі 64479,21 грн, як виплата по справі №10579, згідно наказу №3.1/14576 від 05.08.2024 р., т.з.АА3346ZA, що підтверджується випискою із рахунку позивачки та не заперечується відповідачем.
Згідно інформації з офіційного сайту МТСБУ, 14 травня 2025 року Національним банком України було ухвалено рішення про анулювання всіх ліцензій ПрАТ "СК "Саламандра".Зазначено, що Страховиком та Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ) погоджено механізм виплат страхового відшкодування потерпілим за чинними полісами ОСЦПВ за рахунок централізованих фондів Бюро.
Позивачка вважає, що виплату здійснено односторонньо, без досягнення згоди щодо розміру (вимога узгодження для виплати без експертизи) та без надання копій документів, на підставі яких визначено суму. Запитуваний звіт оцінювача, на який посилається відповідач, позивачу не було надано в досудовому порядку, численні звернення проігноровано, що позбавило можливості перевірити розрахунок.
Звернення до МТСБУ та Національного банку України щодо врегулювання спору у досудовому порядку, орезультатів не дали, що підтверджується відповіддю МТСБУ від 17.03.2025 року та НБУ від 14.04.2025 року.
Відповідно до п.35.3 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на дату ДТП, особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.
Пунктом 36.2 ст.36 вказаного закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Судом встановлено, що страховиком вимогу щодо узгодження розміру страхового відшкодування не виконано, доказів зворотному до суду не надано.
До того ж, суд погоджується з доводами позивача щодо невідповідності Звіту № 772 критеріям допустимості доказів за ч. 1 ст. 78 ЦПК України. На дату його складання (22.04.2024 року) діяла редакція статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка чітко обмежувала коло замовників оцінки виключно власниками майна або особами, що мають законні права володіння, чи особами за їх дорученням. Страхові компанії та їхні агенти отримали право самостійно виступати замовниками оцінки лише після набрання чинності Законом № 3720-IX від 21.05.2024, який згідно зі ст. 58 Конституції України не має зворотної сили.
Оскільки доручення від власника автомобіля відповідачем на виконання звіту № 772 надано не було, а сам документ всупереч п. 35.3 ст. 35 Закону про ОСЦПВ не надано потерпілій стороні у досудовому порядку, суд знижує його доказову вагу до рівня внутрішнього розрахунку і покладає в основу рішення суду Звіт СОД № 0849-VV.
За приписами статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого..
У відповідності до п. 35.1 статті 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування..
У відповідності до п. 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний.
Суд зазначає, що позивачем внаслідок надання сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доведено наявність обов`язку ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» з виплати йому страхового відшкодування у сумі 142699,66 грн. Відповідачем здійснено часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 64479,21 грн. Залишок невиплаченої заборгованості становить 78 220,45 грн. Також, позивачка просить стягнути із відповідача послуги СОД у сумі 4500,00 грн, які підтверджуються платіжною інструкцією №0.0.3556238703.1.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що за відповідачем утворилась заборгованість за зобов`язанням, яке встановлено Законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання - є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Твердження проедставника відповідача про те, що розмір реальних збитків має доводитися виключно оплаченими квитанціями СТО про фактично проведений ремонт автомобіля, ґрунтується на помилковому тлумаченні норм права.
Згідно п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Чинне законодавство не містить вимог про обов`язковість попереднього ремонту авто для отримання відшкодування. Розмір матеріального збитку у Звіті № 0849-VV розрахований за офіційною Методикою з урахуванням фізичного зносу складників КТЗ та без ПДВ, що повністю відповідає межам відповідальності страховика за статтями 29, 32 Закону про ОСЦПВ.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок настання ДТП, транспортному засобу позивачки було завдано механічних пошкоджень транспортним засобом особи, чия цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра»; відповідач не узгодив із позивачем розмір страхового відшкодування, та здійснив часткову виплату на відшкодування, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок відшкодувати кошти страхового випадку у розмірі 78 220,45 гривень та витрати позивача щодо отримання послуг СОД у сумі 4500 грн, що разом складає 82720,45 грн.
Відтак, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» про стягнення частки належного страхового відшкодування слід задовольнити у повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини сторін виникають із договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та регулюються спеціальним Законом № 1961-IV.
Статті 23, 26-1 та 27.3 цього Закону встановлюють вичерпний перелік випадків, коли страховик відшкодовує моральну шкоду - виключно у разі завдання ушкодження здоров`ю або смерті потерпілого. Пошкодження майна та тривале відстоювання майнових прав у досудовому чи судовому порядку не є підставою для стягнення моральної шкоди зі страхової компанії за цим видом страхування.
У зв`язку з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позову, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати щодо сплати судового збору у сумі 975,38 грн.
На підставі ст.ст.35,36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про стягнення частки належного страхового відшкодування та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 частину належного страхового відшкодування, що підлягає виплаті внаслідок ДТП, у сумі 82720,45 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 витрати щодо сплати судового збору у сумі 975,38 грн.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 25.09.2026 року.
Учасники справи:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», код ЄДРПОУ 21870998, адреса: 36019, м.Полтава, вул.Колективна, 10.
Суддя Т.М.Черняєва